Ухвала суду № 58103121, 31.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/4027/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Танасогло Т.М.,

суддів Бойка А.В.,

ОСОБА_1,

при секретарі Осавуляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Генерального штабу Збройних Сил України в особі начальника Генерального штабу Збройних Сил України ОСОБА_3 про визнання протиправними дії, зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просив визнати протиправними дії начальника Генерального штабу Збройних Сил України, скасувати наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 06 жовтня 2015 року №385, поновити його на посаді начальника відділення Військової служби правопорядку Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку Південного територіального управління Військової служби правопорядку з виплатою матеріального і грошового забезпечення за час незаконного звільнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 06 жовтня 2015 року №385 про притягнення до дисциплінарної відповідальності є протиправним, таким чином звільнення його з військової служби за службовою невідповідальністю є неправомірним.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач проходив службу у Збройних Силах України.

15 вересня 2015 року наказом Генерального штабу Збройних Сил України №352 ОСОБА_2 призначено начальником відділення Військової служби правопорядку Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку Південного територіального управління Військової служби правопорядку. /а.с. 186/

04 жовтня 2015 року позивач у позаслужбовий час, керуючи автомобілем НОМЕР_1 у м.Миколаєві, рухаючись по проспекту Героїв Сталінграду, виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні ушкодження. /а.с. 89/

На час ДТП у позивача були відсутні документи на право управління транспортним засобом та на право володіння цим засобом.

В момент зіткнення в автомобілі НОМЕР_2 знаходилося четверо пасажирів, в тому числі неповнолітня особа та жінка у стані вагітності.

Як вбачається із постанови про закриття кримінального провадження, винесеної Військовою прокуратурою Миколаївського гарнізону 30 грудня 2015 року, внаслідок зазначеного ДТП один із пасажирів автомобіля «Volksvagen Passat» отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Пасажирка, яка перебувала у стані вагітності 06 жовтня 2015 року поступила на стаціонарне лікування до пологового будинку, де знаходилася до 18 жовтня 2015 року.

Як вбачається з пояснень працівників органів внутрішніх справ, а також військової служби правопорядку /а.с. 169, 171-172, 175, 177, 179-180/ безпосередньо після вчинення ДТП у позивача були ознаки алкогольного сп'яніння: порушення координації руху, виражене тремтіння пальців рук, порушене мовлення, поводження не відповідно обстановці. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 показали, що у позивача були окремі ознаки алкогольного сп'яніння, але вони припускають, що такий стан у нього міг виникнути і через шок та травми від ДТП.

В подальшому позивача було доставлено до наркологічного диспансеру для проведення медичного огляду з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, але від проведення такого огляду позивач відмовився, про що лікарем було складено відповідний висновок. /а.с. 190/

В судовому засіданні позивач пояснив, що відмовився від проходження медчиного огляду, оскільки, на його думку, процедура такого огляду не відповідала процедурі, що міститься у спільному наказі Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я від 09 вересня 2009 року №400/666. На думку позивача, лікар був зобов'язаний одразу взяти в нього кров на аналіз, а лікар спочатку запропонував йому здійснити подих у трубку, що він вважав для себе принизливим.

Таке твердження позивача суд вважає надуманим, оскільки зазначеним нормативним актом послідовність дій лікаря при проведенні медичного огляду не визначена, крім того цим нормативним актом допускається використовуваня вимірювальної техніки та обладнання, дозволеного Міністерством охорони здоров'я (п.3.9 Наказу №№400/666).

При опитуванні в рамках службового розслідування фельдшер кабінету експертиз пояснив, що позивач від проходження огляду відмовився, але у нього із роту спостерігався запах алкоголю. /а.с. 182/

Як вбачається із листа лікарні швидкої медичної допомоги та доданої до нього копії журналу реєстрації амбулаторних хворих, ОСОБА_2 поступив до лікарні швидкої медичної допомоги 05 жовтня 2015 року об 00 год 17 хвилин. Кров на аналіз не набиралася.

Як вбачається із копії амбулаторної карти позивача, яка була надана лікарнею швидкої медичної допомоги на запит суду, 05 жовтня 2015 року о 00:17 год. ОСОБА_2 оглянуто лікарем-нейрохірургом, який зазначив, що зі слів самого позивача, останній вживав алкоголь. При огляді ОСОБА_2 лікар відзначив, що в нього з роту відчувався запах алкоголю. /а.с. 142 зворот/

В судовому засіданні на запитання суду позивач пояснив, що перед скоєнням ДТП алкоголь не вживав, інші алкоголевмісні речовини також не вживав, ліки не приймав. Не може пояснити, чому лікарі зробили такі записи в амбулаторній карті.

Актом службового розслідування від 06 жовтня 2015 року №45-2015/100кср, яке було проведено відповідно до наказу командира військової частини А1495 від 04 жовтня 2015 року №306 встановлено порушення з боку позивача абзацу 2 ст.6, абзацу 2 статті 11, статті 13, абзацу 1 статті 49, абзацу 8 статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 2,6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, а також п.п. 2.5, 11.4, 13.3 Правил дорожнього руху України, статті 16 Закону України «Про дорожній рух». /а.с. 16-17/

Наказом Генерального штабу Збройних Силу України від 06 жовтня 2015 року №385 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», було встановлено, що позивач вчинив ДТП при вищезазначених обставинах, при цьому не мав при собі документів на право володіння та управління транспортним засобом, відмовився від проходження медичного огляду на встановлення стану сп'яніння. Також в наказі було зазначено, що позивач порушив вимоги статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, статті 11, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Силу України щодо обов'язку військовослужбовця дотримуватися законів України, обов'язку командира (начальника) показувати приклад дисциплінованості, неухильного дотримання вимог законодавства, порушив вимоги п.2.1, 2.5. Правил Дорожнього руху, статті 16 Закону України «Про дорожній рух».

Зазначеним наказом за порушення перелічених вище нормативних актів на позивача накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач дійсно вчинив дисциплінарне порушення по службі, за яке до нього правомірно застосовано дисциплінарну відповідальність шляхом звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (надалі - Дисциплінарний статут), передбачено, що кожен військовослужбовець зобов'язаний додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

За визначенням статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Стаття 45 Дисциплінарного страту передбачає, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Пунктом 68 Дисциплінарного статуту України передбачено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Відповідно до п.84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Згідно із п. 86 Дисциплінарного статуту, під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідно до п.92 Дисциплінарного статуту, якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для покарання військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач після зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 мав ознаки алкогольного спяніння, а саме: порушення координації руху, виражене тремтіння пальців рук, порушене мовлення, поводження не відповідно обстановці. До того ж згідно записів амбулаторної картки ОСОБА_2 лікарем-нейрохірургом зазначено, що під час співбесіди позивач сам підтверджував факт вживання ним алкоголю. А після доставлення його до наркологічного диспансеру для проведення медичного огляду з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, він відмовився від проведення такого огляду, про що лікарем складено відповідний висновок. /а.с. 190/

Посилання позивача на те, що він відмовився від проходження медичного огляду, оскільки, на його думку, виникло порушення процедури такого огляду згідно суспільного наказу Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я від 09 вересня 2009 року №400/666, а саме: перед взяттям в нього крові на аналіз, лікар спочатку запропонував йому здійснити подих у трубку, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначеним нормативним актом послідовність дій лікаря при проведенні медичного огляду не визначена, крім того цим нормативним актом допускається використовування вимірювальної техніки та обладнання, дозволеного Міністерством охорони здоров'я (п.3.9 Наказу №400/666).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач навмисно відмовився від проведення медичного огляду, у звязку з наміром приховати порушення ним діючого законодавства.

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач вчинив ДТП при вищезазначених обставинах, при цьому не мав при собі документів на право володіння та управління транспортним засобом.

04 жовтня 2015 року згідно наказу командира військової частини А1495 №306 проведено службове розслідування, під час якого встановлені порушення з боку позивача абзацу 2 ст.6, абзацу 2 статті 11, статті 13, абзацу 1 статті 49, абзацу 8 статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 2,6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, а також п.п. 2.5, 11.4, 13.3 Правил дорожнього руху України, статті 16 Закону України «Про дорожній рух» /а.с. 16-17/, які в подальшому зазначені в акті №45-2015/100кср від 06 жовтня 2015 року.

Аналізуючи всі вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що Наказ Генерального штабу Збройних Силу України від 06 жовтня 2015 року №385 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» яким звільнено позивача з військової служби за службовою невідповідністю є правомірним.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху України передбачений обов'язок водія транспортного засобу пройти в установленому порядку медичне обстеження для визначення стану сп'яніння.

Пунктом 11.4 Правил дорожнього руху визначено, що водій на дорозі з двохстороннім рухом, яка має щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги закону позивачем дотримані не були.

Статтею 49 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних сил України» передбачено, що Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач під час здійснення ДТП перебував на військовій службі, займав посаду керівника структурного підрозділу служби правопорядку Збройних Сил України, тобто він сам повинен контролювати дотримання правопорядку іншими військовослужбовцями, а тому його беззаперечна правова поведінка та правова культура повинні викликати довіру та повагу до військової служби. Окрім того, ОСОБА_2, як особа, яка перебуває на публічній службі, повинен постійно виконувати вимоги Статуту, підтримувати авторитет Збройних Сил України як у службовому, так і повсякденному житті.

Посилання позивача на те, що до адміністративної відповідальності він не притягувався та кримінальне провадження за фактом ДТП по відношенню до нього закрито, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказане не впливає на питання притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

На підставі вищевикладеного та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивач дійсно вчинив правопорушення по службі, за яке до нього було правомірно застосовано дисциплінарну відповідальність.

Таким чином, відповідно до вищезазначеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки Наказ Генерального штабу Збройних Силу України від 06 жовтня 2015 року №385 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» яким звільнено позивача з військової служби за службовою невідповідністю є правомірним.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв