Ухвала суду № 58100331, 03.06.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33744/15-ц

Провадження № 2/761/4384/2016

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2016 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Маліновської В.М.,

при секретарі Кріт І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання представника Національного банку України Бондаренко Н.О. та відповідно клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Башарова В.Є. про закриття провадження у цивільній справі в частині вимог до вказаних суб'єктів у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Держави України в особі Національного банку України, Держави України в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Держави України в особі Державної казначейської служби України про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності органів державної влади та осіб, які були призначені ними і прирівняні до їх представників, у тривалому судовому розгляді і процесі виконання судових рішень, і відшкодування за рахунок Держави матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015р. ОСОБА_3 (Позивач1), ОСОБА_4В.(Позивач2) звернулися до суду з позовом про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності органів державної влади та осіб, які були призначені ними і прирівняні до їх представників, у тривалому судовому розгляді і процесі виконання судових рішень, і відшкодування за рахунок Держави матеріальної та моральної шкоди.

В позовній заяві позивачі просять: визнати незаконною бездіяльність органів судової влади України щодо розгляду упродовж розумного строку цивільних справ № 2-3975/09 та № 2-5215/10 за позовами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ТОВ КБ «АРМА»; визнати незаконною бездіяльність Національного банку України в особі прирівняних за своїм статусом до його представників ліквідаторів ТОВ КБ «АРМА» Славкіної М.А. і Павлиної А.Ю., та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у виконанні на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18.09.2009 року, яке змінено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25.03.2010 року і додатковим рішенням цього суду від 23.12.2010 року, та рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07.02.2011 року; зобов'язати Державну казначейську службу України списати з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України у відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_3 28246,31 грн, а на користь ОСОБА_4 6356,77 грн, а також у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 36781,05 грн, а на користь ОСОБА_4 36781,05 грн.

16.11.2015р. ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва у відкритті провадження у цивільній справі за вказаним позовом було відмовлено, оскільки вказаний спір підвідомчий судам адміністративної юрисдикції.

25.02.2016р. ухвалою Апеляційного суду м.Києва зазначена ухвала суду першої інстанції за апеляційною скаргою Позивачів скасована, а для вирішення питання матеріали передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок суду першої інстанції про те, що весь спір має публічно-правовий характер є передчасним.

Після повернення справи з суду апеляційної інстанції ухвалою судді першої інстанції від 18.03.2016р. за вказаним позовом відкрито провадження у цивільній справі, а справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 03.06.2016р. представником Національного банку України Бондаренко Н.О. заявлено клопотання про закриття провадження у цивільній справі в частині вказаної установи, оскільки спір між сторонами виник з приводу виконання Національним банком України управлінських функцій, а тому він підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло до суду 26.05.2016р. від представника Фонду Цибулі О.В., а аналогічне клопотання було заявлено безпосередньо у судовому засіданні представником Фонду Башаровим В.Є. Дане клопотання обґрунтовано тим, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є спеціалізованою установою, як виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спори до Фонду є публічно-правовими і підлягають розгляду у порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо вказаних клопотань Позивач ОСОБА_3, який є представником і Позивача-2, заперечив та наголосив на тому, що в даному випадку він просить визнати незаконною бездіяльність зазначених відповідачів через невжиття ними дії щодо виконання рішень судів про стягнення на його користь та користь іншого Позивача грошових коштів за договорами банківських вкладів у ТОВ «Комерційний банк «АРМА». Даний спір стосується виконання рішення у цивільній справі, стосується можливості його та іншого Позивача користуватись грошовими коштами, щодо яких у них є рішення про стягнення. Рішення залишились невиконаними саме через бездіяльність ряду суб'єктів, у тому числі і Відповідачів, представники яких звернулись з клопотаннями про закриття провадження у справі.

На запитання суду у Позивача ОСОБА_3 у чому ж саме полягає бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка підлягає оскарженню саме по ЦПК України, останній зазначив, що фактично вказана установа мала вжити заходів відповідно до спеціального Закону у редакції, яка діяла до 2012р., на виконання рішення суду про стягнення з Комерційного банку «АРМА» грошових коштів за вкладом і фактично нічого здійснено не було.

Вивчивши клопотання представників Відповідачів, наявні матеріали справи, заслухавши думку осіб, присутніх у засіданні, суд приходить до наступного.

Відповідно п.1 ч.1 ст.205ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заявлених позовних вимог Позивачі вказали відповідачами ряд суб'єктів, які наділені владними управлінськими функціями, але фактично заявлені вимоги обґрунтовуються як тривалим розглядом цивільних прав за їх позовами у судах, так і неповним виконанням судових рішень, постановлених на їх користь, щодо стягнення коштів за депозитними вкладами у ТОВ «Комерційний банк «АРМА».

Скасовуючи ухвалу суду від 16.11.2015р. суд апеляційної інстанції вказав, що висновок суду першої інстанції про те, що спір є публічно-правовим є передчасним. Зокрема вказав, що саме по собі зазначення у позові відповідачем - Держави України в особі Національного банку України не є вирішальним критерієм розмежування підвідомчості між судами спору та не змінює характеру правовідносин. Право визначати особу, визначальною за вимогами позивачів, належить самим позивачам.

Разом з тим, як вказав суд апеляційної інстанції, щодо вимог в частині Держави Україна в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які дії та бездіяльність оскаржуються, слід врахувати, що вказаний Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є юридичною особою публічного права, та спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

При цьому Апеляційний суд м.Києва зазначив, що суду першої інстанції слід уточнити у позивачів зміст позовних вимог до кожного з відповідачів, визначити з яких правовідносин виник спір, зокрема в чому полягає незаконність дій (бездіяльності) кожного відповідача окремо, підстави відшкодування матеріальної шкоди саме за рахунок Держави Україна, яка є особливим суб'єктом цивільного судочинства, та в залежності від встановленого вирішити питання щодо юрисдикції цього спору.

У судовому засіданні при з'ясуванні у Позивача ОСОБА_3, який є представником Позивача-2, питання щодо того в чому ж конкретно полягає незаконна бездіяльність Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, він зазначив, що вказані суб'єкти виходячи з положень законодавства, яке діяло на 2010-2012р. мали вживати певних дій для виконання рішення в частині сплати коштів по грошових вкладах банків, що перебували у стіні тимчасової адміністрації, ліквідації. Більш конкретних дій чи бездіяльності, які оскаржуються, з боку вказаних Відповідачів стороною позивача повідомлено суду не було, як і не було заявлено клопотання про надання часу для збільшення/зменшення (уточнення) позовних вимог щодо кожного відповідачів.

Виходячи з положень ст.8 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції закону від 02.12.2010р. Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже вказана установа, як в редакції Закону України N 4452-VI ( 4452-17 ) від 23.02.2012, так і у попередній редакції, визначена як така, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За ч.2 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виходячи з неконкретності вимог Позивачів і наявного у позовній заяві обґрунтування, спір в частині Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є публічно-правовим, а отже має розглядатись за правилами КАС України, тому провадження у цивільній справі в цій частині підлягає закриттю.

В частині Національного банку України, то суд в даному випадку вважає передчасним закриття провадження у цивільній справі, оскільки необхідним є з'ясування питання про характер правовідносин Позивачів із вказаним відповідачем.

Керуючись ст.ст.205, 208-210 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Держави України в особі Національного банку України, Держави України в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Держави України в особі Державної казначейської служби України про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності органів державної влади та осіб, які були призначені ними і прирівняні до їх представників, у тривалому судовому розгляді і процесі виконання судових рішень, і відшкодування за рахунок Держави матеріальної та моральної шкоди - в частині вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У задоволенні клопотання представника Національного банку України про закриття провадження у цивільній справі в частині вимог до вказаного відповідача - відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя