Постанова № 58102142, 02.06.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 червня 2016 р. № 620/119/16-а

Харківський окружний адміністративний суд в особі судді Самойлової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до т. в. о. військового комісара Зачепилівського районного комісаріату Харківської області Василенко С.Л. про визнання дій протиправними та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

- визнати протиправними дії військового комісара районного військового-комісаріату Зачепилівського районного комісаріату Харківської області Василенко С.Л. стосовно безпідставного притягнення його до відповідальності 02.02.2016 р. та 29.02.2016 р.;

- частково скасувати наказ №12 від 02.02.2016, винесений військовим комісаром Зачепилівського районного військового комісаріату Харківської області Василенко С.Л. в частині, яка стосується притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом винесення суворої догани, а також скасувати накази №43 та №44 від 29.02.2016 р., винесені військовим комісаром Зачепшйвського районного військового комісаріату Харківської області Василенко С.Л.;

- зобов'язати військового комісара Зачепилівського районного військового комісаріату Харківської області Василенко С.Л. відновити його порушені права шляхом видання відповідного наказу із вибаченнями в його бік та спростуванням факту вчинення ним дисциплінарних правопорушень.

Позивач обгрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що оскаржувані дії та наказ відповідача є такими, що суперечать вимогам діючого законодавства України, чим порушуються його законні права, свободи та інтереси і потребує судового захисту.

Позивач надав до суду заяву про вирішення справи у письмовому провадженні.

Відповідач, що є суб"єктом владних повноважень, який належним чином відповідно до вимог ст. 35 КАСУ повідомлений про час, дату та місце судового розгляду в судове засідання не прибув без причин, які судом не можуть бути визнанні як поважними, оскільки не надано було документального підтвердження, надавши при цьому заперечення проти позову, в яких зазначив про те, що позовні вимоги є незаконним те необгрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Суд вважає можливим розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів, у порядку письмового провадження, згідно до ч. 6 ст. 128 КАСУ.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, 02.02.2016 р. т.в.о військового комісара Зачепилівського районного військового комісаріату Харківської області Василенко С.Л. було видано наказ №12 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбов Зачепилівського РВК».

Так, зазначеним наказом особисто до ОСОБА_1 було застосоване дисциплінарне стягнення шляхом винесення суворої догани, зі змістом якого позивач ознайомився 10.02.2016 р., про що є відповідна відмітка в наказі.

Також, 29.02.2016 р. відповідач виніс ще два накази про оголошення позивачу догани, а саме наказ №43 та наказ №44 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців Зачепилівського РВК".

Із зазначеним суд не погоджується та при вирішенні даного спору, враховує наступні обставини та нормативні положення.

Відповідно до п 1. «Статуту» Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

П.5 «Статуту» передбачає, що за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати

військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не

залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

П.68 «Статуту» визначено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

В П.87 «Статуту» зазначено, що рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця оскаржується в установленому законом порядку.

Відповідно до ст.98 «Статуту» під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку

Судом встановлено, що зі змісту оскаржуваного наказу №12 від 02.02.2016 р. не вбачається, що позивачем було скоєне якесь правопорушення, а є лише загальне посилання на низькі показники виконавчої дисципліни.

Так, формулювання в оскаржуваному наказі «за низьку виконавчу дисципліну» носить невизначений характер, звідки не зрозуміло за який саме факт порушення дисципліни позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

З доказів справи вбачається, що за час проходження служби керівництвом не було встановлено жодного порушення позивачем військової дисципліни, а на попередньому місці роботи мав відзнаки за відмінне виконання своїх службових обов'язків.

Суд звертає увагу суду на те, що поняття «виконавча дисципліна військовослужбовця» взагалі відсутнє в діючому законодавстві України, а відтак неможливо визначити критерії, за якими можна визначити яка виконавча дисципліна є низькою , а яка високою.

Крім того, згідно із п.45 «Статуту» у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Таким чином, у разі встановлення командиром факту невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків накладенню дисциплінарного стягнення повинно передувати нагадування цьому військовослужбовцю з боку командира про обов'язки служби, тобто повинна бути проведена бесіда. Такої бесіди з позивачем ніхто не проводив. Крім того п.45 «Статуту» передбачає, що дисциплінарне стягнення накладається виключно у разі необхідності. Зі змісту даного оскаржуваного наказу не вбачається факту попереднього проведення бесіди з позивачем щодо роз'яснення йому обов'язків служби, а також не вбачається необхідності накладення на нього дисциплінарного стягнення, тим паче такого як сувора догана, а відтак його прийнято в порушення п.45 «Статуту».

Окрім того, він не містять посилання на будь-які норми законодавства та будь-які посилання на «Дисциплінарний статут Збройних сил України», відповідно до яких його було винесено та відсутнє будь-яке посилання на докази щодо порушення позивачем приписів останнього.

Щодо оскаржуваного наказу №43 від 29.02.2016 р., суд зазначає наступне.

Так, розпорядження військового комісара ХОВК від 08.02.2016 р. №200/ОМР містило в свою чергу перелік вимог зі строком для їх виконання, останній граничний строк для виконання яких було визначено 17.02.2016 р.

Незважаючи на те, що вищезазначене розпорядження військового комісара ХОВК від 08.02.2016 р. №200/ОМР надійшло до Зачепилівського районного військового комісаріату Харківської області 12.02.2016 р., про що малась відповідна відмітка - зміст даного розпорядження керівництвом до позивача було доведено лише 18.02.2016 р., про що також є відповідна відмітка.

В ході судового розгляду встановлено, що відразу 18.02.2016 р. позивачем було здійснено всіх необхідних заходів для виконання розпорядження військового комісара ХОВК від 08.02.2016 року №200/ОМР, а саме розроблено плани проведення занять з військово-обліковим персоналом Зачепилівської селищної ради, підприємств, установ, організацій РВК, згідно зразка доданого до вищезазначеного розпорядження. Ці плани після їх розроблення було подано на затвердження відповідачу, який до цього часу не надав відповіді щодо їх затвердження або щодо необхідності їх коригування.

Окрім того, суд звертає увагу, що позивач фізично не міг виконати вимоги розпорядження військового комісара ХОВК від 08.02.2016 р. №200/ОМР в строк до 17.02.2016 р., оскільки був ознайомлений зі змістом розпорядження лише 18.02.2016 р.

Також, аналогічно до попереднього наказу №12 від 02.02.2016 р., зі змісту оскаржуваного наказу не вбачається факту попереднього проведення бесіди з позивачем щодо роз'яснення обов'язків служби, а також не вбачається необхідності накладення на нього дисциплінарного стягнення, тим паче такого як догана, а відтак оскаржуваний наказ прийнято в порушення п.45 «Статуту».

Разом із цим в оскаржуваному наказі відсутні будь-які норми законодавства та будь-які посилання на «Дисциплінарний статут Збройних сил України», відповідно до яких його було винесено , а відтак оскаржуваний наказ є необгрунтованим та невмотивованим. Також ведучи мову про обгрунтованість наказу слід зазначити, що в оскаржуваному наказі відсутнє будь-яке посилання на докази, згідно яких його було прийнято.

Щодо оскаржуваного наказу №44 від 29.02.2016, суд вважаю за необхідне зазначити, що жодного наказу від військового комісара Зачепилівського РВК щодо оформлення документації чергової служби до позивача не надходило.

Суд звертає увагу на приписи ст. 71 ч. 2 КАСУ, де передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку на виконання останнього, відповідач не надав до суду достатніх та належних доказів, в розумінні положень ст. 70 КАСУ, а тому у суду на має підстав вважати, що оскаржувані накази є законними та обгрунтованими, у зв"язку з чим вони підлягають скасуванню, що є способом захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача, згідно до вимог статті 2 КАСУ та таким чином буде дотримано принцип повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про які він просить, у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАСУ.

Щодо решти позовних вимог:

- визнати протиправними дії військового комісара районного військового-комісаріату Зачепилівського районного комісаріату Харківської області Василенко С.Л. стосовно безпідставного притягнення позивача до відповідальності 02.02.2016 р. та 29.02.2016 р.;

- зобов'язати військового комісара Зачепилівського районного військового комісаріату Харківської області Василенко С.Л. відновити порушені права позивача шляхом видання відповідного наказу із вибаченнями в його бік та спростуванням факту вчинення ним дисциплінарних правопорушень, то вони на думку суду є необгрунтованими та недоведеними і такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 94 позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 128, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати накази військового комісара районного військового-комісаріату Зачепилівського районного комісаріату Харківської області Василенко С.Л. №12 від 02.02.2016 року та №43 і №44 від 29.02.2016 року щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом винесення суворої догани.

Щодо решти позовних вимог в задоволенні - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Самойлова В.В.