Постанова № 58076178, 03.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/4185/16-п Провадження №33/773/175/16 Суддя в 1 інстанції: Ясельський І. В. Категорія:ст. 124 КУпАП Доповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2016 року місто Луцьк Суддя Апеляційного суду Волинської області Денісов В.П. з участю особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_2, представника потерпілого - адвоката Нечая Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Луцького міськрайонного суду від 28 квітня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 05.03.2016 року, близько 08 год. 25 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 у м.Львові по вул. Шевченка, 278 перед поворотом ліворуч, не переконався в тому, що це буде безпечним і створив перешкоду автомобілю НОМЕР_2, в результаті чого відбулося зіткнення, і чим порушив п.10.1 Правил дорожнього руху. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі, вважає її необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. При розгляді судом було допущено неповноту дослідження обставин справи, в зв'язку з чим прийнято помилкове рішення.

Посилається на те, що оскаржувана постанова ґрунтується лише на поясненнях потерпілого ОСОБА_4, які є суперечливими.

Зазначає, що суд помилково прийшов до висновку, що дана ділянка дороги, де відбулося ДТП не є перехрестям, а являє собою місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території, що суперечить п.1.10 Правил дорожнього руху, схеми місця ДТП, яке зображене, як перехрестя, схеми м.Львова.

Вказує на те, що судом не взято до уваги порушення Правил дорожнього руху зі сторони ОСОБА_4, а саме п.12.2, п.14.2, п.14.6 зазначених Правил, та не взято до уваги висновку експертного дослідження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку ОСОБА_1 та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали з викладених в ній підстав та просили скасувати постанову судді, пояснення представника ОСОБА_4 адвоката Нечая Ю.М., який заперечив доводи апеляції, суддя приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суддя першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, вказаних вимог закону дотримався.

Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до вказаної статті, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого цим законом, характеризується діями спрямованими на порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Висновок судді місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суддя дав належну оцінку.

Так, п.1.10 Правил дорожнього руху визначено, що перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

З матеріалів, наявних у справі чітко видно, що ділянка дороги між вул. Шевченка та вул. Чикаленка не знаходяться на одному рівні, а для в'їзду на вул. Чекаленка необхідно проїхати пішохідний тротуар, який відділений від дороги бордюром.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що дана ділянка дороги не являється перехрестям, а являє собою місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

За вказаних обставин не знайшло підтвердження посилання апелянта на те, що ОСОБА_4 здійснював обгін на перехресті.

Пунктом 10.1 Правил дорожнього руху встановлено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

З пояснень ОСОБА_4 вбачається, що при виконанні маневру поворот ліворуч, ОСОБА_1 не вчинив належних дій для попередження інших учасників дорожнього руху про свій намір та не переконався в безпечності свого маневру, і допустив зіткнення з транспортним засобом, що здійснював в цей момент його обгін.

Також вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується іншими доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 №088763, характером пошкоджень транспортних засобів, які суд першої інстанції обґрунтовано, з врахуванням приписів ст.251 КУпАП поклав в основу своєї постанови.

Будь-яких підстав не довіряти вищенаведеним доказам - не має, оскільки вони повністю узгоджуються між собою та іншими фактичними обставинами справи, а тому і обґрунтовано покладені в основу оскаржуваної постанови.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги його пояснення та висновок експертного дослідження, не заслуговують на увагу, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд спростував їх, зазначивши, що ділянка дороги, де сталась ДТП, не є перехрестям.

Також суд не взяв до уваги експертне дослідження, виходячи з тих мотивів, що у вихідних даних, наданих ОСОБА_1, місцем зіткнення вказано Т-подібне перехрестя, що з врахуванням фотознімків, не відповідає дійсності.

Що стосується посилань апелянта на порушення п.п.14.6, 14.2, 12.3 ПДР ОСОБА_4, то вони не заслуговують на увагу, так як відсутні дані про складення протоколу про адміністративне правопорушення про порушення ОСОБА_4 зазначених пунктів ПДР, і вони спростовуються поясненнями самого ОСОБА_4.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що саме дії водія ОСОБА_1 перебувають в прямому причинному зв'язку з даною ДТП.

Оцінюючи докази в своїй сукупності, суд дотримався вимог ст.ст.252, 280 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, має постійне місце проживання, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1, та вмотивовано наклав адміністративне стягнення у виді штрафу.

Апеляційний суд вважає, що таке стягнення забезпечить мету адміністративного стягнення, визначену ст.23 КУпАП.

У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Таким чином, підстав для скасування постанови судді щодо ОСОБА_1, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1 а -без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області В.П. Денісов