Рішення № 58080447, 30.05.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді Максимчук З.М.,

суддів - Собіни І.М., Хилевича С.В.,

секретаря судового засідання - Мельник С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 16 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сарненської районної державної адміністрації, відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації, третя особа - начальник відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації Аврамишин Герасим Леонтійович про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и л а :

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 16 лютого 2016 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача вказує на незаконність та необґрунтованість прийнятого рішення, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що в силу вимог п.1.1 Положення про районний /міський/ методичний кабінет /центр/, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.12.2008 року за №1119 /зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2008 року за № 1239/15930/ районний /міський/ методичний кабінет /центр/ є науково-методичною установою, яка відповідно до чинного законодавства здійснює науково-методичне забезпечення системи загальної середньої та дошкільної освіти району. Відповідно до п.1.6 Положення методкабінет має діяти як юридична особа. На виконання зазначеного Наказу починаючи з 01.04.2011 року навчально-методичний центр відділу освіти Сарненської райдержадміністрації реорганізовано у комунальну науково-методичну установу «Сарненський районний методичний кабінет» Сарненської райради. 08.10.2014 року цю установу було ліквідовано, а в березні 2015 року відбулося скорочення 5 штатних одиниць Сарненського районного методичного кабінету відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації, а відтак звільнення ОСОБА_1 29.05.2015 року. Проте, Положення

про Сарненський районний методичний кабінет відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації, затверджене розпорядженням голови Сарненської райдержадміністрації 06.10.2014 року № 348 не відповідає вимогам Положення про

районний /міський/ методичний кабінет /центр/, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.12.2008 року за № 1119. Отже, створення Сарненського районного методичного кабінету відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації відбулось з грубим порушенням вимог Положення про районний /міський/ методичний кабінет /центр/, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.12.2008 року № 1119. В свою чергу Положення про Сарненський районний методичний кабінет відділу освіти Сарненської райдержадміністрації також не відповідає вимогам вищезазначеного Положення, а відтак розпорядження голови районної ради державної адміністрації від 06.10.2014 року за № 348 є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. Отже, ліквідація науково-методичної установи «Сарненський районний методичний кабінет» Сарненської районної ради відбулася безпідставно та протизаконно.

Стверджує, що у констатуючій частині наказу відділу освіти від 12.03.2015 року № 44 "Про внесення змін до штатного розпису Сарненського методичного кабінету відділу освіти Сарненської райдержадміністрації"йде посилання на рішення Сарненської райради від 18.02.2015 року № 1130 «Про скорочення штатної чисельності працівників бюджетної сфери», у якому зазначається про забезпечення скорочення не менше як 3 відсотка штатної чисельності працівників бюджетних установ. Дане скорочення чисельності працівників бюджетної сфери торкнулося районного методкабінету, а не всього відділу освіти. Відбулося не 3-х відсоткове скорочення, а 31,25 відсотків чисельності працівників. Вказує, що обґрунтування начальника відділу освіти Сарненської райдержадміністрації, яке адресовано в.о. голови райдержадміністрації Яковчуку Я.В. щодо скорочення посади методиста з дошкільної освіти є безпідставним та не було погоджено з в.о. завідувача методичного кабінету Гаврилюк С.І. Крім того, запис № 21 в трудовій книжці не відповідає волевиявленню ОСОБА_1, оскільки 08.10.2014 року в поданій заяві вона просила прийняти її на посаду методиста, а її було прийнято, потім звільнено з посади методиста по дошкільним навчальним закладам. Доводить, що наказ № 165-к від 08.10.2014 року про прийняття ОСОБА_1 на посаду методиста по дошкільним навчальним закладам необхідно визнати неправомірним та вважати ОСОБА_1 такою, що прийнята на посаду методиста.

Додатково вказує, що одночасносно з попередженням про майбутнє звільнення відповідач не запропонував ОСОБА_1 вакантні посади, а було їх запропоновано тільки 28.05 2015 року, які ОСОБА_1 не влаштовували. Проте, одну вакантну посаду - завідувача методичним кабінетом їй запропоновано не було. Крім того, у Сарненському НВК «Школа-колегіум» були вакантні місця вчителів початкових класів, а у ДНЗ № 1 «Дзвіночок» м.Сарни було вакантне місце завідувача ДНЗ та вихователя-методиста, однак відповідач не запропонував їй жодну з цих посад.

За наведених обставин просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити повністю.

В запереченнях на апеляційну скаргу начальник відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації Аврамишин Г.Л. вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги частково з таких підстав.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 12.02.2016 року провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання неправомірними розпорядження голови Сарненської районної державної адміністрації від 06.10.2014 року № 348 про створення Сарненського районного методичного кабінету відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації з 09.10.2014 року; про затвердження Положення про Сарненський районний методичний кабінет відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації; про затвердження штатного розпису Сарненського районного методичного кабінету відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації та скасування його - закрито на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України у зв»язку з тим, що справа не підлягає в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 25.04.2016 року ухвала суду першої інстанції залишена без змін /а.с. 140, т.2/.

Відмовляючи в задоволенні позову про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт порушення прав позивачки щодо її незаконного звільнення.

З таким висновком колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.64 ГК України підприємство /власник або уповноважений ним орган/ має право самостійно визначати штат і чисельність працівників, структуру підприємства. Таким правом можна скористатися в будь-який час, у тому числі, враховуючи потреби виробництва, вносити відповідні зміни. Зміни, а також процедура звільнення працівників за зазначеною вище підставою мають бути здійснені в межах чинного законодавства.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Отже, звільнення буде законним, якщо власник або уповноважений ним орган: справді здійснив скорочення чисельності або штату; врахував переважне право на залишення працівника на роботі; запропонував працівникові перейти на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації; надав працівникові гарантії, передбачені чинним законодавством; отримав згоду від профспілкового органу / профспілкового представника/ на звільнення працівника.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно зі ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Відтак, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору за статтею 40 п.1 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Власник є таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст. 40, ч.3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Вказана правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові № 6-40цс15 від 1 квітня 2015 року.

Судом установлено, що з 01.10.2002 року по 31.03.2011 року позивач працювала на посаді методиста у відділі освіти Сарненської районної державної адміністрації.

З 01.09.2011 року по 08.10.2014 року працювала на посаді методиста у комунальній науково-методичній установі «Сарненський районний методичний кабінет Сарненської районної ради».

08.10.2014 року зазначену установу було ліквідовано.

Розпорядженням голови Сарненської районної державної адміністрації від 06.10.2014 року затверджено Положення про Сарненський районний методичний кабінет відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області.

Наказом № 165-к від 08.10.2014 року 09.10.2014 року ОСОБА_1 прийнята на посаду методиста по дошкільним навчальним закладам Сарненського районного методичного кабінету, порядком переведення.

Наказом № 44 від 12.03.2015 року відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області внесено зміни до штатного розпису Сарненського районного методичного кабінету та скорочено п»ять штатних одиниць з 01.04.2015 року, а саме три одиниці методист, одна одиниця методист по дошкільних навчальних закладах; одна одиниця водія /а.с. 45/.

Наказом № 37-к від 12.03.2015 року відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області попереджено працівників Сарненського районного методичного кабінету відділу освіти Сарненської райдержадміністрації, зокрема ОСОБА_1 про наступне вивільнення за п.1 ст.40 КЗпП України 29.05.2015 року у зв»язку із скороченням штату працівників /а.с.47/.

З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена 20.03.2015 року /а.с.48/.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що з 20.03.2015 року до 28.05.2015 року ОСОБА_1 відповідачем не було запропоновано жодної іншої посади, які були вакантні на цей період часу. Лише 28.05.2015 року їй було запропоновано три посади, які її не влаштовували. В штаті Сарненського районного методичного кабінету було одне вакантне місце завідувача методичного кабінету, проте ця посада запропонована не була.

Наказом № 83-к від 28.05.2015 року ОСОБА_1 звільнена з посади методиста по дошкільним навчальним закладам Сарненського районного методичного кабінету у зв»язку із скороченням штату працівників, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до витягу з протоколу засідання профспілкового комітету відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації від 07.05.2015 року вбачається, що ОСОБА_1 виключено із членів профспілкової організації відділу освіти Сарненської райдержадміністрації згідно поданої заяви /а.с.203 звор./.

Крім того, на вимогу апеляційного суду відповідачем надано копії наказів відділу освіти Сарненської райдержадміністрації від 20.04.2015 року № 56-к, від 07.05.2015 № 69-к, від 08.05.2015 року № 70-к, від 15.04.2015 року № 52-к, відповідно до яких вбачається, що в період часу з 20.03.2015 року по день звільнення ОСОБА_1 були звільнені працівники із посади вчителя початкових класів відповідних навчальних закладів.

Колегією суддів також встановлено, що відповідач вивільнених посад не пропонував позивачеві, мотивуючи це тим, що керівники навчальних закладів не подавали до відділу освіти клопотання про направлення на працевлаштування по даним посадам, у зв»язку з тим, що відповідні години були розподілені між наявними у навчальному закладі педагогічними працівниками, а відтак посади не були вільними.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про загальну середню освіту» розподіл педагогічного навантаження у загальноосвітньому навчальному закладі здійснюється його керівником і затверджується відповідним органом управління освітою. Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин з окремих предметів, що передбачаються навчальним планом, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства України про працю.

У матеріалах справи відсутні і будь-які дані про дотримання відповідачем вимог ст.42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при вивільнені працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці при вирішенні питання про звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України саме ОСОБА_1

Згідно з поясненнями представника позивачки у судовому засіданні апеляційної інстанції, таке питання взагалі не розглядалося.

