Вирок № 58089818, 03.06.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/1185/15-к

Провадження №1-кп/265/73/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

при секретарі - Азаровій А. О.,

за участю прокурорів - Буцулаєва Є. Ф., Федченка А. О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3,

представника потерпілого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014050290000295 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, який має вищу освіту, працюючого заступником керівника 1-го вантажного району ДП «Маріупольський морський торговельний порт», неодруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого, який зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

14 вересня 2014 року приблизно об 16-00 год. водій ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем НОМЕР_1 та здійснював на ньому рух по проїжджій частині вул. Зої Космодемянської з боку вул. Московської в напрямку вул. Пашковського в Лівобережному районі міста Маріуполя Донецької області, та, під'їжджаючи до перехрестя нерівнозначних доріг, проїжджих частин вул. Зої Космодемянської та пр. Перемоги, водій ОСОБА_1, діючи необережно, в порушення вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п. 16.11 Правил дорожнього руху України, а саме: «п.16.11 - на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху», проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою, відповідно не реагуючи на її зміни, та не переконавшись у безпеці своїх дій, не надав перевагу мотоциклу «HONDA CB 400 SF» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався по проїжджій частині пр. Перемоги зі сторони вул. Межової в напрямку вул. Орджонікідзе, та поновивши рух у вказаному раніше напрямку, виїхав на нерівнозначне перехрестя, де з його автомобілем скоїв зіткнення вказаний мотоцикл «HONDA CB 400 SF». Внаслідок даної дорожньо-транспортної події водієві мотоциклу «HONDA CB 400 SF» реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3, були спричинені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, садна обличчя, струс головного мозку, травматичний пульпіт перших зубів нижньої щелепи праворуч та ліворуч з гематомами м'яких тканин, закритий компресійний перелом 6-7-го грудних хребців, набряк м'яких тканин в області правого гомілкового суглоба, закритий перелом таранної та п'яткової правої стопи, обширні садна тулуба та кінцівок, садна грудної клітки, лівого плечового суглоба, лівого передпліччя обох костей, обох колінних суглобів, які у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п. 16.11 Правил дорожнього руху України знаходились у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно небезпечних наслідків.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину визнав повністю та пояснив суду, що 14 вересня 2014 року близько 16-00 год. він рухався на автомобілі «КІА МАGЕNTIS» н/з НОМЕР_1 по вул. З. Космодем'янської в м. Маріуполі в напрямку до пр. Перемоги, яка була головною по відношенню до З. Космодемянської, та була ясна та суха погода. Підтвердив, що у нього на шляху був знак «надати дорогу». Пояснив, що він зупинився перед перехрестям із пр. Перемоги, пересвідчився, що його руху ніхто не заважає, тому почав рух через перехрестя прямо. Однак на вказаному перехресті сталося зіткнення його автомобіля із мотоциклом потерпілого, який рухався по пр. Перемоги прямо в напрямку вул. Орджонікідзе. Він намагався уникнути зіткнення, однак належним чином загальмувати не зміг. Зіткнення сталося десь посередині перехрестя. При цьому при зіткненні колесо мотоцикла потерпілого вдарилося у переднє праве колесо його автомобіля. Після ДП він викликав швидку допомогу, також приїхала міліція. Того дня він був повністю тверезий, а його автомобіль був у справному стані. Вказував, що він по мірі можливості виплачує потерпілому завдану йому шкоду. Додавав, що у 2013 році в нього померла дружина, а у 2015 році у обвинуваченого помер батько, тому він самостійно виховує неповнолітнього сина. Визнавав у повному обсязі заявлені до нього вимоги матеріального характеру потерпілим та частково вимоги морального плану, в сумі 10000 грн. В скоєному розкаювався та просив суд не судити його суворо.

Потерпілий, ОСОБА_3, в судовому засіданні підтвердив покази обвинуваченого та додав, що він у 2014 році придбав мотоцикл «HONDA CB 400 SF» н/з НОМЕР_2, яким 14 вересня 2014 року об 16-00 год. він керував зі швидкістю 60 км/год. в м. Маріуполі по пр. Перемоги. Коли він під'їхав до перехрестя із вул. З. Космодемянською, то помітив, як обвинувачений рухається через вказане перехрестя зі швидкістю близька 30 км/год. Оскільки автомобіль ОСОБА_1 рухався під кутом 90 градусів по відношенню до нього, перетинаючи перехрестя прямо на шляху руху його мотоцикла, то він намагався загальмувати, щоб уникнути зіткнення, однак це не допомогло, тому сталося зіткнення транспортних засобів, від якого він впав та втратив свідомість. Інших транспортних засобів в той момент поруч не було. Коли він прийшов до тями, то побачив, що він лежить на асфальті, та йому допомагають перехожі люди. Не наполягав на суворій мірі покарання винному та просив задовольнити повністю його змінені позовні вимоги. Визнавав, що обвинувачений йому сплатив 3000 грн. в рахунок відшкодування завданої злочином шкоди. Додавав, що він тривалий час лікувався та до сих пір лікується від отриманих ушкоджень. Гіпс на нозі у ньому був протягом 3-х місяців, після чого він носить до тепер спеціальний корсет для підтримання ходи внаслідок ДТП. У нього внаслідок злочину був травмований хребет. Через отримані ушкодження він був майже повністю непорушний, тому за ним доглядали його батьки, він був змушений лікуватися, замість того, що б працювати. Йому була присвоєна 3-я група інвалідності.

Згідно із протоколом огляду від 17 вересня 2014 року вбачається, що при огляді мотоцикла «HONDA CB 400 SF» н/з НОМЕР_2 за участі спеціаліста було виявлено пошкодження пластикової облицовки рами, панелі приладів, керма, паливного баку у вигляді вм'ятини, сколів та подряпин ЛКП, знищення передньої фари, руйнування передньої стойки з обох боків, подряпин рами, движка, бочка головного циліндру, приводу гальм, вм'ятини радіатору (т. 1, а. с. 74).

Відповідно до висновку експерта № 112 від 5 січня 2015 року вбачаються наступні висновки. З технічної точки зору робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля «КІА МАGЕNTIS» реєстраційний номер НОМЕР_1, як на момент огляду, так й на момент скоєння ДТП, перебували в технічно працездатному стані. З технічної точки зору робоча гальмівна мотоцикла «HONDA CB 400 SF» н/з НОМЕР_2 на момент огляду, перебувала в технічно працездатному стані частково, через руйнування бачка головного гальмівного циліндру і важеля приводу гальм переднього колеса, однак оскільки вказані ушкодження могли виникнути під дією значного динамічного навантаження, то слід зробити висновок, що перед подією гальмівна система мотоцикла перебувала у працездатному стані. З технічної точки зору на момент експертного огляду рульове управління автомобіля «HONDA CB 400 SF» н/з НОМЕР_2 знаходилось в не працездатному стані через руйнування лівого амортизатора передньої вилки, однак оскільки вказані ушкодження могли виникнути під дією значного динамічного навантаження, то слід зробити висновок, що перед подією рульове керування мотоцикла перебувало у працездатному стані. З технічної точки зору з урахуванням результатів роздільного і порівняльного дослідження пошкоджень автомобіля «КІА МАGЕNTIS» реєстраційний номер НОМЕР_1 та мотоцикла «HONDA CB 400 SF» реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням їхнього взаємного розташування та напрямків утворення пошкоджень дозволяють встановити наступний механізм їхнього утворення: у початковий момент вступили в контакт передній бампер, переднє праве колесо автомобіля «КІА МАGЕNTIS» реєстраційний номер НОМЕР_1 з переднім колесом, пластиковим облицюванням рами мотоцикла «HONDA CB 400 SF» реєстраційний номер НОМЕР_2; при цьому утворюються ушкодження у вигляді руйнувань матеріалу, зчісувань і нашарувань ЛКП. Величина кута між поздовжніми осями транспортних засобів у момент їх первинного контактування склав 59°±5°. Згідно із характером пошкоджень транспортних засобів, направленням їх утворення, слід дійти висновку про те, що мало місце ексцентричне перехресне зіткнення. При цьому кут між поздовжніми осями транспортних засобів склав близько 59+5°. З урахуванням методик визначення розташування місця зіткнення, прийнятих у галузі автотехніки можна зробити висновок, що місце зіткнення транспортних засобів розташоване у місці закінчення сліду зчісувань біля автомобіля. З технічної точки зору можна зробити висновок про те, що при первинному контакті автомобіля «КІА МАGЕNTIS» н/з НОМЕР_1 знаходився в статичному стані, а мотоцикл «HONDA CB 400 SF» н/з НОМЕР_2 перебував в русі (т. 1, а. с. 79-85).

За висновком експерта № 219 від 25 лютого 2015 року вбачаються наступне. З технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, водієві мотоциклу «HONDA CB 400 SF» р/н НОМЕР_2 ОСОБА_3 під час руху у місті, необхідно було у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто необхідно було діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, у дорожній обстановці, що склалася, водій мотоциклу «HONDA CB 400 SF» р/н НОМЕР_2 ОСОБА_3, виконуючи вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, не мав технічної можливості уникнути даної дорожньо-транспортної події, тому його дії не перебували у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події. З технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, водієві автомобіля «КІА МАGЕNTIS» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1, який рухався по другорядній дорозі на перехресті нерівнозначних доріг, треба було дати дорогу водієві мотоциклу «HONDA CB 400 SF» р/н НОМЕР_2 ОСОБА_3, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку його подальшого руху, тобто необхідно було діяти відповідно до вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України та вимог знаку дорожнього 2.1 «Поступись дорогою». З технічної точки зору, водій автомобіля «КІА МАGЕNTIS» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1, виконуючи вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху України та вимоги знаку дорожнього 2.1 «Поступись дорогою» мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній події, тому його дії знаходились причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події (т. 1, а. с. 108-112).

На підставі висновку експерта № 500 від 22 грудня 2014 року вбачається, що згідно із вивченням медичних документів потерпілого, рентгенологічних досліджень та комп'ютерних томограм, враховуючи обставини випадку, вбачається, що в ОСОБА_3 при зверненні за медичною допомогою та при знаходженні на стаціонарному лікуванні були виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: садна обличчя, струс головного мозку, травматичний пульпіт перших зубів нижньої щелепи праворуч і ліворуч з гематомами м'яких тканин, закритий компресійний перелом 6-7-го грудних хребців, набряк м'яких тканин в області правого гомілковостопного суглоба, закритий перелом таранної і п'яткової кісток правої стопи, обширні садна тулуба і кінцівок: садна грудної клітки, лівого плечового суглоба, лівого передпліччя, обох кистей, обох колінних суглобів, які утворилися від дії тупих предметів, або при ударі о такі, якими могли бути виступаючи частини рухомого автотранспортного засобу, з наступним падінням потерпілого і ударі о дорожнє покриття, що могло мати місце при дорожньо-транспортній події 14 вересня 2014 року та, в своєї сукупності, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я, що вимагають для свого лікування строк понад 21 дня і не є небезпечними для життя в момент їх спричинення (т. 1, а. с. 76-77).

На підставі довідки МСЕК від 25 лютого 2015 року вбачається, що потерпілому ОСОБА_3 було встановлено третю групу інвалідності з 24 лютого 2015 року до 1 березня 2016 року загального захворювання внаслідок ДТП, який потребує ортопедичного корсету (т. 1, а. с. 36).

Натомість на підставі рішення МСЕК за актом № 236 від 23 лютого 2016 року вбачається, що з цієї дати була знята інвалідність ОСОБА_3 внаслідок легкого ступеня функціональних порушень його життєдіяльності через патологію опорно-рухомого апарату. Вказане рішення МСЕК від 23 лютого 2016 року було підтверджено рішенням обласного МСЕК за актом № 278 від 10 березня 2016 року (т. 2, а. с. 138-139, 140-141).

Відповідно до висновку судової комісійної медичної експертизи вбачається, що на підставі вивчення даних матеріалів кримінального провадження, наданих медичних документів, консультативного висновку фахівця щодо ОСОБА_3 вбачається, що за висновком експерта № 500 при надходженні до лікувального закладу ОСОБА_3 14 вересня 2014 року у нього було виявлено: закрита черепно-мозкова травма: садна обличчя, струс головного мозку, травматичний пульпіт перших зубів нижньої щелепи праворуч і ліворуч з гематомами м'яких тканин, закритий компресійний перелом 6-7-го грудних хребців, набряк м'яких тканин в області правого гомілковостопного суглоба, закритий перелом таранної і п'яткової кісток правої стопи, обширні садна тулуба і кінцівок: садна грудної клітки, лівого плечового суглоба, лівого передпліччя, обох кистей, обох колінних суглобів. Станом на 25 лютого 2015 року (на момент одержання 3-ї групи інвалідності потерпілим) наслідками вказаних тілесних ушкоджень, які утворились в результаті дорожньо-транспортної пригоди (від 14 вересня 2014 року) є зрощений компресійний перелом тіла 6-го грудного хребця (1 ступеню), зрощений осколковий компресійний перелом тіла 7-го грудного хребця (2 ступеню) із стійким больовим синдромом та порушенням стато-динамічної функції, зрощені переломи правих таранної та п'яткової кісток з больовим синдромом та порушенням функції ходьби. Таким чином за станом здоров'я на 25 лютого 2015 року, враховуючи дані медичних документів та огляд фахівцями, ОСОБА_3 згідно із п. 10.4 додатку до «Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 втратив 30% професійної працездатності. Визначення ступеню втрати загальної працездатності за п. 3 «Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи» не входить до компетенції судово-медичної експертної комісії (т. 2, а. с. 121-129).

Висновки експертів також підтверджуються наявними медичними картами відносно потерпілого ОСОБА_3: індивідуальна карта диспансерного хворого Т. № 74553, медична карта амбулаторного хворого Маріупольської міської лікарні № 4, карта амбулаторного хворого № 3223, карта стаціонарного хворого № 1036 та медико-експертною справою.

Таким чином, на підставі досліджених у сукупності доказів по справі, суд приходить до висновку, що провина обвинуваченого ОСОБА_1 була доведена повністю та його дії вірно кваліфіковані за ст. 286 ч. 1 КК України, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_1 скоїв злочин, який відноситься до категорії злочинів невеликого ступеня тяжкості, раніше не судимий, працює, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, на утриманні якого неповнолітній син, якого він виховує один, оскільки дружина та батько обвинуваченого померлі.

При цьому обвинувачений у вчиненому злочині покаявся, що суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання.

З урахуванням наведеного та обставин справи, за якими ОСОБА_1 частково відшкодував потерпілому завдану злочином шкоду, та думки потерпілого, який не наполягав на суворій мірі покарання винному, суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому у вигляді штрафу в мінімальних межах санкції статті кримінального закону.

Враховуючи визнання ОСОБА_1 своєї провини та його каяття у скоєному необережному злочині, те, що він має на утримані дитину та працює в іншому районі міста Маріуполя, має тривалий водійський стаж, а також зважаючи на відсутність відомостей про притягнення його до відповідальності за порушення ПДР, то суд вважає за можливе не призначити обвинуваченому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Під час проведення підготовчого судового засідання ОСОБА_3 заявив цивільний позов до ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_1 про стягнення майнової та немайнової шкоди на його користь, завданої внаслідок ДТП, що сталось 14 вересня 2014 року.

В подальшому свої позовні вимоги ОСОБА_3 неодноразово уточнював, вказуючи при цьому, що від отриманих ушкоджень внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 він витратив у період стаціонарного лікування 786,77 грн. В подальшому протягом амбулаторного лікування він також витратив ще 1556,71 грн. Також ним було витрачено кошти на проходження санаторного лікування. Загалом на лікування він витратив 2793,48 грн. На підставі тимчасової непрацездатності та незначного страхового стажу потерпілому було сплачено лише 60% від розміру середньомісячної зарплати, тобто 2595,05 грн. Таким чином недоотримана ОСОБА_3 зарплата за час його непрацездатності складає з провини ОСОБА_1 загалом 9169,29 грн. за період з 14 вересня 2014 року по 24 лютого 2015 року. Рішенням МСЕК потерпілому була встановлена 3-я група інвалідності з 24 лютого 2015 року по 1 березня 2016 року, тобто стійка втрата працездатності внаслідок ДТП від 14 вересня 2014 року. Оскільки станом на 14 вересня 2014 року 5-ти кратний розмір мінімальної зарплати складав на момент ДТП 6090 грн., а розмір середнього заробітку ОСОБА_3 нижче вказаної суми, то втрачений заробіток, внаслідок встановлення інвалідності розраховується з суми 6090 грн. При встановленні 3-ї групи інвалідності ступінь втрати професійної працездатності складає від 30% до 60%. Внаслідок цього обвинувачений повинен відшкодувати потерплому 1827 грн. втраченого заробітку за кожен повний місяць інвалідності потерпілого та 304,5 грн. за 5 днів лютого 2015 року, внаслідок чого відшкодуванню підлягає на користь ОСОБА_3 22228,50 грн. Вартість майнової шкоди, спричиненої мотоциклу ОСОБА_3 складала на 14 вересня 2014 року 38522,39 грн. При цьому розрахунок експерт проводив, виходячи з курсу гривні до євро - 16,7419 грн. за 1 євро, тому розмір завданої шкоди ОСОБА_3 складає - 2300,96 євро, що тепер дорівнює за курсом євро до гривні за курсом НБУ (28,736594 грн. за 1 євро) відповідно 66121,75 грн. Витрати на евакуацію мотоцикла та його тимчасове зберігання загалом склало витрати потерпілого в сумі 631 грн. Зазначав, що внаслідок ДТП у ОСОБА_3 зламався його мотошолом, який він придбавав за 1500 грн., який за інформацією в інтернеті вартує близька 1785 грн. На підставі переліченого просив стягнути на користь ОСОБА_3 з ПрАТ «УПСК» витрати на лікування в сумі 2793,48 грн., недоотриману зарплату внаслідок тимчасової непрацездатності в сумі 9169,29 грн., втрачений заробіток внаслідок встановлення інвалідності в сумі 22228,50 грн., шкоду внаслідок пошкодження мотоциклу в сумі 49000 грн., а загалом - 83191,27 грн. В свою чергу просив стягнути з ОСОБА_1 суму франшизи в розмірі 1000 грн., шкоду внаслідок пошкодження мотоциклу в сумі 8121,75 грн., за перевезення та тимчасове зберігання мотоциклу в сумі 631 грн., за пошкоджений шолом в сумі 1785 грн., а загалом - 11537,75 грн.

Додавав, що внаслідок дій ОСОБА_1 він зазнав сильний фізичний біль, страждання та душевні переживання. Внаслідок завданих ОСОБА_3 ушкоджень потерпілий досі відчуває сильний біль при русі та навантаженні на травмовану ногу. Внаслідок ушкодження хребта він досі не має змогу перебувати у одному положенні через біль. На підставі тривалого лікування змінився звичайний розклад життя ОСОБА_3, що завдає додаткових труднощів, що негативно відбивається на психологічному стані. Через отриманні ушкодження він не може займатися спортом та обмежений у виборі роботи через групу інвалідності. На підставі цього просив суд стягнути на його користь завдану йому моральну шкоду, яку оцінив сумі 300000 грн. Таким чином просив суд стягнути зі страховика на свою користь 139,67 грн. моральної шкоди, а іншу суму моральної шкоди в розмірі 299860,33 грн. відповідно просив стягнути з ОСОБА_1

Витрати ОСОБА_3 на оформлення довіреності на розпорядження мотоциклом «HONDA CB 400 SF» склали 350 грн. Також на оплату судової автотоварознавчої експертизи потерпілий витратив 1000 грн. Витрати ОСОБА_3 на правову допомогу склали загалом 6000 грн. Таким чином просив суд стягнути з цивільних відповідачів на свою користь наведені витрати в загальній сумі 7350 грн.

Представники ПрАТ «УПСК», заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_3 в повному обсязі, вказували, що позовні вимоги потерпілого необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню. Зазначали, що ОСОБА_3 не звертався до страховика з заявою про страхове відшкодування. Вказували, що правовідносини між потерпілим та ПрАТ «УПСК» є цивільно-правовими та не випливають із обвинувачення ОСОБА_1, тому вимоги до страховика можуть розглядатися в рамках окремого цивільного провадження, а не в рамках вказаного кримінального провадження. Додавали, що за висновком авто-товарознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту мотоциклу потерпілого перевищує його ринкову вартість, тому транспортний засіб вважається знищеним, а його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП разом із витратами на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Натомість вартість наявного після пошкодження мотоциклу не визначена. Стверджували, що за п. 26.2 ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовується шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим в разі встановлення III групи інвалідності: 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку. Тому оскільки станом на 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата складала 1218 гри., то відшкодування складає: 1218 х 12 = 14616 грн. Таким чином в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» просили відмовити.

За посвідченням водія вбачається, що ОСОБА_1 дозволено керувати транспортними засобами категорії «В» (т. 1, а. с. 115-116).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що власником автомобіля «КІА МАGЕNTIS» н/з НОМЕР_1 є ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 118).

За полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1116127 від 20 червня 2014 року строком дії до 21 червня 2015 року страховиком ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» було застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 перед третіми особами на випадок ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу: автомобіля «КІА МАGЕNTIS» н/з НОМЕР_1, визначено в розмірі 100 000 грн. ліміт відповідальності по шкоді, заподіяній життю і здоров'ю особи, та в розмірі 50 000 грн. ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, а також встановлено франшизу в розмірі 1000 грн. (т. 1, а. с. 123).

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що власником мотоцикла «HONDA CB 400 SF» н/з НОМЕР_2 є ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 38).

На підставі нотаріально посвідченої, реєстр № 301, довіреності від 4 лютого 2015 року вбачається, що ОСОБА_3 має право розпоряджатися та експлуатувати належний ОСОБА_7 мотоцикл «HONDA CB 400 SF» н/з НОМЕР_2 строком до 4 лютого 2018 року, за що ОСОБА_7 було здійснено плату в розмірі 350 грн. (т. 1, а. с. 39, 40).

За заявою повідомленням від 2 березня 2015 року ОСОБА_3 повідомив страховика про страхових випадок, що стався 14 вересня 2014 року із застрахованим у ПрАТ «УПСК» автомобілем «КІА МАGЕNTIS» н/з НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 185).

Крім цього представниками ПрАТ «УПСК» було проведено 13 березня 2015 року огляд пошкодженого мотоцикла потерпілого «HONDA CB 400 SF» н/з НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 186).

Суд зауважує, що за ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

На підставі ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

На підставі встановлених в судовому засіданні обставин суд відхиляє посилання представника страховика, як на підставу у відмові в задоволені позову ОСОБА_3, на те, що потерпілий не звернувся протягом 30 днів до ПрАТ «УПСК» для отримання страхового відшкодування, оскільки передбачене законом право потерпілої особи заявити позов під час кримінального провадження не обмежено будь-яким строком, тому саме вироком суду встановлюється наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 вини в скоєні ДТП та вирішується питання щодо заявлених вимог потерпілою стороною.

Таким чином суд також відхиляє посилання представника ПрАТ «УПСК» на те, що правовідносини щодо виплати страхового відшкодування не можуть бути вирішені при розгляді кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1, оскільки заявлені ОСОБА_3 до страховика вимоги безпосередньо виходять з пред'явленого обвинувачення, тому повинні вирішуватись в рамках наявного кримінального провадження.

На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Спеціальний Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 6 Спеціального Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

За п. 1.3 ст. 1 Спеціального Закону потерпілими є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Спеціального Закону забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно із п. 1.4 ст. 1 Спеціального Закону особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах.

За п. 9.1 ст. 9 Спеціального Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до ст. 12 Спеціального Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Однак франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

На підставі ст. 23 Спеціального Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: 1) шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; 2) шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; 3) шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; 4) моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 5) шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

За ст. 24 Спеціального Закону в зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Факт знаходження на стаціонарному лікуванні ОСОБА_3 з 14 вересня 2014 року по 3 жовтня 2014 року підтверджується випискою з медичної карти останнього (т. 1, а. с. 31).

Лікування потерпілого з 3 листопада 2015 року по 7 грудня 2015 року та з 29 грудня 2014 року по 19 січня 2015 року стаціонарно підтверджуються випискою з КЗ «Маріупольська міська № 8» та листком непрацездатності вказаної медичної установи на ОСОБА_3 (т. 2, а. с. 65, 66).

Крім цього лікування ОСОБА_3 через отриманні ушкодження внаслідок ДТП від 14 вересня 2014 року також підтверджується копіями медичних документів на потерпілого з КЗ «Маріупольська міська № 8»: амбулаторна карта № 3223 та стаціонарна карта № 1036 (т. 2, а. с. 75-94).

На підставі довідки «Маріупольської міської лікарі № 4» вбачається, що лікарські засоби потерпілий ОСОБА_3 придбавав за власний рахунок на підставі лікарських призначень (т. 1, а. с. 30).

На підставі виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 вбачається. що останній вживав дексалгін, медаксон, алмирал, Л-лізін есцинат, нейрорубін, прозерін, кальцемін, тіоцетам, метамакс, що підтверджується листом лікарських призначень лікаря Козленко М. П. (т. 1, а. с. 31, 32).

Витрати на придбання ОСОБА_3 медикаментів на своє лікування підтверджуються товарними чеками та квитанціями від 14 вересня 2014 року № 100, від 14 вересня 2014 року № 101, від 15 вересня 2014 року, від 14 вересня 2014 року № 38582, від 15 вересня 2014 року № 38650, № АП1-25577, від 17 вересня 2014 року № 38888, від 16 вересня 2014 року, від 26 вересня 2014 року № 43062, від 26 вересня 2014 року, № 43059, від 2 жовтня 2014 року № 40113, від 2 жовтня 2014 року, від 4 жовтня 2014 року, від 15 грудня 2014 року № 46513, від 29 грудня 2014 року, від 8 жовтня 2014 року, від 15 грудня 2014 року на загальну суму 1523,23 грн. (195 + 33,90 + 15 + 148,46 + 179,75 + 123,20 + 9 + 12,40 + 14,50 + 11 + 49,44 + 23,64 + 151,23 + 32,25 + 25,10 + 39,36 + 290 + 170) (т. 1, а. с. 33, 34, 35).

Витрати по оплаті 450 грн. на проходження лікування в санаторії «Азовсталець» потерпілим ОСОБА_3 підтверджується квитанцією від 16 березня 2015 року (т. 1, а. с. 51).

З аналізу перелічених норм та встановлених обставин справи суд не може погодитись із доводами представника ПрАТ «УПСК» про недоведеність вимог ОСОБА_3 щодо стягнення на його користь шкоди, пов'язаної з його лікуванням, оскільки потерплим було обґрунтовано доведено витрати, пов'язані з його лікуванням та реабілітацією у лікарських закладах та придбання ним лікарських засобів.

Таким чином вимоги ОСОБА_3 про відшкодування витрат на лікування були доведені потерпілим в загальній сумі 1973,23 грн. (1523,23 + 450 = 1973,23).

Відповідно до ст. 24 Спеціального Закону в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором): неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю.

На підставі «Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках» Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2012 року було звернуто увагу на те, що спеціальної норми, яка б передбачала відповідальність за майнову шкоду внаслідок злочину, скоєного володільцем джерела підвищеної небезпеки відносно потерпілого, ЦК України не містить, тому судам необхідно застосовувати загальні та спеціальні норми, за наявності до того підстав, з огляду на співвідношення між загальними та спеціальними умовами деліктної відповідальності. Зокрема, за умови регулювання правовідносин спеціальною нормою загальна норма не застосовується, проте у разі якщо в спеціальній нормі те чи інше питання не вирішено, необхідно керуватись загальними нормами цивільного законодавства.

Медичними документами було підтверджено проходження лікування потерпілим ОСОБА_3 з 14 вересня 2014 року до 23 лютого 2015 року та відповідно тимчасова втрата ним працездатності внаслідок ушкоджень, отриманих у ДТП від 14 вересня 2014 року.

На підставі інформації ПАТ «МК «Азовсталь» вбачається, що у ОСОБА_3 розмір середньомісячної заробітної плати складав станом на 14 вересня 2014 року 4325,09 грн. (середньогодинна - 25,44 грн.), страховий стаж 9 місяців 4 дні, а відсоткова частина, що підлягала сплаті на підставі тимчасової втрати працездатності потерпілого складала 60 % (т. 1, а. с. 37).

Таким чином ОСОБА_3 було втрачено 40% середнього заробітку за час його тимчасової непрацездатності, що відповідно дорівнює за повні п'ять місяців непрацездатності 8650,18 грн. (4325,09 грн. х 40 % / 100 % х 5 місяців = 8650,18 грн.), а також за період з 14 лютого 2015 року по 23 лютого 2015 року включно (4325,09 грн. х 40 % / 100 % х (10 днів / 30 днів) = 576,68 грн.), що загалом складає 9226,85 грн. (8650,18 + 576,68 = 9226,86).

Враховуючи, що заявлені були вимоги потерпілим в межах встановленої судом суми неотриманої ним середньої заробітної плати, то заявлені в цій частині вимоги ОСОБА_3 в сумі 9169,29 грн. підлягають задоволенню.

На підставі п. 26.1 ст. 26 Спеціального Закону шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до ЦК України.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

За ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Оскільки п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати дорівнював на момент ДТП 6090 грн. (1218 грн. х 5 = 6090 грн.), який більше середнього місячного заробітку потерпілого, який той мав до ушкодження свого здоров'я (6090 грн. більше 4325,09 грн.), то розмір втраченого заробітку ОСОБА_3 обчислюється, виходячи з 6090 грн.

На підставі того, що висновком судово-медичної комісії експертів було встановлено, що ОСОБА_3 втратив 30% професійної працездатності, то шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок ДТП від 14 вересня 2014 року, складає 21924 грн., враховуючи, що третя група інвалідності була встановлена потерпілому протягом року, з 24 лютого 2015 року по 23 лютого 2016 року (6090 грн. х 30 % / 100 % х 12 місяців = 21924 грн.).

Таким чином заявлені вимоги ОСОБА_3 в цій частині були підтверджені потерпілим у встановленому судом розмірі, що відповідає сумі в розмірі 21924 грн.

При цьому за п. 26.2 Спеціального Закону мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить в разі встановлення III групи інвалідності: 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Крім того за п. 26.3 ст. 26 Спеціального Закону, якщо страховику не надані документи, що підтверджують розмір шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, або цей розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений п. 26.2 цієї статті, страховик здійснює відшкодування в розмірі, визначеному у п. 26.2 цієї статті.

На підставі переліченого посилання представників ПрАТ «УПСК» на недоведеність вимог ОСОБА_3 щодо розміру шкоди, пов'язаної із його стійкою втратою працездатності, та який перевищує мінімальний розмір страхового відшкодування, визначений п. 26.2 Спеціального Закону, не відповідають матеріалам справи та були спростовані.

За ст. 28 Спеціального Закону до шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, відноситься шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому за ст. 29 Спеціального Закону в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Витрати ОСОБА_3 на перевезення транспортного засобу в сумі 300 грн. підтверджуються відповідним чеком ФОП ОСОБА_10 (т. 1, а. с. 41, 42, 43).

Витрати ОСОБА_3 на приймання та видачу транспортного засобу в сумі 100 грн. та за стоянку мотоцикла потерпілого в сумі 225 грн. на користь ТОВ «Укравтоекпертиза» та ТОВ «Автоцентр - Приазовський» відповідно підтверджуються квитанціями від 23 вересня 2014 року (т. 1, а. с. 41).

Вартість мотошолому в сумі 1500 грн. підтверджується копією товарного чеку № 17 від 3 червня 2014 року (т. 1, а. с. 49).

Суд вважає на підставі переліченого доведеними вимоги ОСОБА_3 щодо необхідності стягнення на його користь 625 грн. (300 + 100 + 225 = 625) витрат на евакуацію транспортного засобу та плата за послуги такої стоянки.

Натомість суд відхиляє вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення на його користь вартість шолому в сумі 1785 грн., яка не була підтверджена належними доказами, а також враховуючи, що потерпілим не було доведено жодними доказами факт пошкодження або фізичного знищення такого майна саме на суму 1785 грн.

Враховуючи, що обвинувачений у судовому засіданні визнав позовні вимоги ОСОБА_3 в частині пошкодженого мотошолому потерпілого в сумі 1500 грн., то на підставі доведеності таких вимог вони підлягають задоволенню в розмірі 1500 грн.

За ст. 30 Спеціального Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

На підставі висновку від 21 лютого 2015 року судової автотоварознавчої експертизи вбачається, що ринкова вартість станом на 14 вересня 2014 року мотоциклу «HONDA CB 400 SF» н/з НОМЕР_2 становила 38522,59 грн., вартість відновлюваного ремонту якого складало 141195,85 грн., тому вартість майнової шкоди власника такого мотоцикла дорівнює 38522,59 грн. (т. 1, а. с. 86-106).

З урахуванням переліченого суд дійшов висновку, що ринкова вартість мотоциклу «HONDA CB 400 SF» н/з НОМЕР_2 на момент ДТП була менше ніж вартість його відновлюваного ремонту, тому вказаний транспортний засіб ОСОБА_3 вважається фізично знищеним за законом.

Судом при цьому не приймаються до уваги доводи представника позивача про необхідність стягнення на користь ОСОБА_3 шкоди внаслідок пошкодження його мотоциклу, виходячи з обрахунку завданої злочином шкоди потерпілому через пошкодження мотоциклу ОСОБА_3 за курсом євро до національної валюти станом на момент пред'явлення уточненого позову в сумі 66121,75 грн., оскільки доказів проведення експертного дослідження з визначення вартості мотоцикла на момент ДТП в такому розмірі з врахуванням курсу євро до гривні станом на тепер суду не було надано.

Таким чином суд не приймає розрахунки потерпілого щодо вартості мотоциклу «HONDA CB 400 SF» н/з НОМЕР_2 в сумі 66121,75 грн. за відсутності відповідного експертного дослідження.

Суд також зазначає, що відповідати за завдану потерпілій особі шкоду внаслідок ДТП в межах ліміту страхового відшкодування повинен страховик, ПрАТ «УПСК», а за його межами - обвинувачений, ОСОБА_1

Оскільки за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну третіх осіб дорівнює 50000 грн., а франшиза дорівнює 1000 грн., то максимальний розмір страхового відшкодування завданої майнової шкоди внаслідок пошкодження мотоцикла ОСОБА_3 через ДТП від 14 вересня 2014 року для страховика дорівнюватиме 49000 грн.

На підставі того, що представниками страховика не було доведено вартість мотоциклу ОСОБА_3 після ДТП, то з ПрАТ «УПСК» піддягає стягненню вартість такого мотоциклу «HONDA CB 400 SF» в сумі 37522,59 грн. за відрахуванням суми франшизи (38522,59 грн. - 1000 грн.).

Суд при цьому також відхиляє вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення на його користь витрат на оформлення довіреності на мотоцикл «HONDA CB 400 SF» н/з НОМЕР_2 в сумі 350 грн. від імені ОСОБА_7, бо зазначену грошову суму за інформацією приватного нотаріусу ОСОБА_11 було сплачено саме ОСОБА_7, а не потеплілим.

За ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються, крім іншого, з витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із залученням експертів.

На підставі ст. 124 КПК України в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до умов договору на проведення дослідження від 18 лютого 2015 року та квитанції від 25 лютого 2015 року вбачається, що ОСОБА_3 сплатив 1000 грн. на користь ТОВ «Укравтоекпертиза» за проведення експертизи відносно мотоцикла «HONDA CB 400 SF» н/з НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 44, 45).

Витрати на правову допомогу ОСОБА_3 на послуги представника ОСОБА_4 в сумі 7000 грн. (1000 + 1000 + 1500 + 1500 + 500 + 1500 = 7000) підтверджуються квитанціями від 29 жовтня 2014 року, 18 грудня 2014 року, 4 березня 2015 року, 12 березня 2015 року, 30 червня 2015 року № 40 та № 43 (т. 1, а. с. 23; т. 2, а. с. 9, 10).

Таким чином потерпілим було підтверджено вимоги про стягнення на його користь витрати на правову допомогу та на проведення експертизи на загальну суму 7000 грн. (6000 + 1000 = 7000).

Відповідно до ст. 26-1 Спеціального Закону страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

За ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди потерпілій особі суд враховує, що за ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки в судовому засіданні потерпілим було належним чином доведено завдання йому моральної шкоди, яка полягала у фізичному болі та стражданнях, яких ОСОБА_3 зазнав внаслідок ушкодження його здоров'я через ДТП від 14 вересня 2014 року, спричиненого через протиправні дії ОСОБА_1, а також враховуючи що скоєним обвинуваченим злочином було пошкоджено мотоцикл потерпілого, то обґрунтованість вимог останнього про відшкодування моральної шкоди була доведена.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди потерпілому суд враховує, що часткове відшкодування ОСОБА_1 завданої злочином шкоди, тривалість лікування та позбавлення можливості потерпілого працювати, порушення його нормальних життєвих зв'язків, присвоєння групи інвалідності ОСОБА_3 та відновлення його працездатності, больові відчуття якого від отриманих ушкоджень досі тривають, а також фізичне знищення належного ОСОБА_3 мотоцикла.

На підставі наведених доводів та враховуючи, що протягом 20 місяців цивільні відповідачі не відшкодували завдані моральні страждання потерпілому, суд вважає, що відшкодування таких страждань потерпілому саме в розмірі 30000 грн. буде відповідати обсягу того фізичному болю та душевних страждань, які були перенесені ОСОБА_3 внаслідок спричинення йому діями ОСОБА_1 14 вересня 2014 року шкоди.

Таким чином страховик, ПрАТ «УПСК», повинен відповідати перед ОСОБА_3 за моральні страждання останнього в розмірі не більше ніж 1653,33 грн. ((1973,23 + 9169,29 + 21924 = 33066,52) х 0,05 = 1653,33).

Тому, оскільки вимоги ОСОБА_3 були заявлені до страховика в сумі 139,67 грн., то саме у такому розмірі в межах заявлених потерпілим вимог вона підлягає стягненню з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_3

В той же час вимоги потерпілого до ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню в сумі 28346,67 грн. (30000 - 1653,33 = 28346,67).

На підставі переліченого позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення на його користь з ПрАТ «УПСК» витрат на лікування в сумі 1973,23 грн., неотриману потерпілим середню заробітну плату в сумі 9169,29 грн., втрачений потерпілим внаслідок ушкодження здоров'я дохід в сумі 21924 грн., вартість пошкодженого мотоциклу в сумі 37522,59 грн. та моральна шкода в сумі 139,67 грн., що загалом складає 70728,78 грн. (1973,23 + 9169,29 + 21924 + 37522,59 + 139,67 = 70728,78).

При цьому з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 франшиза в сумі 1000 грн., витрати на евакуацію та стоянку мотоциклу в сумі 625 грн., вартість пошкодженого шолому в сумі 1500 грн., моральна шкода в сумі 28346,67 грн., витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн. та на проведення судової експертизи в сумі 1000 грн., що загалом складає 38471,67 грн. (1000 + 625 + 1500 + 28346,67 + 6000 + 1000 = 38471,67).

Сплата ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4000 грн. підтверджується квитанціями від 26 жовтня 2015 року, від 10 листопада 2015 року, від 1 грудня 2015 року, від 6 травня 2016 року (т. 2, а. с. 37-39, 150).

Крім цього в обґрунтування уточнених позовних вимог ОСОБА_3 посилався на проведення із ним розрахунку обвинуваченим ще на суму 5000 грн., що загалом складає 9000 грн. (4000 + 5000 = 9000).

Оскільки в судовому засіданні обвинувачений посилався на те, що він проводив оплату на користь потерпілого завданої ним шкоди в рахунок відшкодування моральної шкоди, то таким чином з обвинуваченого на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню загалом 29471,67 грн. (1000 + 625 + 1500 + (28346,67 - 9000) + 6000 + 1000 = 29471,67).

Згідно із довідкою Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня ім. І. К. Мацука» вбачається, що загальна вартість лікування потерпілого ОСОБА_3 за період перебування його на стаціонарному лікуванні склала 5461,74 грн. (т. 1, а. с. 136).

За кримінальним провадженням в ході досудового розслідування був заявлений прокуратурою Донецької області цивільний позов в інтересах Маріупольської міської ради про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат установи охорони здоров'я, понесених на лікування потерпілого ОСОБА_3 в сумі 5461,74 грн., посилаючись на те, що в результаті протиправних дій обвинуваченого потерпілий знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні «Маріупольської міської лікарня ім. І. К. Мацука» з 14 вересня 2014 року до 3 жовтня 2014 року, на лікування якого було витрачено 5461,74 грн.

На підставі ч. 1 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Відповідно до ст. ст. 128, 129 КПК України заявлений цивільний позов прокуратурою про стягнення з обвинуваченої витрат установи охорони здоров'я на лікування потерпілого в розмірі 5461,74 грн., проти задоволення якого ОСОБА_1 не заперечував, підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення вказаної суми з винної особи на користь Маріупольської міської ради, оскільки провина обвинуваченого у спричинені тілесних ушкоджень ОСОБА_3 була доведена повністю.

Речові докази: автомобіль «КІА МАGЕNTIS» н/з НОМЕР_1, переданий на зберігання обвинуваченому, необхідно залишити останньому, як належне ОСОБА_1 майно; мотоцикл «HONDA CB 400 SF» н/з НОМЕР_2, переданий на зберігання потерпілому, необхідно залишити останньому, як належне ОСОБА_3 майно.

У кримінальному провадженні маються документально підтверджені витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням експертиз на загальну суму 884,16 грн. (393,12 + 491,04 = 884,16), які на підставі ст. ст. 118, 124 КПК України повинні бути стягнуті з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченому ст. 286 ч. 1 КК України, та призначити покарання ОСОБА_1 за ст. 286 ч. 1 КК України в вигляді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ЄДРПОУ: 20602681, розташованого в м. Києві по вул. Фрунзе 40, на користь на користь ОСОБА_3, ІПН: НОМЕР_3, зареєстрованого в АДРЕСА_3, відшкодування витрат на лікування в сумі 1973,23 грн., неотриману середню заробітну плату в сумі 9169,29 грн., втрачений внаслідок ушкодження здоров'я дохід в сумі 21924 грн., вартість пошкодженого мотоциклу в сумі 37522,59 грн., моральну шкоду в сумі 139,67 грн., а загалом - 70728 (сімдесят тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_4, зареєстрованого в АДРЕСА_2, на користь на користь ОСОБА_3, ІПН: НОМЕР_3, зареєстрованого в АДРЕСА_3, франшизу в сумі 1000 грн., витрати на евакуацію та стоянку мотоциклу в сумі 625 грн., вартість пошкодженого шолому в сумі 1500 грн., моральну шкоду в сумі 19346,67 грн., витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн., на проведення судової експертизи в сумі 1000 грн., а загалом - 29471 (двадцять девять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 67 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_4, на користь Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня № 4 імені І. К. Мацука», р/р: 354100001023548 в ГУ ДКС України в Донецькій області, МФО: 834016, в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого 5461,74 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в сумі 884,16 грн.

Речові докази: автомобіль «КІА МАGЕNTIS» н/з НОМЕР_1, переданий на зберігання обвинуваченому, як належне останньому майно, - залишити ОСОБА_1;

мотоцикл «HONDA CB 400 SF» н/з НОМЕР_2, переданий на зберігання потерпілому, як належне останньому майно, - залишити ОСОБА_3

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Суддя