Рішення № 58100330, 03.06.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/3601/16

Справа №760/6462/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Букіної О.М.

при секретарі - Січкар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства з питань повноваження з відходами як вторинною сировинною про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

06.04.2016 року позивач звернувся до суду з позовом та збільшивши розмір позовних вимог просив стягнути з Державного підприємства з питань повноваження з відходами як вторинною сировинною на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 44253,12 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що Наказом від 08.06.2015 року № 198-к його було звільнено з посади головного фахівця відділу інформаційного забезпечення адміністративного департаменту Державного підприємства з питань повноваження з відходами як вторинною сировинною у зв'язку зі скороченням штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Зазначає, що на момент звільнення з позивачем не було проведено повний розрахунок по виплаті заробітної плати.

В зв'язку з порушенням відповідачем вимог ст.116 КЗпП України, відсутності проведення з ним розрахунку при звільненні в день звільнення, в порядку ст.117 КЗпП України просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.06.2015 року по 03.06.2016 року.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Також надав до суду свої заперечення, з яких вбачається, що відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, оскільки заборгованість із виплати заробітної плати виникла не з вини підприємства. Вважає, що підстави для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні, а розмір заборгованості є спірним.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.06.2015 року позивача ОСОБА_1 наказом № 198-к було звільнено з посади головного фахівця відділу інформаційного забезпечення адміністративного департаменту Державного підприємства з питань повноваження з відходами як вторинною сировинною у зв'язку зі скороченням штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України .

Встановлено, що на день звільнення відповідачем позивачу була нарахована заробітна плата в розмірі 10522,88 грн., проте в день звільнення виплату належних позивачу сум відповідачем здійснено не було.

Відповідно до судового наказу виданого Солом»янським районним судом м.Києва від 27.01.2016 року з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в розмірі 10 522, 88 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на час розгляду справи, вказані кошти відповідачем на користь позивача на виплачені.

Ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З точки зору закону заходи, встановлені ст.117 КЗпП України, є відповідальністю роботодавця перед працівником в разі несвоєчасного розрахунку при звільненні.

Суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 розрахунок розміру середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру заробітної плати за останніх два місяці роботи.

Відповідно до абзацу першого пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 p. N 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Таким чином, суд приймає до уваги розрахунок позивача з якого вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за один день роботи становить 178,44 грн. Отже, 178,44 грн. х 248 днів (за період з 09.06.2015 року по 03.06.2016 року) = 44253,12 грн.

Разом з тим, суд вважає правильним застосувати принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.11.2011 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України.

З урахуванням розміру спірної суми, суд вважає, що виходячи з принципу розумності та справедливості розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача має становити 10522,88 грн., тобто бути прирівняним з розміром заборгованості по заробітній платі на день звільнення.

Таким чином, з відповідача на користь позивача в порядку ст. 117 КЗпП України підлягає стягненню середній заробіток за затримку в розрахунку при звільненні в розмірі 10522,88 грн.

Також, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, враховуючи те, що позивача відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір" звільнено від сплати судового збору, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства з питань повноваження з відходами як вторинною сировинною про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства з питань повноваження з відходами як вторинною сировинною на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 10522,88 грн.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з Державного підприємства з питань повноваження з відходами як вторинною сировинною на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після з моменту проголошення рішення.

Суддя: