Рішення № 58086646, 04.04.2016, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/102/2016 Справа № 641/8995/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Онупко М.Ю.,

за участю секретаря - Нагорної М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання кредитного договору,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 014/1647/82/92215 від 12.09.2007 року в розмірі 357 245,19 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 17.08.2015 року становить 7 772 821,17 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що 12.09.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/1647/82/92215 від 12.09.2007 року, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 61 200 доларів США, зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами, строком по 12.09.2017 року. Умовами кредитного договору сторони визначили, що банк на умовах договору зобов'язується відкрити позичальнику позичковий рахунок та надати з нього позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених договором та умовами Генеральної кредитної угоди. Зобов'язання банку щодо надання позичальнику кредитних коштів виконано в повному обсязі, в свою чергу відповідач не повертає заборгованість та не виконує умови договору.

16.12. 2015 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання кредитного договору.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви відповідач ОСОБА_2 зазначив, що згідно кредитного договору від 12.09.2007 року йому ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було надано кредит в іноземній валюті у розмірі 61 200 доларів США. В зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту та відсотків ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції до закінчення строку дії кредитного договору в 2011 році звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом про стягнення повної суми наданого кредиту, відсотків та штрафних санкцій. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.01.2012 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 загальну суму в розмірі 77 679,04 доларів США.

Відповідно до поданого позову, рішення суду про задоволення позову, є істотною зміною обставин до укладеного кредитного договору і діям про його фактичне розірвання, але юридично залишається укладеним. Такі вимоги та їх задоволення зупиняє дію цього договору, оскільки при стягненні вказаної суми припиняються кредитні правовідносини і виникають правовідносини, які пов'язані з виконанням рішення суду. За таких обставин кредитний договір та зобов'язання на виконання кредитного договору повинні бути розірвані в зв'язку з істотною зміною обставин.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що кредитний договір № 014/1647/82/92215 від 12.09.2007 року було підписано власноруч відповідачем та скріплено печаткою банку. На час підписання вищезазначеного кредитного договору ОСОБА_2 перебував в стані повної цивільної дієздатності фізичної особи. Тобто, підписуючи зазначений кредитний договір відповідач повинен був усвідомлювати всі фінансові ризики. Підписанням даної угоди ним було прийнято на себе зобов'язання повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за їх використання та комісії, передбачені договором та тарифами банку, а також виконати всі інші зобов'язання, в порядку та строки визначені угодою.

Також зазначила, що на момент подання позовної заяви до суду строк дії кредитного договору не закінчився, а триває до 12.08.2027 року, заборгованість за кредитною угодою існує та не сплачується, а твердження відповідача про те, що він очікував листа з органів ДВС не є підставою для відмови в задоволенні позовної заяви.

З приводу зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 вказала, що заперечує проти її задоволення в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні та наданих до суду запереченнях проти позову заперечував та пояснив, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.01.2012 року з нього було стягнуто повну суму кредиту в розмірі 64085,75 доларів США, відсотки за повну суму кредиту в розмірі 7114,77 доларів США, пеню в розмірі 6478,52 доларів США. Відповідно до поданого позивачем позову він повторно бажає стягнути повну суму кредиту, відсотки та пеню, тобто бажає стягнути з відповідача подвійну суму по договірним зобов'язанням за кредитним договором, обставини по якому істотно змінились. Стягнення боргу повинно проводитись не по кредитному договору і виконанню його зобов'язань, як стверджує у позові позивач, а за рішенням суду.

Окрім того, зазначив, що позивач після рішення суду своєчасно не звернувся до суду першої інстанції про видачу виконавчого листа, не надані були реквізити, на який рахунок проводити оплату, тому ним борг і не оплачувався. Він вказав, що вважав, що на його адресу надійде лист з державної виконавчої служби.

Також посилаючись на положення ст.ст. 257, 258 ЦК України, просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, та просив їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності та вислухавши пояснення учасників судового розгляду, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 12.09.2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/1647/82/92215 від 12.09.2007 року, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 61 200 доларів США зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами, строком по 12.09.2017 року (а.с. 7-9).

Згідно умов Додаткової угоди № 014/1647/82/922115/1 до кредитного договору від 12.09.2007 року, яка була укладена між цими ж сторонами 29.04.2009 року, строк дії договору збільшено до 12.08.2027 року (а.с. 15).

У зв'язку з невиконанням прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором у відповідача станом на 17.08.2015 року обліковується заборгованість: 45 091,26 долари США, що за курсом НБУ станом на 17.08.2015 року становить 981 080,53 грн. - заборгованість по відсоткам за кредитом; 240 406,75 долари США, що за курсом НБУ станом на 17.08.2015 року становить 5 448 266,18 грн. - пеня (а.с. 20-23).

Матеріали справи містять рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.01.2012 року, яким з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції стягнуто заборгованість за кредитним договором № 014/1647/82/92215 від 12.09.2007 року в розмірі 77 679,04 доларів США в гривневому еквіваленті в розмірі 618 185,38 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 1700 грн., та 120 грн. - відповідно, всього 620 005,38 грн. (а.с. 67-58).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17.04.2012 року ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.01.2012 року та рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.01.2012 року було залишено без змін (а.с. 114-117).

Згідно до вищезазначеного рішення суду ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося у 2011 році до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості станом на 13.01.2011 року за кредитним договором № 014/1647/82/92215 від 12.09.2007 року в розмірі 77 679,04 доларів США.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Оскільки за рішенням суду від 19.01.2012 року частину заборгованості за кредитним договором з відповідача вже було стягнуто, то вимога про повторне її стягнення є безпідставною.

Виходячи з наведеного, та враховуючи, що набрало законної сили рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.01.2012 року з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, провадження у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за період з 12.09.2007 року по 13.01.2011 року підлягає закриттю.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений термін у відповідності із умовами договору.

Відповідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання є неприпустимо.

Згідно ст. ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено термін його виконання, то вона підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплати неустойки.

Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності на неможливість виконання ним грошового зобов'язання, на підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Під час розгляду справи відповідачем у запереченнях на позовну заяву, та в судовому засіданні було заявлено клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно з загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За приписами ст. 631 ЦК України строком договору саме є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За таких обставин право вимоги у Банку відносно виконання зобов'язань боржником виникло з моменту настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором, коли позивач дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права на повернення кредитних коштів.

Згідно з ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до висновків, які містяться в постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року та є обов'язковими для застосування судом, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Отже, виходячи з вищезазначеної правової позиції, заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед позивачем слід визначати в межах строку позовної давності за період з 25.08.2012 року по 25.08.2015 року, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за відсотками становить 25 750,66 доларів США, та за пенею в межах строку позовної давності за період з 25.08.2014 року по 25.08.2015 року в розмірі 113 629,55 доларів США.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи сума боргу за відсотками за кредитним договором № 014/1647/82/92215 від 12.09.2007 року складає 25 750,66 доларів США, а сума нарахованої пені - 113 629,55 доларів США.

В судовому засіданні відповідач посилався на необґрунтовано великий розмір заборгованості по пені та зазначив, що її розмір значно перевищує заборгованість за основним боргом та підлягає зменшенню.

З урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку, що розмір неустойки підлягає зменшенню в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України до розміру нарахованих відсотків за кредитним договором № 014/1647/82/92215 від 12.09.2007 року у розмірі 25 750,66 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.08.2015 року становить 560 274,23 грн.

З приводу зустрічних позовних вимог відповідача ОСОБА_2, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У поданій зустрічній позовній заяві відповідач у справі ОСОБА_2 просив суд постановити рішення, яким розірвати кредитний договір укладений з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль».

Дослідивши матеріали справи та доводи зустрічної позовної заяви ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що зазначений позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У відповідності до положень ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

В обґрунтування вимог зустрічного позову відповідач посилався на те, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.01.2012 року з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором № 014/1647/82/92215 від 12.09.2007 року, а тому таке рішення зупиняє дію вказаного кредитного договору, оскільки стягнення суми заборгованості припиняє кредитні правовідносини і виникають правовідносини, які пов'язані з виконанням рішення суду. Тобто вищенаведені обставини, на думку відповідача є істотними змінами обставин у існуючих договірних правовідносинах між ним та банком.

Згідно з ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після її виникнення при всій турботливості і обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Вимагаючи розірвання договору, на підставі статті 652 ЦК України, на позивача покладається, у відповідності до статті 60 ЦПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до п. 8.2. зазначеного кредитного договору сторони погодили, що з укладанням Договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом Договору.

Згідно п. 8.7 спірного кредитного договору позичальник свідчить, що всі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходив при укладенні договору, договору застави, позичальник приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання цього договору, договору застави, а також невиконання позичальником зобов'язань за вищезазначеними договорами.

Спірний договір було підписано сторонами. Отже, відповідач підписавши кредитний договір № 014/1647/82/92215 від 12.09.2007 року погодився з усіма його умовами, у тому числі з вищенаведеним п. 8.7 кредитного договору.

У відповідності з роз'ясненнями, які містяться в п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Виходячи з наведеного, ухвалення Комінтернівським районним судом м. Харкова рішення від 19.01.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції заборгованості за кредитним договором № 014/1647/82/92215 від 12.09.2007 року не припинило правовідносин сторін кредитного договору, та не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не може бути розцінено як істотна зміна обставин, та не є підставою для розірвання кредитного договору, укладеного між сторонами.

Окрім того, відповідач в судовому засіданні пояснив, що з заявами про розірвання спірного кредитного договору до позивача не звертався.

Доказів на підтвердження наявності умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК Україн, сукупність яких є підставою для розірвання спірного кредитного договору у зв'язку з суттєвою зміною обставин, відповідачем ОСОБА_2 до суду надано не було.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в межах пред'явлених позовних вимог підлягають частковому задоволенню.

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити частково.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/1647/82/92215 від 12 вересня 2007 року за період з 12 вересня 2007 року по 13 січня 2011 року - закрити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/1647/82/92215 від 12 вересня 2007 року, яка складається з заборгованості за відсотками у розмірі 25 750 (двадцять п'ять тисяч сімсот п'ятдесят) доларів США 66 центів, та пені в розмірі 560 274 (п'ятсот шістдесят тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 23 коп.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у розмірі 511 (п'ятсот одинадцять) грн. 56 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М. Ю. Онупко