Рішення № 58086865, 30.05.2016, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/158/15-ц

Провадження № 2/630/8/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участі секретаря Косенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 742/Е СЕРВ від 19 червня 2002 року в сумі 20771,35 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08 січня 2015 року складає 327148,76 грн. та судові витрати по справі.

Позивач вказував, що з відповідачем ОСОБА_1 19 червня 2002 року був укладений кредитний договір № 742/Е СЕРВ (далі за текстом Кредитний договір). За цим договором позивач зобовязався надати відповідачу кредит у розмірі 4270,00 доларів США) на термін до 20 червня 2005 року, а відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Однак, відповідачем ОСОБА_1 зобовязання за Кредитним договором не виконував, внаслідок чого станом на 08 січня 2015 року виникла заборгованість за договором в загальному розмірі 53426,53 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 4270,00 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 10045,25 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором у розмірі 39111,28 доларів США. Позивач від загальної суми заборгованості віднімає суму у розмірі 32655,18 доларів США, яка була стягнута на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2012 року з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», а різниця становить 20771,35 доларів США.

В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_3, позов підтримав повністю та просив його задовольнити, пояснив, що відповідач отримав кошти в кредит, однак не повернув їх та не сплатив проценти за їх користування. Не зважаючи на кінцеву дату повернення кредиту, договір дії до повного виконання, тому відповідач має повернути всю суму заборгованості.

Відповідач, ОСОБА_1, в судовому засіданні позов не визнав повністю, пояснив, що за кредитні кошти придбав автомобіль, але в перший місяць потрапив в ДТП, внаслідок чого автомобіль був фактично знищений. Між ним, ОСОБА_1, і НАСК «Оранта» був укладений договір страхування, за яким усі страхові виплати повинен був отримати ПАТ КБ «ПриватБанк». Розраховуючи на те, що страхова компанія повністю відшкодувала Банку вартість автомобіля, він не повертав кредит.

Представник відповідача, ОСОБА_4, в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що, оскільки Кредитний договір діяв до 20 липня 2005 року та відповідачу не видавали нову кредитну карту, то позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду. Ці обставини, на йому переконання, підтверджуються рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2015 року про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 742/Е СЕРВ від 19 червня 2002 року через пропуск позовної давності.

В судовому засіданні, вислухавши пояснення відповідача і представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи і подані сторонам докази, встановлено наступне.

Між позивачем і відповідачем 19 червня 2002 року був укладений Кредитний договір №742/Е СЕРВ про відкриття і обслуговування карткового рахунку, невідємною частиною якого є додаткова угода № 1 від 21 червня 2002 року. За цим договором ОСОБА_1 були надані кредитні кошти в розмірі 4270,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 10,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20 червня 2005 року.

Відповідно до п.п. 2.1.,4.2. Кредитного договору ОСОБА_1 зобовязувався оплачувати послуги Банка в сумах і строках, передбачених Тарифами Банку, а також Кредитний договір може бути розірваний за заявою позичальника, при цьому позичальник повинен сплатити всі види заборгованості перед Банком, а також повернути в Банк основну та всі додаткові карти.

Згідно з п.п. 5 і 8 додаткової угоди № 1 від 21 червня 2002 року, відповідач ОСОБА_1 повинен був погашати заборгованість перед Банком щомісячно, відповідно до встановленого графіку, рівними платежами, тобто по 119 доларів США, а також сплачувати проценти за користування кредитом в строк до 25 числа.

У відповідності до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору. Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або неналежне виконання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема, сплата неустойки (штрафу), яка є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторонами кредитного договору було узгоджено обовязок позичальника ОСОБА_1 сплатити Банку пеню в розмірі 0,2% за кожен день прострочки від суми заборгованості у разі порушення строків погашення процентів по кредиту.

Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, станом на 08 січня 2015 року з боку ОСОБА_1 через невиконання умов кредитного договору виникла заборгованість по кредиту у розмірі 4270,00 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 10045,25 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором у розмірі 39111,28 доларів США.

З метою стягнення з ОСОБА_1 виниклою заборгованості за кредитним договором позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» в березні 2012 року звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська. За результатами розгляду цивільної справи № 2/0417/3326/2012 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_1. заборгованості за кредитним договором № 742/Е СЕРВ в сумі 250914,89 грн., що було еквівалентно сумі 32655,18 доларів США станом на 28 лютого 2012 року.

За заявою відповідача ОСОБА_1 заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська в цивільній справі № 2/0417/3326/2012 було скасовано і справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості призначено до розгляду в загальному порядку, що підтверджується ухвалою цього ж суду від 02 червня 2015 року.

В результаті повторного розгляду справи рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 742/Е СЕРВ від 19 червня 2002 року відмовлено в звязку зі спливом строку позовної давності. Вказане рішення позивачем не оскаржено та набрало чинності 17 грудня 2015 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Крім того, відповідно до положень ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Враховуючи те, що позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» реалізував своє право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором шляхом звершення з відповідним позовом Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, але втратив можливість захисту свого порушеного права через пропуск строку позовної давності, суд приходить висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються позивачу у разі відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 266, 526, 530, 610, 611, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 742/Е СЕРВ від 19 червня 2002 року відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Люботинського міського суду Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. О. Малихін