Рішення № 58084247, 30.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2689/16 Справа № 195/1074/15 Головуючий у 1 й інстанції - Тетеревятников А.П. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 69

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Пищиди М.М., Черненкової Л.А.

при секретарі - Григор'євій В.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави територіальної громади смт.Томаківка в особі Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2015 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 за участю заінтересованої особи Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області про встановлення юридичного факту, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеною заявою про встановлення факту, посилаючись на те, що з 2009 року він фактично користується територією по АДРЕСА_1, на якій розміщений недобудований ангар, загальною площею 293,6 кв.м. Саме на його ім'я ДОКП «Марганецьке бюро технічної інвентаризації» виготовило технічний паспорт на недобудований об'єкт.

Згідно технічного паспорту недобудований об'єкт являє собою конструкцію, що складається з 10 залізобетонних колон висотою по 7 м кожна, на яких розташовані залізобетонні ферми у кількості 5 штук. Загальний об'єм конструкції становить 2 055 м. куб.

З акту комісії Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області від 14 травня 2015 року вбачається, що власник недобудованого ангару невідомий.

У зв'язку із вищезазначеним, просить встановити факт набуття права власності на недобудований комплекс, ангар, каркас якого складається з залізобетонних колон у кількості 10 штук висотою по 7 м кожна та залізобетонних ферм у кількості 5 штук довжиною по 5 м кожна, що розташований по АДРЕСА_1 поблизу території колишнього Томаківського об'єднання «Райагробуд» (ПМК-24) за набувальною давністю.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено (а.с.15-16).

Встановлено факт набуття ОСОБА_2 права власності на недобудований комплекс, ангар, каркас якого складається з залізобетонних колон у кількості 10 штук висотою по 7 м кожна та залізобетонних ферм у кількості 5 штук довжиною по 5 м кожна, що розташований по АДРЕСА_1 поблизу території колишнього Томаківського об'єднання «Райагробуд» (ПМК-24) за набувальною давністю.

Не погодившись з рішенням суду, Нікопольська місцева прокуратура Дніпропетровської області звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.18-19).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Рішення суду першої інстанції вищезазначеним вимогам закону не відповідає.

Ухвалюючи рішення про встановлення факту набуття права власності, суд першої інстанції виходив із того, що заявник більше п»яти років фактично користується територією по АДРЕСА_1, на якій розмішений недобудований ангар, площею 293 кв.м. За відсутності реєстрації вказаного об»єкту у реєстрі прав власності на нерухоме майно, вважається, що предметом розгляду є будівельні матеріали.

Проте з висновками суду погодитися не можливо, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно акту обстеження, складеного комісією Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області від 14 травня 2015 року встановлено, що на прилеглій території по АДРЕСА_1 території колишнього Томаківського об'єднання «Райагробуд» (ПМК - 24), розташований залізобетонний каркас, яким з 2009 року фактично користується ОСОБА_2 після вивезення ним утвореного з прилеглих житлових будинків населенням сміттєзвалища.

Згідно технічного паспорту на недобудований ангар по АДРЕСА_1, вбачається, що споруда складається з залізобетонних колон у кількості 10 штук висотою по 7 м кожна та залізобетонних ферм у кількості 5 штук довжиною по 5 м кожна. Загальна площа основи становить 293,6 кв.м., об'єм 2055 куб.м. будівництво споруди не завершено.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Цивільний кодекс України передбачає загальні засади набуття права власності. Зокрема ст.ст.316-323, 325, 328, 331, 334 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном; усі суб'єкти права власності є рівними перед законом; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, виходячи зі змісту вказаної правової норми, цей спосіб набуття права власності встановлюється на сукупності обставин, зазначених у цій статті, а саме тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном, як своїм власним. При цьому тривалість означає, що повинен закінчитися передбачений у законі строк, добросовісність означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно, відкритість означає, що володіння є відкритим, безперерервність означає, що на протязі зазначеного у законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'явлено позовів про повернення майна.

За положеннями статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, що не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, або на майно, що придбано добросовісним набувачем і у витребуванні якого власнику було відмовлено.

За змістом роз'яснень пункту 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року №3 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі, а також на безхазяйну річ.

Отже, встановлення власника майна або безхазяйної речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду(ст.214 ЦПКУ).

За таких умов, колегія суддів не вбачає підстав для визнання права власності за позивачем на спірний ангар за набувальною давністю, оскільки відсутні сукупність ознак, які дають право на таке визнання у відповідності до ст.344 ЦК України.

У відповідності до п.30 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, належить до виключної компетенції Томаківській селищній раді.

Враховуючи, що згідно з ч.1 ст.142 Конституції України, ч.3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування», рухоме майно, що є у комунальній власності територіальної громади селища є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, то незаконне та безоплатне вибуття такого майна з власності територіальної громади підривають матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам громадян та держави, яка відповідно до ст.ст. 7,142 Конституції України, гарантує та фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Згідно із ст.83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Таким чином, визнання права власності на об'єкт нерухомого майна незаконно позбавляє власника земель комунальної власності - Томаківську селищну раду фактично володіти, користуватись та розпоряджатись земельною ділянкою.

У порушення вимог визначених ст.ст.212-214 ЦПК України, суд першої інстанції не встановив власника вищезазначеного ангару, так само як і не встановив чи належить спірне майно до комунальної власності та чи звертався заявник з відповідним питанням до органів місцевого самоврядування.

Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права та прийшов до висновків які не відповідають обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави територіальної громади смт.Томаківка в особі Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області - задовольнити.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 за участю заінтересованої особи: Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області про встановлення юридичного факту - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області витрати зі сплати судового збору у розмірі 267, 96 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.М. Пищида

Л.А. Черненкова