Вирок № 58077243, 30.05.2016, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 382/2306/15-к

Кримінальне провадження № 1-кп/355/6/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2016 р. Баришівський районний судКиївської області у складі:

головуючого суддіЛисюка О.Д.

суддів Литвиненко О.Л., Єременка В.М.

при секретарі Ющенко Л.А.

за участю прокурора Маглич О.М.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за № 12015110320000134 від 25.03.2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працює, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого: 04.11.2009 року Житомирським районним судом Житомирської області за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України до 3 років обмеження волі з конфіскацією 1/2 частини майна. Згідно постанови Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 березня 2011 року йому замінено невідбуту частину покарання на 240 годин громадських робіт,

за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_8, неодруженого, не працює, проживає ІНФОРМАЦІЯ_9, раніше не судимого,

за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_11, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, приватний підприємець, проживає ІНФОРМАЦІЯ_12, раніше не судимого,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 396 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що 25 березня 2015 року, близько 02 години, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5 та невстановленою слідством особою ( матеріали відносно якої виділені в окреме провадження), маючи корисливий умисел на заволодіння чужим майном, за попередньою змовою групою осіб, на автомобілі марки «Рено Трафік», належному ОСОБА_6, та під керуванням останнього, прибули до будинку по вулиці Шевченка, 5 в селі Гензерівка Яготинського району Київської області.

Прибувши до вказаного місця, ОСОБА_6, не знаючи про злочинні наміри вказаних осіб, залишився в автомобілі, а ОСОБА_4, ОСОБА_5 та невстановлена слідством особа ( матеріали щодо якої виділені в окреме провадження) вийшли з вказаного транспортного засобу та підійшовши до будинку №5 по вул. Шевченка в с. Гензерівка Яготинського району Київської області, з метою заволодіння чужим майном, шляхом розбиття віконного скла проникли до житлового приміщення, де невстановлена слідством особа ( матеріали відносно якого були виділені в окреме провадження ) та ОСОБА_4 вчинили розбійний напад на ОСОБА_7 та ОСОБА_8, застосувавши до них фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров'я, яке виразилось у заподіянні невстановленою слідством особою ( матеріали щодо якої виділені в окреме провадження) та ОСОБА_4 потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 тілесних ушкоджень у вигляді струсу головного мозку, синців обличчя, рани волосяної частини голови, гематоми підборіддя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

ОСОБА_5, злякавшись протиправних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_4, які виразились в нанесенні тілесних ушкоджень потерпілим, втік з місця вчинення злочину та самостійно направився до свого місця проживання у ІНФОРМАЦІЯ_13.

Повернувшись до автомобіля, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 повідомили ОСОБА_6 про вчинення ними розбійного нападу на потерпілих та заволодіння їхніми грошовими коштами на загальну суму 36500 грн.

Таким чином, суд визнав доведеним вчинення ОСОБА_4 нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло.

Суд визнав доведеним вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке полягає в незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Також, суд визнав доведеним вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, повязаного в заздалегідь не обіцяному приховуванні особливо тяжкого злочину.

Допитавши в судовому засіданні обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, потерпілу ОСОБА_7, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11М дослідивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст.321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст.337 КПК України лише стосовно осіб, яким висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту суд, керуючись принципом верховенства права, задекларованому у ст. 8 Конституції України прийшов до висновку про винність ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інкримінованих їм злочинних діяннях.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні своєї провини в скоєнні злочину, передбаченому ч.3 ст.187 КК України не визнав та пояснив наступне.

В березні місяці 2015 року ( точної дати не пам'ятає), близько 20-21 год. він разом із ОСОБА_5 знаходився у магазині «Залізний» в м. Переяслав-Хмельницький де вживали пиво. В цей час, до них під'їхали ОСОБА_6 разом із ОСОБА_9, який залишився разом з ними, а ОСОБА_6 поїхав у своїх справах. В ході розмови, ОСОБА_4 розповів ОСОБА_5 та ОСОБА_9 про те, що він має боргові зобовязання, а тому, йому необхідно продати автомобіль. Почувши це, ОСОБА_9 повідомив, що в с. Гензерівка Яготинського району проживають дід з бабою, які проживають одні та в яких завжди є грошові кошти, які можна безпроблемно викрасти. ОСОБА_9 запропонував їм із ОСОБА_5 проникнути до будинку коли діда з бабою не буде вдома та здійснити крадіжку грошей, на що вони подумавши погодилися. В цей час, до них на своєму автомобілі марки «Рено», під'їхав ОСОБА_6 і ОСОБА_9 попросив , щоб про їхню розмову вони нічого не казали. Коли ОСОБА_6 до них підійшов, ОСОБА_9 за грошову винагороду запропонував останньому відвести їх до його знайомих, які мали віддати йому гроші, на що той погодився і вони всі розійшлися, домовившись зустрітися через декілька годин .

Цього ж вечора, вже у темну пору доби, ОСОБА_6 підїхав до обумовленого на зустріч місця, і вони поїхали в напрямку, який показував ОСОБА_9, який перебував на передньому пасажирському сидінні. На виїзді з м. Переяслав-Хмельницького вони заїхали на АЗС «КЛО», щоб заправити автомобіль пальним та купили 0.3 літри горілки та 3 пляшки пива, яку ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 розпили в салоні автомобіля.

Біля одного із домоволодінь в с. Гензерівка, ОСОБА_9 сказав зупинитися і ОСОБА_6, припаркувавши свій автомобіль на узбіччі поряд з якимось подвір'ям, заглушив двигун та вимкнув світло фар.

Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 попрямували за ОСОБА_9, а ОСОБА_6 залишився в автомобілі. При цьому, виходячи з автомобіля, ОСОБА_9 взяв із собою ніжку від меблевого розкладного столика довжиною близько 80 см, «бежевого кольору», пояснивши це необхідністю відігнати собаку на подвірї.

Підійшовши до подвір'я, на яке вказував ОСОБА_9, вони всі перелізли через дерев'яний паркан та маючи намір зайти до будинку, ОСОБА_9 підійшов до вхідних дверей та взявшись за вхідну ручку побачив, що двері були зачинені, а тому, сказав ОСОБА_4 обійти кругом будинку та подивитися, чи ніде не відкрите вікно. Оскільки всі вікна в будинку були зачинені, то він у дворі знайшов металевий прут схожий на гвіздок довжиною близько 15 сантиметрів, за допомогою якого зняв скло та в утворений отвір проникнув в середину будинку. Зорієнтувавшись де знаходяться вхідні двері відчинив їх впустивши таким чином ОСОБА_5 із ОСОБА_9, який тримав в руках деревяну ніжку від столика.

Рухаючись в будинку, а саме від кухні до іншої кімнати, побачив як раптово перед ним відчинились двері та з них виглянув чоловік похилого віку, а з кімнати, із якої він виглядав, було увімкнено світло. Обійшовши чоловіка, ОСОБА_4 зайшов в освітлену кімнату де побачив жінку похилого віку, яка сиділа на ліжку та почала кричати. Він підбіг до даної жінки та долонею руки прикрив їй рот наказавши не чинити галасу. В цей момент, повернувши свою голову побачив, що дід лежить на підлозі в коридорі будинку тримаючись руками за голову, а ОСОБА_9 із ніжкою від столика, стояв над ним. ОСОБА_5 поряд з ними уже не було. ОСОБА_9 підбіг до баби, біля якої стояв ОСОБА_4 та долонею руки, нанісши їй два удари в область обличчя, запитав де лежать грошові кошти на що остання показала рукою, що грошові кошти лежать під столиком в барсетці. Піднявши скатерку із столу, ОСОБА_9 дістав барсетку та відчинивши її, забрав всі грошові кошти, які поклав до кишені свого одягу та обернувшись до ОСОБА_4 сказав циганською мовою «біжимо до автомобіля». Залишаючи місце скоєння злочину, ОСОБА_9 схопив на столі телефон, який належав потерпілим та долонями рук розламавши його, кинув на підлогу.

Покинувши будинок вони перелізли через паркан та підійшли до автомобіля, однак ОСОБА_5 в автомобілі також не було. Для того, щоб ОСОБА_6 нічого не запідозрив, вони сіли на заднє сидіння автомобіля та сказали йому рухатися до м. Переяслав Хмельницького прибувши до якого, ОСОБА_9 дав ОСОБА_6 300 грн. за паливо та поїхав у невідомому напрямку.

Наполягає, що покази, які він давав в ході досудового розслідування, були ним дані під впливом психічного тиску працівників правоохоронних органів.

Стверджує, що ніяких насильницьких дій відносно потерпілих, він не вчиняв і наміру на вчинення розбійного наміру у них не було. Йдучи разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_5 на вчинення крадіжки майна, вони були впевнені в тому, що в будинку його господарі відсутні. ОСОБА_6 про свої наміри на викрадення грошей вони не обговорювали і в свої плани останнього не посвячували.

Окрім того пояснив, що на скоєння даного злочину, його спонукало фінансове становище в якому він опинився в звязку із грошовими зобовязаннями.

Вважає, що його дії ніяким чином не підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, оскільки ніякого насильства, яке є небезпечним для життя чи здоровя потерпілих, він особисто не здійснював.

При вирішенні питання розміру моральної шкоди, покладається на розсуд суду вважаючи, що в позовній заяві даний розмір є не обгрунтованим.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в предявленому йому обвинуваченні визнав повністю підтвердивши покази ОСОБА_4 щодо обставин, за яких вони попали в будинок потерпілих. Окрім того пояснив, що побачивши, як із однієї із кімнат будинку раптово, не очікувано для них виглянув чоловік похилого віку та ОСОБА_9 наніс йому удар ніжкою від столика по голові, він злякавшись таких подій вибіг з будинку та побіг в невідомому напрямку. Коли прийшов до тями, то зорієнтуватися де знаходиться автомобіль, не міг, а тому пішов до іншого села, щоб добратися до траси та доїхати додому. Коли почало світати, то зустрів чоловіка, який повідомив його про те, що скоро буде їхати маршрутка до Яготина. Дочекавшись маршрутку, він доїхав до Яготина, а звідти до П.-Хмельницького.

Через декілька днів він зустрівся із ОСОБА_4 та ОСОБА_9 і предявив їм претензії, але останні його заспокоїли сказавши, що все буде нормально.

Наполягає, що покази, які він давав в ході досудового розслідування, були ним дані під впливом психічного тиску працівників правоохоронних органів.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 пояснив суду, що в березні місяці 2015 року ( якого саме числа не пам'ятає), близько 21 години він їхав на своєму автомобілі марки «Рено Трафік», сріблястого кольору у справах свого брата. По дорозі він зустрів свого знайомого ОСОБА_9 та зупинившись, підвіз його до магазину в мікрорайоні «Підварки» у м. Переяслав-Хмельницький, де на той час пили пиво його знайомі ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Привітавшись із хлопцями, він поїхав по своїх справах. Через декілька годин, він знову під'їхав до магазину де відпочивали його знайомі і до нього підійшли ОСОБА_9 із ОСОБА_4 та запропонували відвести їх до м. Яготина для того щоб забрати грошові кошти, які винні ОСОБА_9 за грошову винагороду в сумі 300 гривень.

На вказану пропозицію він погодився, після чого ОСОБА_12 сів на переднє сидіння автомобіля для того щоб показувати напрямок руху, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сіли на заднє сидіння автомобіля. По напрямку руху, на виїзді з м. Переяслав Хмельницький, вони заїхали на АЗС де ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбали спиртні напої, які розпили під час руху. Доїхавши до якогось села, назви якого він пам'ятає, ОСОБА_9 сказав йому зупинитися біля одного із дворів та зачекати їх 20-25 хвилин, а самі втрьох, вийшовши із автомобіля пішли у невідомому йому напрямку вздовж дороги.

Очікуючи повернення хлопців він заснув та проснувся, коли останні відкрили двері автомобіля та сівши на задні сидіння, сказали їхати до міста Переяслав-Хмельницький. Доїхавши до магазину від якого вони відїжджали він зупинився та коли останні вийшли із автомобіля, то побачив, що їх було двоє, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_9 де був ОСОБА_5, йому не відомо

Коли хлопці сіли в автомашину, то чув як вони сварилися між собою і в ході сварки, щось казали про крадіжку. Запитавши у ОСОБА_4 про яку крадіжку йде мова, останній відповів, що в будинку куди вони ходили щоб забрати борг, вони здійснили крадіжку грошових коштів на що він сильно обурився.

На наступний день, дізнавшись від ОСОБА_5 більш детально про обставини вчиненого ОСОБА_9 та ОСОБА_4 злочину, він сильно посварився із останніми, однак до правоохоронних органів не звернувся, оскільки це протирічить їхнім циганським правилам.

Потерпіла ОСОБА_7 під час судового слідства пояснила, що 25.03.2015 року близько другої години ночі вона почула якийсь шум у веранді, а тому, розбудивши свого чоловіка ОСОБА_8 попросила, щоб той подивився, що там відбувається. Через декілька хвилин, чоловік повернувшись сказав, що все нормально та ліг відпочивати. Проте, з веранди будинку знову почувся якийсь звук, а тому, вона ще раз попросила його подивитися. Коли чоловік увімкнув світло, то вони помітили, що у приміщенні веранди стоять чотири невідомі особи із палицями в руках, які були одягнені в чорний одяг, без рукавиць, на голові одягнені капюшони, без масок, але всі вони були циганської національності та розмовляли на російській мові. В цей момент ОСОБА_7 почула, що на подвірї знаходилося ще двоє людей, тому, що вони між собою розмовляли, візуально вона їх не бачила, але зазначила, що з цих двох була одна жінка, оскільки вона почула жіночий голос.

Через хвилину, ОСОБА_5 почав бити її чоловіка, а до неї підскочив найнижчий із нападників, а саме ОСОБА_4 і почав бити її палицею по голові, ногах, спині та діставши предмет схожий на ніж, підставив його їй до горла та сказав на російській мові: «Деньги». Злякавшись, вона дістала з-під столу чорну барсетку та віддала її нападнику і останній, розкривши барсетку вийняв всі гроші у сумі 16500 грн. та поклав їх до своєї кишені сказавши при цьому, що даних грошей є замало, а тому, приказним тоном сказав, щоб вийшли на вулицю та показали місце де закопані ще грошові кошти. ОСОБА_7 відповіла, що грошей у них більше не має, а тому, той із нападників, який завдавав їй тілесних ушкоджень, підійшов до діда і запитав де гроші, на що дід відповів, що гроші знаходяться у ліжку. Підбігши до ліжка, невідомий перевернув постіль та почав перевертати подушки, що лежали на печі. В цей момент, хтось із злочинців, які були біля чоловіка сказав одне слово «олар» і всі вони вийшли з будинку поламавши перед виходом мобільний телефон.

Стверджує, що ОСОБА_5 битою вдарив діда по голові і коли той впав, то ОСОБА_5 стало зле й він почав рвати. В цей час, ОСОБА_4 почав битою бити її по ногах, спині та посадивши на стіл, вибив їй зуби про що вона повідомляла експерта. Окрім того, ОСОБА_4 погрожував їй ножем, а обвинувачений ОСОБА_9 лише координував їхні дії.

Окрім того, потерпіла ОСОБА_7 суду пояснила, що коли ОСОБА_4 почав бити діда, то обвинувачений ОСОБА_6, який спочатку стояв на « шухері», підійшов до неї та нагнувши її, засунув палку, яку він тримав у руках їй у задній проход.

Аналізуючи покази потерпілої суд вважає, що дані покази є логічно не послідовними та частково суперечать один одному.

Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 вказувала, що на момент вчинення кримінального правопорушення, в будинку було чотири чоловіки, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а у дворі, вона чула розмову ще двох осіб, в тому числі і голос жінки.

Однак, дані покази спростовуються показами самих обвинувачених, які стверджували, що в будинок заходили ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_5, а ОСОБА_6 залишався в автомобілі. Також покази потерпілої ОСОБА_7 в цій частині також спростовуються і дослідженими в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_8 ( т.1 а.с. 68-70 ), який стверджував, що в кімнату зайшли троє чоловік.

Окрім того, як вбачається із показів потерпілого, його дружина постійно була в полі його зору і жодних пояснень з приводу її побиття палицями та грубе над нею знущання, ОСОБА_8 не надавалися.

В підтвердження неправдивості показів ОСОБА_7 в частині її побиття ( шляхом нанесення їй тілесних ушкоджень палицею в кількості 5-6 разів, вибиття зубів та грубе знущання) вказує наявний в матеріалах справи висновок експерта № 64/д від 05.05.2015 року відповідно до якого, згідно наданої медичної документації у останньої виявлені наступні тілесні ушкодження: струс головного мозку, синець обличчя, які утворилися від дії тупого предмету, або при ударі об такий.

Ніяких тілесних ушкоджень, які б могли утворитися від знущань ОСОБА_6, про які стверджувала у своїх поясненнях ОСОБА_7, медичними працівниками виявлені не були.

Не було виявлено медичними працівниками і факту вибиття зубів, про який також стверджувала в судовому засіданні потерпіла.

Також в матеріалах справи ( т.2 а.с.393, 394 ), потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в присутності сільського голови с. Гензерівка Яготинського району ОСОБА_13 написали розписку про отримання ними від захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_14 по 17500 грн. кожен та просили не застосовувати до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останнього в будинку під час скоєння кримінального правопорушення не було і ні до кого із них фізичного насилля він не застосовував. Всі вищенаведені факти свідчать про не послідовність пояснень та не обгрунтованість претензій до обвинуваченого ОСОБА_6, яка заявила в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7

Не послідовними на думку суду є і пояснення потерпілої, які вона давала в ході судового засідання щодо причетності до побиття її чоловіка обвинуваченим ОСОБА_5

Так, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_5 побачивши, як із однієї із кімнат, не очікувано для всіх вийшов чоловік похилого віку, то одразу ж вибіг і в той вечір він ОСОБА_5 більше не бачив.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 стверджував, що коли вони після скоєного приїхали до м. Переяслав-Хмельницького і він зупинився біля магазину, звідки підбирав ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_5, то із автомобіля вийшли лише ОСОБА_4 та ОСОБА_9, а ОСОБА_5 в автомобілі не було.

Разом з тим, пояснення потерпілої ОСОБА_7 щодо неправомірних відносно неї дій обвинуваченого ОСОБА_4, впродовж всього досудового та судового слідства були незмінними. Так, потерпіла ОСОБА_7 в своїх вільних поясненнях, які вона давала в ході судового розгляду пояснювала, що найнижчий із нападників підбіг до неї та шляхом погроз та із застосуванням фізичного насильства, наказав віддати гроші.

Покази потерпілої ОСОБА_7 в цій частині підтверджується дослідженими в судовому засіданні показами нині покійного потерпілого ОСОБА_8, який підтвердив, що після того, як йому нанесли удар по голові і він впав на підлогу, то нападники підійшли до дружини та шляхом погроз забрали у неї наявні грошові кошти ( т.1 а.с.68-70)

Згідно висновку експерта № 64/д від 05.05.2015 року у ОСОБА_7 виявлені наступні тілесні ушкодження: струс головного мозку, синець обличчя, які утворилися від дії тупого твердого предмету, або при ударі об такий, за давністю можуть відповідати терміну вказаному в постанові, а саме 25.03.15 року та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя ( т.1 а.с.71-73). Даний доказ підтверджує правдивість пояснень потерпілої щодо нанесення їй якимось предметом схожим на биту удару по голові та нанесення удару по обличчю щоб її залякати та забрати наявні у неї грошові кошти.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що 25 березня 2015 року близько 13 год.30 хв. він повернувся із м. Яготина куди їздив по особистих справах та не доходячи до свого будинку побачив, як на зустріч йшла жінка, яка проживає метрів за 150 від його будинку. Порівнявшись із жінкою, остання сказала, що її разом із чоловіком було побито та просила викликати працівників міліції та швидку допомогу. На губах у потерпілої побачив запечену кров.

На прохання, він зателефонував в міліцію ( однак в звязку з тим, що їхній населений пункт знаходиться ближче до Прилуцького району), то на його дзвінок відповів черговий чергової частини Прилуцького РВ), якому він повідомив про злочин.

Також зателефонував до швидкої допомоги.

По приїзду працівників міліції, в нього відібрали пояснення та запросили в якості понятого.

Таким чином в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження посилання ОСОБА_4 в тій частині, що він ніяких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 не завдавав. Покази обвинуваченого, суд розцінює як його захисну позицію та намір уникнути відповідальності.

Окрім показів обвинувачених, потерпілої, свідків, винність ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в інкримінованих їм злочинних діяннях підтверджується зібраними по справі матеріалами досудового розслідування:

Відповідно до рапорту помічника оперативного чергового ЧЧ Прилуцького МВ УМВС сержанта міліції ОСОБА_15, 25.03.2015 року о 14 год.00 хв. по телефону № 095 2196046 надійшло повідомлення від ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_14, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_15 про те, що за місцем її проживання невідомі особи нанесли тілесні ушкодження та забрали гроші (дане повідомлення зареєстровано в журналі ЄОЗП в Прилуцькому МВ УМВС Чернігівської області від 25.03.2015 року за № 233).

Оскільки с. Гензерівка територіально відноситься до Яготинського району Київської області, то дана інформація була передана до Яготинського РВ УМВС України в Київській області ( т.1 а.с. 8 )

Як вбачається із рапорту оперативного чергового Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 25.03.2015 року майора міліції ОСОБА_16, 25.03.2015 року в 14 год.05 хв. від Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області надійшло повідомлення про те, що 25.03.2015 року о 2-й годині ночі в с. Гензерівка Яготинського району Київської області невідомі особи проникли в будинок громадянки ОСОБА_7 по вул. Шевченка,5 та нанісши їй тілесні ушкодження заволоділи грошовими коштами в сумі 16500 грн. (дане повідомлення зареєстровано в журналі ЄОЗП Яготинського РВ ГУМВС в Київській області від 25.03.2015 року за № 487 т.1 а.с.9).

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.03.2015 року, в с. Гензерівка Яготинського району Київської області о 15 год.50 хв. в будинку № 5 по вул. Шевченка слідчий СВ Яготинського РВ лейтенант міліції ОСОБА_17 прийняв усну заяву від ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_16 відповідно до якої, 25.03.2015 року о 2-й год. ночі невідомі особи в кількості 5-ти осіб, розбивши віконне скло проникли в середину будинку, де під погрозою ножа та нанесення тілесних ушкоджень заволоділи грошовими коштами в сумі 16500 грн. належними ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ( т.1 а.с. 10-11)

Відповідно до протоколу огляду місця події від 25.03.2015 року з фототаблицями до нього ( т.1 а.с. 13 55), в ході огляду, було виявлено місце проникнення в будинок через вікно, скло якого розбите та виявлені йогоуламки .

Також, з бокової сторони будинку, на відстані 1.94 м. виявлена купюра номіналом 50 грн.; в коридорі будинку, біля проходу до іншої кімнати на підлозі знаходяться плями бурого кольору, зовні схожі на кров. Прямо по коридору, на підлозі знаходяться частини сорочки із слідами рідини бурого кольору. Ці ж сліди бурого кольору, виявлені на речах та одягу, які виявлені біля столу на підлозі.

В ході огляду місця події виявлений між посудом розбитий мобільний телефон « Siemens » А-70 синього кольору.

Згідно висновку експерта № 64/д від 05.05.2015 року у ОСОБА_7 виявлені наступні тілесні ушкодження: струс головного мозку, синець обличчя, які утворилися від дії тупого твердого предмету, або при ударі об такий, за давністю можуть відповідати терміну вказаному в постанові, а саме 25.03.15 року та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя ( т.1 а.с.71-73)

Згідно висновку експерта № 65/д від 05.05.2015 року у ОСОБА_8 виявлені наступні тілесні ушкодження: струс головного мозку, рана волосяної частини голови праворуч, гематома підборіддя, які утворилися від дії тупого твердого предмету, або при ударі об такий, за давністю можуть відповідати терміну вказаному в постанові, а саме 25.03.15 року та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя ( т.1 а.с.75-76)

Відповідно до довідок № № 612,613 центральної районної лікарні Яготинської районної державної адміністрації ( т.1 а.с.77,78 ), ОСОБА_7 знаходилася на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Яготинської центральної районної лікарні з 29.03.2015 по 09.04.2015 року. На її лікування були затрачені кошти в сумі 3229.30 грн.

ОСОБА_8 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Яготинської центральної районної лікарні з 25.03.2015 по 09.04.2015 року. На його лікування були затрачені кошти в сумі 4843.95 грн.

Відповідно до висновку експерта № 32 від 09.06.2015 року ( т.1 а.с. 176-193) слід папілярного узору пальця руки ( який визнаний придатним для ідентифікації особи згідно висновку експерта № 22 від 03.04.2015 року по к/п № 12015110320000134 від 25.03.2015 року), вилучений з поверхні скалки скла трикутної форми, що знаходилася на відмостці під вікном, місце проникнення), залишений вказівним пальцем лівої руки ОСОБА_4 ( т.1 а.с. 176-192)

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.07.2015 року ( т.1 а.с. 239-242) , ОСОБА_4 14.07.2015 року був затриманий на підставі ухвали Яготинського районного суду Київської області від 10 червня 2015 року про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою його доставки до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у АДРЕСА_1.

Ознайомившись із підставами затримання та правами і обовязками затриманого, підозрюваний ОСОБА_4 жодних клопотань, заяв та скарг на дії працівників міліції не заявляв .

Таким чином суд вважає, що твердження обвинуваченого про те, що в момент його затримання, він був побитий працівниками міліції, в звязку з чим, під впливом боязні фізичного тиску оговорив себе, суд вважає безпідставними.

30.07.2015 року слідчим СВ Яготинського РВ лейтенантом міліції ОСОБА_17 в квартирі № 56 по бульвару Перова м. Києва яку наймали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було проведено обшук ( т.2 а.с. 361-373), а 31.07.2015 року о 17-й годині ОСОБА_6 був затриманий в порядку ст.208 КПК України. Як вбачається із змісту даних процесуальних дій, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 жодних зауважень під час свого затримання за заявляли.

Сукупність приведених доказів, їх оцінка переконують суд, що правова кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч.3 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, є вірною.

Відповідно до Постанови № 10 від 06.11.2009 року « Про судову практику у справах про злочини проти власності», розбій характеризується нападом, який може бути відкритим або несподіваним для потерпілого. Напад завжди супроводжується насильством над потерпілим як способом подолання дійсного чи можливого опору з метою заволодіння чужим майном.

Диспозиція ст.187 КК України передбачає два види насильства, які є рівнозначними з точки зору кваліфікації,- фізичне і психічне.

Фізичне насильство полягає у силовому впливові на потерпілого, що призводить до заподіяння йому легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я або незначну втрату працездатності.

Психічне насильство при розбої полягає в погрозі негайно застосувати фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров'я або втратою працездатності).

В судовому засіданні було встановлено, що своїми неправомірними діями, ОСОБА_4 заподіяв потерпілій ОСОБА_7 струс головного мозку та синець обличчя, що підпадає під ознаки фізичного насильства. Окрім того встановлено, що під погрозою психічного насильства, ОСОБА_4 заставив потерпілу показати йому місце, де зберігаються грошові кошти, якими він заволодів.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 усвідомлював, що він протиправно, із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоровя особи, обертає майно на свою користь і бажав цього з метою збагачення.

Суд вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_5, за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло.

Незакінченим злочином, згідно ч. 2 ст. 13 КК України є готування до злочину та замах на злочин.

Частиною першою ст. 15 КК України визначено, що замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. При цьому, відповідно до ч. 2 вказаної статті КК України, замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті КК України - замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» крадіжку потрібно вважати закінченою з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, то її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину.

В ході судового слідства було встановлено, що після проникнення в житловий будинок до подружжя ОСОБА_7 з метою здійснення крадіжки грошових коштів, не очікувано, із однієї із кімнат вийшов потерпілий ОСОБА_8, а тому, ОСОБА_9 ( матеріали щодо якого виділені в окреме провадження) наніс йому удар деревяною палицею по голові, від чого той упав на підлогу. Побачивши це, ОСОБА_5 злякався, вибіг з будинку та втік з місця пригоди.

Суд вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 ст.396 КК України, як зазделегідь не обіцюване приховування особливо тяжкого злочину, оскільки останній, дізнавшись про скоєння тяжкого злочину ОСОБА_4 та ОСОБА_9 ( матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) , у відповідні органи не звернувся та не повідомив про вчинення правопорушення, маючи при цьому реальну можливість.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання у кожному конкретному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд враховує тяжкість вчинених ними злочинів, особу винних та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.12 КК України вчинений обвинуваченими: ОСОБА_4 злочин відноситься до особливо тяжких злочинів, ОСОБА_5 відноситься до тяжких злочинів, ОСОБА_6 відноситься до злочину середньої тяжкості.

Обставин, які помякшують покарання ОСОБА_4, за правилами ст. 66 КК України в ході судового розгляду не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою та щодо особи похилого віку.

Обставин, які помякшують покарання ОСОБА_5 , за правилами ст. 66 КК України суд визнає - усунення заподіяних збитків.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_5 згідно ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою та щодо особи похилого віку.

Обставин, які помякшують покарання ОСОБА_6, за правилами ст. 66 КК України суд визнає - усунення заподіяних збитків.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_6, під час судового слідства не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_4 згідно наданої характеристики посередньо характеризується за місцем проживання ( т.1 а.с.218, 219 ), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, не перебуває ( т.1 а.с.220), раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак відповідно до ст.89 КК України, є особою, яка не має судимості.

Обвинувачений ОСОБА_5 згідно наданої характеристики посередньо характеризується за місцем проживання ( т.2 а.с.504 ), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, не перебуває ( т.2 а.с.502-503), раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Із довідок від 31.07.2015 року виданих лікарем наркологом та лікарем-психіатром Переяслав-Хмельницької районної лікарні ( т.2 а.с.386-397 ) обвинувачений ОСОБА_6 на обліку у них не перебуває.

Відповідно до характеристики наданої депутатом Переяслав-Хмельницької міської ради ОСОБА_18 ОСОБА_6 характеризується виключно з позитивної сторони, займається підприємницькою діяльністю, виховує двох малолітніх дітей, приймає активну участь у громадському та соціальному житті міста ( т.2 а.с.400-405).

За правилами ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для його виправлення та перевиховання і попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише в разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що покарання ОСОБА_4 повинно бути повязане з реальним позбавленням волі в межах санкції статті, яка йому інкримінована із застосуванням ч.5 ст.82 КК України.

Призначаючи обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання, суд вважає за можливе застосувати покарання, не повязане з реальним позбавленням волі, оскільки виправлення та перевиховання обвинувачених на думку суду можливе без ізоляції їх від суспільства.

При цьому, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обовязки, передбачені ст.76 КК України.

Вирішуючи питання цивільного позову заявленого потерпілою ОСОБА_7 про солідарне стягнення із ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 355725 грн. майнової та 50 000 грн. моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до частини 1 статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведених підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, до розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та заволодіння їхніми грошовими коштами на загальну суму 36 500 грн. безпосередньо причетні ОСОБА_4 та ОСОБА_9 ( матеріали відносно якого виділені в окреме провадження). За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 1177, 1201 ЦК України, суд вважає за необхідне цивільний позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_7 36500 грн. заподіяних реальних збитків. В іншій частині позовних вимог в частині відшкодування матеріальних збитків суд вважає за необхідне відмовити за безпідставністю.

Вирішуючи цивільний позов в частині відшкодування спричиненої злочином моральної шкоди суд виходить з наступного.

Порядок та правові підстави відшкодування моральної шкоди визначаються ст. 23 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала зокрема і у зв'язку з вчиненням злочину щодо життя та здоров'я особи.

Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права захищаються законом і є непорушними (ст. 21 Конституції України).

Виходячи із зазначених норм Конституції України та Цивільного кодексу України, суд вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок спричинених тілесних ушкоджень.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Оцінюючи характер, обсяг та ступінь моральних страждань заподіяних ОСОБА_7, наслідки таких протиправних дій, які призвели до глибоких та тривалих моральних страждань потерпілої, відшкодування рідними обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 моральних страждань потерпілій в розмірі 50000 грн., суд вважає за доцільне задовільнити позовні вимоги ОСОБА_7 в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. стягнувши їх із обвинуваченого ОСОБА_4

Процесуальні витрати по справі за проведення судово-дактилоскопічної експертизи (висновок експерта № 22 від 03.04.2015 року т.1 а.с.123 ) в сумі 1305 грн.60 коп. підлягають до стягнення із обвинуваченого ОСОБА_4

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 349, 371, 373, 374 КПК України, суд

З а с у д и в :

ОСОБА_4 визнати винним в скоєнні злочину передбачено ч.3 ст.187 КК України та призначити покарання у вигляді семи років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою тривалістю 60 днів і до вступу вироку в законну силу утримувати засудженого ОСОБА_4 в Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Початок строку дії запобіжного заходу - 30 травня 2016 року.

Закінчення строку дії запобіжного заходу до 24 години 28 липня 2016 року.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з 14 липня 2015 року. На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати засудженому ОСОБА_4 у строк призначеного покарання час перебування його під вартою у період з 14.07.2015 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_5 визнати винним в скоєнні злочину передбачено ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та призначити покарання у вигляді чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням встановивши іспитовий термін два роки.

Обраний щодо ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою скасувати звільнивши засудженого з-під варти із зали суду.

Відповідно до ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_5, який звільнений від відбування покарання з випробуванням обовязок :

-не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця свого проживання, роботи;

-періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_6 визнати винним в скоєнні злочину передбачено ч.1 ст.396 КК України та призначити покарання у вигляді два роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням встановивши іспитовий термін один рік.

Відповідно до ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_6, який звільнений від відбування покарання з випробуванням обовязок :

-не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця свого проживання, роботи;

-періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 36 500 (тридцять шість тисяч пятсот) гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 1305 (одну тисячу триста пять) гривень 60 коп. на користь держави витрат за проведення судово-дактилоскопічної експертизи. Банк одержувач ГУДСКУ у Київській області м. Київ р/р 31113115700016 МФО 821018 код ЄДРПОУ 37862784 одержувач УК у Баришівському районі Київській області 24060300.

Апеляційна скарга на вирок суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд, а засудженим ОСОБА_4 з моменту вручення йому копії судового рішення.

Головуючий суддя: О. Д. Лисюк

судді: О.Л. Литвиненко

ОСОБА_19