Ухвала суду № 58092850, 01.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/75/15 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/239/16 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 44

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Берези В.І. і Крайник Н.П.

при секретарі Куцик І.Б.

з участю представника позивача Качабульського І.В., відповідача ОСОБА_4, представіника відповідача ОСОБА_4-ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду міста Львова від 20 липня 2015 року по справі за позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: Львівська міська рада, Львівське комунальне підприємство /ЛКП/"Навколо базару" про виселення без надання іншого житлового приміщення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 20 липня 2015 року в задоволенні позову Франківської районної адміністрації Львівської міської ради відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач Франківської районної адміністрації Львівської міської ради. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не повно та не об"єктивно досліджено всі обставини справи, не надано юридичної оцінки доказам, які були представлені ними, тим самим порушено принцип повноти та об"єктивності розгляду справи. Звертає увагу, що основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_10, який виписаний 04.08.1997 року. Стверджує, що відповідачі по справі проживають в спірній квартирі без жодних на те підстав. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення Франківського районного суду міста Львова від 20 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення яким позов Франківської районної адміністрації задовольнити та виселити ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_4 та неповнолітніх ОСОБА_12 і ОСОБА_13 із квартири АДРЕСА_2.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до задоволення не підлягає із наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов"язна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. За змістом ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що обрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Як вбачається з копії акту від 21.12.2010 року Затвердженого директором ЛКП "Навколо базару" комісія в складі головного інженера ЛКП "Навколо базару" Ковалко О.М., майстра дільниці Чміль З.Є., майстра дільниці Ганяк М.Й. склали даний акт на предмет обстеження комунальних квартир АДРЕСА_7. При обстеженні встановлено, що будинок АДРЕСА_7 був переданий в ЛКП "Навколо базару" Львівською залізницею 01.10.2001 року, в тому числі була передана картотека прописки і виписки Ф-17 і Ф-16 комунальних квартир АДРЕСА_7. Квартира НОМЕР_1 була передана як самовільно займана мешканцями НОМЕР_2 ОСОБА_4 з її сім"єю. Розпорядження про об"єднання комунальних (прохідних кімнат) НОМЕР_3 в ЛКП не були пред"явлені, тому ними були скеровані документи в Франківський районний суд для подальшого вирішення питання. В акті зазначено, що станом на 21.12.2010 року в комунальних квартирах НОМЕР_1 і НОМЕР_2 проживають наступні мешканці:

дочка колишнього основного квартиронаймача - ОСОБА_4;

внучка колишнього основного квартиронаймача - ОСОБА_17;

внук колишнього основного квартиронаймача - ОСОБА_8;

внучка колишнього основного квартиронаймача -ОСОБА_9;

внучка колишнього основного квартиронаймача - ОСОБА_11;

правнучка колишнього основного квартиронаймача - ОСОБА_12.

Основним квартиронаймачем кв. НОМЕР_2 в будинку, власником якого є міська рада є ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_1, виписаний по рішенню суду 20.07.1997 року.

Згідно копії довідки з місця проживання про склад сім"ї і прописки від 10.02.2011 року, виданої ЛКП "Навколо базару" ОСОБА_4 про те, що вона проживає і зареєстрована АДРЕСА_8 власник (ордер НОМЕР_4 від 02.10.1965року) на ОСОБА_18, який виписаний 20.07.1997 року за рішенням суду. Окрім цього, в довідці зазначено, що згадана квартира є комунальною, загальна площа: 35,40 кв.м. і складається з 1 кімнати, житловою площею 27,9 кв.м., кухні: 15,00 кв.м. в спільному користування з кв. НОМЕР_1.

Згідно копії довідки з місця проживання про склад сім"ї і прописки від 10.02.2011 року, виданої ЛКП "Навколо базару" (не зазначено кому видана така довідка) про те, що власником квартири АДРЕСА_3, згідно витягу з розпорядження №15 від 13.01.1981 року є ОСОБА_10. Зазначено, що комунальна квартира має загальну площу 56,90 кв.м. і складається з 2 кімнат, житлової площі 49,40 кв.м., кіхні, площею 15,00 кв.м. в спільному користування з кв. 240- "б". Зареєстрованих немає.

Згідно акту приймання передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 26.12.2000 року, Франківською районною адміністрацією прийнято будинок АДРЕСА_1 в комунальну власність.

Згідно копії корінця ордера НОМЕР_4 від 02 жовтня 1965 року вбачається, що ОСОБА_19 надано право займати однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.Ордер зареєстровано в Б/у №1 08 жовтня 1965 року.

Згідно висновку № 3976 судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі за позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_20 третя особа: Львівська міська рада, ЛКП "Навколо базару" про виселення без надання іншого житлового приміщення в порядку ст. 116 ЖК України, від 17.06.2013 року, використання окремих приміщень квартири АДРЕСА_4 в якості окремих квартир неможливо, так як не відповідатиме вимогам п. 2.22 ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки" та вимогам п. 8 ДБН В3.2-2-2009 "Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт". Даним висновком експерт підкреслює необхідність дотримання при розподілі (роздільному користуванні) вимог ДБН, зокрема: "у квартирах повинні бути передбачені такі приміщення: житлові кімнати і підсобні приміщення". Тобто у квартирі повинні бути обладнані коридор, кухня, санвузол. Використання окремих приміщень квартири АДРЕСА_5, в якості окремих квартир неможливо, так як не відповідатиме вимогам ДБН.

Згідно довідки ЛКП "Навколо базару" від 23 червня 2014 року, виданої ОСОБА_4 яка проживає АДРЕСА_1 про те, що заборгованість за послуги з утримання будинку станом на водовідведення за період з 01.07.2008 року по 01 червня 2014 року відсутня.

Крім того, у матеріалах справи міститься Лист Департаменту житлового господарства та інфраструктури Управління житлового господарства львівської міської ради. Згідно з яким, Департаментом винесено наказ № 672 від 26.12.2011 року «Про зарахування громадян на квартирний, кооперативний обліки та внесення змін до чергових справ громадян», відповідно до якого відповідача ОСОБА_4 зараховано на квартирний облік, на якому остання перебуває з 26.12.2011 року за № 25416 загальної черги у складі сім'ї сім осіб, до складу яких входить ОСОБА_4, три її доньки 1984,1988,1995 років народження, син ІНФОРМАЦІЯ_4 та дві внучки ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про виселення без надання іншого житлового приміщення в порядку вимог ст.116 ЖК України, суд виходив з тих обставин, що вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що суперечать нормам ЖК України, оскільки задоволення таких вимог суперечитиме законним правам та інтересам відповідачів.

З такими висновками колегія суддів повністю погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересів.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Чинним законодавством передбачено два види позовної давності - загальна і спеціальна.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 12 грудня 2014 року звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності з тих підстав, що будинок АДРЕСА_7 був переданий в ЛКП "Навколо базару" Львівською залізницею 01.10.2001 року, в тому числі була передана картотека прописки і виписки Ф-17 і Ф-16 комунальних квартир АДРЕСА_7, а квартира НОМЕР_1 була передана як самовільно займана мешканцями кв.НОМЕР_2 ОСОБА_4 з її сім"єю, в зв"язку з чим, колегія суддів вважає, що Франківською районної адміністрація Львівської міської ради в підпорядкуванні якої перебуває ЛКП "Навколо базару" з моменту передачі на баланс згаданий житловий будинок - 01.10.2001 року позивач знав про факт самовільного займання квартири НОМЕР_1 мешканцями квартири НОМЕР_2 - сім"я ОСОБА_4, що є однією з підстав для відмови в задоволенні даного позову.

Частиною 3 ст. 116 ЖК України передбачено, що особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, підлягають виселенню без надання їм іншого жилого приміщення.

Як вбачається в вищезгаданих документів, суперечними є обставини, що квартира АДРЕСА_6 включає в себе одну чи дві кімнати.

Беручи до уваги дану обставину, позивачем не підтверджено кількості кімнат з якої складається квартира НОМЕР_1. Більше того, судом не здобуто та матеріалами справи не підтверджено, в якому статусі перебувають приміщення (кімнати) в квартирі НОМЕР_1, жилому чи нежилому статусі, в зв"язку з чим, у разі зайняття відповідачами нежитлового приміщення, яке позивач вважає таким, що включене до складу квартири НОМЕР_1, не є підставою для виселення таких осіб на підставі ст. 116 ЖК України, про, що просить позивач.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, до ні доводи апеляційної скарги, ні доводи позовної заяви з наявними матеріалами справи не дають підстав для задоволення позову про виселення відповідачів з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, оскільки позивачем не доведено, які саме приміщення останніми займаються і не доведено останнім, що такі приміщення є житловими, а тому у задоволенні апеляційної скарги апелянту слід відмовити, а рішення Франківського районного суду міста Львова від 20 липня 2015 року залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 314, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради - відхилити.

Рішення Франківського районного суду міста Львова від 20 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набранням рішення законної сили.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: В.І. Береза

Н.П. Крайник