Постанова № 58101623, 02.06.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року 810/5/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

4 січня 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 16 листопада 2015 р. № З-1611/2-10/10-48/1611/08.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки направлення на проведення перевірки не відповідало вимогами ч. 3 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері містобудівної діяльності" від 5 квітня 2007 р. № 877-V (далі - Закон № 877-V), а тому позивач мав право на відмову в допуску до проведення такої перевірки. Крім того, об'єктом перевірки були тимчасові споруди позивача, які не є об'єктом будівництва, а тому не підлягають перевірці (а.с. 19-23).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що відповідачем було здійснено виїзд на об"єкт будівництва позивача, проте, позивачем було недопущено перевіряючих до перевірки, у зв'язку з чим відповідачем було складено акт про недопущення посадових осіб на об'єкти будівництва. Крім названого акту, позивачем було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та видано припис про усунення вимог порушення законодавства. У подальшому відповідачем було винесено оскаржувану постанову (а.с. 110-114).

30 травня 2016 р. до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності (а.с. 143).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

30 вересня 2015 р. до відповідача надійшла скарга гр. ОСОБА_2 (а.с. 116-119).

29 жовтня 2015 р. відповідачем було видано направлення для проведення позапланової перевірки № 840.15/02 на здійснення позапланової перевірки на об'єкті торговий павільйон, який належить позивачу, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 120).

30 жовтня 2015 р. відповідачем було здійснено виїзд з метою проведення позапланової перевірки на об'єкті торговий павільйон за вказаною адресою.

Проте, до перевірки посадових осіб відповідача допущено не було, про що було складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій (далі - акт про недопущення) (а.с. 123-124).

Крім того, 2 листопада 2015 р. відповідачем було винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № С-0211/4, яким вимагалося від позивача в термін до 2 грудня 2015 р. допустити посадових осіб відповідача до перевірки (далі - припис № С-0211/4) (а.с. 125).

Водночас, у цей же день було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 2-Л-З-0211/4, у якому зафіксовано порушення: недопущення позивачем посадових осіб відповідача до перевірки та призначено розгляд справи на 16 листопада 2015 р. о 12 год 00 хв. (далі - протокол № 2-Л-З-0211/4) (а.с. 127).

Названі документи були направлені позивачу поштою (а.с. 131).

16 листопада 2015 р. відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № З-1611/2-10/10-48/1611/08, якою на позивача накладено штраф у сумі 13 780 грн 00 коп. (далі - постанова № З-1611/2-10/10-48/1611/08) (а.с. 129-130).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про основи містобудування" від 16 листопада 1992 р. № 2780-XII (далі - Закон № 2780-XII), Законом № 877-V, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 р. № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) та Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553 (далі - Порядок № 553).

Згідно з вимогами ст. 7 Закону № 2780-XII державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Таким органом є Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як убачається з п. 2 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Зі змісту вимог п. 7 Порядку № 553 убачається, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Наявні матеріали справи свідчать, що призначення перевірки здійснювалося на виконання доручення Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 вересня 2015 р. №40-3668-Д (а.с. 115), яке надійшло до Відповідача 2 жовтня 2015 р. за вх. № 10/10-0210/9, а також звернення фізичної особи - скарги ОСОБА_2 від 24 вересня 2015 р. (а.с. 117-119).

Тобто, у відповідача були наявні правові підстави для проведення перевірки позивача, визначені п. 7 Порядку № 553.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 41 Закону № 877-V посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню.

З наведеним положенням Закону кореспондуються приписи пп. 1 п. 11 Порядку №553.

Тобто, за умови дотримання процедури призначення перевірки та оформлення документів, що їй передують, посадові особи органів архбудконтролю мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 41 Закону № 877-V орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14 жовтня 1994 р. № 208/94-ВР (далі - Закон № 208/94-ВР) справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються, зокрема, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Накладати штраф в межах та відповідно до вимог, визначених Законом № 208/94-ВР, мають право від імені: 1) органів державного архітектурно-будівельного контролю: керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; керівники структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду - головні інспектори будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону № 208/94-ВР суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, зокрема, як недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Згідно з вимогами п. п. 4, 6-7, 13 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року №244 (далі - Порядок №244), підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є відповідний протокол, складений посадовою особою інспекції за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис. Штраф за правопорушення може бути накладено на суб'єкта містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. Днем виявлення правопорушення є день складення акта перевірки відповідного суб'єкта містобудування. Притягнення суб'єктів містобудування до відповідальності не звільняє їх від відшкодування заподіяної внаслідок правопорушення шкоди. Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності підписується особою, яка його склала, суб'єктом містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також свідками (у разі наявності). У разі відмови суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, від підписання протоколу або ознайомлення з ним уповноважена посадова особа інспекції, що складає протокол, робить про це відповідну відмітку в ньому. Суб'єкт містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які є його невід'ємною частиною, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Враховуючи, що позивачем не було надано жодного доказу того, що 30 жовтня 2015 р. співробітники відповідача ним були допущені до перевірки (розписалися в книзі перевірок тощо), суд дійшов висновку, що зазначені особи не були допущені позивачем до перевірки, а отже, відповідачем правомірно було винесено постанову № З-1611/2-10/10-48/1611/08.

Дана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 грудня 2015 р. у справі №К/800/43950/15 та у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 р. у справі № 810/2/16.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині скасування постанови № З-1611/2-10/10-48/1611/08 є похідними від позовних вимог щодо визнання названої постанови протиправною, суд також вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас, при вирішенні справи судом не може бути взято до уваги посилання позивача на те, що у відповідача були відсутні правові підстави здійснювати перевірку об'єкта торговий павільйон, який належить позивачу, за адресою: вул. Нова, поруч з будинком № 5, м. Біла Церква, бо останній є тимчасовою спорудою, оскільки належність об'єкта перевірки до об'єкта будівництва повинна була бути встановлена у ході здійснення відповідачем заходу з державного контролю (нагляду).

Крім того, при вирішенні справи судом не приймається до уваги посилання позивача на порушення відповідачем вимог ч. 3 ст. 7 Закону № 877-V в частині оформлення направлення та надання документів, що стали підставою для проведення перевірки, оскільки в силу ч. 2 ст. 2 приписів останнього дія закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що постанову № З-1611/2-10/10-48/1611/08 відповідачем винесено правомірно, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.