Рішення № 58100156, 11.05.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/1975/16

Справа №760/5134/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.

при секретарі Здорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Екобіз» до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_1, третя особа: ТОВ "Приватна багатопрофільна фірма «РАГС - Регіональне агентство гуманітарного сервісу» про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг НОМЕР_2 від 15.11.2002р., суд,-,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2015 року позивач звернувся до суду з позовом Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_1, третя особа: ТОВ "Приватна багатопрофільна фірма «РАГС - Регіональне агентство гуманітарного сервісу» і просить визнати недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг НОМЕР_2 від 15.11.2002р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що Державним департаментом інтелектуальної власності, 15.11.2002 року, на ім'я ТОВ "Приватної багатопрофільної фірми «РАГС - Регіональне агентство гуманітарного сервісу» видано свідоцтво України № НОМЕР_3 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1». Згідно з інформацією БД "Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг" власником цього знаку для товарів і послуг є ОСОБА_1 .

Вважає, що свідоцтво повинно бути визнане недійсним у зв'язку із невідповідністю зареєстрованого знаку умовам надання правової охорони.

Зазначає, що позначення, що зареєстроване у якості знака для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» є простим (не комбінованим) знаком, що складається лише з двох слів, де слово «ІНФОРМАЦІЯ_2» є загальновживаною назвою відомого мінералу, що має лікарські здатності, а тому використовується у методичній та косметологічній діяльності, а слово «ІНФОРМАЦІЯ_3» у позначенні товарного знаку вказує на географічне походження товару (у даному випадку мінералу бішофіту), місце його видобування.

Таким чином, знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» є таким, що одночасно містить видові поняття (назва відомого виду мінералів), є зазначенням складу сировини (вироблені засоби виготовляються на сировинній основі мінералу бішофіт) та вказує на місце виготовлення товару (місце видобування мінералу бішофіт, а саме: з Полтавського родовища).

Позивач вказує, що все це дає підстави вважати, що реєстрація свідоцтво України 15.11.2002 № НОМЕР_3 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» була здійснена з порушенням п.п.4.3.1.3 Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту НОМЕР_4 від 28.07.95 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції 02.08.1995 року за № НОМЕР_5, знак зареєстровано з порушенням умов надання правової охорони визначених ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», згідно якої при перевірці позначення, заявленого на реєстрацію як знак, щодо наявності підстав для відмови в наданні правової охорони, встановлюється , чи не являються позначення такими, що є: загальновживаними як позначення товарів певного виду; вказують на вид, якість, кількість, властивості, склад, призначення, а також на місце і час їх виготовлення чи збуту. Крім того, вказує на порушення п.п 4.3.1.5 та 4.3.1.7 цих же Правил.

З цих підстав просив визнати свідоцтво України НОМЕР_2 від 15.11.2002р. та зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним частково свідоцтва України НОМЕР_6 від 10.06.2013 року та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

В обгрунтування права на звернення до суду позивач в суді вказав, що право позивача було порушене подачею позову ТОВ «Промислова багатопрофільна фірма РАГС - Регіональне агентство гуманітарного сервісу» до позивача про припинення порушення прав інтелектуальної власності. Крім того, вказав, що фактичною підставою для звернення до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва України15.11.2002 НОМЕР_2 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» стало звернення ТОВ «Промислова багатопрофільна фірма РАГС - Регіональне агентство гуманітарного сервісу» до Господарського суду Полтавської області з позовом про незаконність використання позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» на продукції власного виробництва. За наслідками цього звернення, ухвалою від 22.05.2014 року було порушено справу 917/961/14, яка на даний час зупинена до вирішення поточного спору по суті. Вказав, що саме подання вказаного позову та порушення справи є моментом коли безпосередньо було порушено права ПП «Екобіз» на використання позначення на продукції власного виробництва. Внаслідок чого, було подано позов до Господарського суду м. Києва, а потім з огляду на суб»єктний склад учасників, до Солом»янського районного суду м. Києва. Пояснив, що з огляду на це позивачем строк на звернення до суду з позовом не пропущено.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в в повномуобсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача - Державної служби інтелектуальної власності України в судовому засіданні проти позову заперечував.

Посилається на те, що заявку № 2000073107 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» подано 20.07.2000.

