Рішення № 58101131, 01.06.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/8041/15-ц

Провадження № 2/591/336/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого: судді Бурда Б.В. при секретарі: Терещенко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Сумської міської ради, Управління обліку, розподілу та приватизації житла про визнання недійсною приватизації та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 Розпорядженням Управління обліку, розподілу та приватизації житла НОМЕР_1 квартира АДРЕСА_2 передана в порядку приватизації в приватну власність ОСОБА_2 В той же час, рішенням суду визнано недійсними рішення №465 від 21 серпня 2012 року виконавчого комітету Сумської міської ради в частині надання ОСОБА_2 однокімнатної квартири АДРЕСА_2 та ордер на цю квартиру. Вважає, що у зв'язку з визнанням ордеру недійсним, приватизації квартири на ОСОБА_2 проведена незаконно. Окрім того, ОСОБА_2 підлягає виселенню з квартири з наданням житла яке він раніше займав (квартиру АДРЕСА_3).Тому просить визнати приватизацію спірної квартири недійсною та виселити ОСОБА_2 зі спірної квартири, вселивши його у квартиру АДРЕСА_4.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримала та пояснили суду, ордер виданий ОСОБА_2 було визнано недійсним у зв'язку з тим, що надана квартира не була вільною та надана у користування ОСОБА_1 на підставі відповідного ордеру. В даний час порушуються права позивача на користування квартирою, яка була їй надана на законних підставах.

Представник виконавчого комітету Сумської міської ради позов заперечила та зазначила, що квартира ОСОБА_2 була надана в порядку визначеному законом. Останній вселився у квартирі, зробив в ній ремонт та приватизував. Зазначила, що позивач не є власником спірної квартири, а тому не має права звертатися з таким позовом до суду.

Представник ОСОБА_2 позов заперечив та пояснив, що ОСОБА_2 на законних підставах вселився до спірної квартиру та її приватизував. Зазначив, що спірна квартира є єдиним житлом ОСОБА_2 та йому нікуди виселятися. Ордер виданий позивачу діяв лише 30 днів, але позивач у спірну квартиру у цей строк фактично не вселилася, договір найму житла не уклала та спірним житлом не користувалася. Вважає, що права позивача жодним чином не порушені, оскільки позивач втратила право користування спірною квартирою, оскільки тривалий час без поважних причин не проживала в ній. Пояснив, що позивач до цього часу утримує за собою право користування іншим житлом (квартирою АДРЕСА_9) , в якому позивач зареєстрована та мешкає фактично.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, представників відповідачів, дослідивши фактичні обставини справи у межах заявлених позовних вимог та перевіривши їх доказами наданими сторонами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно рішення №9 від 25 січня 1994 року виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів позивачу надано однокімнатну квартиру №84, житловою площею 14,4 кв.м у будинку АДРЕСА_8 та 18 листопада 1994 року видано ордер №645 на вселення в зазначену квартиру.

ОСОБА_1 фактично вселилась в квартиру, завезла свої речі, але проживати там не могла з поважних причин - непридатністю приміщення для проживання.

Рішенням №465 від 21 серпня 2012 року виконавчого комітету Сумської міської ради надано ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 а 04 жовтня 2012 року видано ордер №1872 на вселення в цю квартиру.

В порушення вимог ч. 3 ст. 58 ЖК України виконавчим комітетом Сумської міської ради прийняте рішення про надання спірної квартири та видано ордер ОСОБА_2 на заселення квартири АДРЕСА_2, яка не була вільною та на яку фактично і юридично зберігає право позивач.

Наведені вище обставини встановлені рішенням суду у справі 591/9147/14-ц за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сумської міської ради, управління обліку, розподілу та приватизації житла, ОСОБА_2 про визнання рішення Сумської міської ради №465 від 21 серпня 2012 року та ордера недійсними, а тому доказуванню відповідно до приписів ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають.

Також встановлено, що Рішенням апеляційного суду Сумської області від 26.08.2015 року у наведені вище справі № 591/9147/14-ц визнано недійсними рішення №465 від 21 серпня 2012 року виконавчого комітету Сумської міської ради в частині надання ОСОБА_2 однокімнатної квартири АДРЕСА_2 та ордер на цю квартиру.

Судом встановлено, що в серпні 2014 року ОСОБА_2 подав до органу приватизації Сумської міської ради (яким є Управління обліку, розподілу та приватизації житла СМР) заяву про приватизацію спірної квартири та розпорядженням Управління обліку, розподілу та приватизації житла СМР від 15.08.2014 року вказана квартири передана у приватну власність ОСОБА_2 (а.с. 39-44)

22 серпня 2014 року виконавчим комітетом Сумської міської ради, на підставі зазначено раніше розпорядження Управління обліку, розподілу та приватизації житла СМР від 15.08.2014 року, ОСОБА_2 видане Свідоцтво про право власності на спірну квартиру, а 04.11.2014 року внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру. (а.с. 75-76)

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Відповідно до п.18 „Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян" затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 16.12.2009 року №396 зареєстрованому у Міністерстві юстиції України від 29.01.2010 року за №109\17404 громадянином до органу приватизації подаються : оформлена заява на приватизацію, довідка про склад сімї, копія ордеру, документ, що підтверджує про невикористання такого права.

Наведені вище норми вказують на те, що участь у приватизації житла мають право брати особи, які на законних підставах вселилися та проживають у житловому приміщенні, що підлягає приватизації.

Виходячи з аналізу змісту Закону у поєднанні з нормами ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію.

В той же час, як встановлено судом, ордер, на підставі якого ОСОБА_2 вселився у спірну квартиру, а в подальшому й приватизував, було визнано судом недійсним, а відтак не можливо вважати що ОСОБА_2 на законних підставах набув право користування спірної квартирою та, відповідно, взяв участь у її приватизації.

Також слід зазначити, що за положеннями ч.2 ст. 117 ЖК України у випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, крім випадку, передбаченого частиною першою ст. 117 ЖК України, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали, що також підтверджує ту обставину, що особа, яка вселилися до спірного житла на підставі ордеру що був визнаний в подальшому недійсним, не набуває право користування цим спірним житловим приміщенням.

Пленум Верховного Суду України в п.6 постанови від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив, що у випадку, коли позов пред'явлено особами, права яких порушено видачею ордера, суд покладає на орган, що здійснює управління житловим фондом, обов'язок надати відповідачам те жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше, яке за змістом ч.2 ст. 117 ЖК України має відповідати за розміром і благоустроєм наданому за ордером. Під особами, права яких порушено, розуміються особи, на жиле приміщення яких видано ордер.

Також судом встановлено, що до вселення у спірну квартиру ОСОБА_2 мешкає у квартирі АДРЕСА_5 в якій йому належало на праві власності 1/3 частина (а.с. 86).

Однак, 09.10.2013 року ОСОБА_2 розпорядився належною йому на праві власності часткою квартири та подарував її своєму синові ОСОБА_3 (а.с. 80-81)

Наведене свідчить, що житлове приміщення, що займав ОСОБА_2 до видання недійсного ордеру не є вільним, а відтак ОСОБА_2 не може бути виселений до житлового приміщення яке він займав раніше.

Посилання представників відповідачів на те, що позивач звернулася до суду з позовом про захист права яке не порушене не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права;визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з ст.9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду. Ніхто не може бути виселений із займаного ним приміщення або обмежений у праві користуватись жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян.

Як встановлено судовим рішенням у справі 3591/9147/14-ц при прийняття рішення та виданні ордеру на спірну квартиру ОСОБА_2 порушено право ОСОБА_4, яка юридично та фактично зберігає право на спірне житлове приміщення.

У зв'язку з чим, позивач має право звернутися з позовом про виселення ОСОБА_2 та визнання приватизації квартири недійсною, оскільки в даному випадку порушуються право позивача на користування спірним житловим приміщенням.

Також помилковим суд вважає посилання представника ОСОБА_2 на те, що позивач втратила право користування житловим приміщенням у спірній квартирі та положення п. 26 Правових позицій ВСУ щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право) від 26.05.2001 року, оскільки як вбачається з Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30.06.2015 року та Апеляційного суду Сумської області від 26.08.2015 року у справі №591/9147/14-ц за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сумської міської ради, управління обліку, розподілу та приватизації житла, ОСОБА_2 про визнання рішення Сумської міської ради №465 від 21 серпня 2012 року та ордера недійсними - позивач не мешкала у спірному житловому приміщенні з причин, якій судом були визнані поважними.

Оцінюючи у сукупності наведені вище обставини, суд приходить до переконання, що порушене право позивачки на вільне користування спірним житловим приміщенням, а відтак її позов підлягає частковому задоволенню з визнанням недійсною приватизації шляхом скасування розпорядження Управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради від 15 серпня 2014 року № 265 в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність квартири АДРЕСА_1 та визнанням недійсним свідоцтво про право власності на дане житло видане ОСОБА_2. Також суд вважає за необхідне висилити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_6 з наданням іншого житла, шляхом зобов'язання Виконавчого комітету Сумської міської ради надати йому інше жиле приміщення, яке за розміром та благоустроєм повинно відповідати квартирі АДРЕСА_7. Підстав для виселення ОСОБА_2 в житлове приміщення, яке він раніше займав, у суду не має, а тому в даній частині позову суд вважає за необхідне відмовити за необґрунтованістю вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати розпорядження Управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради від 15 серпня 2014 року № 265 в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність квартири АДРЕСА_1.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане ОСОБА_2 22 серпня 2014 року згідно розпорядження Управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради від 15 серпня 2014 року № 265.

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_6.

Зобов'язати Виконавчий комітет Сумської міської ради надати ОСОБА_2 інше жиле приміщення, яке за розміром та благоустроєм повинно відповідати квартирі АДРЕСА_7.

Відмовити в задоволенні позову в іншій частині за необґрунтованістю вимог.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду (для осіб, що не були присутні при проголошення рішення, в той же строк з часу вручення копії рішення) апеляційної скарги.

Суддя