Ухвала суду № 58103421, 23.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2016 р. м. Київ К/800/65618/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 року

у справі № 820/16038/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гранітний кар'єр»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гранітний кар'єр» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року у справі № 820/16038/14 позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.03.2014 року № 0000901501, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гранітний кар'єр» визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 285 072, 00 грн., за штрафними санкціями 71 268, 00 грн.; від 24.03.2014 року № 0000891501 у частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гранітний кар'єр» розміру від'ємного значення ПДВ за грудень 2013 року у розмірі 1 498 342, 52 грн.; від 01.08.2014 року № 0003061501, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гранітний кар'єр» визначено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ за основним платежем у розмірі 272 417, 00 грн. та за штрафними санкціями 68 104, 00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 року у справі № 820/16038/14 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року у справі № 820/16038/14 в частині скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.03.2014 року № 0000891501, від 01.08.2014 року № 0003061501 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, які належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, явку своїх представників до суду не забезпечили, що не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Гранітний кар'єр» з питань достовірності нарахування суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24), по податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року з урахуванням уточнюючих розрахунків, відповідачем складено акт від 28.02.2014 року № 640/20-30-15-01-10/38494286, яким встановлено порушення: - п. 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено розмір податкового кредиту на 736 616, 06 грн., в т. ч. за липень 2013 року на 231 191, 67 грн., серпень 2013 року на 66 666, 67 грн., вересень 2013 року на 41 666, 67 грн., жовтень 2013 року на 280 666, 67 грн., листопад 2013 року на 33 091, 05 грн. та за грудень 2013 року на 83 333, 33 грн.; - п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, ч.ч. 8, 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п.п. 4, 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за серпень 2013 року на 62 654, 60 грн.; - ч. 2 п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту послуги комісії, отримані від ПП «АС-Харків», на загальну суму 153 276, 70 грн.; - завищено суму податкового кредиту в розмірі 35 497, 48 грн. за липень 2013 року у зв'язку із виникненням розбіжностей в базі співставлення між підприємствами ТОВ «ТД «Гранітний кар'єр» та ДП «Трансгарант-Україна» та фактичною відсутністю двох однакових податкових накладних від 16.07.2013 року № 115.; - пп. «б» п. 185.1 ст. 185, п. 186.4 ст. 186, ст. 194, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України та п. 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 149, в результаті чого занижено розмір податкових зобов'язань на 830 866, 79 грн., в т. ч. за серпень 2013 року на 165 355, 01 грн., вересень 2013 року на 393 634, 01 грн., жовтень 2013 року 151 596, 29 грн., листопад 2013 року на 71 285, 77 грн., грудень 2013 року на 48 995, 71 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.03.2014 року: - № 0000901501, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 285 072, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 71 268, 00 грн.; - № 0000891501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року у розмірі 1 533 840, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області від 11.06.2014 року № 3825/10/20/20-40-10-04-17 скаргу ТОВ «ТД «Гранітний кар'єр» частково задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.03.2014 року № 0000901501 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем ПДВ у сумі 15 818, 75 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 12 655, 00 грн. та за штрафними санкціями 3 163, 00 грн., в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

У зв'язку із цим ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.08.2014 року № 0003061501, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 272 417, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 68 104, 00 грн.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.03.2014 року № 0000901501, від 24.03.2014 року №0000891501 в частині зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за грудень 2013 року у сумі 1 498 342, 52 грн., від 01.08.2014 року № 0003061501.

Прийняття податкового повідомлення-рішення від 24.03.2014 року № 0000891501 в частині зменшення розміру від'ємного значення ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Трансгарант-Україна» позивач не оскаржував.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким частково погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті податковим органом, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства.

В свою чергу, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гранітний кар'єр» про відкликання позовної заяви в частині задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року у справі № 820/16038/14 в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.03.2014 року № 0000901501 скасовано. Прийнято в цій частині ухвалу, якою позов в цій частині залишено без розгляду (а.с.95, т.2).

Дане судове рішення суду апеляційної інстанції податковим органом у касаційній скарзі не оскаржувалось.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

При цьому п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Перелік обов'язкових реквізитів, які мають зазначатися у податковій накладній, визначений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Українське промислове агентство», ТОВ «Інноваційна промисловість» на підставі договорів оренди залізничного рухомого складу підтверджується договорами, актами виконаних робіт (послуг), податковими накладними, платіжними дорученнями.

Висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за наслідками виконання даних договірних правовідносин ґрунтуються на тому, що по податкових накладних, виписаних ТОВ «Українське промислове агентство», порушено порядок їх реєстрації в ЄРПН, оскільки ПІБ особи, які зазначені в копіях, не відповідають ПІБ особи, якій належить електронний цифровий підпис; по податковій накладній, виписаній ТОВ «Інноваційна промисловість», порушено порядок її заповнення, оскільки у ній не зазначено вид цивільно-правового договору.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність відповідних доводів, оскільки в силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України саме відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

В свою чергу наявним у матеріалах справи витягом з ЄРПН підтверджується реєстрація податкових накладних, виписаних ТОВ «Українське промислове агентство», а невідповідність підписів, якщо така і є, має встановлюватися виключно на момент реєстрації податкової накладної у ЄРПН.

Крім того, відсутність окремих реквізитів у первинних документах є лише окремим недоліком та не може спростовувати наявності у підприємства відповідних господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по податковим накладним по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Українське промислове агентство» та ТОВ «Інноваційна промисловість».

Також обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій щодо виконання зобов'язань за договором комісії, укладеним між позивачем (комітент) та ПП «Ас-Харків» (комісіонер), відповідно до умов якого комісіонер зобов'язується від свого імені за дорученням і за рахунок комітента за винагороду здійснювати з третіми особами посередницькі послуги, спрямовані на вдосконалення роботи комітента.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання даного договору ПП «Ас-Харків» виписані позивачу рахунки-фактури, податкові накладні, платіжні доручення. Сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та звіти комісіонера.

Однак з приводу встановленого актом перевірки заниження розміру податкових зобов'язань по взаємовідносинам позивача з ТОВ «РосТранс» (Російська Федерація) за договором про надання послуг транспортного експедирування, слід зазначити таке.

Відповідно до пп. «а» пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг, зокрема, міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в України (ст. 9 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність).

Встановлено, що позивачем на адресу ТОВ «РосТранс» (Російська Федерація) на підставі відповідного договору були надані послуги, пов'язані із перевезенням вантажів з використанням рухомого складу, які знаходяться у фрахті (використанні).

Задовольняючи позов у відповідній частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що такі послуги не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, оскільки місцем надання таких послуг є місце реєстрації отримувача послуг ТОВ «РосТранс», тобто Російська Федерація. З огляду на викладене контролюючим органом безпідставно застосовано до даних операцій ставку податку 20%.

Однак при вирішенні даної справи судами попередніх інстанцій не враховано те, що право на застосування нульової ставки ПДВ відповідно до статті 195 Податкового кодексу України має платник, який безпосередньо надає транспорті послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів, тобто нульова ставка ПДВ, встановлена для перевізника, не поширюється на інші послуги, які надаються при перевезенні, зокрема на ті, які надає експедитор.

У даному випадку судам необхідно дослідити зміст вказаного договору та визначити які саме послуги надавались позивачем відповідно до його умов і ким виступав у цих правовідносинах позивач у справі, чи був він перевізником безпосередньо.

Отже, судами попередніх інстанцій при постановленні судових рішень не з'ясовано факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, а також докази на підтвердження зазначених фактів.

За таких обставин, враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Підставою для скасування судових рішень повністю та направлення справи на новий розгляд є відсутність встановлених у судових рішеннях обставин щодо розміру нарахованих податковим органом сум грошових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій по взаємовідносинах позивача з кожним з його контрагентів окремо, що унеможливлює з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 року у справі № 820/16038/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук