Вирок № 58077389, 02.06.2016, Вишгородський районний суд Київської області

"02" червня 2016 р. Справа № 363/25/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Котлярової І.Ю.

за участі:

секретаря Палій Л.О.,

прокурора Гетьман В.О.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт по кримінальному провадженню №42014230000000058 відносно ОСОБА_2 який обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.366, ст.340 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області від прокурора прокуратури Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками по кримінальному провадженню №42014230000000058 відносно ОСОБА_2 який обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.366, ст.340 КК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні висловив думку про можливість призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні. Стосовно клопотань, які надійшли до суду від ОСОБА_3, ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5 про визнання їх потерпілими у даному кримінальному провадженні, а також щодо прийняття цивільного позову ОСОБА_5, вважав за потрібне відмовити, оскільки стадія підготовчого судового засідання не передбачає права суду розглядати такі заяви, оскільки ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_5, на стадії досудового розслідування не були визнанні потерпілими та цивільними позивачами.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, з посиланням на те, що всі необхідні свідчення ними були надані слідчому та просили повідомити їх виключно про час проголошення вироку по справі.

Захисник ОСОБА_1 у судовому засіданні не підтримав клопотання прокурора щодо можливості призначення справи до судового розгляду, наголосив що поданий обвинувальний акт не відповідає вимогам діючого КПК України та за таких обставин підлягає поверненню прокурора. Зазначив, що до матеріалів кримінального провадження ним вже неодноразово долучались клопотання про повернення обвинувального акту у яких ним, з посиланням на діюче законодавство України, зазначалось про підстави повернення обвинувального акту. З приводу поданих до суду клопотань ОСОБА_3, ОСОБА_5 вважав, що підстав для їх задоволення не має.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні у повній мірі підтримав думку та клопотання свого захисника.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Згідно статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Такий принципи закріплений також у статті 10 КПК України щодо принципу рівності перед законом і судом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-УІ, суди України при розгляді справ застосовують конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у ч.3 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року встановлено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права; а). бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; б). мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту; с). захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя та інше.

Право людини на законність прийнятих рішень також закріплено у національному законодавстві. Зокрема у ст.9 КПК України згідно якої прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобовязані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, зокрема надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Пунктом 5 частини 2 статті 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Разом з тим, згідно вимог ст.91 КПК України у кримінальному провадженні обовязковому доказуванню підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи помякшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження.

Зокрема, при дослідженні обвинувального акту судом встановлено, що обвинувачення стосовно ОСОБА_2 не викладено за кожним кримінальним правопорушенням окремо, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а зазначений одним текстом, без їх кваліфікації за статтями КК України окремо. Таким чином, з обвинувального акту не вбачається за якими обставинами ОСОБА_2 обвинувачується у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.340 КК України, а за якими, передбачені ч.1 ст.366 КК України.

Крім того, правова кваліфікація дій обвинуваченого визнана за ст. 366 КК України, проте ст. 366 КК України змінювалась та викладалась в редакціях згідно із Законами: № 1508-VI від 11.06.2009 року - № 2808-VI від 21.12.2010 року; № 3207-VI від 07.04.2011 року; № 222-VII від 18.04.2013 року, № 1261-VII від 13.05.2014 року. Отже посилання в обвинувальному акті на норму Закону без визначення редакції, з урахуванням положень ст. 5 КК України, є некоректним та не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. З даної норми Основного Закону випливає, що формулювання обвинувачення, зазначене в обвинувальному висновку, повинно бути конкретним.

При дослідженні обвинувального акту судом встановлено, що обвинувачення відносно ОСОБА_2 за ст.340 КК України сформульовано як незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчинених службовою особою.

Таким чином із даного обвинувачення вбачається, що прокурором та слідчим чітко не визначено які ж незаконні дії вчиняв ОСОБА_2, а саме перешкоджав організації чи проведенню, та чого зборів, мітингів, вуличних походів чи демонстрації, оскільки дана норма закону містить у собі «або», що передбачає обовязок визначити яка саме дія була вчинена обвинуваченим.

Зазначена неконкретність обвинувачення свідчить про порушення прав обвинуваченого ОСОБА_2 знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Крім того, із дослідженого обвинувального акту вбачається, що при формулюванні обвинувачення ОСОБА_2 за ст.340 КК України і за ч.1 ст. 366 КК України, прокурором та слідчим взагалі не викладені фактичні обставини кримінального правопорушення передбаченого ст.340 КК України.

Крім того відповідно до вимог ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

В обвинувальному акті міститься посилання про вчинення ОСОБА_2 одинадцяти епізодів кримінальних правопорушень, з ідентичним складом кримінального правопорушення, про що свідчить, як зазначалось вище судом їх спільна кваліфікація, що на теперішній час не дає змоги суду зазначити чітко, як за дії вчиненні зокрема 29.12.2013р., 30.12.2013 р, кваліфікуються дії обвинуваченого, але незважаючи на це потерпілим визнано лише двох осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за одним із епізодів, в той час як за іншими епізодами, за цієї ж кваліфікації потерпілих не визначено. В подальшому, взагалі обвинувальний акт мітить протирічну інформацію, а саме те, що шкоду кримінальним правопорушенням не завдано.

Не містить даних про заподіяння шкоди й виклад фактичних обставин кримінального правопорушення.

Стаття 315 КПК України містить у собі вичерпний перелік питань, які суд під час підготовчого судового засідання може вирішувати, до яких не належить питання щодо визнання потерпілим у кримінальному проваджені осіб, які не були визнанні такими під час досудового розслідування та залучення їх в якості цивільних позивачів та приєднання цивільних позовів.

Таким чином, суд вважає, що подані заяви про визнання потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_5, та долучення цивільного позову ОСОБА_5, з визнанням його одночасно цивільним позивачем задоволенню не підлягають, оскільки стадія підготовчого судового засідання не передбачає такого права суду.

Зазначена неконкретність обвинувачення свідчить про порушення права не лише обвинуваченого ОСОБА_2 знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, а й інших громадян України, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_5, на захист їх прав, з врахуванням загальних засад кримінального провадження, передбачених ст.7, 8, 9, 10 КПК України.

Крім того, відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен мітити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

З аналізу даної норми вбачається, що обвинувальний акт повинен містити три складових, із дослідженого обвинувального акту вбачається, що такі складові, у розумінні п.5 ч.2 ст.291 КПК України, у повному обсязі, відсутні.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчій, інші службові особи органів державної влади зобовязанні неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 314 ч. 3 п. 3 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року, зокрема встановлено, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 вже досліджувався судом першої інстанції, яким було прийнято рішення про його повернення, та в подальшому апеляційним судом Київської області, який не погодився з рішенням суду першої інстанції, скасувавши ухвалу та направивши даний обвинувальний акт до Вишгородського районного суду Київської області для виконання вимог ст.314-316 КПК України. Але факти та доводи, викладені судом у даній ухвалі не були предметом дослідження, ані в Вишгородському районному суду Київської області, ані в апеляційному суді Київської області.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт по кримінальному провадженню №42014230000000058 відносно ОСОБА_2 який обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.366, ст.340 КК України, оскільки він не відповідає вимогам до нього, викладеним у ст. 291 КПК України.

Керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню №42014230000000058 відносно ОСОБА_2 який обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.366, ст.340 КК України, повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя: І.Ю. Котлярова