Постанова № 58102342, 02.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 червня 2016 року № 826/849/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» доІнспекції з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області провизнання протиправними дій та скасування постанови від 03.12.2105 №033,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області, в якому просить:

- визнати дії посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області при проведенні позапланової перевірки в магазині товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» за адресою: місто Тернопіль, вулиця Перля, 3, по внесенню недостовірних даних до акту перевірки від 13.11.2015 №000033 та винесенню, на підставі вказаних недостовірних даних, постанови від 03.12.2015 №033 протиправними;

- скасувати постанову про накладення штрафних санкцій від 03.12.2013 №033.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що порушення, зафіксоване в акті перевірки та внаслідок якого прийнято оскаржувану постанову, насправді не мало місця, оскільки споживач вимагав не аналогічний товар з числа наявних у продавця, а вимагав товар іншої марки, тобто, інший товар з аналогічними характеристиками, з огляду на що, за твердженням позивача, товариство правомірно запропонувало обміняти товар на інший з доплатою, з урахуванням відсутності аналогічного товару за розмірами та іншими характеристиками. Крім того, позивачем зазначено про порушення статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки акт перевірки складений в перший день перевірки, що зашкодило товариству надати письмові заперечення на акт перевірки.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних дій та постанови, вчинених (прийнятих) у межах та на підставі наявних в Інспекції повноважень.

Розгляд справи №826/849/16 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області за скаргою від 19.10.2015 №125 проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів магазину «Ельдорадо» товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса», розташованого за адресою: місто Тернопіль, вулиця Перля, 3.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 13.11.2015 №000033, в якому зазначено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Дієса» порушено частину першу статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та пункт 34 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Мінекономіки від 19.04.2007 №104, оскільки товариство не розірвало договір купівлі-продажу та не повернуло кошти за сплачений товар та/або не замінило товар з недоліками на такий же товар іншої марки (марки, артикулу, модифікації) належної якості.

Також у акті викладено припис, яким зобов'язано позивача усунути порушення прав споживача шляхом розірвання договору та повернення коштів за товар або замінити товар на такий же товар іншої марки відповідно до вимог споживача.

На підставі викладеного, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області прийнято постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», від 03.12.2015 №033, якою за відмову споживачу в реалізації його прав, встановлених частиною першою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовано до товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» штраф у розмірі 78 639,00 грн.

Вважаючи дії з проведення вказаної перевірки та безпосередньо вказану постанову протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною першої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

У силу пункту 15 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Істотним недоліком є недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Приписами частини п'ятої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п'ять кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) та їх повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця, виробника (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті).

За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін.

У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій вибір пред'явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої цієї статті (частина шоста статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з частиною сьомою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», під час заміни товару з недоліками на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не провадиться.

Під час заміни товару з недоліками на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості перерахунок вартості товару з недоліками у разі підвищення ціни провадиться виходячи з його вартості на час обміну, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості на час купівлі.

При розірванні договору розрахунки із споживачем у разі підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на час пред'явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Як вбачається з матеріалів справи, споживач (ОСОБА_1.) 18.06.2013 придбав в магазині «Ельдорадо» товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» за адресою: місто Тернопіль, вулиця Перля, 3, холодильник SHARP SJ PT690RS вартістю 7 863,90 грн. неналежної якості (з істотними недоліками), оскільки протягом гарантійного терміну сталася поломка, яка не підлягає ремонту, що підтверджується актом технічного огляду від 10.09.2015 №91125. Вказана обставина позивачем під час судового розгляду справи не заперечувалась.

На підставі викладеного, споживач звернувся до позивача зі зверненням від 16.09.2015 з проханням обміняти холодильник на аналогічний або рівноцінний по характеристиках їхньої моделі, у відповідь на яке товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» листом від 05.10.2015 повідомило про відсутність холодильника SHARP SJ PT690RS в наявності та неможливість його заміни, з огляду на що споживачу запропоновано повернути сплачені за товар кошти або обміняти на інший товар з доплатою.

З урахуванням викладеного, споживач листом від 20.10.2015 звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» із заявою про повернення йому вартості товару у розмірі 25 600,00 грн., за якою його можна придбати у іншого продавця, або надання іншого товару з наявного асортименту з перерахунком вартості.

Листом від 30.10.2015 товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» повідомило споживача про можливість повернення сплачені за товар кошти або обміну на інший товар з доплатою.

Споживач листом від 08.12.2015 повідомив товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» про готовність прийняти кошти у розмірі 25 600 грн. вартості товару або обміняти холодильник на інший без знижок і доплат.

Листами від 16.12.2015 та 04.12.2015 товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» підтвердило свої попередні пропозиції щодо врегулювання спірної ситуації.

З огляду на викладене вбачається, що споживач (ОСОБА_1.), у порядку частини першої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», був згоден на розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми або на заміну товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар, про що свідчать вказані звернення споживача.

Натомість, позивачем за відсутності у наявності моделі SHARP SJ PT690RS холодильника запропоновано повернути сплачені кошти або обміняти на інший товар з доплатою. При цьому, пропонуючи споживачу розірвати договір купівлі-продажу, позивач пропонував повернути кошти, згідно з чеком, у розмірі 7 863,90 грн., що не відповідає положенням частини сьомої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою, як було зазначено вище, при розірванні договору розрахунки із споживачем у разі підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на час пред'явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі.

Позивач посилається на відсутність такого самого товару у наявності, що унеможливлює визначити його вартість на час пред'явлення відповідної вимоги, а тому єдиним варіантом, за твердженням позивача, є повернення суми первісного продажу.

Суд не може погодитися з вказаними твердженнями, оскільки приписи частини сьомої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» не містять прив'язки до ціни реалізації товару конкретного продавця, тоді як ціна товару на конкретну дату може бути визначена з огляду на ситуацію на ринку вказаного товару (ціни на холодильники не є регульованими, згідно з чинним законодавством).

Так, Закон України «Про захист прав споживачів», як й іншими актами законодавства України, прямо не визначено, яким чином має визначатися ціна товару на час пред'явлення вимоги про його повернення у випадку розірвання договору купівлі-продажу, але це не означає, що її неможливо визначити за відсутності у продавця такого самого/аналогічного товару.

Законодавство України передбачає випадки визначення ціни товару, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари.

Зокрема, згідно з частиною четвертою статті 632 Цивільного кодексу України, передбачена можливість визначення ціни у договорі визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов.

З огляду на положення статті 2 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якими законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів, а також частини другої статті 8 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої у разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права), суд вказує, що у правовідносинах між споживачем та продавцем у межах спірних правовідносин можливо застосовувати передбачений частиною четвертою статті 632 Цивільного кодексу України спосіб визначення ціни товару на час пред'явлення вимоги.

Згідно з наявними у справі матеріалами, споживач заявив вимогу про повернення 25 600,00 грн., визначеної у відповідності до рахунку-фактури іншого суб'єкта господарювання, який станом на 20.10.2015 продавав холодильник SHARP SJ PT690RS за ціною 25 600,00 грн.

Якщо позивач як продавець не згодний з зазначеною споживачем ціною товару, він може запропонувати іншу, з огляду на наявну інформацію про ціну товару на ринку.

Водночас, суд зауважує, що позивач не вжив жодних заходів щодо встановлення ринкової ціни аналогічного товару станом на дату звернення споживача, не пропонував споживачу інші варіанти ціни, з огляду на загальнодоступну інформацію про ціни інших продавців тощо.

За таких обставин посилання позивача на неврахування при перевірці факту відмови споживача від повернення первісно сплаченої ціни та невнесення цієї інформації до акту перевірки не можуть бути підставою для визнання дій відповідача протиправними.

При цьому, суд зазначає, що ані відповідач під час проведення перевірки, ані суд під час прийняття рішення у даній справі не мають на меті визначити конкретну ціну товару, що підлягає поверненню споживачу за наслідками розірвання договору купівлі-продажу, тоді як порушення положень частини першої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» полягає у відмові у реалізації прав споживача (відмова розглядати будь-які інші варіанти вартості товару, крім первісно сплаченої ціни).

У той же час, питання конкретної вартості товару, що має бути повернута споживачу, може бути вирішене під розгляду цивільної справи Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/89/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Дієса» про заміну товару неналежної якості.

Також, суд звертає увагу, що твердження позивача про порушення відповідачем положень статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки акт перевірки складений в перший день перевірки, що зашкодило товариству надати письмові заперечення на акт перевірки, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи у зв'язку з тим, що акт перевірки від 13.11.2015 №000033 (розділ ІІІ останнього) містить у собі заперечення позивача з приводу встановлених під час вказаної перевірки фактичних обставин.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про правомірність оскаржуваних дій та постанови та, як наслідок, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.