Рішення № 58095809, 30.05.2016, Краснопільський районний суд Сумської області

Справа № 578/332/16-ц

провадження № 2/578/126/16

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 травня 2016 року Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І.

за участю

секретаря судового засідання Литвин А.В.

представника позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним - ОСОБА_1

відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним - ОСОБА_2

представника відповідача та третьої особи за первісним позовом представника позивача та третьої особи за зустрічним позовом - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Краснопілля цивільну справу позовного провадження

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю « Агросфера ЛТД»

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне підприємство « ВІКТОРІЯ В ПЛЮС»

про стягнення боргу

та за зустрічним позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю « Агросфера ЛТД»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне підприємство « ВІКТОРІЯ В ПЛЮС»

про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросфера ЛТД» /далі ТОВ «Агросфера ЛТД»/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне підприємство «ВІКТОРІЯ В ПЛЮС» /далі ПП «ВІКТОРІЯ В ПЛЮС»/, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 127299.16 грн., які є боргом ПП «ВІКТОРІЯ В ПЛЮС» перед ТОВ «Агросфера» по рішенню господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2015. Вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є поручителем за Договором поруки від 18.04.2014 за порушення ПП «ВІКТОРІЯ В ПЛЮС» зобовязань перед ТОВ»Агросфера». 19.10.2015 між ТОВ «Агросфера» та ТОВ «Агросфера ЛТД» укладено договір відступлення права вимоги № 14073-ВПВ, за яким ТОВ «Агросфера ЛТД» як новий кредитор набуло права вимагати від ПП «ВІКТОРІЯ В ПЛЮС» та ОСОБА_2 сплати на його користь боргу, що існував станом на 19.10.2015. Додатковим підтвердженням прав ТОВ «Агросфера ЛТД» як нового кредитора по Основному договору та Договору поруки є постанова господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2016, на підставі якої позивач набув статусу сторони у справі.

04 травня 2016 року до початку розгляду справи по суті ОСОБА_2 у свою чергу звернувся до суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера ЛТД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне підприємство « ВІКТОРІЯ В ПЛЮС» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 14073/1 ВПВ від 19.10.2015 року, укладеного між ТОВ»Агросфера» та ТОВ «Агросфера ЛТД». В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що ТОВ «Агросфера ЛТД», вважаючи себе правонаступником по договору купівлі продажу № 14073 від 18.04.2014 просить Краснопільський районний суд Сумської області стягнути з нього грошові кошти в сумі 127299016 грн., що вже стягнуті за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області. Договори відступлення права вимоги № 14073-ВПВ від 19.10.2015 року та № 14073/1-ВПВ від 19.10.2015 року є недійсними в звязку з тим, що суперечать інтересам держави та суспільства на підставі ст. 228 ЦК України, спрямовані не настання реальних юридичних наслідків, а мають на меті ухилення від сплати податків, за що передбачена кримінальна відповідальність за статтею 212 КК України; не відповідають законодавству України, а саме: не містять ряду обовязкових істотних умов , не зазначено ціну та умови, за якими відбувається відступлення, не зазначено за якими зобовязаннями від ТОВ «Агросфери» до ТОВ «Агросфери ЛТД» переходить право вимоги. Звернувшись до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про захист свого нібито порушеного права та стягнення боргу в сумі 127299,16 грн. ТОВ «Агросфера» само грубо порушило законодавство України та права ПП «ВІКТОРІЯ В ПЛЮС». Відсутність податкової накладної з ПДВ на нараховані відсотки за товарним кредитом та направлені на адресу Відповідача 1 акти приймання-передачі виконаних робіт свідчать про те, що Позивач не нараховував індексацію, проценти та пеню за користування товарним кредитом по договору № 14073 від 18.04.2014 року, які були предметом судового стягнення у суді першої інстанції, а отже і стягнення за удаваною господарською операцією є безпідставним /ас. 90-92/.

Ухвалою суду від 06 травня 2016 року зустрічний позов та первісний позов обєднані в одне провадження /ас. 88/.

Відповідач за зустрічним позовом надав письмові заперечення на зустрічний позов, за змістом яких вважає його необґрунтованим, підстави для визнання спірного договору відступлення права вимоги недійсним відсутні, відповідає вимогам ЦК України, а згода боржника на його укладення не передбачена статтею 516 ЦК України і таке не встановлено Основним договором купівлі продажу та Договором поруки до основного договору купівлі-продажу /ас. 101-103/.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ПП « ВІКТОРІЯ В ПЛЮС» наданий письмовий відгук, у якому просив задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом. Укладені між ТОВ «Агросфера» та ТОВ «Агросфера ЛТД» договори відступлення права вимоги № 14073-ВПВ від 19.10.2015 та № 14073/1-ВПВ від 19.10.2015 спрямовані не на настання реальних юридичних наслідків, а мають на меті виключно ухилення від сплати податків, суперечать інтересам держави і суспільства, а отже є недійсними на підставі положень статті 228 ЦК України /ас.111-114/.

Судове засідання проведено в режимі відеоконференції з Господарським судом Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 30 травня 2016 року провадження у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Агросфера ЛТД» до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне підприємство «ВІКТОРІЯ В ПЛЮС» про стягнення боргу закрито. З ОСОБА_2 стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера ЛТД» понесені ним витрати на сплату судового збору в розмірі 1909 грн. 49 коп.

Позивач та представник позивача і третьої особи за зустрічним позовом підтримали позов з наведених у ньому підстав.

В судовому засіданні представник відповідача за зустрічним позовом з посиланням на письмові заперечення проти позову, які долучені до матеріалів справи, просила суду відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Звернула увагу суду що борг сплачений і товариство не має претензій до ОСОБА_2

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

Статтями 10, 11, 58, 60, 61, 179, 212, 213 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 19.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю »Агросфера» та Товариством з обмеженою відповідальністю « Агросфера ЛТД» укладено договір відступлення права вимоги № 14073/1-ВПВ, за яким ТОВ »Агросфера» - первісний кредитор передав, а ТОВ « Агросфера ЛТД» - новий кредитор прийняв право вимоги і став кредитором по Договору поруки, укладеному між ТОВ »Агросфера» - первісним, ПП « ВІКТОРІЯ В ПЛЮС» - боржником та ОСОБА_2 поручителем /копія ас. 33-34/.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2016, яке набрало законної сили, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2015 залишено без змін, та замінено позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю »Агросфера» на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю « Агросфера ЛТД» /копія ас. 35-48/.

Зі змісту означеного рішення вбачається, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2015 стягнуто солідарно з Приватного підприємства «Вікторія в Плюс» та ТОВ «ГРАН ПОЛІС» боргу на загальну суму 127299,16 грн.

Дані обставини сторонами спору визнані і не заперечувалися.

Таким чином, судом встановлено, що станом до дати укладення ТОВ »Агросфера» з ТОВ « Агросфера ЛТД» оспорюваного договору відступлення права вимоги від 19 жовтня 2015 року між ТОВ »Агросфера» та Приватним підприємством «Вікторія в Плюс» існували договірні зобовязання.

Відповідно до ст. 3, ст. 6, ст. 227, ст.ст. 627-629 Цивільного кодексу України, в Україні гарантується право свободи договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог діючого законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного судочинства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Крім того, відповідно до положень діючого законодавства, невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання угоди недійсною.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.3 Договору відступлення права вимоги № 14073/1 ВПВ від 19 жовтня 2015 року Моментом переходу усіх прав від ТОВ »Агросфера» до ТОВ «Агросфера ЛТД» є 19.10.2015. Саме з цієї дати ТОВ « Агросфера ЛТД» як новий кредитор набуло права вимагати від ПП « ВІКТОРІЯ В ПЛЮС» - боржника та ОСОБА_2 поручителя сплати на його користь боргу, що існував станом на 19.10.2015, а також того, боргу, що може виникнути у майбутньому на підставі Основного договору та договору поруки.

З огляду на викладене, Договір про відступлення прав вимог від 19.10.2015 року в частині переходу прав вимог відносно ОСОБА_2 відповідає вимогам ст.203 ЦК України, так як його зміст не суперечить положенням Цивільного кодексу України, дані обставини укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги можуть свідчити про укладення сторонами останнього з наміром створення правових наслідків, обумовлених змістом правочину, а відтак про відповідність такого правочину вимогам законодавства.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 зазначає, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного суду України « Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року № 14 роз'яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод и інтересів, а також у разі звернення до суду органів чи осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси (частина перша та друга ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

З огляду на те, що ні позивачем ОСОБА_2 у позовній заяві, ні його представником у судовому засіданні не було вказано які саме права або інтереси позивача за даним позовом були порушені укладенням оспорюваного правочину, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати ОСОБА_2 заінтересованою стороною у вказаних правовідносинах, а відтак і відсутності у відповідача матеріально-правових підстав для звернення із відповідним позовом.

Наявність судового рішення про стягнення заборгованості не є підставою для визнання договору відступлення права вимоги № 14073/1-ВПВ від 19 жовтня 2015 року недійсним.

При цьому слід зазначити, що під час розгляду справи у суді відбулося виконання зобовязання на суму 127299,16 грн., що свідчить про відсутність спору між сторонами.

Крім того, позивач просив суд визнати оспорюваний правочин недійсним з огляду на те, що він був укладений всупереч вимогам ст. 228 ЦК України, укладення якого було спрямоване на ухилення від сплати податків, суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Положеннями цієї статті визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочинами, які порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобовязання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Отже договір відступлення права вимоги не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, а тому не є таким, що порушує публічний порядок.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущенні.

Таким чином, за своїм внутрішнім переконанням, на основі повного, обєктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, повного та всебічного з'ясування обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність правових підстав для звернення з позовом, а також обґрунтованість його вимог.

З огляду на наведене, суд приймає рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Агросфера ЛТД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне підприємство « ВІКТОРІЯ В ПЛЮС», про визнання договору відступлення права вимоги № 14073/1-ВПВ від 19 жовтня 2015 року недійсним.

Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити в порядку передбаченому ст. 88 ЦПК України, та віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 58-61, 79, 88, 137, 209, 212, 214 215, 218, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської області через Краснопільський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу і рішення за цією скаргою не скасовано, воно набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А. І . Косар