Рішення № 58084478, 02.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/3399/15-ц 22-ц/774/849/К/16

Справа № 214/3399/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/849/К/16 Хомініч С.В.

Категорія № 34 (4) Доповідач - Братіщева Л.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Братіщевої Л.А.

суддів: Бондар Я.М., Грищенко Н.М.

секретар: Чубіна А.В.

за участю: позивача - ОСОБА_2,

позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4 та її представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 02 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа: Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду і вказаним позовом, який в серпні 2015 року уточнили в обґрунтування позовних вимог зазначили, що 13 грудня 2014 року внаслідок ДТП було пошкоджено належний їм автомобіль НОМЕР_1. Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14.01.2015 року винним в ДТП визнано водія автомобіля «Dacia Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_6 Цивільно-правова відповідальність була застрахована ПрАТ «СК «Україна» з лімітом відповідальності 50000 грн., в зв'язку з чим 13.12.2014 було подано заяву про виплату страхового відшкодування, але страхове відшкодування не було виплачене. Оскільки поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0673721 від 10.06.2014 виданий ПрАТ «СК «Україна» на підставі пенсійного посвідчення № НОМЕР_7 ПФУ від 14.07.2009, що належить ОСОБА_4, остання повинна нести солідарну відповідальність з ОСОБА_6, а тому просили суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на їх користь 89521 грн. 20 коп. матеріальної шкоди, 20000 грн. моральної шкоди., 7245 грн. 54 коп. судових витрат та 895 грн. 21 коп. судового збору.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 02 жовтня 2015 року позовна заява ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальну шкоду на відновлювальний ремонт автомобіля НОМЕР_4, номер VIN НОМЕР_8 у розмірі 89521 грн. 20 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму судових витрат у розмірі 2895 грн. 68 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 447 грн. 61 коп. суму сплаченого судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 447 грн. 61 коп. суму сплаченого судового збору.

В іншій частині позову - відмовлено.

В січні 2016 року відповідач ОСОБА_4 звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 02 жовтня 2015 року.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 березня 2016 року заява ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення від 02 жовтня 2015 року - залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - у повному обсязі.

Зазначає, що суд помилково визначив її вину у заподіянні шкоди, оскільки 13.12.2014 року вона ніякого ДТП не вчиняла, а транспортним засобом правомірно, на підставі її дозволу, зазначеному у свідоцтві про державну реєстрацію транспортного засобу, керував її син ОСОБА_6 Постановою Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року передбачено, що якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди. Також зазначає, що відповідно до даної Постанови, непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі, а до ПрАТ «СК «Україна» не було пред'явлено вимог про стягнення шкоди, воно було залучено лише в якості третьої особи.

Крім того вважає, що факт укладання нею, як пенсіонером, полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ПрАТ «СК «Україна», не створювало підстав для солідарної відповідальності з особою, яка вчинила ДТП.

Також, на думку відповідача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними позивачами у справі, оскільки мають тільки право володіння, користування та розпорядження автомобілем, а власником транспортного засобу є ОСОБА_7, який за довіреністю від 01.12.2014 року свої повноваження власника в частині володіння, користування та розпорядження автомобілем передав ОСОБА_8, який, в свою чергу, на підставі довіреності, передав вказані права позивачам. Тобто належним позивачем у справі повинен бути ОСОБА_7, оскільки передача права керування транспортним засобом за довіреністю, не є переходом права власності на цей автомобіль.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 з ОСОБА_4 матеріальної шкоди на відновлювальний ремонт автомобіля, моральної шкоди, судових витрат та сплаченого судового збору, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_4 з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна вважати повністю законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої матеріальної шкоди на відновлювальний ремонт автомобіля в сумі 89521 грн. 20 коп., моральної шкоди в сумі 3000 грн., судових витрат в сумі 2895 грн. 68 коп. та сплаченого судового збору не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 січня 2015 року ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн. Даною постановою встановлено, що 13 грудня 2014 року, близько 20:50 год., водій ОСОБА_6, керуючи транспортним засобом автомобілем «Dacia Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись по вул. Іллічівській в м. Кривому Розі, в районі буд. № 75, під час руху був неважний в момент зміни напрямку руху не переконався, що його маневр буде безпечний і не створить перешкоди для руху іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, автомобілі - механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_6 порушив вимоги п. 2.3.б, 10.1 ПДР України (а.с. 7).

Крім того, постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 січня 2015 року було встановлено, що 13 грудня 2014 року приблизно о 20:50 год., водій ОСОБА_6, згідно висновку № 004290 від 13.12.2014 року перебував в стані наркотичного сп'яніння, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік (а.с. 8).

З висновків спеціалістів Криворізького міжрайонного відділу КЗ «Дніпропетровського бюро судово-медичної експертизи» № 2759 та № 2758 від 16 грудня 2014 року вбачається, що у ОСОБА_3 на підставі судово-медичного обстеження виявлене тілесне ушкодження у вигляді синця лівої руки, яке виникло від дії тупого твердого предмету (предметів) та відноситься до легких тілесних ушкоджень, а у дитини ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлене тілесне ушкодження у вигляді садни обличчя, яке виникло від дії тупого твердого предмету (предметів) та відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.с. 10-16).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_9, транспортний засіб «Volkswagen Coddy» державний реєстраційний номер НОМЕР_6 належить ОСОБА_7 (а.с. 20).

Відповідно до довіреностей від 01.12.2014 року та від 09.12.2014 року, ОСОБА_11 уповноважив ОСОБА_8, який в свою чергу уповноважив позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 володіти, користуватись, керувати, продавати, обмінювати, здавати в оренду, позичку, передавати в заставу від його імені належний йому на праві власності транспортний засіб «Volkswagen Coddy» державний реєстраційний номер НОМЕР_6 (а.с. 21, 22)

Як вбачається з Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4455151, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «Україна» та ОСОБА_2 09 грудня 2014 року, даний договір набуває чинності з 00 годин 00 хвилин 09 грудня 2014 року та діє до 01 січня 2015 року (а.с. 23).

Згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0673721, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «Україна» та ОСОБА_6 на підставі пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_10 виданого ПФУ 14.07.2009 року. 10 червня 2014 року, даний договір набуває чинності з 10 червня 2014 року, діє до 09 червня 2015 року (а.с. 30).

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повідомили ПрАТ «Страхова компанія «Україна» про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 13.12.2014 року о 20:50 год. та 13 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Україна» з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 24-27).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_11, транспортний засіб «Dacia Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 із правом користування ОСОБА_6 (а.с. 31).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № Д 12/01/15 від 14.01.2015 року по визначенню вартості матеріального збитку, складеного судовим експертом ОСОБА_12, сума матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_5, становить 89521,20 грн. (а.с. 38-56).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з доведеності вини відповідача ОСОБА_6 в скоєнні ДТП, у зв'язку з чим він повинен відшкодувати майнову шкоду, моральну шкоду та судові витрати, понесені позивачами внаслідок ДТП, а, крім того, оскільки поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виданий ПрАТ «Страхова компанія «Україна» на підставі пенсійного посвідчення ОСОБА_4, вона повинна нести солідарну відповідальність з ОСОБА_6 за завдану шкоду.

Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Сторонами не заперечується, що 13 грудня 2014 року ОСОБА_6 керував транспортним засобом «Dacia Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 і внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з його вини було пошкоджено автомобіль НОМЕР_5 і ОСОБА_3 та малолітня ОСОБА_10 отримали легкі тілесні ушкодження.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Також, пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» передбачено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини відповідача ОСОБА_6 в скоєнні ДТП, у зв'язку з чим він повинен відшкодувати майнову шкоду, моральну шкоду та судові витрати, понесені позивачами внаслідок ДТП, оскільки він, маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий йому власником ОСОБА_4, на законній підставі, з дозволу власника автомобіля, використовував транспортний засіб «Dacia Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а тому він буде нести відповідальність за завдання шкоди позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 31).

Однак, на думку колегії, суд першої інстанції безпідставно стягнув суму матеріальної та моральної шкоди солідарно з відповідачем ОСОБА_6 з відповідача ОСОБА_4, оскільки вона 13.12.2014 року ДТП не вчиняла та не передавала неправомірно транспортний засіб у користування іншим особам, а тому погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відсутні правові підстави для стягнення шкоди з відповідача ОСОБА_4, а укладання нею, як пенсіонером, полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ПрАТ «СК «Україна», не створювало підстав для солідарної відповідальності з особою, яка вчинила ДТП.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі, а до ПрАТ «СК «Україна» не було пред'явлено вимог про стягнення шкоди, воно було залучено лише в якості третьої особи, що є підставою для відмови в позові, колегія суддів вважає необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому доособи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1187 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Колегія вважає, що суму матеріальної шкоди необхідно стягнути саме з відповідача ОСОБА_6, відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України, оскільки він є особою, яка винна у скоєнні ДТП.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними позивачами у справі, оскільки мають тільки право володіння, користування та розпорядження автомобілем, а власником транспортного засобу є ОСОБА_7, який за довіреністю від 01.12.2014 року свої повноваження власника в частині володіння, користування та розпорядження автомобілем передав ОСОБА_8, який, в свою чергу, на підставі довіреності, передав вказані права позивачам. Тобто належним позивачем у справі повинен бути ОСОБА_7, оскільки передача права керування транспортним засобом за довіреністю, не є переходом права власності на цей автомобіль, колегія суддів не приймає до уваги, з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 хоч і не є власниками транспортного засобу «Volkswagen Coddy» державний реєстраційний номер НОМЕР_6, однак володіють ним на підставі довіреності від 09.12.2014 року, виданої ОСОБА_8, який діє від імені ОСОБА_7, якого в свою чергу уповноважив власник автомобіля ОСОБА_7 володіти, користуватись, керувати, продавати, обмінювати, здавати в оренду, позичку, передавати в заставу від його імені (а.с. 21, 22).

Тому колегія вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є належними позивачами по справі та мають право заявляти вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 з ОСОБА_4 матеріальної шкоди на відновлювальний ремонт автомобіля в розмірі 89521 грн. 20 коп., моральної шкоди в розмірі 3000 грн., судових витрат в розмірі 2895 грн. 68 коп. та сплаченого судового збору в розмірі 447 грн. 61 коп. підлягає скасуванню відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, а також змінити рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судового збору, збільшивши розмір з 447,61 грн. до 895,22 грн. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.1, 4 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 02 жовтня 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 матеріальної шкоди на відновлювальний ремонт автомобіля НОМЕР_4, номер VIN НОМЕР_8 в розмірі 89521 грн. 20 коп., моральної шкоди в розмірі 3000 грн., судових витрат в розмірі 2895 грн. 68 коп. та сплаченого судового збору в розмірі 447 грн. 61 коп. - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про солідарне стягнення матеріальної шкоди на відновлювальний ремонт автомобіля НОМЕР_4, номер VIN НОМЕР_8 в розмірі 89521 грн. 20 коп., моральної шкоди в розмірі 3000 грн., судових витрат в розмірі 2895 грн. 68 коп. та стягненню сплаченого судового збору в розмірі 447 грн. 61 коп. - відмовити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 02 жовтня 2015 року змінити в частині розміру стягнутого з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 сплаченого судового збору, збільшивши цей розмір з 447 грн. 61 коп. до 895 (вісімсот дев'яносто п'яти) грн. 22 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Л.А. Братіщева

Судді: Я.М. Бондар

Н.М. Грищенко