Ухвала суду № 58099293, 31.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Пікуль А.А., Соколової В.В.

при секретарі - Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 р. ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» (далі - ПАТ «ВБР») звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення з них солідарно заборгованості за кредитним договором № МХЕХР1.243811.001 від 03.07.2014 р.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 03.07.2014 р. між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № МХЕХР1.243811.001, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 45 000,00 грн. на строк до 02.07.2015 р. зі сплатою 20 % річних та щомісячною комісією у розмірі 1% від суми кредиту.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 03.07.2014 р. між ПАТ «ВБР», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір поруки №РХ029031.243809.001, відповідно до якого поручитель зобов'язався відповідати перед Банком за виконання позичальником зобов'язань, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, визначених кредитним договором. У випадку невиконання ОСОБА_1 будь-якого зобов'язання за кредитним договором, позичальник і поручитель відповідають перед Банком, як солідарні боржники.

З 07.11.2014 р. ОСОБА_1 припинив погашати кредит, сплачувати проценти за його користування та комісію, станом на 08.10.2015 р. (з урахуванням збільшених позовних вимог) у нього по вказаним платежам виникла заборгованість, що становить: прострочена заборгованість по кредиту - 33 982,21 грн., прострочена заборгованість по процентам - 11 005,59 грн., заборгованість по комісії - 5 400,00 грн., нарахована пеня у розмірі 13 143,65 грн.

Справа №754/4236/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/4348/2016Головуючий усуді першоїінстанції: Панченко О.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.Посилаючись на те, що ОСОБА_1, як позичальник, та ОСОБА_3, як поручитель, не виконують вимоги про повернення кредиту, сплати процентівта комісіїза його користування, позивач просив задовольнити його вимоги.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.01.2016 р. позов ПАТ «ВБР» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВБР» заборгованість за кредитним договором № МКЕХР1.243811.00 від 03.07.2014 р. у розмірі 63 531,45 грн., що складається з: 33 982,21 грн. - простроченої заборгованості по тілу кредиту; 11 005,59 грн. - простроченої заборгованості за процентами; 5 400,00 грн. - заборгованості за комісією, 13 143,65 грн. - пені.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі по 317,65 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «ВБР»,, посилаючись на те, передбачений п. 6.3. кредитного договору розмір пені - 0,5 % від суми простроченої заборгованості процентам та/або комісії суперечить ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», якою встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а тому з урахуванням ч. 3 ст. 215 ЦК України зазначений пункт договору може бути визнаний судом недійсним.

Крім того, вказував на те, що суд першої інстанції не урахував, що в запереченнях на позовну заяву його представник просив зменшити розмір пені, оскільки він перевищує подвійну ставку Національного Банку України.

В судове засідання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не з׳явилися, про час та місце розгляду справи зазначені особи були повідомлені належно, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення судової повістки.

Представник ПАТ «ВБР» просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що її доводи є безпідставними, а рішення суду законним та обґрунтованим.

Вказував на те, що посилання ОСОБА_1 на те, що передбачений п. 6.3. кредитного договору розмір пені - 0,5 % від суми простроченої заборгованості процентам та/або комісії, суперечить ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», спростовується наданим Банком розрахунком. Крім того розмір нарахованої пені не перевищує суму заборгованості по кредиту, а тому у суду не було правих підстав для його зменшення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору № МКЕХР1.243811.00 від 03.07.2014 р. відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 45 000,00 грн. зі сплатою 20% річних за його користування та щомісячної комісії у розмірі 1 % від суми кредиту, який він зобов'язався повернути у термін до 02.07.2015 р.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки № РХ029031.243809.001 від 03.07.2014 р., відповідно до якого остання зобов'язалася відповідати перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_1 усіх його зобов'язань за кредитним договором.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ВБР» про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачі належним чином не виконують взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та договором поруки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджувався з рішенням суду лише в частині задоволення вимог ПАТ «ВБР» щодо стягнення пені, посилаючись на те, що передбачений п.6.3 її розмір - 0,5 % від суми простроченої заборгованості процентам та/або комісії, суперечить ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», якою встановлено, що розмір пені, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а також вказував на те, що суд не зменшив розмір пені за заявленим його представником клопотанням.

Перевіряючи зазначені доводи з урахуванням положень ч. 1 ст.303 ЦПК України, колегія судів вважає, що вони є безпідставними, оскільки Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не розповсюджується на спірні правовідносини. Суб'єктами правовідносин, що регулює зазначений Закон є підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Крім того з наданого ПАТ «ВБР» розрахунку убачається, що сума пені нарахована відповідно до п.6.3 кредитного договору - 13 143,65 є меншою, ніж сума пені нарахована з застосування подвійної ставки Національного банку України, що становить 15 168,15 грн. за весь період прострочення.

ОСОБА_1 не звертався до суду з позовом про визнання недійсним п. 6.3. кредитного договору, а також не оспорював правильність нарахування суми пені відповідно до п.6.3 кредитного договору.

Не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи і посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання його представника про зменшення розміру пені у зв'язку з тим, що він перевищує подвійну ставку Національного Банку України.

За змістом ч.3 ст.551 ЦПК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Загальна сума пені не перевищує розмір заборгованості по кредиту, а тому суд першої інстанції правильно відмовив представнику ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про її зменшення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення не убачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді: