Ухвала суду № 58103654, 26.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року м. Київ К/800/84/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Смоковича М.І., Сороки М.О.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2015 року у справі №725/3572/15-а за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецький області, управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецький області, управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці, в якому просив, з урахуванням уточнення позовних вимог: визнати дії управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці неправомірними; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до постанови Першотравневого районного суду м. Чернівці по справі №2-а-651/2011 від 01.06.2011 року та відповідно до ст. 49, 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року, виходячи: для основної пенсії - з розміру восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії - з розміру 75% мінімальної пенсій за віком за період починаючи з 22.07.2011 року до моменту закінчення існування правовідносин між ним та органами Пенсійного фонду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії працівників управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях є неправомірними, у зв'язку з чим йому необхідно здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до постанови Першотравневого районного суду м. Чернівці по справі №2-а-651/2011 від 1 червня 2011 року та відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року, виходячи: для основної пенсії - з розміру восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії - з розміру 75% мінімальної пенсій за віком за період, починаючи з 22 липня 2011 року до моменту закінчення існування правовідносин між ним та органами Пенсійного фонду. Також позивач вказує на необхідності зобов'язати органи виконавчої служби вчинити всі необхідні дії для виконання рішення суду відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 440 від 3 вересня 2014 року „Про затвердження порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою".

Постановою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 26 жовтня 2015 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2015 року скасоване рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позовних вимог з інших підстав ніж викладені у скасованій постанові.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 являється постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії №1 та інвалідом 2-ї групи, що підтверджується копіями посвідчень серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2.

Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 1 червня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі міста Чернівці задоволений. Зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.ст. 49,50,54 ч.4 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року, виходячи: для основної пенсії - в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії - в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 04.01.2011 року і до моменту закінчення існування таких правовідносин.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року постанова Першотравневого районного суду м. Чернівці залишена без змін.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що рішенням, дією чи бездіяльністю відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецький області не були порушені права, свободи або інтереси позивача.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволення позовних вимог виходив з того, що підстави для перерахунку пенсії позивачу із застосуванням розмірів передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22 липня 2011 року відсутні. Позивачем не обґрунтовано та не надано на підтвердження своїх доводів доказів, а так само і не вказує, які саме рішення, дії або бездіяльність органів виконавчої служби ним оскаржуються.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно положень ст. 49 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після, виникнення права на державну пенсію.

Відповідно ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами IІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 ст.54 вказаного Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів IІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, 19 червня 2011 року набув чинності Закон України від 14 червня 2011 року №3491-VI „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік", яким передбачено, що у 2011 році положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог вищезазначеного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 6 липня 2011 року №745 „Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Таким чином, починаючи з 23 липня 2011 року порядок обчислення підвищень до основної та додаткової пенсій, передбачених Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 „Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету".

Аналогічні положення були передбачені в Законах України „Про Державний бюджет України" на 2012 рік та 2013 рік.

У 2012 -2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Разом з тим, починаючи з 1 січня 2014 року, Закон України „Про Державний бюджет України на 2014 рік" в редакції від 16 січня 2014 року не містив жодної норми, яка б обмежувала у 2014 року пряме застосування Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема статті 50, 54 даного Закону, якими визначений перерахунок пенсії.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 1 липня 2014 року внесені зміни до Закону України „Про Державний бюджет на 2014 рік" й Прикінцеві положення цього Закону доповнено п.6-7, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22,23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Вищезазначені зміни до Закону України „Про Державний бюджет на 2014 рік" набули чинності 3 серпня 2014 року.

Таким чином, норми статей 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підлягали застосуванню 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року.

Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет на 2015 рік" норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З наведеного вбачається, що Законом України „Про Державний бюджет на 2015 рік" встановлено, що у 2015 році обмежене пряме застосування відповідних положень Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивачу із застосуванням розмірів передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22 липня 2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо безпідставності позовних вимог в частині зобов'язання органів виконавчої служби вчинити всі необхідні дії для виконання рішення суду відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 440 від 3 вересня 2014 року „Про затвердження порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою", оскільки позивач не надає на підтвердження своїх доводів доказів та не вказує, які рішення, дії або бездіяльність органів виконавчої служби ним оскаржуються.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог із мотивів викладених у постанові.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: