Ухвала суду № 58099102, 31.05.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/3600/15-ц Провадження № 22-ц/795/1063/2016 Суддя у I інстанції Майборода С.М.Категорія: цивільна Доповідач-суддя Кузюра Л. В.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

31 травня 2016 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Вінгаль В.М., Хромець Н.С.,

з участю секретаря судового засідання Шкарупи Ю.В.,

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника Публічного акціонерного товариства «Банк Богуслав» - Гордієць С.С., представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Богуслав», ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав", ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки недійсними було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду та задовольнити її позовні вимоги.

Мотивувала апеляційну скаргу тим, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки тій обставині, що повідомлення банку про усунень порушень щодо погашення заборгованості за кредитним договором та попередження щодо звернення стягнення на нерухоме майно відповідачем не було оформлено відповідно до положень п.8.4 кредитного договору, оскільки не було оформлено у вигляді письмового документа, не містило підпису працівника банку, було оформлено не на бланку банківської установи. Стверджувала, що не є належно повідомленим боржником, оскільки банком не було доведено факт його вручення адресатові. Позивач посилалась також на ту обставину, що оцінку спірного нерухомого майна банком було проведено з порушенням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що 30 травня 2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Банк Богуслав" було укладено кредитний договір № 19/02-КР-31/2012, відповідно якого банком було надано позивачеві кредит в сумі 900 000 грн. зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування кредитом з 30 травня 2012 року по 29 травня 2013 року - 20,5 % річних, з 30 травня 2013 року по 31 травня 2013 року - 25 % річних, з 01 червня 2013 року по 29 травня 2017 року - 20,5 % річних, а позичальником було прийнято зазначені кошти та взято зобов»язання належним чином їх використати на зазначені в договорі цілі та своєчасно, в повному обсязі повернути кредит. Позичальник зобов»язалась також у випадку порушення умов договору - сплатити банку неустойку у розмірах, строки та в порядку, встановлених договором, та відшкодувати збитки.

В забезпечення виконання зобов'язань 30 травня 2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Банк Богуслав" було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 було передано в іпотеку земельну ділянку площею 0,1032 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться в с. Клочків, Чернігівського району та житловий будинок, "А-2" з надвірними будівлями, загальною площею 301,6 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1.( том 1 а.с.20-25)

В договорі іпотеки зазначено, що житловий будинок належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору дарування житлового будинку № 1462 від 23 травня 2012 року та договору про внесення змін до договору дарування житлового будинку № 1506 від 28 травня 2012 року. Земельна ділянка також належала ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом 23 травня 2012 року.

Відповідно до договору іпотеки вартість вказаних предметів іпотеки було визначено в загальній сумі 2 053 574, 00 грн., з них: вартість земельної ділянки склала 77 611, 00 грн., вартість житлового будинку - 1 975 963.00 грн.

Крім того, в порядку забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед банком, 30 травня 2012 року між ПАТ «Банк Богуслав» та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 19/02/-ПР-06/2012. ( том 2 а.с.20-22)

В подальшому, починаючи з з 23 липня 2012 року по 25 квітня 2014 року сторонами кредитного договору було укладено договори № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12 про внесення змін до кредитного договору від 30 травня 2012 року, за яким змінено графік повернення кредиту, строки сплати процентів, періоди, розміри та строки сплати фіксованої процентної ставки, а також було збільшено суму кредиту на 500 000 грн., у зв"язку з чим загальна сума кредиту, отриманого ОСОБА_2, склала 1 400 000 грн. ( том 1 а.с.101-118). В період з 23 липня 2012 року по 03 вересня 2013 року було укладено договори № 1, №2, №3, №4 про внесення змін до договору іпотеки щодо земельної ділянки, оцінки предмету іпотеки. Викладено п.7.6. договору іпотеки, що стосується іпотечного застереження, в новій редакції ( том 1 а.с.130, 131).

У зв"язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов"язань за кредитним договором та виникненням заборгованості за поточними платежами, банком 08 травня та 07 липня 2014 року направлялось боржнику та поручителю вимоги - повідомлення про сплату простроченої заборгованості станом на 05 травня 2014 року у сумі 94 407 грн. 52 коп., станом на 03 липня 2014 року - в сумі 191 742,79 грн.( а.с.133-138).

Після цього, 03 серпня 2015 року на адресу ОСОБА_2 банком було надіслано письмову вимогу про усунення порушення та повернення заборгованості, яка станом на 03 серпня 2015 року складає суму 1 217 000 грн та нараховані проценти за фактичне користування кредитними коштами в розмірі - 185 862, 26 грн. Одночасно, було попереджено, що у разі невиконання вимоги про усунення порушення у тридцятиденний строк з моменту її отримання, банком буде розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці, за банком, або шляхом продажу вказаного майна будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу згідно із застереженням, що міститься у договорі іпотеки ( том 2 а.с.93-96).

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7, знаючи про наявність заборгованості, ухилялись від отримання поштових повідомлень банку в період з травня 2014 року по вересень 2015 року. ( том 2 а.с.78-92), останнім 21 жовтня 2015 року було сформовано та направлено на адресу ОСОБА_2 через ЧД УДППЗ «УКРПОШТА» електронне повідомлення № 7, за номером по ЦБД 0000682728, яке було отримано ОСОБА_2 особисто 23 жовтня 2015 року.

Зазначені обставини позивачем визнавались у позовній заяві та її представником - в засіданні суду першої інстанції, у справі підтверджені листом УДПШЗ «Укрпошта» №07-43-1140 від 09.11.2015 року та копією рекомендованного повідомлення про вручення 23.10.2015 року поштового відправлення особисто ОСОБА_2(том 2 а.с.7-10).

Вручене позивачеві в наведенному вище порядку електронне повідомлення містило вимогу про усунення порушення, а саме, про необхідність сплати у тридцятиденний термін заборгованості за кредитним договором в сумі 1 217 000 грн та нарахованих процентів за фактичне користування кредитними коштами в розмірі в сумі 185 862, 26 грн, а також попередження про звернення стягнення на нерухоме майно за договором іпотеки шляхом його продажу на підставі договору купівлі-продажу згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в договорі іпотеки.

Зважаючи на вказані обставини, апеляційний суд знаходить, що судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що електронне повідомлення, надіслане банком ОСОБА_2, містило всі необхідні реквізити, притаманні телеграмі, оскільки було відправлено у письмовому вигляді через засоби поштового зв»язку, що відповідає вимогам чинного законодавства, та не суперечить положенням п.8.4 кредитного договору.

За таких обставин, твердження апеляційної скарги позивача про те, що вказане електронне повідомлення не було сприйняте нею як офіційне повідомлення банку про усунення порушень, не заслуговує на увагу, оскільки спросовується доказами, наявними у справі.

Після закінчення тридцятиденного строку з моменту повідомлення боржниці, 09 грудня 2015 року, у відповідності до іпотечного застереження, ПАТ «Банк Богуслав» було укладено з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 301,6 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 за ціною 1 289 300 грн, визначеною суб»єктом оціночної діяльності, відповідно до Звіту про оцінку майна, виконаного ТОВ «ІНВЕСТКОН» станом на 04 грудня 2015 року (том 1 а.с.151-171) та земельної ділянки площею 0,1032 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться в с. Клочків, Чернігівського району за ціною 110 200 грн, визначеною суб»єктом оціночної діяльності відповідно до Звіту про оцінку майна, виконаного ТОВ «ІНВЕСТКОН» станом на 04 грудня 2015 року. ( том 1 а.с.172-186). Кошти в сумі 1 289 300 грн, 110 200 грн та 12 893 грн збір з операцій купівлі-продажу нерухомого майна було внесено покупцем ОСОБА_5 на підставі платіжних доручень від 09 грудня 2015 року

Звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки 14 грудня 2015 року було надіслано на адресу позивача . ( том 1 а.с.29).

Звернувшись з позовом про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, ОСОБА_2 посилалась лише на неотримання належного повідомлення про намір відповідача здійснити продаж будинку, неузгодження ціни продажу та її заниження, що фактично є порушенням ч.1, ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку», вказувала, що мала намір продати будинок та погасити заборгованість за кредитним договором, однак за вищою ціною.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив про те, що загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлено статтями 215,216 ЦК України, а тому при вирішенні спору про визнання правочинів недійсними, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов»язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог, має зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Проте, з позовної заяви ОСОБА_2 не вбачається правових підстав для задоволення вимог про визнення недійсними договорів купівлі-продажу.

Положеннями ст.38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя ( відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов»язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про всій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Наслідки продажу предмету іпотеки за ціну, нижчу за звичайні ціни на цей вид майна передбачені положеннями ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку», та полягають у тому, що при наявності зазначених обставин боржник має право на відшкодування різниці між ціною продажу предмету іпотеки та звичайною ціною на нього, а тому посилання позивача на те, що з нею не було узгоджено ціну продажу предмету іпотеки, не є підставою для визнання правочинів недійсними.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не є підставами для скасування вірного по суті рішення суду, постановленного судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Голова судового засідання: Судді: