Ухвала суду № 58081290, 30.05.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді: - Максимчук З.М.,

суддів: - Собіни І.М., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання - Мельник С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 24 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове нерухоме майно померлого за спадкоємцем,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 24 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує, що рішення є незаконним та необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції належним чином не з»ясував коло спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті його матері ОСОБА_6, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази про прийняття спадщини відповідачкою.

Стверджує, що він постійно отримував лікування у період із 13 вересня 2009 року по 28 серпня 2010 року. Тобто, у встановлений законом 6-ти місячний строк для подання відповідної заяви нотаріусу, він перебував на амбулаторному лікуванні та приймав гіпотензивну терапію, а тому не мав можливості вчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Доводить, що наведені ним причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини є поважними, наведені ним обставини свідчать про наявність для нього об»єктивних, непереборних та істотних труднощів для подання заяви в строк.

Також вказує, що будь-яких доказів, які би спростовували подану ним виписку із амбулаторної карточки та довідку № 478, ні відповідачка, ні її представник у судовому засіданні не надали.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов

___________________

Справа № 568/1256/15-ц Головуючий у суді 1 інстанції - Бірук В.О.

Провадження № 22-ц/787/952/2016 Суддя-доповідач - Максимчук З.М.

задоволити повністю.

В судове засідання сторони не з»явились, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи. Суд вважає можливим справу розглянути у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи в суді.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність судового рішення в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, пов»язаних з об»єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, позивачем не наведено, а тому і вимога про визнання за ним права власності на спадкове майно також не може бути задоволена.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.5,6).

Після її смерті відкрилась спадщина.

28.07.2010 року ОСОБА_5, яка є сестрою позивача, звернулася із заявою про прийняття спадщини, в якій вказує, що після смерті її матері ОСОБА_6 залишилось спадкове майно, а саме: будинковолодіння та присадибна ділянка в селі Підвисоке Радивилівського району Рівненської області (а.с.22).

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 28.07.2010 року, виданим Радивилівською районною державною нотаріальною конторою, у ній же заведено спадкову справу № 49688463 (а.с.23).

Позивачу 20.10.2015 року листом, а 12.01.2016 року та 22.01.2016 року постановою державного нотаріуса Радивилівської районної державної нотаріальної контори Забожної Л.Л. відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на нерухоме майно після смерті ОСОБА_6, а саме на будинковолодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що розташована на території Добриводської сільської ради Радивилівського району Рівненської області у зв»язку із пропуском строку для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с.13, 36, 42).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у встановлений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини ОСОБА_4 із заявою до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини не звернувся.

В обґрунтування ж своїх позовних вимог про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4 зазначив, що з моменту відкриття спадщини, в строк встановлений ст. 1270 ЦК України він не зміг подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори з поважних причин, а саме у зв'язку з тим, що після смерті матері він дуже захворів, довгий час знаходився на амбулаторному та стаціонарному лікуванні.

Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Враховуючи наведене, правила ч.3 ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Як вбачається із довідки № 478 від 30.09.2015 року, виданої центром первинної медико-санітарної допомоги м.Дубно, виписки із амбулаторної карточки та як встановлено судом, позивач стоїть на "Д" обліку в ЦПМСД м.Дубно з приводу гупертонічної хвороби ІІ ст. з 1999 року. Постійно лікується амбулаторно. З 13.09.2009 по 29.08.2010 року знаходився на лікуванні у сімейного лікаря (03.05.2010 р., 18.06.2010 р., 29.08.2010 р. - гіпертонічний криз). Остеохондроз хребта. Тобто, стаціонарне лікування йому не призначалось.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано з урахуванням вимог закону вказав, що позивачем не надано доказів того, що він за станом здоров»я не мав можливості у передбачений законом строк звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що в позовній заяві вказано, що позивач незважаючи на захворювання, яке як він вважає, перешкоджало йому своєчасно звернутись до нотаріуса про прийняття спадщини, виїзджав на заробітки в Росію.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що зазначені в позовній заяві ОСОБА_4 причини пропуску встановленого законом строку на подання заяви про прийняття спадщини не можуть бути визнані поважними.

Крім того, положення п.3.5 гл.10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачають можливість надіслання заяви про прийняття спадщини поштою, чого позивачем у встановлений законом строк також зроблено не було.

Згідно з п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про визнання за ним права власності на спадкове нерухоме майно.

Колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази про прийняття спадщини відповідачкою ОСОБА_5, адже в матеріалах справи на а.с 22 міститься її заява про прийняття спадщини після смерті матері.

Не заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги про фактичне прийняття ОСОБА_4 спадщини, оскільки він, нібито забрав частину особистого майна спадкодавця, оскільки дійсно згідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР визнавалось, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, а також якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня її відкриття, проте дані правовідносини виникли в 2010 році в період дії ЦК України і вказана норма не підлягає застосуванню.

В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідач не надав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, викладених у скарзі, а відтак вони є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене, при встановленні обставин справи та ухваленні рішення, судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, і прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог, про що ухвалив відповідне рішення.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для його скасування, тому підлягають відхиленню.

Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 24 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: З.М.Максимчук

Судді: І.М. Собіна

С.В. Хилевич