Ухвала суду № 58078120, 01.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/9971/15-ц Головуючий у І інстанції Борець Є. О.Провадження № 22-ц/780/3179/16 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.Категорія 4 01.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

01 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А.,Таргоній Д.О.,

за участю секретаря: Дрозд. Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами, визнання права власності на неї та стягнення вартості в цих об'єктах нерухомого майна, -

встановила:

у жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на частку у спільному майні, мотивуючі свої вимоги тим, що позивачу належить 1\2 частка в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 20 листопада 2006 року, виданого Вишеньківською сільською радою Бориспільського району Київської області.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2014 року право власності на 1\2 частину вищезазначеного будинку було визнано за ОСОБА_4 - колишньою дружиною позивача, з якою він перебував у шлюбі з 1990 по 2012 року.

24 липня 2015року ОСОБА_4 було укладено договір дарування №1360, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Загоруй І.А., за яким власником 1\2 частини будинку АДРЕСА_2, що належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 є ОСОБА_3, яка є матір'ю колишньої дружини позивача.

Відповідач не проживає в житловому будинку та не приймає участь в його утриманні. Між сторонами існують конфліктні відносини, спільне володіння і користування житловим будинком є неможливим.

Крім того, позивачем було замовлено експертну оцінку вартості частки відповідача, у відповідності до якої, ринкова вартість усього будинку становить 708 800 грн. Таким чином вартість належаної відповідачу 1\2 частини в житловому будинку складає 354 400 грн.

Просив суд, припинити право відповідача на 1\2 частку в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2; визнати за позивачем право власності на ці об'єкти нерухомого майна та стягнути на користь ОСОБА_3 вартість її частки в розмірі 354 400 гривень.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким: припинити право власності ОСОБА_3 на 1\2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_2; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_2, що належала ОСОБА_3; сплатити ОСОБА_3 вартість її частки частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_2 що становить 354 400 грн., а також стягнути з ОСОБА_3, на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що за час спільного проживання подружжя однією сім'єю, подружжя набуло у спільну власність три квартири у м. Києві та спірний житловий будинок і земельні ділянки на якій він побудований.

Апелянт посилається на те, що після розірвання стосунків між подружжям, вони розділили спільне майно за взаємною згодою, де всі квартири перейшли у власність дружини, у яких були зареєстровані як вона так всі спільні діти, а апелянту залишився побудований ним будинок та земельні ділянки на якому він розташований.

Крім того, після розірвання шлюбу, колишня дружина розпродала всі квартири у м. Києві, а сама разом із спільними дітьми зареєструвалась до квартири відповідачки, яка володіє нею на правах особистої приватної власності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Згідно з ч.2 цієї статті суд ухвалює рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 16 липня 2014 року за ОСОБА_4 визнано право власності на 1\2 частку в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2; за позивачем визнано право власності на іншу 1\2 частку в цих об'єктах нерухомого майна.

24 липня 2015 року ОСОБА_4 уклала з відповідачем договір дарування, за яким вона безоплатно відчужила у власність ОСОБА_3 1\2 частку в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2.

З копії висновку про вартість об'єкта оцінки вбачається, що вартість 1\2 частки в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 становить 354 400 гривень.

13 листопада 2015 року позивач вніс на депозитний рахунок Бориспільського міськрайонного суду Київської області грошові кошти в цьому розмірі. Ця обставина підтверджується квитанцією.

Частка ОСОБА_3 становить 1\2 спірного будинку з надвірними будівлями та спорудами і свідчить про те, що частка відповідача є значною.

З копії технічного паспорту на житловий будинок вбачається, що загальна площа цього об'єкту нерухомого майна становить 204,8кв.м. Він складається з двох поверхів, на яких розташовуються 6 житлових кімнат та 10 допоміжних приміщень. Загальна площа спірного житлового будинку та кількість приміщень, з якого він складається, свідчать про те, що цей об'єкт нерухомого майна є подільним.

В матеріалах цивільної справи відсутній висновок будівельно-технічної експертизи на підтвердження того, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 не може бути поділений в натурі.

З довідки ЖБК «Молодіжний-18» №15 від 08 лютого 2016 року вбачається, що ОСОБА_3 проживає в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1.

В цій квартирі зареєстровано місце проживання її сина ОСОБА_6, її дочки ОСОБА_7 та двох онучок ОСОБА_8 і ОСОБА_9 Ця обставина свідчить про те, що умови проживання відповідача є тяжкими. Припинення права ОСОБА_3 на 1\2 частку в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.

В матеріалах цивільної справи містяться письмові докази, з яких вбачається, що ОСОБА_8 і ОСОБА_9 перебувають за межами України.

Проте ця обставина не має жодного значення для правильного вирішення спору, оскільки в матеріалах цивільної справи відсутня копія рішення суду про визнання цих осіб такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1

Також, встановлено, що між сторонами існують конфліктні відносини. Однак ця обставина не є підставою для припинення права відповідача на частку в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами, адже ОСОБА_2 має право пред'явити позов про поділ цих об'єктів нерухомого майна або встановлення порядку користування ними.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що підстави для припинення права ОСОБА_3 на її 1\2 частку в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 у цивільній справі №6-2925цс15, предметом якої був спір про присудження співвласнику грошової компенсації за частку у спільному майні.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді