Ухвала суду № 58103769, 17.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2016 р. м. Київ К/800/22862/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Головчук С.В.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлівське" до Відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області про визнання дій протиправними та скасування постанов за касаційною скаргою Заступника прокурора м. Києва на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и в :

ТОВ "Орлівське" звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області про визнання протиправними дій та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 19 квітня 2013 року, постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 19 червня 2013 року та постанови про накладення арешту на кошти боржника від 27 січня 2014 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Заступник прокурора м. Києва звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

18 березня 2013 року Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, у якому відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року в справі № 2а/2570/1851/2012 року, позов Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено, постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орловське» в дохід Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції у розмірі 8923,08 грн. та пеню у розмірі 87,22 грн.

На виконання зазначеного виконавчого листа 05 квітня 2013 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області Смирновим К.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №37406798 та надано строк для добровільного виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду до 12 квітня 2013 року.

19.04.20013 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області Смирновим К.О., в межах виконавчого провадження ВП №37406798 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 901 грн. 3 коп.

19.06.2013 тією ж особою, в межах того ж провадження винесено постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 29 грн. 10 коп.

Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області Смирнова К.О. від 27 січня 2014 року було накладено арешт на кошти позивача, що містяться на п/р 26006159209.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Відділу державної виконавчої служби, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір щодо правомірності прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору від 19 квітня 2013 року, постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 19 червня 2013 року та постанови про накладення арешту на кошти боржника від 27 січня 2014 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при прийнятті рішення Відділом державної виконавчої служби, не дотримані вимоги Закону України "Про виконавче провадження", а тому постанови є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Проте, перевіривши матеріали справи, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду попередніх інстанції, так як позивачем порушений строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст. 181 КАС України.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст. 181 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом про скасування постанов державного виконавця.

Згідно приписів ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Із вимог позовної заяви не вбачається, що позивач просив поновити пропущений строк звернення до суду.

Суди попередніх інстанцій вказували на те, що про наявність постанови щодо накладання арешту, позивачу стало відомо 06.03.2014 від працівника банку ПАТ "Райффайзен БАНК Аваль". Проте, доказів про поважність причин пропуску строку звернення до суду не перевірено.

Тобто вирішуючи спір поза межами десятиденного строку звернення до суду, суди попередніх інстанції не звернули уваги на приписи ст.181 КАС України та передчасно дійшли висновку про задоволення позову.

Тому, у разі порушення цього строку слід застосовувати приписи статті 100 КАС України, за якими адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Отже, з урахуванням відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд касаційної інстанції, вважає що судами попередніх інстанцій помилково не застосовані наслідки пропуску строку звернення до суду, передбачені ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного на час звернення до суду) або не встановлені підстави для поновлення пропущеного строку.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З урахуванням порушень, встановлених ст. ст. 99, 100, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Заступника прокурора м. Києва задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

С.В. Головчук

В.В. Швець