Оскільки обов»язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст.49-2 КЗПП України роботодавець є таким, що виконав цей обов»язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади /інша робота/, які з»явились на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Таким чином, виходячи з встановлених апеляційним судом обставин справи, з доказів, що є у її матеріалах та з наданих сторонами пояснень, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не було дотримано вимог трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у тому числі положень ст.49-2 КЗпП України, тому позовні вимоги останньої про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди підлягають до задоволення.

Відповідно до положень ст.ст. 10,11,60 ЦПК України, кожна особа зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Переведення на іншу роботу, незалежно від його терміну, мети, причини та інших обставин, відповідно до частини першої статті 32 та частини першої статті 33 КЗпП допускається лише за згодою працівника, оскільки передбачає зміну істотних умов трудового договору, окрім винятку, який встановлено ч. 2 ст. 33 КЗпП.

Відповідно до вимог ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

При визначенні розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягають застосуванню норми ч.2 ст.235 КЗпП України, ст.27 Закону України "Про оплату праці" та Порядок №100. Суд визначає дану суму без утримання прибуткового податку і інших обов»язкових платежів.

На вимогу апеляційного суду відповідачем надано довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за період з березня по квітень 2015 р.

Таким чином, середньоденний заробіток ОСОБА_1 на посаді співробітника методкабінету Сарненської райдержадміністрації становив: 2479,93 гривень (березень 2015 р., 17 роб.днів ) + 3146,26 (квітень 2015 р., 21 роб.день) = /2479,93 + 3146,26 /: 38 = 148,06 грн.

Кількість днів вимушеного прогулу після звільнення позивача з 02.06.2015 р. /як зазначено в позовній заяві/ по 30.05.2016 р. /день ухвалення рішення судом/ - червень 2015 р. - 20 робочих днів, липень 2015 р. - 23 робочих днів, серпень 2015 р. - 20 робочих днів, вересень 2015 р. - 22 робочих днів, жовтень 2015 р. - 21 робочий день, листопад 2015 р.- 21 робочий день, грудень 2015 р.- 23 робочих дні, січень 2016 р. - 19 робочих днів, лютий 2016 р.- 21 робочий день, березень 2016 р.- 22 робочих днів, квітень 2016 р.- 21 робочий день, травень 2016 р. - 18 робочих днів = 251 робочий день, тобто = 251 день х 148,06 грн.= 37163, 06 гривень середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Згідно з роз»ясненнями п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 « Про практику розгляду судами трудових спорів» ( з подальшими змінами і доповненнями), при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

В суді апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку, як безробітня в Сарненському районному центрі зайнятості. Судом було зобов»язано представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 надати довідку про дохід, отриманий ОСОБА_1 в центрі зайнятості, проте в зазначений термін довідка суду надана не була.

Також, при звільненні позивачці була виплачена відповідачем вихідна допомога у сумі 3 109,21 грн., що стверджується довідками, наданими сторонами та їх поясненнями /а.с. 175/.

Таким чином, сума середнього заробітку за вимушений прогул, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить: 37 163,06 грн. - 3109,21 грн. = 34 053, 85 грн. Проте, при виплаті зазначеної суми позивачці з вказананої суми необхідно вирахувати і дохід, отриманий ОСОБА_1 в центрі зайнятості. Крім того, вказана сума визначена без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.

Виходячи з принципів розумності та справедливості, а також з врахуванням рівня доведеності перед судом обставин заподіяння моральної шкоди позивачу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення таких вимог, а саме у розмірі 1000,00 грн.

У зв»язку з наведеним, рішення суду 1-ї інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі - про задоволення позову ОСОБА_1частково, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає сума судового збору в розмірі 535 грн 92 коп судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 лютого 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Сарненської районної державної адміністрації, відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації, третя особа - начальник відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації Аврамишин Герасим Леонтійович про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Наказ відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації від 28 травня 2015 року № 83 «Про кадрові питання» визнати незаконним та скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді методиста по дошкільним навчальним закладам Сарненського районного методичного кабінету відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації з 02 червня 2015 року.

Стягнути з відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 34 053 /тридцять чотири тисячі п»тдесят три/ гривні 85 копійок з утриманням доходу, отриманого в центрі зайнятості та прибуткового податку і інших обов»язкових платежів до бюджету.

Стягнути з відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 /одна тисяча / гривень 00 копійок.

Стягнути з відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 535 /п»ятсот тридцять п»ять/ гривень 92 копійки судового збору за подання апеляційної скарги.

В решті позову відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді методиста по дошкільним навчальним закладам Сарненського районного методичного кабінету відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області, а також стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: З.М. Максимчук

Судді: І.М. Собіна

С.В. Хилевич