Справа № 640/8227/16-к
н/п 1-в/640/226/16
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" червня 2016 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Ніколаєнко І.В.,
за участю секретаря - Газіної О.С.,
прокурора - Калюжко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220000000358 від 04.04.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Київського районного суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
30.05.2016 року до суду звернулась ОСОБА_1 з клопотанням про скасування арешту майна, відповідно до якого просить повернути їй автомобіль НОМЕР_1, на відповідальне зберігання та зобовязати слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 повернути автомобіль НОМЕР_1 законному володільцю. В обґрунтування клопотання посилається на те, що їй, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ТЗ САК 927948 виданого 20.07.2012 ВРЕР № 2 ГУМВСУ, належить автомобіль НОМЕР_1. Автомобіль передано в заставу відповідно до договору від 20 липня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за р. № 1306 в забезпечення кредитного договору № 549К від 20 липня 2012 року. На теперішній час відпала потреба в подальшому застосуванні арешту цього транспортного засобу.
В судовому засідання ОСОБА_1 вказане клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Прокурор проти задоволення клопотання про скасування арешту автомобіля заперечував, посилався на те, що вказаний автомобіль є речовим доказом по кримінальному провадженню та має значення для розгляду справи.
Суд, вивчивши клопотання, вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.04.2016 року накладено арешт на належний ОСОБА_1 автомобіль НОМЕР_1. Визначено, що зберігання автомобілю НОМЕР_1, здійснювати в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012р. «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».
Власницею транспортного засобу «MG 6 HATCHBACK» реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ТЗ САК 927948 виданого 20.07.2012 ВРЕР № 2 ГУМВСУ, є ОСОБА_1
Відповідно до ч. 1ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
В ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 та власниця майна ОСОБА_1 перебувають у шлюбі.
Згідно положень ч. 1, 2 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Виділ в натурі часток із майна, що є обєктом спільної сумісної власності, не здійснено.
В кримінальному провадженні, під час досудового розслідування потерпілим в кримінальному провадженні заявлено цивільний позов на загальну суму 4000000,00 грн.
Як встановлено п. 1, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Приписами ч. 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
При тому ст. 98 КПК Українивизначає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що автомобіль НОМЕР_1 є речовим доказом та має значення для правильного вирішення кримінального провадження, крім того, в кримінальному проваджені заявлено цивільний позов, вказані обставини зумовлюють необхідність арешту вказаного рухоме майно, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 98, 170, 174, 372 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: І.В. Ніколаєнко
Судове рішення № 58100960, Київський районний суд м. Харкова було прийнято 01.06.2016. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 640/8227/16-к. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: