Рішення № 58084914, 02.06.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6345/15-ц

Провадження № 22-ц/779/677/2016

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Беркій О.Ю., Меленко О.Є.,

секретар Яковин М.Я.,

з участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Івано-Франківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 02 липня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

у травні 2015 року ОСОБА_5 звернувся з даним позовом, посилаючись на те, що проживав однією сім'єю з ОСОБА_7 з 1990 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в його квартирі АДРЕСА_1. Оскільки шлюб між ними зареєстровано не було, а також у зв'язку з відсутністю реєстрації за померлою права власності на домоволодіння в смт. Отинія, державний нотаріус відмовив у видачі йому свідоцтва про права на спадщину, просив встановити факт його проживання однією сім'єю з ОСОБА_9 з 1990 року по день її смерті та визнати за ним як спадкоємцем четвертої черги за законом право власності на спадкове майно, що складається з квартири АДРЕСА_2 та домоволодіння № 15 (13) по АДРЕСА_4

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 липня 2015 року позов задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_5 однією сім'єю з ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_5 з 1990 року до дня смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_2. Визнано за ОСОБА_5 як спадкоємцем четвертої черги право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_9, а саме: квартиру АДРЕСА_2 та домоволодіння з надвірними будівлями по АДРЕСА_6

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його троюрідна сестра ОСОБА_9, якій на праві власності належало домоволодіння в АДРЕСА_6 та квартира в АДРЕСА_1. 05.10.2015 він у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк подав заяву до приватного нотаріуса Данилів Т.Д. про відкриття спадкової справи. Суд не врахував, що ОСОБА_5 не проживав з ОСОБА_9 однією сім'єю, а був її найманим працівником та сусідом, оскільки померла була головою польських організацій в м. Івано-Франківськ. Показання свідків і товарний чек на придбання поховальної атрибутики не можуть бути підставою для встановлення факту проживання однією сім'єю. ОСОБА_5 не надано жодного доказу на підтвердження своїх вимог щодо ведення спільного побуту, взаємних прав та обов'язків з померлою. Згідно ч. 1 ст. 1298 ЦК свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку - така позиція викладена в листі ВССУ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13. Просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5

В засідання апеляційного суду представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав, представник ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги заперечив. Представник Івано-Франківської міської ради погодилась із доводами апеляційної скарги, вважає оскаржуване заочне рішення передчасним

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_9, якій на праві власності належало домоволодіння в АДРЕСА_6 та квартира в АДРЕСА_1. Листом від 05.05.2015 державний нотаріус відмовив ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно та неможливістю довести факт проживання зі спадкодавцем однією сім'єю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що показаннями свідків встановлено факт постійного проживання позивача із спадкодавцем однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_3 приблизно з 1990 року, тобто понад п'ять років до дня смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Керуючись положеннями ст. 256 ЦПК України, ст. ст. 1216-1218, 1220, 1222-1223, 1258, 1264, 1296 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_5 є спадкоємцем четвертої черги. Оскільки у листі державної нотаріальної контори не міститься будь-яких відомостей про наявність заповіту, спадкоємців першої-третьої черги та інших спадкоємців четвертої черги, а відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину пов'язана виключно з непроведенням державної реєстрації нерухомого майна за ОСОБА_9 та встановлення факту проживання останньої з позивачем однією сім'єю, тому суд визнав за спадкоємцем ОСОБА_5 право власності на спадкове майно - квартиру і домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права.

Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

За змістом ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від справа спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Ухвалюючи заочне рішення суд першої інстанції не врахував, що юридичний факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем протягом п'яти років до часу відкриття спадщини має бути встановлений винятково рішенням суду, так як нотаріус не має можливостей для того, щоб безспірно встановити зазначені обставини. Вимоги про встановлення цього факту повинні бути доведені позивачем. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, інші особи, які мають право на спадщину, вправі подавати свої заперечення проти такого позову.

З огляду на вказане ОСОБА_5 повинен був довести факт спільного проживання однією сім'єю з померлою ОСОБА_9, оскільки кожен із них мав своє житло.

Крім того, згідно копії паспорта позивач прописаний у квартирі АДРЕСА_3 з 28.04.1999, тому висновок суду про те, що ОСОБА_5 проживав із спадкодавцем однією сім'єю у цій квартирі приблизно з 1990 року, суперечить даним про його місце проживання, оскільки з відомостей про прописку вбачається, що він з 27.02.1991 проживав у АДРЕСА_7 (а. с. 12 об.).

Як видно із доданих суду апеляційної інстанції документів, ОСОБА_6 (апелянт) є сином ОСОБА_10 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1). ОСОБА_11 є дідом апелянта (архівна довідка від 07.10.2015 № Я-3(Г)/04-12). Батьками діда є ОСОБА_12 та ОСОБА_17 згідно зазначеної архівної довідки та архівної довідки від 15.10.2015 року № Я-25(Ц)/04-12 про реєстрацію шлюбу 17.06.1888, актовий запис 32. Дочкою ОСОБА_12 і ОСОБА_17 також була ОСОБА_18 (архівна довідка від 07.10.2015 № Я-3(Г)/04-12). ОСОБА_18 є матір'ю ОСОБА_13 (архівна довідка від 07.10.2015 № Я-3(Г)/04-12.

Апелянт ОСОБА_6 був позбавлений можливості в суді першої інстанції підтвердити ступінь споріднення ОСОБА_13 (як матері) та ОСОБА_14 (як дочки), так як у заяві про видачу паспорта (додаток 1 до форми № 1) у графі «батьки» ОСОБА_9 зазначила матір ОСОБА_15.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Проте, задовольняючи позов та визнаючи право власності за ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом, суд першої інстанції не з'ясував коло осіб, які мають право на спадщину, чим допустив порушення спадкових прав інших спадкоємців.

Крім того, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Спадкова справа судом першої інстанції не витребовувалась і не досліджувалась, представник органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна - домоволодіння по АДРЕСА_8, про розгляд справи не повідомлявся і судом не допитувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Ухвалючи 02 липня 2015 року заочне рішення про визнання за ОСОБА_5 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_9., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, тобто через 2 місяці 16 днів після смерті спадкодавця, суд першої інстанції цих вимог закону не врахував і дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин оскаржуване рішення порушує права апелянта, який не був залучений до участі в справі. Однак, апеляційний суд законодавчо позбавлений права в такому разі скасувати рішення з направленням справи на новий розгляд, відповідно як і залучити таких осіб до участі в справі та вирішити спір як суд першої інстанції.

Разом з тим, враховуючи положення ст. 303 ЦПК України щодо перевірки апеляційним судом законності та обґрунтованості рішення суду лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів з огляду на вище зазначене приходить до висновку, що постановлене рішення не може залишатися в силі та підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 02 липня 2015 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до Івано-Франківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Беркій О.Ю.

Меленко О.Є.