Ухвала суду № 58103404, 23.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року м. Київ К/800/32690/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року

у справі № 804/2076/15

за позовом Приватного підприємства «Сунатко»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

Приватне підприємство «Сунатко» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.01.2015 року № 6 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Сунатко» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДК «Торг-Сервіс» за період серпень 2014 року.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заступником начальника ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська прийнято наказ від 05.01.2015 року № 6 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Сунатко» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ДК «Торг-Сервіс» за період серпень 2014 року».

Позивач, вважаючи, що даний наказ прийнятий без наявності передбачених законом підстав, звернувся до суду із відповідним позовом.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку щодо протиправності спірного наказу про проведення перевірки.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Виходячи з аналізу приписів ст. 78 Податкового кодексу України, вбачається, що рішення про проведення документальної позапланової перевірки діяльності платника податків може бути прийнято податковим органом за одночасної наявності таких обставин як: 1) отримання платником податків письмового запиту податкового органу з приводу надання письмових пояснень та документів в підтвердження таких письмових пояснень; 2) сплив 10 робочих днів з дня отримання платником податків запиту податкового органу; 3) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Крім того, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.

У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Зазначена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27.01.2015 року у справі №21-425а14, де також зазначено, що зміни до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України були направлені на гарантування дотримання прав платників податків, звуження підстав для проведення перевірки, усунення можливості зловживання правом на перевірку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.11.2014 року позивачем отримано запит ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 29.10.2014 року № 18653/10/04-64-15-116 про надання документів, що підтверджують придбання товарів (робіт/послуг) у ТОВ «ДК «Торг-Сервіс».

Зі змісту даного запиту вбачається, що така необхідність виникла у зв'язку з отриманням податкової інформації про виявлення фактів, які свідчать про можливі порушення позивачем податкового, валютного законодавства та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «ДК «Торг-Сервіс» на суму ПДВ 13 200, 00 грн. згідно із декларацією з ПДВ за серпень 2014 року.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП «Сунатко» засобами поштового зв'язку 25.11.2014 року направлено на адресу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська письмові пояснення від 25.11.2014 року № 11-25-1 щодо взаємовідносин з ТОВ «ДК «Торг-Сервіс»» з доданими копіями первинних документів, пов'язаних з виконанням договорів.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову, оскільки сумніви контролюючого органу щодо порушень позивачем податкового законодавства, усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями платника податку.

У свою чергу, відповідачем, на якого відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, не надано та не зазначено у запиті будь-яких конкретних доказів виявлення фактів порушення позивачем податкового законодавства, що стали підставою для прийняття спірного наказу, а також не доведено обґрунтованості свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Відтак, юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуваний наказ прийнято неправомірно.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

В частині відмови у задоволенні позову сторони у справі із судовими рішеннями погодилися та їх не оскаржували.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року у справі № 804/2076/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук