Ухвала суду № 58103781, 26.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року м. Київ К/800/11520/16

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року, позовну заяву в частині зобов'язання вчинити певні дії з 01 вересня 2008 року по 08 вересня 2015 року залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суди виходили з того, що клопотання від позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з обґрунтуванням причин поважності його пропущення не надходило, у позові не наведено істотних підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, та не надано доказів щодо неможливості подачі позивачем позову в межах строку, передбаченого ст. 99 КАС України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В запереченнях відповідач просив скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно із частинами другою-третьою статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що суд має можливість самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Між тим, розглядаючи справу по суті, суди обох інстанцій не надали оцінку поважності причинам пропуску строку звернення до адміністративного суду, наявності або відсутності у позивача об'єктивної можливості дізнатися про порушення його права на призначення та виплату пенсії в належному розмірі.

Натомість суди обмежились посиланням про відсутність доказів на підтвердження поважності причин пропуску звернення до суду, чим порушили ч. 5 ст. 11 КАС України, - суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Вказану норму слід розуміти так, що активна роль суду в адміністративному судочинстві зумовлена врівноваженням процесуального становища сторін.

Відповідно до статті 159 вказаного Кодексу судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, порушення яких є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції. Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 9 КАС України). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні - у світлі верховенства права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Отже, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суди порушили норми процесуального права в даних правовідносин, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин рішення судів підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді:

.