Ухвала суду № 58103643, 01.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/800/13758/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Т.М.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Чаукіної Л.В.,

відповідача Запорожця С.О.,Лавренюка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної фіскальної служби України на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2014 рокуухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 рокуу справі№826/17484/14за позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат»доДержавної фіскальної служби Українипровизнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (далі по тексту - позивач, ТДВ «Узинський цукровий комбінат») звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про застосування фінансових санкцій від 27 жовтня 2014 року №000307 та №000308.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що співробітниками Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено фактичну перевірку позивача з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими для виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами перевірки 02 вересня 2014 року складено акт №898/10-36-21/00372634, в якому зазначено наступне.

У серпні 2014 року старшим слідчим з ОВС ВКВ СУ ФР Головного управління Міндоходів у Київській області Бойко М.І. було відібрано зразки продукції - виробленого ТДВ «Узинський цукровий комбінат» компоненту палива моторного альтернативного універсального. Відповідно до листа ТОВ «Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів» від 21 серпня 2014 року №419-14, зразки, що проходили випробування, є спиртовмісними рідинами. При цьому об'ємна частка сприту етилового (етанолу) складає 98,2-99,2%. У відповідності до експертного висновку від 08 вересня 2014 року №К-1695 Київської торгово-промислової палати зразки продукції, відібрані на ТДВ «Узинський цукровий комбінат», відповідають коду УКТ ЗЕД 2207 20 00 00 - спирт етиловий не денатурований з концентрацією спирту 80% або більше, сприт етиловий та інші спиртові дистиляти та спирті напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані будь-якої концентрації.

Наведена інформація, на думку осіб, що провели фактичну перевірку, вказує, що ТДВ «Узинський цукровий комбінат» виробляє спирт без відповідної ліцензії на право виробництва сприту (біоетанолу) та не має внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання спирту.

При цьому в акті перевірки встановлено факт реалізації у червні-серпні 2014 року компоненту палива моторного альтернативного універсального у кількості 1948207 кг. на загальну суму 29925478,93 грн.; залишок готової продукції станом на 02 вересня 2014 року становить 70653 л. або 98,481 тонн по плановій собівартості 14000,00 грн. за 1 тонну.

На підставі зазначеного акта перевірки 27 жовтня 2014 року відповідачем винесено рішення про застосування фінансових санкцій:

№000307, яким за порушення вимог статті 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: виробництво спирту етилового без наявності ліцензії, до ТДВ «Узинський цукровий комбінат» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 58850957,86 грн. згідно з абзацом 3 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;

№000308, яким за порушення вимог статті 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: зберігання спирту у місці зберігання сприту, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, до ТДВ «Узинський цукровий комбінат» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 7634268,12 грн. згідно з абзацом 11 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що відповідачем не доведено факт виробництва ТДВ «Узинський цукровий комбінат» спирту етилового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового та, відповідно, необхідність отримання відповідної ліцензії. Також, вказував, що відповідач не надав суду доказів, які б підтвердили, що на момент перевірки позивача (02 вересня 2014 року) останній зберігав спирт в місці зберігання, не винесеному до Єдиного державного реєстру, та не надав обґрунтованого розрахунку суми застосованого штрафу у розмірі 7634268,12 грн., а також доказів кількості та вартості спирту, з яких обчислена сума штрафу.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач посилається на їх прийняття без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

На обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень відповідач зазначає, що об'ємна частка етанолу (міцність) в компоненті палива моторного альтернативного універсальний (далі по тексту - КМПУ) становить від 98,8% до 99,2%.

Відповідно до підпункту 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) до коду 2207, згідно УКТ ЗЕД , належить «спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 об. % або більше; спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртові напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь-якої концентрації».

Саме у зв'язку з встановленням об'ємної частки етанолу в КМПУ більше 80%, податковий орган дійшов висновку про віднесення КМПУ до категорії спирту етилового з кодом 2207 згідно УКТ ЗЕД.

Тим часом, як вірно зазначено судом першої інстанції згідно положень Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД Митного тарифу України, встановленого Законом України «Про Митний тариф України» від 19 вересня 2013 року №584-VII, класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Відповідно до Митного тарифу України, встановленого Законом України «Про Митний тариф України» від 19 вересня 2013 року №584-VII, до товарної позиції 2207 відноситься спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 об. % або більше; спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь-якої концентрації; до товарної позиції 2208 відноситься спирт етиловий неденатурований з концентрацією спирту менш як 80 об. %; спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, лікери та інші напої, що містять спирт.

Тим часом, Митним тарифом України передбачено товарну позицію 38 - різноманітна хімічна продукція, до якої, зокрема, відносяться антидетонатори, антиоксиданти, інгібітори смолоутворення, загусники, антикорозійні препарати та інші готові присадки, добавки для нафтопродуктів (включаючи бензин) або для інших рідин, які використовують з тією самою метою, що і нафтопродукти.

Відповідно до Технічних умов «Компонент палива моторного альтернативного універсальний (КМПУ). ТУ У 20.5-00372536-001:2013», компонент палива моторного альтернативного універсального використовується як антидетонаційна домішка до автомобільних бензинів на нафтовій основі та як окремий компонент у сумішевих бензинах.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що за правилами інтерпретації УКТ ЗЕД Митного тарифу України, КМПУ не може бути віднесений до товарної позиції 2207, оскільки за спеціальними характеристиками підпадає під категорію 38.

Той факт, що до складу КМПУ входить етанол об'ємною часткою від 98.8% до 99,2%, який являє собою денатурований спирт етиловий різної концентрації та відповідає коду товару, згідно з УКТ ЗЕД 2207200000, не робить КМПУ таким спиртом.

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що КМПУ не є спиртом етиловим, у зв'язку з чим не відносить до підакцизних товарів та не підпадає під дію Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Наведене твердження податкового органу колегія суддів вважає помилковим.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що підставою для висновку про те, що КМПУ не підпадає під дію Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» стало встановлення судами того факту, що КМПУ не є спиртом, а не те, що КМПУ не відноситься до підакцизних товарів.

Також колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на врахування судами неналежних доказів, а саме: протоколів випробувань Акредитованого випробувального центру ДП «НДІННП «Масма» від 26 грудня 2014 року №414/1/П-14, №414/3/П-14, №414/4/П-14, №414/6/П-14, експертних висновків Випробувального центру ДП «НДІННП «Масма» від 24 жовтня 2014 року РП-См, №42-2014 та від 26 грудня 2014 року РП-См, №42-2014. На обґрунтування своєї позиції податковий орган зазначає про непроведення експертними установами під час випробувань та експертиз дослідження питання віднесення КМПУ до підакцизної продукції.

Як зазначено вище, підставою для винесення оскаржуваних позивачем рішень про застування фінансових санкцій стали висновки податкового органу про здійснення позивачем виробництва спирту без ліцензії та його зберігання в місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, а не вчинення відповідних дій з підакцизним товаром.

До посилань відповідача на підтвердження відібрання зразків КМПУ для проведення експертних досліджень під час перевірки на протокол отримання зразків від 13 серпня 2014 року, колегія суддів ставиться критично, оскільки фактична перевірка, за наслідками якої складено оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій, була проведена 02 вересня 2014 року, тобто через 20 днів від дати отримання зразків.

Крім того, як зауважено судом апеляційної інстанції під час обшуку, здійсненого старшим слідчим з ОВС відділу кримінальних розслідувань Бойко М.І. 13-14 серпня 2014 року, вилучена прозора рідина знаходилася в загальній орієнтовній кількості 53865 літрів в резервуарах №1, №4 та №6. У той же час, фактичною перевіркою відповідача визначається обсяг виготовленої продукції 70653 л., що зберігалася в резервуарі №3. Із зазначеного резервуару зразки продукції а ні слідчим, а ні перевіряючими не відбиралися.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність застосування до позивача фінансових санкцій за порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 236, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у справі №826/17484/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна