Ухвала суду № 58103637, 01.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" червня 2016 р. м. Київ К/800/24875/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача не з'явився,

відповідача Катамай Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерМед» на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2015 рокута ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 рокуу справі826/14484/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерМед»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІнтерМед» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ІнтерМед») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24 липня 2014 року № 001052213.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року і постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити.

Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерМед» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 30 квітня 2014 року.

За результатами перевірки 03 липня 2014 року оформлено акт №1211/22-13/31169792 (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 135.2, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього в розмірі 10530007,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем 24 липня 2014 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0010572213, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 13162509,00 грн., у тому числі за основним платежем - на 10530007,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 2632502,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «ІнтерМед», суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем при перевірці не надано контролюючому органу інвентаризаційних описів, накладних, актів прийому-передачі, які б підтверджували придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей посадовими особами ТОВ «ІнтерМед», а також пояснень щодо відсутності таких документів.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача стала постанова про призначення перевірки, винесена заступником начальника першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури міста Києва 15 травня 2014 року в рамках кримінального провадження №12012110000000202, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 206 КК України.

Зі змісту акта перевірки вбачається про її проведення відповідно до поданої податкової звітності ТОВ «ІнтерМед», за результатами аналізу бази даних АІС «Податковий Блок» ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, а також на підставі документів (договорів, накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних, тощо), та відомостей « 1С Бухгалтерія», які були вилучені у підприємства ТОВ «ІнтерМед» прокуратурою м. Києва в рамках кримінального провадження №12012110000000202, та були надані до перевірки.

В акті перевірки викладені обставини, встановлені під час розслідування кримінального провадження.

Так, зазначено про здійснення ТОВ «ІС-Медікал» перерахування грошових коштів у сумі 5275000,00 грн. на рахунок ТОВ «ІнтерМед» відповідно до платіжних доручень від 31 серпня 2012 року №707-1 та №708. Призначення платежу - за медичне обладнання.

Зазначене було підтверджено за результатами аналізу документів та відомостей « 1С Бухгалтерія».

Також дана операція відображена в обліку 03вересня 2012 року бухгалтерською проводкою за Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» та Кт 6811 «Розрахунки за авансами одержаними в національній валюті».

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 6811 «Розрахунки за авансами одержаними в національній валюті», за період, що підлягав перевірці, у підприємства ТОВ «ІнтерМед» перед ТОВ «ІС-Медікал» наявна кредиторська заборгованість в розмірі 5275000,00 грн.

Посилаючись на те, що на момент здійснення зазначеної операції ОСОБА_5 був звільнений з посади директора ТОВ «ІС-Медікал» 02 вересня 2012 року, відповідно до протоколу від 30 серпня 2012 року №09/12, правоохоронні органи дійшли висновку про привласнення грошових коштів ТОВ «ІС-Медікал» шляхом їх переведення на рахунок ТОВ «ІнтерМед».

У свою чергу, податковий орган, за результатами аналізу наведеного дійшов висновку про віднесення отриманих грошових коштів до категорії безповоротної фінансової допомоги, на розмір якої занижено оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України до інших доходів включено вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Визначення безповоротної фінансової допомоги закріплено у підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Однак, ані в акті перевірки, ані судами під час розгляду справи не встановлено за якою саме ознакою сума коштів, отримана ТОВ «ІнтерМед» від ТОВ «ІС-Медікал», віднесена до категорії безповоротної фінансової допомоги та якими документами така ознака підтверджується.

З огляду на викладене висновок судів про правомірність віднесення зазначеної суми до оподатковуваного доходу є передчасним та не підтвердженим належними і допустимими доказами.

Аналогічними є висновки судів про заниження позивачем оподатковуваного доходу на суму збільшення балансової вартості запасів, оскільки сам факт збільшення такої вартості не свідчить про непроведення платником податків її оподаткування. При цьому будь-яких документів, які б підтверджували або спростовували цей факт судами не витребувано і не досліджено.

В рамках розслідування кримінального провадження №12012110000000202 було встановлено, що засновниками та фактичними керівниками фінансово-господарської діяльності позивача, ТОВ «ІС-Медікал», ТОВ «Укрдіагностика» та ТОВ «Шарм» були одні й ті самі особи.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що до складу витрат ТОВ «ІнтерМед» віднесено 43559273,00 грн. на підставі видаткових накладних, складених ТОВ «ІС-Медікал», ТОВ «Укрдіагностика» та ТОВ «Мед Ексім».

У зв'язку з ненаданням позивачем жодних документів, як то: товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, актів виконаних робіт (наданих послуг) сторонніми організаціями щодо перевезення вантажів (товарів), які б підтвердили факт доставки (постачання) товарів за вказаними накладними від постачальника до покупця, а також документів щодо підтвердження адреси відправника та адреси отримувача товарів до перевірки, відповідач дійшов висновку про завищення ТОВ «ІнтерМед» витрат на відповідну суму.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Однак, під час проведення перевірки, так само як під час розгляду справи судами, не було досліджено видаткові накладні, перелік яких наведений в акті перевірки. Зокрема, не встановлено який саме товар було придбано позивачем, яким чином його придбання відображено в бухгалтерському обліку останнього та яким чином це вплинуло на балансову вартість запасів.

Також поза увагою судів залишилось те, що в перелік постачальників, за результатами виконання договірних відносин з якими позивачем сформовано податковий кредит та витрати, включено ТОВ «Мед Ексім», яке відсутнє в переліку суб'єктів господарської діяльності, які перебували під контролем одних і тих самих осіб.

Судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини 2 статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

У зв'язку з викладеним колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід звернути увагу на дослідження доказів, які б підтверджували факт виконання господарських зобов'язань, з'ясувати їх економічний зміст та господарську мету, встановити рух активів при здійсненні господарських зобов'язань, а також використання отриманих благ у господарській діяльності позивача.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Згідно частин 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 236, частиною 6 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерМед» задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі №826/14484/14 скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та перегляду не підлягає.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна