Рішення № 58091439, 31.05.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 337/1025/14 Головуючий у 1 інстанції: Курбатова О.М.

Провадження № 22-ц/778/1158/16 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«31» травня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Каракуші К.В.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Мельник З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнило, до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог остаточно зазначило, що 17 серпня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір №DN81AR03110045, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 81 381,47 грн. на термін до 16 серпня 2014 року.

Відповідно до умов договору погашення кредиту здійснюється щомісяця в період сплати. Позичальник зобов'язаний надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісійної винагороди, а також інших витрат, згідно кредитного договору.

ОСОБА_3 не своєчасно надавав грошові кошти для погашення кредиту, у зв'язку з чим станом на 21 серпня 2015 року має заборгованість в сумі 83 939,63 грн., яка складається з наступного: 39 338,09 грн. - заборгованість за кредитом; 24 010,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 33 48,89 грн. - заборгованість по комісійній винагороді за користування кредитом; 17 242,09 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 21 серпня 2014 року по 21 серпня 2015 року.

На підставі зазначеного остаточно просило стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DN81AR03110045 від 17 серпня 2007 року у розмірі 83 939,63 грн. та судові витрати.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором №DN81AR03110045 від 17 серпня 2007 року у розмірі 58 826,33 грн. та судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1274 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить змінити рішення суду, скасувавши його в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2007 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № DN81AR03110045, згідно з умовами якого ОСОБА_3 отримав кредитні кошти в розмірі 81 381 грн. 47 коп. на строк до 16.08.2014 р., та зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленому кредитним договором (а.с.6-10).

Відповідно до п. 7.1. договору Банк надав позичальникові кредитні кошти на строк по 16.08.2014 р. у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 81 381,48 грн. на наступні цілі: 54 669,00 грн. - на купівлю автомобіля; 34,00 грн. - для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; на сплату страхових платежів за договором страхування транспортного засобу згідно з п.1.2 договору (2514,77грн.), договором особистого страхування (273,35 грн.); 4 373,52 грн. - винагороди за надання фінансового інструменту, а також 19 516,84 грн. на сплату страхових платежів у випадку та згідно порядку, передбаченому п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати. Позичальник зобов'язаний надавати банку грошові кошти ( щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, за винагородою в сумі 1308 грн. 59 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що банк свої зобов'язання за умовами кредитного договору виконав в повному обсязі.

Судом також встановлено, та не заперечувалось сторонами по справі, що ОСОБА_3 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витратами до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № DN81AR03110045.

За розрахунком банку у ОСОБА_3 станом на 21.08.2015 р. виникла заборгованість в розмірі 83 939 грн. 63 коп., яка складається з наступного: 39 338 грн. 09 коп. - заборгованість за кредитом; 24 010 грн. 56 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 348 грн. 89 коп. - заборгованість по комісійній винагороді за користування кредитом; 17 242 грн. 09 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 21.08.2014 р. по 21.08.2015 р. (а.с.92-98).

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Дослідивши матеріали справ,и колегія суддів встановила, що останній платіж у розмірі 1593, 00 грн. в рахунок сплати заборгованості ОСОБА_3 внесено 06.06.2011 року.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості ОСОБА_3 у червні 2009 року та червні 2011 року при місячному нарахуванні 1308 грн. 59 коп. відповідачем оплачувалися суми у більшому розмірі, а саме: 2185, 40 грн. - 26.06.2009 року, 1593, 00 грн. - 06.06.2011року.

Таким чином, для щомісячних платежів за кредитним договором перебіг позовної давності починається заново з червня 2009р. та з червня 2011року.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 261, ст. 264 ЦК України перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором почався 06.06.2011 року та спливає в червні 2014 року, позов було пред'явлено до суду 20 лютого 2014 року. а тому висновок суду про сплив загальної позовної для платежів (тіла кредиту в сумі 7619 грн. 21 коп. та відсотків в сумі 2414 грн. 07 коп.) станом на лютий 2013 року є безпідставним.

За положеннями ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Пунктом 7.1 кредитного договору визначено, що позичальником підлягає сплаті щомісячна винагорода у розмірі 0,50 % від суми виданого кредиту.

Виходячи зі суми наданого позивачу кредиту 61 864,64 грн., розмір щомісячної комісійної винагороди становить 309,32 грн.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, якщо сторонами кредитного договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором з дотриманням певної процедури, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.

Пунктом 4.1 кредитного договору визначений розмір та підстави для нарахування пені.

Відповідно до ч.1 ст.212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Пунктом 7.4 Договору визначено, що згідно зі ст.212 ЦК України при порушенні Позичальником зобов'язання за погашення кредиту, передбаченого п.1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 3% на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Зазначений пункт договору позичальником недійсним не визнавався.

Відповідачем не спростовано доводів банку про порушення зобов'язання за погашення кредиту, передбаченого п.1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього договору, що є його обов'язком відповідно до по положень ст.ст.10,60 ЦПК України.

Крім того, зі змісту п.7.4 Договору не убачається, що банк зобов'язаний саме письмово шляхом направлення відповідного листа повідомляти позичальника про таке збільшення.

З огляду на викладене, висновок суду про те, що підвищений відсоток у розмірі 3% на місяць, є пенею та його нарахування повинно здійснюватись протягом одного року, не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

До того ж, уточнивши позовні вимоги 28.09.2015 року, банк просив суд стягнути заборгованість з пені, яка нарахована за період в один рік в розмірі 17 242,09 грн. ( а.с.90-98), однак суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та стягнув пеню в розмірі 28 904,92 грн.

Доводи апеляційної скарги в частині стягнення страхових платежів також знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду.

За змістом договору (п.7.1) банк надав позичальнику кредитні кошти на строк по 16.08.2014 р. у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 81 381,48 грн. на наступні цілі: 54 669,00 грн. на купівлю автомобіля; 34,00 грн. - для сплати за реєстрацію Предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; 2 788,12 грн. - для сплату страхових платежів за договором страхування транспортного засобу (2514,77грн.) та за договором особистого страхування (273,35 грн.); 4 373,52 грн. - на сплату винагороди за надання фінансового інструменту, а всього банком надано позичальнику в день укладення кредитного договору 61 864,64 грн., та саме на цю суму почали нараховуватися відсотки (що підтверджується розрахунком заборгованості).

Відповідно до випадків та порядку, встановлених у п.п. 2.1.3, 2.2.7 договору банком на кредитній лінії зарезервовано на весь строк кредитування по 16.08.2014 р. включно сума коштів у розмірі 19 516,84 грн. для сплати страхових платежів.

Як вбачається з виписки за рахунком заборгованості, банком сплачено наступні страхові платежі:

14.08.2009 р. страховий платіж в сумі 273,35 грн. за договором особистого страхування;

14.08.2009 р. страховий платіж в сумі 2298,34 грн. за договором страхування наземного транспорту;

16.08.2010 р. страховий платіж в сумі 273,35 грн. за договором особистого страхування;

16.08.2010 р. страховий платіж в сумі 2197,21 грн. за договором страхування наземного транспорту;

16.08.2011 р. страховий платіж в сумі 273,35 грн. за договором особистого страхування;

16.08.2011 р. страховий платіж в сумі 2100,53 грн. за договором страхування наземного транспорту;

16.08.2012 р. страховий платіж в сумі 273,35 грн. за договором особистого страхування;

16.08.2013 р. страховий платіж в сумі 273,35 грн. за договором особистого страхування.

Таким чином, у 2011 р. була здійснена остання сплата банком за договором страхування наземного транспорту, а з кредитної лінії в розмірі 19 516,84 грн. було сплачено банком 7 962,83 грн. і на цю суму кредитних коштів нараховувалися відсотки наступного дня після їх сплати.

Доводи представника відповідача про те, що із розрахунку повинна бути виключена сума в розмірі 6040,93 грн. з отриманих ОСОБА_3 за кредитним договором 19 516,84 грн. (для оплати страхових платежів за договорами за договором особистого страхування та за договором страхування наземного транспорту), оскільки залогове майно - автомобіль було реалізовано в 06.06.2012 року, не заслуговують на увагу, оскільки вся зазначена сума коштів 19 516,84 грн. була перерахована на рахунок ОСОБА_3, а банк за умовами договору (п.п. 2.1.2-2.1.3, 2.2.7) за дорученням позичальника зобов'язаний щорічно перераховувати необхідну суму за договорами страхування.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами 17 серпня 2007 року, станом на 21.08.2015 р. в розмірі 83 939 грн. 63 коп., яка складається з: 39 338 грн. 09 коп. - заборгованості за кредитом; 24 010 грн. 56 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 3 348 грн. 89 коп. - заборгованості по комісійній винагороді за користування кредитом; 17 242 грн. 09 коп. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 21.08.2014 р. по 21.08.2015 р.

Тому рішення суду першої інстанції підлягає згідно з вимогами п.2, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За матеріалами підлягають стягненню з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1762 грн.29 коп. ( 839 грн.39 коп. в суді першої інстанції та 922 грн.20 коп. в суді апеляційної інстанції ).

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316,317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2015 року у цій справі скасувати та ухвалити по справі нове рішення наступного змісту.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DN81AR03110045 станом на 21 серпня 2015 року в сумі 83 939 гривень 63 коп., яка складається із: 39 338 гривень 09 коп. - заборгованості за кредитом; 24 010 гривень 56 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 3348 гривень 89 коп. - заборгованості по комісійній винагороді за користування кредитом; 17 242 гривень 09 коп. - пені за період з 21 серпня 2014 року по 21 серпня 2015 року та судовий збір в сумі 1762 гривень 29 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: