Ухвала суду № 58093275, 31.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 443/332/14-к Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.

Провадження № 11-кп/783/8/16 Доповідач: Партика І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року м. Львів

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючої-судді ОСОБА_1,

суддів: Гончарук Л.Я., Головатого В.Я.

при секретарях Гамула І.Б., Мазур-Іванько Ж.В., Щербай В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12013150200001242 від 19.12.2013р. за апеляційної скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.02.2015р. щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки с. Буянів Жидачівського району Львівської області, Українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючої, інваліда 2 групи, яка має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимої, обвинуваченої за ч. 1 ст. 115 КК України

за участю: прокурорів Гуменної І.Р., Яворського С.М., Шведа С.Р.,

обвинуваченої ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

потерпілої ОСОБА_5,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_3 визнано винною та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 змінено з домашнього арешту на тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 постановлено рахувати з моменту взяття під варту, а саме з 27.02.2015р.

Постановлено стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 391 грн. 20 коп. судових витрат за проведення дактилоскопічної експертизи.

Цивільний позов задоволено. Постановлено стягнути із ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 100000 грн. моральної шкоди.

В частині відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат провадження у справі закрито у звязку із відмовою позивача від позову.

Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог чинного законодавства.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винною та засуджено за те, що вона 18.12.2013р. о 19 год. 30 хв. у приміщенні житлового будинку № 88 по вул. Л. Українки в с. Буянів Жидачівського району Львівської області, під час конфлікту на побутовому ґрунті із своїм чоловіком ОСОБА_7, який будучи в стані алкогольного спяніння висловлював невдоволення її ставленням до нього, та взявши ніж у ліву руку, зловив її правою рукою за шию та словесно погрожував, ОСОБА_3 штовхнула потерпілого на мяке крісло і, коли він знаходився в кріслі в сидячому положенні, умисно, з метою вбивства та з мотивів помсти, вихопивши із його руки ніж, нанесла ножем ОСОБА_7 кілька ударів в ділянку живота, грудей та спини, і коли ОСОБА_7 впав на підлогу, продовжуючи свої злочинні дії, нанесла йому ножем два удари в ділянку живота та чисельні удари в ділянку спини, чим заподіяла чотирнадцять ножових поранень, від яких настала смерть потерпілого у лікарні о 01 год. 40 хв. 19.12.2013р.

Не погоджуючись із вироком суду захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду скасувати у звязку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладеним у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, не відповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченої, та постановити новий вирок, перекваліфікувавши дії обвинуваченої на ст. 116 КК України та звільнити ОСОБА_3 від покарання на підставі ст. 75 КК України.

Вважає, що судом невірно кваліфіковано дії обвинуваченої за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки ОСОБА_3 не мала умислу на вбивство потерпілого, а кількість нанесених ударів в різні частини тіла свідчить, на думку захисту, про те, що обвинувачена перебувала в особливому стані. Покликання суду у вироку на те, що ОСОБА_3 неодноразово змінювала свої покази не відповідає дійсності. Під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_3 ніколи не заперечувала, що саме вона спричинила потерпілому тілесні ушкодження, що призвели до його смерті, однак заперечила про наявність у неї умислу на вчинення навмисного вбивства на ґрунті особистих неприязних стосунків із мотивів помсти. Обвинувачена у своїх показах вказала, що її дії викликані неправомірною поведінкою самого потерпілого, який, зі слів обвинуваченої, і раніше часто її ображав, навіть мали місце побоїв зі сторони чоловіка. Такі показання ОСОБА_3 обєктивно підтверджуються зібраними у справі доказами, їм не суперечать, та не були спростовані стороною обвинувачення. Вважає, що судом необґрунтовано та безпідставно не взято до уваги показання свідка ОСОБА_8, не прийнято до уваги доводів захисту щодо наявності реальної загрози для життя і здоровя обвинуваченої та її дитини із сторони потерпілого, який мав при собі ніж та перебував у стані алкогольного спяніння.

Зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисту про проведення у справі комісійної судово-психологічної експертизи, оскільки обвинувачена могла перебувати у стані значного емоційного напруження, з огляду на перенесену у минулому черепно мозкової травми, що не було враховано експертами при проведенні комісійної комплексної судової психолого психіатричній експертизи, висновок якої захист вважає неповним та неконкретним, належним чином судом не перевірений та не оцінений у сукупності із іншими доказами, зокрема стану ОСОБА_3 до вчинення кримінального правопорушення, під час та після його вчинення, не дав належної оцінки поведінці потерпілого під час конфлікту. Покликається на те, що суд безпідставно не взяв до уваги дані про притягнення потерпілого до адміністративної відповідальності за насильство у сімї. Вказує, що факт зловживання потерпілим алкогольними напоями, погане ставлення до своєї дружини, її образ стверджується показаннями свідків.

Призначене ОСОБА_3 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, яка є інвалідом ІІ групи з дитинства, має на утриманні малолітню дитину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується виключно позитивно, матеріальну шкоду відшкодовано. Вважає, що суд не обґрунтував неможливість застосування щодо обвинуваченої ст. 69 КК України, при наявності, на думку захисту, сукупності підстав для цього. Окрім цього, суд, призначивши до відшкодування моральну шкоду у розмірі 100000 грн. не у повній мірі врахував дані про особу обвинуваченої.

У запереченнях на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_6 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 просить подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду - без змін. В обґрунтування покликається на те, що висновки суду першої інстанції щодо винності обвинуваченої ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, а вирок суду відповідає вимогам ст. 307 КПК України щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, а отже доводи сторони захисту є необґрунтованими та безпідставними.

Заслухавши суддю доповідача, захисника ОСОБА_4 та обвинувачену ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу та просили таку задоволити, потерпілу та її представника адвоката ОСОБА_6, які просили прийняти законне рішення з урахуванням встановлених по справі обставин, прокурора Яворського С.М., який вважає, що зміна правової кваліфікації дій ОСОБА_3 є недоцільною, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право щонайменше бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту.

Суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, у своєму вироку покликався на акт судово психіатричного експерта № 7 від 05.02.2014р., дані, що містяться у висновку комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи, згідно яких ОСОБА_3 на час проведення дослідження хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих їй дій вона також хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждала, могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Під час інкримінованих їй дій, ОСОБА_3 не перебувала у стані фізіологічного афекту та не перебувала у будь-якому іншому емоційному стані, як психологічній підставі для юридичного висновку про стан сильного душевного хвилювання.

Разом з тим, у засіданні суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_4 представив амбулаторну картку обвинуваченої ОСОБА_3, у якій зазначено, що у ОСОБА_3 виражена енцефаломаляція лівої гемісфери головного мозку з вираженою нормотензивною гідроцефалією лівого бокового шлуночка, зміщенням серединних структур вліво як наслідок перенесеної важкої ЧМТ манінгоенцефаліту, та медичний висновок спеціаліста нейрохірурга від 28.10.2015р., згідно якого для наявної у обвинуваченої патології характерні розлади емоційно-вольової сфери до рівня психічних розладів з перевагою емоційних над раціональними (можливе поведінкове керування емоціями, а не логікою).

У ході допиту апеляційним судом в якості свідків ОСОБА_8 (матір обвинуваченої ОСОБА_3В.) та ОСОБА_9 (рідна сестра обвинуваченої ОСОБА_3В.) про обставини, які передували події злочину, такі зазначили, що обвинувачена ОСОБА_3 отримала родову черепно-мозкову травму, гостру нейроінфекцію, згідно висновку МСЕК ЛВА-1 № 376491 визнана інвалідом 2 групи дитинства безтерміново, описуючи спосіб її життя, розповідали про поведінку потерпілого ОСОБА_7 у сімї та побуті, яка призводила до негативного стану обвинуваченої, і яка зі слів матері «замикалась у собі, переживала постійні образи».

Згідно представленої апеляційному суду інформації Миколаївського відділення поліції Стрийського відділу поліції ГУНП України у Львівської області, потерпілий ОСОБА_7 у певні періоди часу перебував на обліку у Миколаївському ВП ГУНП у Львівській області, як особа, котра схильна до зловживання спиртними напоями та як сімейний насильник, за що притягувався до адміністративної відповідальності.

У засіданні суду апеляційної інстанції експерт ОСОБА_10, який був доповідачем при проведенні обвинуваченій ОСОБА_3 комплексної судової психолого-психіатричної експертизи зазначив, що вищенаведені данні про особу обвинуваченої з моменту її народження і до моменту вчинення нею кримінального правопорушення не були враховані під час проведення даної експертизи.

За таких обставин, за клопотанням сторони захисту, ухвалою апеляційного суду Львівської області від 29.12.2015р. у кримінальному провадженні було призначено повторну комплексну судову стаціонарну психолого-психіатричну експертизу.

Відповідно до висновку повторної комплексної судової стаціонарної психолого -психіатричної експертизи № 24 від 10.02.2016р. ОСОБА_3 страждає розладами особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку (геміатрофія головного мозку) з наростаючим психоорганічним синдромом та вираженими емоційно-вольовими порушеннями. За своїм психічним станом вона може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На момент інкримінованих дій ОСОБА_3 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим чи іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждала, а також виявляла розлади особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку (геміатрофія головного мозку) з наростаючим психоорганічним синдромом та вираженими емоційно-вольовими порушеннями. Наявні у неї психічні порушення мали значний вплив у досліджуваній ситуації на раціональність прийняття рішень, передбачення наслідків своїх дій, здатність регулювати свою поведінку. Тому, в період інкримінованих дій, ОСОБА_3 могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, але не в повній мірі. Експерт психолог дійшов до висновку, що ОСОБА_3 перебувала у стані аномального афекту, який суттєво вплинув на її свідомість та діяльність. Такі індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_3, як органічні порушення в діяльності головного мозку з порушенням вольового контролю, застрягання емоцій, також сенситивні риси характеру (надзвичайна вразливість, лякливість, подразливість, почуття власної меншовартості) могли суттєво вплинути на її поведінку, на момент інкримінованих їй дій. Виходячи з аналізу показів свідків по справі (ОСОБА_8, ОСОБА_9В.) вбачається, що поведінка потерпілого ОСОБА_7 приводила до поступового накопичення емоційного напруження у ОСОБА_3

Допитана у засіданні суду апеляційної інстанції судовий експерт-психолог ОСОБА_11 підтвердила даний висновок та зазначила, що такий висновок зроблено на підставі додатково представлених матеріалів та додаткових пояснень свідків, викладених в ухвалі апеляційного суду Львівської області від 29.12.2015р. Експерт пояснила, що притаманний ОСОБА_3 аномальний афект є видом фізіологічного афекту, який розвивається в осіб, які перенесли черепно-мозкові травми, нейроінфекцію, а також у психопатичних особистостей, в яких відхилення психіки від психічної норми не носить характер патології, але не виключає певних порушень емоційно-вольової, мотиваційної сфери.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неналежно встановив дані про особу ОСОБА_3, не врахував положення ст. 20 КК України, що з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, вплинуло б на кваліфікацію дій винної особи та призначення їй покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що у звязку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства, неповнотою судового розгляду, вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.02.2015р., яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України слід скасувати та призначити у даному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції.

При новому судовому розгляді слід урахувати обставини, встановлені в ході апеляційного розгляду, доводи апеляційної скарги, перевірити правильність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_3, обґрунтувати призначене покарання та розглянути питання, повязані із вирішенням цивільного позову.

У звязку із скасуванням апеляційним судом вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2015р. щодо ОСОБА_3, відповідно до якого останній було змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 слід звільнити з-під варти із зали суду та обрати щодо неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із покладенням на обвинувачену обовязків, передбачених ст. 194 КПК України.

Окрім цього, підлягає скасуванню і окрема ухвала цього ж суду від 27 лютого 2015р., яка ухвалена у даному провадженні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 задоволити частково.

Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2015р. та окрему ухвалу цього ж суду від 27 лютого 2015р. щодо ОСОБА_3 скасувати.

Призначити у даному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції.

Звільнити ОСОБА_3 з-під варти із зали суду.

Обрати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні ОСОБА_3 залишати місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 з 20 год. до 8 год. на строк 60 днів, тобто до 30 липня 2016р. включно.

Покласти на ОСОБА_3 наступні обовязки:

-не виїжджати за межі с. Буянів Жидачівського району Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-не відвідувати торгові заклади де продають на розлив алкогольні напої;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання.

Копію ухвали направити для виконання в частині обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у Жидачівське відділення поліції Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області.

Ухвала у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_12 ОСОБА_13