Постанова № 58102724, 24.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2983/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянський В.В.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Іванівська» до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Іванівська» (далі - ТОВ «Агрофірма Іванівська»; позивач) звернулось до суду з позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - Чернігівська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 23.05.2014 № 0001501500.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.10.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року, позов задоволено частково. Скасовано частково податкове повідомлення - рішення від 23.05.2011 року № 0001501500 в сумі 3 078,30 грн. В іншій частині позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016 року за наслідками розгляду касаційної скарги відповідача скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.10.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, наголосив на тому, що суд повинен встановити дату вчинення платником податків порушення, що полягає у несвоєчасній сплаті сум грошового зобов'язання, що визначені в податковій декларації та в уточнюючому розрахунку (скороченій декларації).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано частково податкове повідомлення - рішення Чернігівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 23 травня 2014 року № 0001501500 у сумі 3078,30 грн. В іншій частині позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти в цій частині нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 02.03.2006 ТОВ "Агрофірма Іванівська" (код 34258214) зареєстровано у якості юридичної особи Чернігівською районною державною адміністрацією, включено до ЄДРПОУ та як платник податків перебуває на податковому обліку.

На підставі пп. 191.1.2 ст. 191, пп. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, головним державним ревізором-інспектором відділу оподаткування та контролю об'єктів і операцій Безпалим Є.С. проведено перевірку в приміщенні Чернігівської ОДПІ ТОВ "Агрофірма Іванівська" з питання своєчасності перерахування сум ПДВ, що залишаються у розпорядженні с/г підприємства згідно ст. 209 ПКУ за березень, квітень, травень та липень 2011 року.

Перевірка проводилась 22.04.2014 за результатами якої складено акт перевірки від 22.04.2014 № 71/25-22-15-019.

Перевіркою встановлено порушення п. 209.2 ст. 209, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України та п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках затвердженого постановою КМУ від 12.01.2011 № 11, платником несвоєчасно сплачено (перераховано) податок на додану вартість: за податковою декларацією з ПДВ від 19.04.2011 № 9002311166 (дата нарахування - 30.04.2011, дата погашення - 20.06.011, 21.07.2011), за податковою декларацією від 19.05.2011 № 9003466555 (дата нарахування - 30.05.2011, дата погашення - 21.07.2011), за податковою декларацією від 20.06.2011 № 9004293352 (дата нарахування - 30.06.2011, дата погашення - 21.07.2011), за уточнюючим розрахунком з ПДВ (скороченою декларацією) № 17186 від 20.07.2011 (дата нарахування - 20.07.2011, дата погашення - 21.07.2011).

На підставі акта перевірки від 22.04.2014 № 71/25-22-15-019 Чернігівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення Форма «Ш» від 23.05.2014 № 0001501500, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 3079,70 грн.

Згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до податкового повідомлення - рішення від 23.05.2014 № 0001501500, до ТОВ "Агрофірма Іванівська" були застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату (перерахування) податку на додану вартість за податковою декларацією від 20.06.2011 № 9004293352 (дата нарахування - 30.06.2011, дата погашення - 21.07.2011) у розмірі 3079,30 грн., за уточнюючим розрахунком з ПДВ (скороченою декларацією) № 17186 від 20.07.2011 (дата нарахування - 20.07.2011, дата погашення - 21.07.2011) у розмірі 0,4 грн. (а.с. 6).

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки граничний термін подання декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року припадав на 20.06.2011 року, термін сплати податку встановлювався до 30.06.2011 року. Тому, порушення податкового законодавства, яке полягає в несплаті (неперерахуванні) сум податку на додану вартість в сумі 30 793,00 грн. на спеціальний рахунок протягом строків, визначених ПК України, відбулося 30.06.2011 року, в зв'язку з чим, позивач повинен притягуватись до відповідальності за п.7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11 визначено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 203.2 пункту 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що сплата суми податкового зобов'язання поза межами 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, є податковим правопорушенням.

Згідно з п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Період часу, протягом якого законодавцем встановлювалась фіксована ставка штрафу за кожне порушення, стосувався всіх порушень норм ПК, які мали місце за період з 1 січня по 30 червня 2011 року. Несплата узгодженої суми податкового зобов'язання є триваючим податковим правопорушенням, яке припиняється із виконанням платником податків податкового обов'язку, зокрема сплатою суми податку до бюджету. Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків встановлена статтею 126 ПК.

Згідно з цією статтею у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оскільки за змістом наведених норм розмір відповідальності залежить від тривалості прострочення обов'язкового платежу (тобто від тривалості правопорушення), а позивач сплатив узгоджену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30793 грн. поза межами періоду, встановленого пунктом 7 підрозділу 10 «Перехідні положення» ПК (21.07.2011 року), колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо розміру штрафу, який може бути застосований до позивача за вказане правопорушення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2015 року у справі 2а/2470/3352/11.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, що передбачені Конституцією і законодавством України.

За таких обставин, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно встановлено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Іванівська» до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення - рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 31.05.2016 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Губська Л.В.