Ухвала суду № 58090493, 03.06.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/1403/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2016 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів:Марчука О.П.(головуючий),

Феєра І.С., Стана І.В.

при секретарі судових засідань - Юрочко А.П., з участю прокурора - Кузана В.В. , захисника - ОСОБА_1, розглянув у відкритому засіданні судове провадження № 11-сс/777/138/16 за апеляційною скаргою адвоката Дубчак Н.С. в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 16.05.2016 року, якою продовжено строк тримання під вартою на 30 днів, до 11.06.2016 року та визначено заставу у розмірі 50 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 68 900 гривень щодо

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.135 КК України.

17.03.2016 року ОСОБА_7 вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 135 КК України.

Так, з матеріалів клопотання вбачається, що 12.03.2016 року, в період часу з 02:00 години по 04:00 годину, ОСОБА_7, знаходячись вдома в АДРЕСА_1, де в той час також знаходились також його співмешканка ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, під час спільного розпиття алкогольних напоїв, в ході сварки, що виникла на грунті раптово виниклих неприязних відносин, через те, що ОСОБА_9 чіплявся до ОСОБА_8 та ображав її, діючи умисно, завдав ОСОБА_9 декілька ударів кулаком в область обличчя та голови, надалі після невеликого проміжку часу, ОСОБА_7, під час чергової сварки, знову завдав ОСОБА_9 удар рукою в голову, а коли той впав на підлогу, то завдав декілька ударів ногами по тулубу.

В подальшому ОСОБА_11 разом з ОСОБА_10 поїхали додому, а ОСОБА_9 залишився вдома у ОСОБА_7 В свою чергу ОСОБА_7 постелив ОСОБА_9 матрац, та перетягнув його туди, при цьому усвідомлюючи, що ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження, не надав йому допомоги, яку той потребував, перебуваючи на той час в небезпечному для життя і напівпритомному стані, оскільки самостійно не міг пересуватися та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження.

Вранці 12.03.2016 року ОСОБА_7 виявивши, що ОСОБА_9 лежить в кімнаті без ознак життя, замість того, щоб вжити заходів щодо надання йому медичної допомоги, відтягнув ОСОБА_9 до погребу нежитлової будівлі, на території свого дворогосподарства та закидав тіло ОСОБА_9 мотлохом.

15.03.2016 року, біля 10:00 години, вжитими розшуковими заходами працівниками ВКП Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області, ОСОБА_9 був виявлений мертвим у погребі господарської споруди, на території дворогосподарства ОСОБА_7 в АДРЕСА_1

Клопотання слідчого вмотивоване тим, що триває проведення дактилоскопічної та імунологічної експертиз, здійснення тимчасового доступу до документів - інформації, що перебуває у володінні оператора мобільного зв'язку ПрАТ " Київстар ", виникла необхідність у проведенні амбулаторних судово-психіатричних експертиз стосовно підозрюваних ОСОБА_10 та ОСОБА_7, необхідно перевірити всі доводи підозрюваних, провести слідчий експеримент з підозрюваним ОСОБА_11, який раніше відмовлявся від дачі показань, провести необхідні слідчі дії та прийняти процесуальні рішення.

Слідчий суддя ухвалу вмотивував тим, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, так як перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей або документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення ( дотепер не встановлено місцезнаходження окулярів та мобільного телефону потерпілого ОСОБА_9), може незаконно впливати свідків та інших співучасників злочину ( зокрема, свідка ОСОБА_8, яка є його співмешканкою, підозрюваного ОСОБА_10, який є односельчанином підозрюваного і на даний час перебуває на волі у зв'язку з внесенням застави), з метою можливої зміни показів на його користь, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

В апеляційній скарзі адвокат Дубчак Н.С. просить скасувати ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 16.05.2016 року та звільнити ОСОБА_7 з-під варти. Вважає, що слідчим та прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не має даних, які свідчать про можливість ухилення ОСОБА_7 від участі у проведенні слідчих дій, судових засідань. Вказує на те, що слідчим суддею не враховано, що підозрюваний активно сприяє розкриттю кримінального правопорушення, щиро розкаюється, бере участь у слідчих діях, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання поданої апеляційної скарги , промову прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування .

Зі змісту ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики , які виправдовують тримання особи під вартою; та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 колегія суддів дослідила обставини , з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою і приходить до висновків про існування обставин , які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Апеляційний суд приходить до переконання про те , що прокурором та слідчим доведено , що заявлені ними в клопотанні ризики , передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися і виправдовують тримання особи під вартою .

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення , в якому підозрюється .

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію , майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розумність підозри , на якій має ґрунтуватися арешт , складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту й затримання, закріпленої у статті 5 Конвенції.

Відповідно практики ЄСПЛ "розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення , про яку йдеться у статті 5 пар. 1 (с) Конвенції , передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача , що ця особа, можливо, вчинила злочин".

Вимога розумної підозри містить у собі два питання . Перше з них становить питання права: розумна підозра має стосуватися правопорушення , передбаченого законом. Друге - питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного злочину.

Колегія суддів враховує , що стандарт переконання "розумна підозра" достатньо вимогливий , хоча значно слабкіший за стандарт "поза розумним сумнівом", який вимагається для кримінального засудження.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ця вимога не означає , що сторона обвинувачення навіть на ранніх стадіях розслідування , зобов'язана довести всі елементи правопорушення, оскільки цей стандарт не вимагає , щоб сторона обвинувачення мала докази , достатні для остаточного вирішення питання про винуватість.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя дослідив відомості , на яких ґрунтується вручена та оголошена підозра та перевірив достатність та належність цих відомостей для формулювання розумної підозри .

Задовольняючи клопотання слідчого про продовження строків тримання під вартою щодо ОСОБА_7 слідчий суддя вмотивував своє рішення тяжкістю злочину у якому підозрюється останній та погодився з доводами прокурора про те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися: останній має наміри ухилитися від слідства та суду та перешкоджати встановленню істини у провадженні шляхом впливу на свідків, підозрюваних з метою можливої зміни ними показань, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Тяжкість злочину, у якому підозрюється особа та суворість можливого покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя , однак , потребу подальшого позбавлення волі не можна оцінювати , беручи до уваги лише тяжкість злочину. При вирішенні вказаних питань належить проаналізувати і інші фактори: особистість обвинуваченого, стан здоров'я, його поведінку перед і після затримання , стан досудового розслідування кримінального провадження а інші конкретні фактори , що обґрунтовують побоювання з приводу його змоги перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні чи ухилення від правосуддя.

На наявність високого ступеню ризику того, що ОСОБА_7 має намір ухилятися від органів досудового розслідування чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню свідчить аналіз поведінки підозрюваного під час вчинення злочину: вживання алкогольних напоїв, активна участь у груповому нанесенні тілесних ушкоджень; його поведінку у подальшому - намагання приховати сліди злочину , дії по переховуванню разом із свідком від органів досудового розслідування. Наведені прокурором під час апеляційного розгляду доводи про те, що ризики не зменшилися колегія суддів вважає обґрунтованими.

Крім того , інші співучасники злочину на даний час не ізольовані від суспільства , що дасть можливість підозрюваному можливість впливати на їх показання.

За таких обставин , апеляційний суд вважає, що ухвала суду про задоволення клопотання заступника начальника СВ Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області про продовження строків тримання під вартою щодо ОСОБА_7 є обґрунтованою , а доводи наведені в апеляційній скарзі - безпідставними.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 177, 184, 197, 199, 407 КПК України апеляційний суд , -

п о ст а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Дубчак Н.С. залишити без задоволення , а ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 12.05.2016 року - без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: