Рішення № 58078095, 31.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/81/16-ц Головуючий у І інстанції Нечепоренко Л. М.Провадження № 22-ц/780/2604/16 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 26 31.05.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

31 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Антоненко В.І., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Маківської сільської ради Рокитнянського району Київської області на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 16 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Маківської сільської ради Рокитнянського району Київської області, третя особа Відділ держгеокадастру у Рокитнянському районі про визнання права на земельну частку (пай),

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про визнання права на земельну частку (пай). Заявлений позов мотивував тим, що з 1983 року працював в КСП «Перемога» с. Маківка Рокитнянського району та був прийнятий в члени цього господарства, в подальшому КСП «Перемога» реорганізовано в ТОВ «Перемога» і його було переведено до цього товариства з 03 березня 2000 року наказом № 1. В листопаді 2015 року він дізнався, що згідно записів у трудовій книжці колгоспника він має право на земельну частку (пай). З листа відділу Держгеокадастру у Рокитнянському районі від 07 грудня 2015 року він дізнався, що був включений до списку осіб, які мають право на частку (пай) підприємства, але не оформлено і не видано на його ім'я сертифікат на право на земельну частку (пай). Отже, з моменту отримання зазначеного листа він дізнався про порушення його права. Просив визнати за ним право на земельну частку (пай) в розмірі середньої частки з земель колективної власності КСП «Перемога» Маківської сільської ради відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю, виданого відповідно до рішення Маківської сільської ради народних депутатів від 09 червня 1995 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю від 29 листопада 1995 року за № 5.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 16 лютого 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено, визнано за позивачем право на земельну частку (пай) в КСП «Перемога» Рокитнянського району Київської області.

Відповідач Маківська сільська рада Рокитнянського району Київської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 16 лютого 2016 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що судом допущено неповне з'ясування обставин справи - членство позивача в КСП «Перемога» на момент отримання підприємством Державного акту на право колективної власності на землю, що потягло за собою ухвалення необґрунтованого рішення і порушення п. 2 Указу Президента України № 720 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам не відповідає.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що згідно трудової книжки колгоспника ОСОБА_3 вступив до колгоспу «Перемога» у 1983 році, в 1990 році звільнився з членів колгоспу «Перемога» за власним бажанням, з 04 лютого 1993 року прийнятий на роботу в колгосп «Перемога» на посаду тракториста, 26 січня 2000 року переведений з КСП «Перемога» до ТОВ «Перемога» (а. с. 9).

Згідно архівної довідки Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області від 11 лютого 2016 року № 06-04/12 в жовтні 1950 року загальні збори колгоспників прийняли рішення про об'єднання дрібних господарств в один колгосп «Перемога». Згідно протоколу № 1 загальних зборів колгоспників колгоспу «Перемога», с. Маківка, реорганізовано в КСП «Перемога» Рокитнянського району Київської області від 28 січня 1994 року та розпорядження Рокитнянської райдержадміністрації № 139 від 27 травня 1994 року колгосп «Перемога» с. Маківка Рокитнянського району Київської області. У зв'язку з Указом Президента України від 03 грудня 1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» та на підставі рішення загальних зборів КСП «Перемога» протокол № 1 від 26 лютого 2000 року та розпорядження Рокитнянської райдержадміністрації № 248 від 24 лютого 2000 року КСП «Перемога» ліквідовано і на основі КСП створено СТОВ «Перемога», яке є правонаступником КСП «Перемога» (а. с. 35).

02 лютого 1996 року прийнято положення про приватизацію землі в КСП «Перемога» с. Маківка Рокитнянського району Київської області, затверджене рішенням загальних зборів, згідно якого право на земельну частку від земель колективної власності мають всі працівники, які станом на 01 січня 1996 року працюють у підприємстві впродовж терміну 5 років, виробили у всіх цих роках встановлений мінімум трудової участі і являються членами підприємства (а. с. 31).

Згідно листа відділу Держгеокадастру у Рокитнянському районі Київської області від 07 грудня 2015 року № Ж-290/0-297/19-15, КСП «Перемога» станом на 03 грудня 1995 року отримало державний акт на право колективної власності на землю, з додатком із списків громадян членів КСП до державного акту, в якому відповідно до списку громадян-членів КСП «Перемога» включений ОСОБА_3, який з 1983 року та на час розпаювання земель працював у колгоспі «Перемога» (а. с. 12).

В матеріалах справи міститься державний акт на право колективної власності на землю від 03 грудня 1995 року, виданий КСП «Перемога» на земельну ділянку пл. 1137,0 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно рішення Маківської сільської ради народних депутатів від 09 червня 1995 року ІІ сесії ХХІІ скликання. Додатком до державного акту є список громадян - членів КСП, до якого внесено ОСОБА_3 Список завірено підписами голови КСГП «Перемога» та голови Маківської сільської ради народних депутатів (а. с. 14, 18, 19).

Протоколом загальних зборів № 1 від 26 лютого 2000 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні заяви про надання земельного паю як члену КСП «Перемога».

Згідно листа архівного відділу Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області від 04 травня 2016 року № 06-07/38, в списку членів КСП «Перемога» на видачу сертифікатів на право власності на землю (земельний пай) в розмірі 3,43 умовні кадастрові гектари, затвердженому протоколом № 2 загальними зборами членів КСП «Перемога» від 26 квітня 1996 року, ОСОБА_3 не значиться.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку; приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв). Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно трудової книжки колгоспника ОСОБА_3 після звільнення з членів колгоспу «Перемога» знову був прийнятий на роботу на посаду тракториста і продовжував працювати на момент отримання державного акту на право колективої власності на землю. Із трудової книжки колгоспника ОСОБА_3 вбачається, що після повторного прийняття на роботу запис про його трудову діяльність внесено саме до трудової книжки колгоспника, і що він продовжував відпрацьовувати встановлені у колгоспі трудодні/людинодні до моменту його переведення до ТОВ «Перемога», тобто залишався членом колгоспу.

Колегія суддів враховує, що список членів колгоспу, який є додатком до державного акту про право колективної власності на землю було узгоджено із головою Маківською сільської ради Рокитнянського району Київської області, який його підписав, і позивач внесений до зазначеного списку.

Надані позивачем докази щодо його членства в КСП «Перемога» відповідачем не спростовані.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач був внесений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) КСП «Перемога», і дійшов висновку про визнання за ним права на частку (пай).

Таким чином, ОСОБА_3 мав право на земельну частку (пай) з дня видачі державного акту на право колективної власності на землю.

Позивач сертифікат на право на земельну частку (пай) у встановленому законом порядку не отримав.

Позивач при звернення із позовом до суду просив поновити строк звернення до суду за захистом порушеного права на отримання земельної частки (паю), посилаючись на те, що не був належним чином повідомлений про включення до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), вказував, що про дані обставини йому стало відомо із листа від 07 грудня 2015 року.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення, посилаючись на ст. ст. 257, 267 ЦК України, прийшов до висновку, що позивач строк звернення до суду не пропустив, так як лише у 2015 році дізнався про порушення свого права.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, входячи із наступного.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним кодексом.

На пред'явлення позову про захист приватної власності поширюється встановлений ст. 50 Закону України «Про власність» і ст. 71 ЦК УРСР (чинних на час виникнення спірних правовідносин) трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом. Оскільки право на позов у позивача виникло ще в 1995 році, то трирічний строк позовної давності минув ще до набрання чинності ЦК України 2004 року.

Згідно з ст. 75, ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що протоколом загальних зборів № 1 від 26 лютого 2000 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні заяви про надання земельного паю як члену КСП «Перемога», відтак в 2000 році позивач звертався із заявою до КСП «Перемога» для реалізації свого права та отримання земельної частки (паю).

Таким чином, оскільки строк позовної давності минув і її застосування було обов'язковим для суду навіть за відсутності заяви на те відповідача, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов.

Поважні причини для поновлення такого строку позивачем не доведені.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Маківської сільської ради Рокитнянського району Київської областізадовольнити.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 16 лютого 2016 рокускасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову до Маківської сільської ради Рокитнянського району Київської області, третя особа Відділ держгеокадастру у Рокитнянському районі про визнання права на земельну частку (пай).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Антоненко В.І.

Фінагєєв В.О.