Ухвала суду № 58078203, 31.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/461/16-ц Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 22-ц/780/2910/16 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 46 31.05.2016

УХВАЛА

Іменем України

31 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Антоненко В.І., Фінагєєва В.О.,

при секретарі Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2016 року у справі за позовом прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2011 року Васильківський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Іванковичівської сільської ради від 04 липня 2008 року № 207-18-25 ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки у власність пл. 0,25 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1; в подальшому рішенням Іванковичівської сільської ради від 25 березня 2009 року № 355-21-25 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку та на підставі даних рішень відповідачу видано державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_1, підписаний Іванковичівським сільським головою ОСОБА_3 Вказує, що земельна ділянка вибула з власності держави в особі Іванковичівської сільської ради протиправно, оскільки голова ради ОСОБА_3, будучи службовою особою, діючи умисно, достовірно знаючи, що питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не обговорювалось і не вирішувалось, склав та підписав завідомо підроблені рішення, а в подальшому державний акт на право власності на земельні ділянку, за вказані дії вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2011 року ОСОБА_3 визнанно винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України. Уточнивши позовні вимоги, просив визнати недійсними рішення Іванковичівської сільської ради від 04 липня 2008 року та від 25 березня 2009 року про надання дозволу на складання і про затвердження проекту відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2, визнати за державою в особі Іванковичівської сільської ради право власності на земельну ділянку.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2016 року позов задоволено частково, визнано недійсним рішення Іванковичівської сільської ради від 04 липня 2008 року та від 25 березня 2009 року, державний акт серії НОМЕР_2 від 06 квітня 2009 року та його дублікат серії НОМЕР_3 від 04 серпня 2010 року на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2та скасовано їх державну реєстрацію; в решті вимог позову відмовлено.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2016 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що заява про збільшення розміру позовних вимог не повинна була прийматися до розгляду, а отже розглянута по суті з порушеннями процесуального закону, оскільки позивачем не надано обґрунтування та документів, що підтверджували б наявність підстав для представництва ним в суді. З згаданої заяви позивача вбачається необхідність обєднання в одне провадження кількох самостійних вимог, які не є однорідними. Збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, оскільки відноситься до виду кількісного уточнення (зміни) предмету позову. Неналежним способом захисту є вимога позивача про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку без встановлення недійсності рішення органу місцевого самоврядування вимогам закону. Вимога позивача щодо визнання права власності на спірну земельну ділянку за державою є неправомірною, оскільки державі ця ділянка ніколи не належала, а належала Іванковичівській територіальній громаді, відтак позов може бути подано лише якщо остання вважає, що її право власності було порушено, невизнано чи оспорено. Судом також не враховано практики Європейського суду з прав людини та Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи, що ним не порушувались вимоги законів України під час отримання спірної земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи частково позов заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області, суд першої інстанції виходив із того, що рішення ради про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки не приймалось, а отже у нього не виникло право на отримання спірного державного акту, який посвідчується право на земельну ділянку, тому ці рішення та виданий на їх підставі державний акт слід визнати недійсним.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що на ім'я ОСОБА_2 видано державнй акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, який є дублікатом державного акту серії НОМЕР_4 на підставі рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 25 березня 2009 року № 355-21-25, площею 0,25 га., що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_5.

03 квітня 2008 року ОСОБА_2 звертався із заявою на ім'я голови Іванковичівської сільської ради про виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2011 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 364 ч. 2, ст. 366 ч. 2 КК України, встановлено, що Іванковичівський сільський голова ОСОБА_3, здійснюючи відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» функції представника влади, тобто являючись службовою особою, всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, п. 34 ч. 1, ст. 26, ст. 42, ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. б ст. 12 ЗК України, п. 12 Перехідних положень ЗК України, у період з липня 2008 року по квітень 2009 року, зловживаючою наданою йому владою та службовим становищем, діючи умисно в інтересах третіх осіб, в тому числі ОСОБА_2, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, вилучив із земель запасу Іванковичівської сільської ради та надав у власність вказаним громадянам земельні ділянки в межах с. Іванковичі Васильківського району Київської області загальною площею 6,0654 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівль і споруд. Так, достовірно знаючи, що на 18 сесії Іванковичівської сільської ради 25 скликання 04 липня 2008 року питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян, в тому числі ОСОБА_2, не обговорювалось та не вирішувалось, у липні 2008 року у приміщенні Іванковичівської сільської ради, зловживаючи наданою йому владою та службовим становищем, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, склав та підписав завідомо підроблені рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, зокрема № 207-18-25 від 04 липня 2008 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», яким надано дозвіл на складання прокту відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 пл. 0,25 га. для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель запасу в АДРЕСА_1. Продовжуючи свою злочинну діяльність, Іванковичівський сільський голова Васильківського району Київської області ОСОБА_3, будучи службовою особою, діючи умисно в інтересах третіх осіб, зокрема ОСОБА_2, достовірно знаючи, що на 21 сесії Іванковичівської сільської ради 25 скликання 25 березня 2009 року питання про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам, зокрема ОСОБА_2, не обговорювалось і не вирішувалось в період з 25 березня 2009 року по 06 квітня 2009 року у приміщенні Іванковичівської сільської ради, зловживаючи наданою йому владою та службовим становищем, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, склав та підписав завідомо підроблені рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, зокрема № 355-21-25 від 25 березня 2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 0,25 га. В подальшому, в період з 31 березня 2009 року по 06 квітня 2009 року на підставі вказаних рішень Іванковичівський сільський голова ОСОБА_3, будучи службовою особою, діючи умисно в інтересах третіх осіб, зокрема ОСОБА_2, у приміщенні Іванковичівської сільської ради, зловживаючи наданою йому владою та службовим становищем, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, підписав та скріпив печаткою сільської ради державні акти на право власності на земельну ділянку, зокрема ОСОБА_2 серії НОМЕР_1, підписаний 06 квітня 2009 року, відповідно до якого ОСОБА_2 є власником земельної ділянки пл. 0,2500 га., розташованої в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку.

В подальшому державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 був втрачений ОСОБА_2 і замість нього виданий дублікат серії НОМЕР_3.

Наведені обставини стверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 12 ЗК України, п. 34 ст. 26, ст. ст. 46, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та здійснюється на сесіях цих рад шляхом прийняття рішень, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Реалізація громадянами свого права на отримання земельної ділянки у власність здійснюється відповідно до ЗК України.

Право приватної власності на землю відповідно до ст. 81 ЗК України набувається, в тому числі, шляхом безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності та шляхом приватизації земельних ділянок, що були раніше надані громадянам у користування.

Підстави та порядок приватизації земельних ділянок, що належать до земель державної і комунальної власності, встановлені ст. 118 ЗК України, відповідно до якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд подають заяву до відповідної ради, яка розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» № 677 від 26 травня 2004 року передбачено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення, земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення, або земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).

Статтею 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що вищевказані рішення № 207-18-25 від 04 липня 2008 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відвеення земельної ділянки у власність» та № 355-21-25 від 25 березня 2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» сільською радою на сесії відносно відповідача не приймалися, питання про виділення йому земельної ділянки не ставилися на повістку дня сесії Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, що підтверджується вироком в кримінальній справі.

Судом першої інстанції також обґрунтовано звернуто увагу, що в порушення ч. 6 ст. 118 ЗК України в заяві ОСОБА_2 до Іванковичівської сільської ради міститься лише вимога про виділення йому земельної ділянки без зазначення місця розташування земельної ділянки.

Із цих же підстав колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що можливі порушення порядку надання земельної ділянки у власність відповідача, допущені Іванковичівською сільською радою, не можуть бути підставою для визнання недійсним державного акту, і що такі порушення були допущені органом державної влади, а не внаслідок винної, протиправної поведінки відповідача.

Посилання апеляційної скарги на практику Європейського суду з прав людини висновків суду не спростовують, оскільки суд першої інстанції належно оцінив наведені рішення та правомірно не застосував їх із урахуванням того, що обставини даних справ істотно відрізняються, враховуючи, що відповідача позбавлено права власності за тих умов, коли закон порушено не державним органом, а посадовою особою місцевого самоврядування, яка зловживала наданою їй владою та службовим становищем і використала владу та службове становище всупереч інтересам служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Оскільки в силу вимог ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, а державний акт лише посвідчує правову підставу набуття права власності чи права користування земельною ділянкою, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову та визнання рішень, які фактично не приймалися органом місцевого самоврядування, державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 і його дублікату серії НОМЕР_3, виданих на ім'я ОСОБА_2, недійсними.

Не можна погодитися із доводами апеляційної скарги, що за умови дійсності рішень органу місцевого самоврядування вимога про визнання недійсним державного акта є неправомірною, враховуючи, що рішенням суду скасовані також і незаконні рішення № 207-18-25 від 04 липня 2008 року та № 355-21-25 від 25 березня 2009 року, на підставі яких було видано державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неспроможності прокурора представляти інтереси Іванковичівської сільської ради, виходячи із наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах», означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст.ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України може бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Таким чином, відсутні законні підстави для заперечень відповідача щодо неправомочності заявлених прокурором вимог в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, якому нібито не надані повноваження органу виконавчої влади.

Колегія суддів враховує, що Іванковичівська сільська рада підтримала позов та просила його задовольнити в повному обсязі (а. с. 73), із цих же підстав відхиляються доводи апелянта, що позов міг бути поданий лише в тому випадку, якщо територіальна громада вважає, що її право власності було неправомірно порушено, і що цих обставин позивачем доведено не було.

Надуманими є доводи апеляційної скарги, що третя особа Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області не є державним реєстратором, а державний реєстратор Васильківського району взагалі не є стороною по справі, враховуючи, що спірний державний акт підписувався начальником державного органу земельних ресурсів, а саме начальником Управління Держкомзему у Васильківському районі, яке в подальшому було реформоване у Держземагентство, а останнє - у Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відтак прокурором правомірно залучено дану юридичну особу як третю особу по справі.

Колегія суддів не приймає як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції, доводи відповідача про порушення судом вимог процесуального права при прийнятті заяви прокурора про збільшення позовних вимог, яка по суті є новим позовом із новим предметом і розміром позовних вимог, який міг бути поданий лише як нова позовна заява з подальшим клопотанням про об'єднання позовних вимог в одному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Антоненко В.І.

Фінагєєв В.О.