Таким чином, відповідність знаку для товарів послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою № 2000073107 умовам їх реєстрації має визначається згідно з законодавством, що діяло на дату подання заявки, тобто має застосовуватися Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» у редакції від 20.07.1999 (далі - Закон) та Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Державного патентного відомства України від 28.07.95 № 116 із змінами і доповненнями, внесеним наказом Державного патентного відомства України від 20.08.97 № 72 (далі - Правила).

Вказана заявка була предметом експертного дослідження на предмет того, чи відповідає знак умовам надання правової охорони.

Експертиза заявки № 2000073107 була проведена відповідно до Закону та встановлених на його основі Правил Державним підприємством «Український інститут промислової власності».

За результатами проведеної кваліфікаційної експертизи було встановлено, що позначення за заявкою № 2000073107 відповідає умовам надання правової охорони.

Відповідно до встановленої процедури, на підставі висновку про відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, Державною службою було прийнято рішення про видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг.

Виходячи з цього, вважає безпідставними твердження позивача про невідповідність позначення умовам надання правової охорони.

Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що знак «ІНФОРМАЦІЯ_1» використовується на Україні в якості знаку для товарів і послуг щодо одного і того ж товару , який вироблявся різними виробниками протягом тривалого часу, а тому немає доказів того, що спірний знак містить в собі загальновживані позначення. Також, оскільки відсутні відомості щодо існування такого мінералу як «ІНФОРМАЦІЯ_1» вважає необгрунтованим твердження позивача, про те, що знак містить вказівку на склад товару.

З огляду на викладене просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі. Надав до суду письмові пояснення в яких вказав, що вважає, що експертиза заявки № 2000073107 була проведена ДП «Український Інститут промислової власності» у відповідності до Закону України «Про охорону прав на знак для товарів і послуг», тому позначення підлягає правовій охороні.

Зазначив, що мінерал бішофіт - природна хімічна сполука кристалічної будови, що утворюється внаслідок прояву геологічного процесу. Також звернув увагу, що природного мінералу, що має назву «ІНФОРМАЦІЯ_1», не існує в природі.

Крім того в своїх поясненнях відповідач вказав, що місцем виготовлення товару з використанням знаку для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» є місце знаходження обладнання ТОВ «ГБФ РАГС», як єдиного користувача Знаком для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, сполучення «ІНФОРМАЦІЯ_1» не може вказувати на географічне походження товару чи то склад сировини, а несе функцію відмінності товарів, що маркуються вказаним знаком від однорідних товарів, що і є засадою законодавства про охорону інтелектуальної власності та законодавчого створення ринкових умов ведення господарської діяльності.

З огляду на вказане, вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив у задоволенні позову відмовити повністю. В судовому засіданні вказав, що право позивача не порушене та просив застосувати строки позовної давності.

Представник Відповідача-3 ТОВ «Промислова багатопрофільна фірма РАГС - Регіональне агентство гуманітарного сервісу» проти позову заперечував, надав письмові пояснення, де вказав, що вважає свідоцтво України НОМЕР_2 на знак товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» таким, що було видано у відповідності до вимог чинного законодавства, яке діяло на момент подачі заявки і на сьогоднішній день потребує правової охорони.

Вважає, що оцінка товарного знаку повинна відбуватись в цілому, без поділу його на елементи - окремі слова «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3». Також вказав, що такого мінералу як «ІНФОРМАЦІЯ_1» в природі не існує, а місцем видобутку мінералу, який входить в склад продукції «ІНФОРМАЦІЯ_1» є Затуринське родовище.

Таким чином, вважає вимоги позивача безпідставними, просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 15.11.2002 року Державною службою інтелектуальної власності України був зареєстрований знак для товарів і послуг України НОМЕР_2 для послуг товарів 1, 3 та 5 класу МКТП.

Наведене підтверджується Випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва України НОМЕР_2 від 01.04.2015 №249/ т.1 а.с.29/.

Згідно рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 15 січня 2015 року власником свідоцтва № НОМЕР_3 є ОСОБА_1

Вказане підтверджується випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг станом на 10.02.2015.

Згідно ст. 499 ЦК України визначено, що права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 494, 495 ЦК України права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчуються свідоцтвом, тому визнанню недійсним підлягає саме свідоцтво.

Умови надання правової охорони визначені у ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Зокрема, правова охорона надається знаку на який не поширюються підстави для відмови у наданні правової охорони, встановлені ст. 6 зазначеного Закону.

Відповідно до п.п. «а» п. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво на знак для товарів і послуг може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

Відповідно до п.п. 2 п. «В» статті 6 ( quinquies) Паризької конвенції про охорону промислової власності, яка набула чинності для України: 25 грудня 1991 року, товарні знаки, що підпадають під дію цієї статті, можуть бути відхилені при реєстрації чи визнанні недійсними лише в таких випадках, якщо знаки позбавлені будь-яких відмітних ознак або складені виключно із знаків чи вказівок, що можуть застосовуватися у торгівлі для позначення виду, якості, кількості, призначення, вартості, місця походження продуктів чи дати їх виготовлення, або таких, що стали загальноприйнятими в повсякденній мові чи у добросовісних та узвичаєних торговельних звичаях країни, де витребовується охорона.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначено, що згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які, зокрема: є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на місце виготовлення товарів або надання послуг; є загальновживаними термінами.

Згідно з пунктом 4.3.1.7 Правил до позначень, які вказують на вид, якість, кількість, властивості, склад, призначення, цінність товарів і/або послуг, а також на місце і час їх виготовлення чи збуту, належать прості найменування товарів; зазначення категорії якості товарів; зазначення властивостей товарів, в тому числі таких, що носять хвалебний характер; зазначення матеріалу або складу сировини; зазначення ваги, об'єму, ціни товарів, дати виробництва товарів; історичні дані щодо заснування виробництва, зображення нагород, що присуджені товарам; видові найменування підприємств, адреси виробників товарів або посередників.

В п. 3 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» від 23.12.1993 року зазначено, що відповідність знаків умовам їх реєстрації визначається згідно з законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Таким чином, на дату подання заявки на спірну торговельну марку 20.07.2000 року чинним був Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 року у редакції від 20.07.1999 (далі - Закон) та Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Державного патентного відомства України від 28.07.95 № 116 із змінами і доповненнями, внесеним наказом Державного патентного відомства України від 20.08.97 № 72 (далі - Правила).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», чинного на дату подання заявок, правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Відповідно до абз. 5 п. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», чинного на дату подання заявки, згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є загальновживаними символами і термінами.

Згідно частин 1, 3, 4 статті 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово- експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу».

На цій підставі судом ухвалою від 18.09.2015 року у справі №760/5134/15-ц було призначено судову експертизу з питань інтелектуальної власності, на вирішення якої поставлені наступні питання:

Чи складається знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_7 15.11.2002 року лише з позначень, які є загальновживаними як позначення товарів певного виду (на момент подання Заявки 20.07.2000 р.)?

Чи складається знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 15.11.2002 року лише з позначень чи даних, які є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів, місце і час виготовлення чи збуту товарів (на момент подання Заявки 20.07.2000 р.)?

Чи складається знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 15.11.2002 року лише з позначень, які є загальновживаними термінами (на момент подання Заявки 20.07.2000 р.)?

Чи було станом на дату подання заявки 20.07.2000 р. позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальновживаним позначенням як позначення товарів певного виду стосовно того переліку товарів 01 або 03, або 05 класу, які зазначені у свідоцтві України № НОМЕР_3 від 15.11.2002 р.?

Чи було словосполучення «ІНФОРМАЦІЯ_1» знака для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 15.11.2002 року позначенням зокрема таким, що вказує на місце і час виготовлення чи збуту заявлених товарів 01 або 03, або 05 класу на момент подання Заявки 20.07.2000 р.?

-Чи є знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 15.11.2002 року позначенням, яке було загальновживаним символом і терміном стосовно заявлених товарів 01 або 03, або 05 класу на момент подання Заявки 20.07.2000 р.?

-Чи є знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 15.11.2002 року таким, що набув розрізняльної здатності в процесі його використання станом на момент подання позову Приватного підприємства «ЕКОБІЗ», про визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_8 знак для товарів і послуг від 16.03.2015 року до Солом'янського районного суду м. Києва?

Експертне дослідження проведене відповідно до Закону України "Про судову експертизу" атестованим судовим експертом ОСОБА_2, який має вищу юридичну освіту та вищу спеціальну освіту у сфері інтелектуальної власності(освітній рівень «спеціаліст») статус патентного повіреного України(реєстраційний номер 299), кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертиз за спеціальністю: 13.6 «Дослідження пов»язані з комерційними(фірмовими) найменуваннями, торговельними марками(знаками для товарів і послуг)_, географічними зазначеннями (свідоцтво НОМЕР_9 від 26.02.2010 року, на підставі рішення Центральної експертної комісії при Міністерстві юстиції України) стаж експертної роботи з 2006 року, стаж роботи в галузі права інтелектуальної власності з 2000 року.

Так за наслідками експертного дослідження №87 від 12.01.2016 року, відповідно до пунктів 2, 5 та 6 висновків, експертом зазначається:

«2. Станом на 20.07.2000 - дату подання заявки, за результатами розгляду якої було видано свідоцтво України № НОМЕР_3 від 15.11.2012 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», даний знак складався лише з позначень, що є описовими при використанні стосовно зазначених у заявці та свідоцтві товарів, а саме: вказував на склад сировини та місце виготовлення товарів.

«5. Станом на 20.07.2000 - дату подання заявки, за результатами розгляду якої було видано свідоцтво України № НОМЕР_3 від 15.11.2012 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», даний знак був таким, що вказує на місце виготовлення чи збуту заявлених товарів 01, 03 та 05 класів МКТП».

6. Станом на 20.07.2000 - дату подання заявки, за результатами розгляду якої було видано свідоцтво України № НОМЕР_3 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2», що входить до складу знака, було загальновживаним терміном, позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3», що входить до складу знака, загальновживаним терміном не було.»

Отже позначенням, які складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, не надається правова охорона, а виробникам - виключне право на їх використання, так як у будь-якої особи може виникнути необхідність використовувати в господарському обороті позначення, які описують товар, зокрема з назвою природного мінералу «ІНФОРМАЦІЯ_2». Зазначені позначення можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака. При визначенні того, чи займає елемент, що не охороняються, в зображенні знаку домінуюче положення, береться до уваги його смислове та/або просторове значення. Якщо таке позначення займає домінуюче положення, то робиться висновок про неможливість реєстрації заявленого позначення як знака. Під час перевірки того, чи складається заявлене позначення лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, визначається загальний рівень (ступінь) описовості.

Торговельна марка визнається такою, що не має розрізняльної здатності, якщо вона складається із звичайного словесного позначення й не має необхідного ступеня оригінальності. До таких позначень належать надзвичайно прості, повсякденні найменування, які є загальновживаними та не придатні для того, щоб відігравати роль спеціального розрізняльного засобу. Заявлене словесне позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» виконано стандартним шрифтом кирилиці. Жодним іншим чином (кольором, символами, зображеннями) не характеризується. Крім того, як слідує з висновку експертного дослідження, позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2», що входить до складу знака, вже на дату подачі заявки було загальновживаним терміном.

Крім того, як слідує з пункту 7 висновку експертного дослідження №87 від 12.01.2016, відсутні підстави вважати, що на момент подання заявки №200073107 за результатами розгляд якої було видано оскаржуване свідоцтво України № НОМЕР_3 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», позначення набуло розрізняльної здатності.

Суд вважає, що відомості щодо виду, якості, складу, сировини, кількості, властивостей, призначення, цінності, місця та часу виготовлення чи збуту товару повинні бути вільними для використання будь-яким - продавцем або виробником, тому що несуть у собі інформацію для споживача щодо товару, який він хоче придбати або послуги, якою він хоче скористатися.

Словосполучення «ІНФОРМАЦІЯ_1» являє собою словосполучення із слів природної мови. Словосполучення має чітку семантику, тобто конкретне смислове значення і для його розуміння не потрібні ніякі додаткові асоціації, логічні побудови, і тому висновки щодо його сприйняття не можуть бути різними. Мінерал ІНФОРМАЦІЯ_2 володіє цілющими властивостями, використовується у лікарських цілях та має широкий спектр лікувальних властивостей. Враховуючи корисні лікувальні властивості мінералу ІНФОРМАЦІЯ_2, споживач може припустити наявність цього компонента у товарах, маркованих позначенням «ІНФОРМАЦІЯ_1». Суд вважає, і це підтверджується висновкам експертного дослідження, що навіть перше зорове сприйняття позначення однозначно створює враження про те, що позначення вказує на певну характеристику, а саме на склад сировини товарів.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України на сторони покладається обов'язок доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Ст. 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Однак, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України.

Виходячи з визначеного законом порядку надання та оцінки доказів, суд вважає, що Висновок № 87 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 12.01.2016 року містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених запитань.

Оцінивши висновок за правилами ст. 212 ЦПК України, суд не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи.

За таких обставин висновок є належним та допустимим доказом у справі.

З огляду на використану юридичну конструкцію у ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», для того щоб позначення не могли одержати правову охорону достатньою є наявність будь-якої одної з підстав наведених у законі.

Враховуючи наведене вище, суд вважає встановленим, що знак «ІНФОРМАЦІЯ_1» не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки:

є загальновживаними як позначення товарів (мінерал ІНФОРМАЦІЯ_2) і послуг певного виду;

складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, а саме вказував на склад сировини (мінерал ІНФОРМАЦІЯ_2) та місце виготовлення товарів (Полтавський регіон) 01, 03 та 05 класів МКТП.

Вказані висновки суду узгоджуються з дослідженими судом матеріаламии справи та підтверджені вказаними висновками судової експертизи.

Щодо посилання відповідачів на те, що у редакції Закону від 20.07.1999 року, яка діяла на момент подання заявки, не мітиться формулювання «описові позначення», як на підставу відмови в надані правової охорони, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Дійсно, відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 6 Закону в редакції 20.07.1999 року зазначається: «Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які... вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг».

Проте, пунктами 9.48, 9.49 Основ інтелектуальної власності, виданих Всесвітньою організацією інтелектуальної власності зазначається, що (с. 7.8. експертного висновку) позначення які вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг мають розглядатися саме як описові.

Крім того, відповідно до абз. 3 п. 5 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Термін «законодавство», окрім Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», поширюється також і на Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг (режим доступу http://zakonl.rada.gov.ua/laws/show/z0276-95), затверджених наказом Держпатенту НОМЕР_4 від 28.07.95 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції 02.08.1995 року за №276/812 (у редакції наказу від 20.08.97 №72, з подальшими змінами і доповненнями).

Так пунктом 4.3.1.3. Правил, що діяли на дату подання заявки вказує, що при перевірці позначення, заявленого на реєстрацію як знак, щодо наявності підстав для відмови в наданні правової охорони, відповідно до пункту 2 статті 6 Закону, встановлюється, чи не являються позначення такими, що: (г) вказують на вид, якість, кількість, властивості, склад (зокрема «ІНФОРМАЦІЯ_2»), призначення, цінність товарів і/або послуг, а також на місце і час їх виготовлення чи збуту (зокрема «ІНФОРМАЦІЯ_3»).

Згідно пункту 4.3.1.7. до позначень, які вказують на вид, якість, кількість, властивості, склад, призначення, цінність товарів і/або послуг, а також на місце і час їх виготовлення чи збуту, належать прості найменування товарів;зазначення властивостей товарів, зазначення матеріалу або складу сировин.

Відтак, законодавство, яке діяло на момент подання заявки, містились положення про те, що не можуть бути зареєстровані, а відповідно і надана правова охорона, знакам, які вказують на склад та сировину товару (зокрема «ІНФОРМАЦІЯ_2»), а також на місце і час їх виготовлення чи збуту (зокрема «ІНФОРМАЦІЯ_3»).

Все це дає підстави вважати, що свідоцтво України 15.11.2002 року № НОМЕР_3 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» є таким, що містить у собі зазначені вище порушення Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту НОМЕР_4 від 28.07.95 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції 02.08.1995 року за № НОМЕР_5, а тому є підставою для відмови у надані правової охорони в межах ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Таким чином, суд приходить до висновку, що свідоцтво України на знак для товарів і послуг 15.11.2002 року № НОМЕР_3 підлягає визнанню недійсним повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно Рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", необхідно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вимогою визнати недійсними повністю свідоцтво України № НОМЕР_3 та зобов'язати відповідача-1 внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України та здійснити публікацію в офіційному бюлетені про визнання повністю недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, оскільки останнє не відповідає умовам надання правової охорони, що знайшло своє підтвердження в суді.

Звернення позивача до суду з даним позовом про визнання недійсним свідоцтв України № НОМЕР_3, яке не відповідає умовам надання правової охорони є правомірним прагненням запобігти виникненню можливих збитків та ускладнень у своїй господарській діяльності, для захисту свого інтересу, який є законним, не суперечить Конституції і законом, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідає критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в згаданому рішенні Конституційного Суду України.

Представник відповідача просив застосувати також позовну давність, посилаючись на те, що з його точки зору закону позивач пропустив строк для звернення до суду.

Суд вважає, що позивачем строк позовної давності не пропущено, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Вбачається, що підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом був ініційований раніше відповідачем та третьою особою - ТОВ «Промислова багатопрофільна фірма РАГС - Регіональне агентство гуманітарного сервісу» позов до позивача про припинення порушення прав інтелектуальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.05.2014 року було відкрито провадження в справі № 917/961/14 за позовом ТОВ «Промислова багатопрофільна фірма РАГС - Регіональне агентство гуманітарного сервісу» до ПП «Екобіз» про припинення порушення прав інтелектуальної власності , яка на даний час зупинена до вирішення даного спору по суті, що підтверджується ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.04.2015 року (а.с.115 т.1).

Крім того встановлено, що позивачем подано позов до Господарського суду м. Києва, а потім з огляду на суб»єктний склад учасників, до Солом»янського районного суду м. Києва, який є предметом розгляду в даному провадженні.

Суд вважає, що у позивача в розумінні вимог чинного законодавства, виникло право на звернення до суду з даним позовом після звернення відповідача з позовом про припинення порушених прав з боку позивача в порядку господарського судочинства.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позивачем строк на звернення до суду з позовом не пропущено.

Що стосується позовних вимог до Державної служби інтелектуальної власності України слід зазначити наступне.

Оскільки згідно чинного законодавства України, зокрема, п. 2.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 р. № 10, у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості щодо визнання свідоцтва недійсним повністю або частково і такі відомості (зміни щодо правового статусу свідоцтва) в силу п. 1.3. вказаного положення Держдепартамент публікує в офіційному бюлетені «Промислова власність», зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України та здійснює публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

У п.1.2. Положення про державний реєстр свідоцтв України на знак для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № N 10 від 10.01.2002 встановлено, що реєстр формує Державна служба інтелектуальної власності України (Державна служба),

Відповідно до п.2.3. Положення про державний реєстр свідоцтв України на знак для товарів і послуг у процесі ведення реєстру до нього вносяться, зокрема, щодо припинення дії свідоцтва повністю або частково.

Згідно з п.1.3 вказаного Положення відомості, що занесені до реєстру, зміни до них, відомості, про видачу дубліката свідоцтва, зміни внаслідок виправлення помилок та інші відомості, що занесені до реєстру, Державна служба публікує в офіційному бюлетені «Промислова власність».

За таких умов, підлягають задоволенню позовні вимоги про внесення змін до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо дострокового припинення свідоцтва України № НОМЕР_3 на знак для товарів і послуг та опублікування відомостей про це у офіційному бюлетені «Промислова власність».

Враховуючи те, що Державна служба інтелектуальної власності України відповідно до покладених на неї повноважень, не здійснює контроль за використанням товарних знаків їх власниками, суд вважає, що на відповідача-2, необхідно покласти витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Таким чином, з відповідача -2, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст.ст.5, п.п.2,3 ст.6, п.п.1,5 ст.19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ч.2,3, 494, 495,499 ЦК України, ст.ст.3,4, 10,11,57-60, 88,209, 212-215, 218 ЦПК України, п.п.4.3.1.3 Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту НОМЕР_4 від 28.07.95 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції 02.08.1995 року за № НОМЕР_5, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити.

Визнати недійсним повністю свідоцтво України № НОМЕР_3 від 15.11.2002 року на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» з доповненням.

Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним повністю свідоцтва України № НОМЕР_3 від 15.11.2002 року з доповненням та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені Державної служби інтелектуальної власності України - «Промислова власність».

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. А. Усатова