Ухвала суду № 58093411, 31.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/4338/15 Головуючий у 1 інстанції: Мигаль Г.П.

Провадження № 22-ц/783/2260/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.

Категорія: 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючий суддя: Шумська Н.Л.

судді: Струс Л.Б., Шандра М.М.

секретар: Бадівська О.О.

особи, які беруть участь у справі: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Франківського районного суду м.Львова від 23 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Франківського районного суду м.Львова від 23 жовтня 2015 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено; шлюб зареєстрований, 04.06.2006 року, Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис №1222) - розірвати; після розірвання шлюбу позивачці залишено прізвище - «ОСОБА_4»; стягнуто з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, прож.: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, прож.: АДРЕСА_2), аліменти у розмірі 1/4 частини із всіх видів його заробітку (доходу) на утримання дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.07.2015 року і до досягнення дитиною повноліття; рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу аліментів за один місяць; вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 01 грудня 2015 рокузаяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Франківського районного суду м.Львова від 23.10.2015 року залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_3. В апеляційній скарзі покликається на його незаконність, необґрунтованість. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції не повідомляв його про розгляд справи, а тому не мав можливості навести доводи своїх заперечень з приводу поданих позовних вимог з метою збереження шлюбу, чим було порушено його інтереси. Просить заочне рішення Франківського районного суду м.Львова від 23 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким у позові про розірвання шлюбу відмовити, а аліменти буде сплачувати добровільно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги та скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з ч.1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст. 56 ч.3 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно з ч.3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Частина 1 статті 110 Сімейного кодексу України передбачає, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Частиною 2 статті 112 Сімейного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до змісту п. 10 Постанови пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 04 червня 2006 року у Міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, про складено актовий запис за №1222 та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони з січня 2013 року разом не проживають, спільного господарства не ведуть та не підтримують подружніх відносин, а тому суд прийшов до висновку, що примирення між сторонами та збереження шлюбу не вбачається можливим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

На судовому засіданні апеляційного суду апелянт пояснив, що фактично рішення оскаржується в межах розірвання шлюбу, сплачувати аліменти він погодився. Підтримуючи доводи апеляційної скарги, апелянт не навів підстав вважати їх обгрунтованими, зважаючи, що з часу звернення дружини до суду з позовом про розірвання шлюбу пройшло майже рік, а він не вчиняв дій для примирення подружжя. Його доводи зводились до невизначеності щодо порядку його участі у вихованні дитини та зустрічей.

Крім того, позивач пояснила, що примирення та відновлення подружніх стосунків неможливе через створення нею нової сім»ї.

Тому висновки суду першої інстанції про наявність законних підстав для розірвання шлюбу колегія суддів вважає обґрунтованими.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого 18.04.2007 року батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Задовольняючи позовні вимоги та вирішивши стягувати з відповідача в користь позивачки на утримання сина аліменти в розмірі ? частини із всіх видів його заробітку, судом було правильно застосовано положення ст. 180-184 СК України, згідно з якими батьки зобов"язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Враховано стан здоров'я та матеріальне становище дитини, а також стан здоров'я та матеріальне становище відповідача.

При цьому враховано і розмір прожиткового мінімуму, встановленого Кабінетом Міністрів України для дітей відповідного віку, а також відсутність на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей. Розмір аліментів визначений судом враховуючи обставини, що мають значення у справі, зокрема вік дитини, стан здоров»я, навчання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду від 15.05.2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачено, що відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення до суду з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.

Встановлено, що між сторонами відсутня домовленість про сплату аліментів на дитину, а відтак колегія суддів відкидає доводи апелянта щодо добровільної сплати аліментів.

Згідно зі ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна зі сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не доводять необгрунтованість визначеного судом розміру грошового утримання дитини до досягнення нею повноліття, що відбудеться у жовтні цього року.

Висновки суду першої інстанції достатньо вмотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи. Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи скарг висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для зміни, скасування рішення суду не вбачає.

Відтак, на підставі ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст.303, п.1ч.1ст.307, 308, п.1ч.1ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Франківського районного суду м.Львова від 23 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й може бути оскаржена протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Н.Л. Шумська

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра