Ухвала суду № 58103176, 02.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року Справа № 876/2444/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засіданняНефедової А.О.,

представника позивачаОСОБА_1,

представника відповідачаДутка-ГефкоХ.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Яремчому ГУ ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» до Державної податкової інспекції у м. Яремчому ГУ ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» (далі Позивач, ТОВ «Скорзонера») звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Яремчому ГУ ДФС в Івано-Франківській області (далі Відповідач, ДПІ у м. Яремчому), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000142200 та №0000132200 від 25.06.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про безтоварність фінансово-господарських операцій позивача із ТОВ «Спецпідряд Сервіс» та протиправно оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями зменшив розмір відємного значення суми податку на додану вартість та суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток, оскільки такий висновок ґрунтується лише на даних бухгалтерського і податкового обліку зазначеного контрагента позивача, за повноту і достовірність яких ТОВ «Скорзонера» не несе відповідальності. Натомість, правочини відбулися реально, що підтверджується первинними документами.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року позов задоволено повністю. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що висновки відповідача про безтоварність операцій позивача ґрунтуються на припущеннях і не підтверджуються належними доказами.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у м. Яремчому. Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню. Як підставу своїх обґрунтувань вказує на неврахування судом першої інстанції доказів, які свідчать про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВА «Спецпідрядсервіс» у травні та в серпні-вересні 2012 року і безпідставне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за результатами документального оформлення фінансово-господарських операцій по придбанню послуг в ТОВ «Спецпідрядсервіс».

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який просить задовольнити апеляційну скаргу, представника Позивача, який просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Скорзонера» зареєстроване Яремчанською міською радою Івано-Франківської області 03.07.2000 року як юридична особа та 11.07.2000 року взяте на облік в органах державної податкової служби як платник податку.

Державною податковою інспекцією у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Скорзонера» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обовязкових платежів під час взаємовідносин із ТОВ «Спецпідряд Сервіс» за період травень, серпень-вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 19.06.2015 року за № 316/22-31067573 (т.1 а.с.13-49).

Перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог підпункту 138.1.1. пункту 138.1., пункту 138.2., пункту 138.4., пункту 138.6., підпункту 138.8.1. пункту 138.8. статті 138 підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в декларації за 3 квартали 2012 року на загальну суму 277607,00 грн., а також пункту 198.1., пункту 198.3., пункту 198.6. статті 198 Податкового Кодексу України, ТОВ «Скорзонера» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 191171,00 грн. у звітних періодах: травні 2012 року на суму 48485,00 грн., серпні 2012 року на суму 81832,00 грн., та вересні 2012 року на суму 60854,00 грн., в результаті чого підприємству зменшено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту (ряд.19) за травень 2012 року 48485,00 грн., вересень 2012 року 60854,00 грн. та збільшено позитивне значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту (ряд.18) за серпень 2012 року 81832,00 грн. За результатами перевірки залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за вересень 2012 року зменшено на суму 81832,00 грн.

У відповідності до висновків осіб, які здійснювали перевірку, господарські операції між ТОВ «Скорзонера» та ТОВ «Спецпідряд Сервіс» є операціями, які не мали реального товарного характеру та без мети настання реальних наслідків.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «В4» від 25.06.2015 року за № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 191171,00 грн. (т.1 а.с.11) та форми «П» від 25.06.2015 року за № НОМЕР_2, яким ТОВ «Скорзонера» зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 277607,00 грн. (т.1 а.с.10).

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, платник податку-покупець має право зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, господарські операції для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Так, Позивачем суду надано акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, договори підряду, інші документи.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що відсутність контрагента за податковою адресою станом на час проведення щодо нього перевірки не може бути належним доказом безтоварності операцій позивача. Також, зазначене не є свідченням відсутності у вказаного субєкта господарювання первинних документів та неможливості здійснювати господарську діяльність в період, що перевірявся. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Будь-яких доказів недобросовісності позивача, як платника податків контролюючим органом суду не подано.

Отже, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за період травня, серпня-вересня 2012 року по податку на додану вартість суми податку по господарських операціях із ТОВ «Спецпідряд Сервіс», а суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Яремчому ГУ ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року у справі № 809/3848/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяВ.С. Затолочний

СуддіВ.М. Каралюс

ОСОБА_2

Повний текст виготовлено 03.06.2016 року