Ухвала суду № 58103398, 23.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року м. Київ К/800/27473/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 року

у справі № 818/706/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Горобина» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.02.2015 року № 0000102100/721.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами фактичної перевірки ТОВ «Горобина» з питань дотримання вимог законодавства при провадженні діяльності з виробництва та реалізації алкогольних напоїв за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, відповідачем складено акт від 30.01.2015 року № 6/18-28-21-0016/31162928, яким встановлено, зокрема, факт понаднормових втрат продукції (спиртовмісної сировини у виробництві горілок та лікеро-горілчаної продукції) у кількості 587. 44 дал. б.с.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2015 року № 0000102100/721, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з вироблених в Україні товарів - лікеро-горілчана продукція в розмірі 356 962, 32 грн. за основним платежем та 178 481, 16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про списання позивачем граничнодопустимих втрат спиртовмісної сировини у виробництві горілок та лікеро-горілчаної продукції з порушенням вимог нормативних документів.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Згідно із пп. 213.1.6 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є операції з: обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат з урахуванням пункту 214.6 статті 214 цього Кодексу.

Відповідно до п. 214.6 ст. 214 Податкового кодексу України у разі наявності наднормативних втрат спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв, допущених з вини виробника під час виробництва підакцизних товарів (продукції), базою оподаткування є вартість (кількість) цих товарів, які можна було б виробити з наднормативно втрачених товарів (продукції).

Норми втрат і виходу спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Ставки підакцизного податку встановлені статтею 215 Податкового кодексу України.

В силу п. 216.3 ст. 216 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо втраченого підакцизного товару (продукції) не виникає, якщо: а) платник податку документально зафіксував ці втрати та надав контролюючим органам необхідні докази того, що відповідний підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок аварії, пожежі, повені чи інших форс-мажорних обставин і його використання на митній території України є неможливим; б) підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого товару (продукції) чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом. Ця вимога застосовується у разі втрати підакцизних товарів (продукції) у межах нормативів втрат, які затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених вище норм Податкового кодексу України дає підстави вважати, що грошове зобов'язання з акцизного податку може бути збільшено платнику податків з тих обсягів та вартості втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат.

Наказом Комітету України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напою і тютюнових виробів від 13.03.2000 року № 25 затверджено Інструкцію про порядок застосування Норм втрат спирту етилового і готової продукції в лікеро-горілчаному виробництві (далі - Інструкція), відповідно до пп. 1.3 якої норми втрат спирту і готової продукції при виробництві, зберіганні, переміщенні і транспортуванні лікеро-горілчаної продукції (далі - Норми втрат) - це максимально допустима величина їх втрат у процесі виробництва, транспортування і зберігання.

В силу п. 1.8 Інструкції списання фактичних втрат у межах установлених Норм втрат здійснюється за розпорядженням керівника підприємства на підставі матеріалів інвентаризацій та інших документів, що підтверджують проведення відповідних технологічних операцій, обсяги використаної сировини, напівфабрикатів та продукції в процесі виробництва, зберігання та їх транспортування.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами щомісячних інвентаризацій незавершеного виробництва на TOB «Горобина» в розділі актів «Розрахунок втрат і природних втрат спирту згідно з нормами» ніяких відомостей не зазначалося.

Разом з тим, контролюючим органом не заперечується списання граничнодопустимих втрат продукції у купажних картах по приготуванню горілок та лікеро-горілчатих виробів в асортименті.

Враховуючи те, що відповідачем під час проведення перевірки не встановлено факту понаднормових втрат позивачем спиртовмісної сировини у виробництві горілок та лікеро-горілчаної продукції, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову, оскільки посилання податкового органу на те, що граничнодопустимі виробничі втрати спирту не були списані саме за результатами проведених на підприємстві інвентаризацій, не дає підстав для донарахування грошового зобов'язання на підставі пп. 213.1.6 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 року у справі № 818/706/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук