Рішення № 58099348, 01.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 червня 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Поливач Л.Д.

ОСОБА_1

при секретарі Литвиненку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року, -

у с т а н о в и в:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Київський річковий порт» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 62363,59 грн.; стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 623,64 грн.; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Київський річковий порт», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник відповідача, зокрема, посилається на ті обставини, що суд вийшов за межі позовних вимог та необгрунтовано стягнув середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 62363,59 грн. Також зазначив, що в діях ПАТ «Київський річковий порт» відсутня вина, яка є необхідною підставою для притягнення до матеріальної відповідальності.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «Київський річковий порт» ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули,

_____________

Справа № 758/12620/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/6307/2016

Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_6

Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_7

подали клопотання про розгляд справи за відсутності сторони, просили залишити рішення в силі, у звязку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її часткового задоволення виходячи з таких підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працювала у ПАТ «Київський річковий порт» на посаді бухгалтера 1-ї категорії касира бухгалтерії з 13 січня 2011 року по 13 травня 2014 року.

13 травня 2014 року ОСОБА_2 була звільнена за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року стягнуто з ПАТ «Київський річковий порт» на користь ОСОБА_2 заборгованість по зарплаті в розмірі 278,03 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 33334,38 грн., моральну шкоду в розмірі 500,00 грн., а всього стягнуто 34112,41 грн. (а. с. 4-6).

Вказане рішення суду першої інстанції залишене в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 серпня 2015 року (а. с. 11-15).

Відповідно до видаткового касового ордера від 19 листопада 2015 року позивачу виплачено 34112,41 грн. згідно виконавчого листа № 758/9212/14-ц від 19 жовтня 2015 року, ВП № 491635-3 (а. с. 40).

Отже, рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 278,03 грн. відповідачем виконано 19 листопада 2015 року.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що оскільки заборгованість в розмірі 278,03 грн. ОСОБА_2 виплачена лише 19 листопада 2015 року, то відповідач зобовязаний виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 листопада 2014 року по 18 листопада 2015 року.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-144ц13, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про те, що з відповідача ПАТ «Київський річковий порт» на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку.

Разом з тим, задовольняючи позов частково, суд дійшов помилкового висновку в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнув суму в розмірі 62363,59 грн.

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана дана виплата.

Як вбачається з довідки ПАТ «Київський річковий порт» від 16 травня 2014 року № 3993, у березні заробітна плата позивача становила 5105,15 грн., у квітні 2014 року 5255,84 грн., а середньоденна заробітна плата 246,01 грн. (а. с. 16).

За період з 25 листопада 2014 року по 18 листопада 2015 року середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить в загальній сумі 60518,46 грн.: (листопад 2014 року, грудень 2014 року 23 робочі дні, січень 2015 року листопад 2015 року 219 робочих днів х 246,01 грн.), а відтак до стягнення підлягає 60518,46 грн.

Інші доводи апелянта з приводу невідповідності рішення нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді.

З огляду на викладене та з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, колегія суддів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду змінити в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку змінити, зменшивши суму, що підлягає стягненню з ПАТ «Київський річковий порт» на користь ОСОБА_2 з 62363,59 грн. до 60518,46 грн.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку змінити, зменшивши суму, що підлягає стягненню з публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» на користь ОСОБА_2 з 62363,59 грн. до 60518,46 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Л.Д. Поливач

ОСОБА_1