Рішення № 58093603, 23.05.2016, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1681/16-ц

н\п 2/490/1469/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Подзігун Г. В.

при секретарі - Головацькому О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління з використання та розвитку комунальної власності про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи, в якому просив визнати за ним право власності на підвальне приміщення, загальною площею 41,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, після проведеної реконструкції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що на підставі договору дарування він набув право власності на квартиру АДРЕСА_1. Під вказаною квартирую розміщено підвальне приміщення, яке знаходиться у власності територіальної громади, однак за яким він протягом тривалого часу доглядає.

У подальшому позивачем було здійснено реконструкцію вищевказаного житлового будинку, після чого ним було введено в експлуатацію індивідуальний житловий будинок з підвальним приміщенням, у зв'язку з чим він звернувся до суду із позовом про визнання права власності на таке приміщення.

Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали та обставини справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, 02 квітня 2011 року між ОСОБА_2 (дарувальним) та ОСОБА_1 (обдаровуваний) було укладено та нотаріально посвідчено Договір дарування квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передає, а позивач приймає безоплатно у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 41,8 кв. м, загальною площею 48,2 кв. м.

Рішенням Миколаївської міської ради № 1271 від 21.11.2012 року трикімнатній квартирі АДРЕСА_1, яка належить позивачу, було надано нову адресу: АДРЕСА_1.

У подальшому ОСОБА_1 станом на 05.12.2014 року було виготовлено технічний паспорт на вказану квартиру.

11 червня 2015 року позивачем в Управлінні ДАБІ у Миколаївській області було зареєстровано Декларацію про початок будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 під індивідуальний житловий будинок» за адресою: АДРЕСА_1.

Основні показники об'єкта будівництва відповідно до вказаної декларації:

- загальна площа - 85,90 кв. м;

- житлова площа - 41,8 кв. м.

Кількість поверхів - один з підвалом.

10 лютого 2016 року позивачем в Управлінні ДАБІ у Миколаївській області було зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 під індивідуальний житловий будинок», загальною площею 89,9 кв. м, житловою площею 41,8 кв. м; поверховість - один поверх з підвалом.

На теперішній час позивач вважає себе власником зазначеного вище підвалу, та на підставі ст. ст. 316-319, 321, 334, 377, 383 ЦК України звернувся до суду із даним позовом.

В той же час, на думку суду, у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

Так, відповідно до ст. ст. 316-317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що позивач на підставі Договору дарування квартири від 01 квітня 2011 року набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 48,2 кв. м.

В той же час, станом на день набуття позивачем права власності на квартиру, підвальні приміщення за адресою: АДРЕСА_1, були комунальною власністю міста, а тому права власника щодо такого нерухомого майна здійснювали органи місцевого самоврядування. Розпоряджатися майном, відповідно до положень цивільного законодавства України, має право виключно власник такого майна або особа, уповноважена власником на такі дії.

Таким чином, набуваючи за Договором дарування право власності на квартиру, позивач не набув право власності на підвальне приміщення під вказаною квартирою, оскільки воно перебувало у власності територіальної громади м. Миколаєва і у власність позивача органами місцевого самоврядування не передавалося.

Зважаючи на викладене, саме по собі здійснення позивачем реконструкції квартири у будинок не може бути визнано судом правомірним набуттям права власності на підвальне приміщення під такою квартирою.

Посилання ж позивача на положення ст. 377 ЦК України суд до уваги прийняти не може, оскільки норми вказаної статті передбачають лише випадки переходу права власності на земельну ділянку при набутті права власності на будинок. В той же час, позивач у 2011 році набув право власності не на будинок, а на квартиру.

Твердження позивача про те, що він доглядав за вказаним підвальним приміщенням протягом тривалого часу суд до уваги також взяти не може, оскільки такі дії самі по собі не породжують правових підстав для визнання права власності на майно.

За такого, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір сплачено позивачем при подачі позову до суду.

Керуючись ст. ст. 14, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Г. В. ПОДЗІГУН