Ухвала суду № 58103537, 26.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року м. Київ К/800/1545/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Мороза В.Ф.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Смілянської міської ради на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року у справі за позовом Відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Смілянської міської ради до Державної фінансової інспекції в Черкаській області про скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

Відділ охорони здоров'я виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області звернувся до суду із позовом до Державної фінансової інспекції в Черкаській області про визнання протиправною та скасування пунктів 2, 3, 4, 5, 6 вимоги від 24.10.2013 №23-04/50/8414.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю оскаржуваних пунктів вимоги як таких, що прийнято на підставі необґрунтованих висновків акту ревізії щодо порушення позивачем бюджетного законодавства.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Відділ охорони здоров'я виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною фінансовою інспекцією у Черкаській області проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області за період з 01.03.2010 по 31.05.2013, за результатами якої складено акт від 18.09.2013 № 04-24/013.

На підставі акту ревізії від 18.09.2013 № 04-24/013 Державною фінансовою інспекцією у Черкаській області сформовано та на адресу позивача направлено вимогу про усунення порушень від 24.10.2013 № 23-04/50-8414.

Пунктом 2 вимоги від 24.10.2013 № 23-04/50-8414 позивача зобов'язано відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду в сумі 19 736,06 грн. за порушення вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій", пункту 20 Рекомендацій щодо раціонального використання бюджетних коштів у закладах охорони здоров'я, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.10.2001 № 440.

Згідно з пунктом 3 вимоги відділ охорони здоров'я виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області зобов'язано відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду в сумі 13 072,73 грн. за порушення вимог пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», пунктів 3.1.2, 3.1.4 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 №308/519.

Пунктом 4 вимоги позивача зобов'язано відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду в сумі 250 987,88 грн. за порушення вимог статей 2, 4 Закону України від 03.07.1991 № 1282 «Про індексацію грошових доходів населення» (зі змінами), пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

У пункті 5 вимоги позивача зобов'язано відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду в сумі 9 781,48 грн. за порушення вимог статті 94 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322 (далі - КЗпП України), статті 1 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці», підпункту 3.1.3 пункту 3 Умов № 308/519.

Пунктом 6 вимоги зобов'язано відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду, шляхом стягнення в порядку, визначеному законодавством, з ТОВ «Сміла Енергоінвест» коштів в сумі 23 803,65 грн. за порушення вимог пункту 21 Правим надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (зі змінами), пункту 7.2 Міжгалузевих норм споживання електричної та теплової енергії для установ і організацій бюджетної сфери України, затверджених наказом Державного комітету України з енергозбереження від 25.10.1999 № 91.

Під час розгляду справи відповідачем винесено уточнення вимог щодо усунення порушень фінансової дисципліни від 12.12.2013 № 23-04/50-9728, згідно з яким пункт 6 вимоги від 24.10. № 23-04/50-8414 викладено в новій редакції, а саме: зменшено суму шкоди до 17244 грн. 56 коп. та зобов'язано за рахунок винних осіб відшкодувати шкоду, що заподіяна внаслідок наведених порушень в пункті 6 вимоги.

Вважаючи пункти 2, 3, 4, 5, 6 вимоги від 24.10.2013 № 23-04/50-8414 протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності пунктів 2, 3, 4, 5, 6 вимоги від 24.10.2013 № 23-04/50-8414 як таких, що винесено на підставі обґрунтованих висновків акту ревізії щодо порушення позивачем вимог законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, у той же час вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-ХІІ) встановлено, що головним завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Пункт 7 статті 10 Закону № 2939-XII закріплює право органу державного фінансового контролю пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначає Порядок проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550.

За правилами пункту 2 зазначеного Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

За правилами пунктів 45, 46 Порядку проведення інспектування у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи о контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з пунктом 50 цього Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, пунктами 2, 3, 4, 5, 6 вимоги від 24.10.2013 № 23-04/50-8414 позивача зобов'язано:

відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду в сумі 19 736,06 грн.;

відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду в сумі 13 072,73 грн.;

відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду в сумі 250 987,88 грн.;

відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду в сумі 9 781,48 грн.;

відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду сумі 17244,56 грн.

Тобто, інспекцією вказано на факт заподіяння збитків позивачеві, зазначено їх розмір та зобов'язано підприємство вчинити дії, спрямовані на відшкодування зазначених коштів.

У той же час, враховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово у судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, виходячи з того, що правильність обчислення збитків має перевірятися судом, який розглядає позов про їх стягнення, колегія суддів, виходячи із завдань адміністративного судочинства, вказує на передчасність захисту прав позивача у заявлений ним спосіб, у зв'язку з чим погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Зазначена позиція суду відповідає позиції Верховного Суду України, що викладена у постановах від 15 квітня та 13 травня 2013 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно) та у поставної від 20 січня 2015 року у справі №21-603а14.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Смілянської міської ради відхилити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: