Постанова № 58075624, 31.05.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р. Справа № 906/1126/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Дужич С.П. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від скаржника: Гарматюк А.Д.- представник згідно договору №29/05-14-01 від 29.05.2014р.

та додаткової угоди від 15.12.2015р. до нього, свідоцтва №4488/10 від 24.03.2011

від ініціюючого кредитора: не з`явився

від кредиторів: не з'явились

від боржника: Неділько І.І.- керівник

арбітражний керуючий (розпорядника майна): Зух С.І.

за участю прокурора: Прищепи О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handels GmbH), Федеративна Республіка Німеччина

на ухвала господарського суду Житомирської області

від 23.11.15 р. у справі № 906/1126/13 (суддя Омельян О.С.)

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі, м.Малин Житомирської області

до Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод", м.Малин Житомирської області

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду від 12.02.2015р. у справі №906/1126/13, зокрема, визнано вимоги Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kohler & Partner Handels GmbH) на суму 17322057,35грн. заборгованості, а також 1218,00грн. судового збору, решту вимог відхилено (а.с.75-96, т.12).

Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2015р. касаційну скаргу Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) задоволено частково; постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015р. та ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.02.2015р. в частині відмови у визнанні грошових вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на суму 6061430,12грн. у справі №906/1126/13 скасовано; справу №906/1126/13 в частині кредиторських вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на суму 6061430,12грн. передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області (а.с.58-66, т.13).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.08.2015р. у справі №906/1126/13, серед іншого, прийнято заяву Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kohler & Partner Handels GmbH) з вимогами до боржника на суму 6061430,12грн. до свого провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні (а.с.7-8, т.15).

При новому розгляді, ухвалою господарського суд Житомирської області від 23.11.2015р. у справі №906/1126/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод", між іншим визнано вимоги Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) до боржника на суму 3221309,57грн. (четверта черга) та відхилено вимоги Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) до боржника на суму 2355497,90грн. (а.с.209 - 218, т.15).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Фірма Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handels GmbH) звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати в частині часткового не визнання грошових вимог за основним зобов'язанням в розмірі 1406562,35грн. та процентів в розмірі 57413,42 євро, що за офіційним курсом НБУ становить 948935,55грн., всього 2355497,90грн. та прийняти в цій частині нове, яким визнати грошові вимоги кредитора - Фірми Кьолер і парнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (КбМег & Рагіпег Нашіеіз ОтЬН), до боржника - Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-екпериментальний ливарно механічний завод" за основним зобов'язанням в розмірі 1406562,35грн. та процентів в розмірі 57413,42 євро, що за офіційним курсом НБУ становить 948935,55 грн., всього 2355497,90грн. (а.с.55-60, т.19).

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм чинного законодавства;

- вказує, що під час судового розгляду суд першої інстанції вірно встановив, що в якості оплати за облігації Покупець перерахував на рахунок Продавця за попереднім договором купівлі-продажу облігацій: 07.06.2011р. - 100000.00 євро; 05.07.2011р. - 30000,00 євро; 04.08.2011р. - 50000,00 євро; 04.08.2011р. - 100000 євро, що загалом становить 280000 євро, що разом на дати платежів складало - 3221309,57грн.. Також під час судового розгляду судом встановлено, що боржник отримував грошові кошти саме в іноземній валюті - в євро;

- не погоджується з висновком суду першої інстанції, який задовольнив вимоги лише в розмірі еквіваленту в національній валюті на дати відповідних платежів, а в іншій частині відмовив, вважаючи, що суд безпідставно відмовив в поверненні коштів за курсом на дату пред'явлення вимоги у справі про банкрутство та стягненні відсотків;

- зазначає, що приймаючи рішення про відмову у визнанні грошових вимог скаржника, суди першої інстанцій не врахували положень Закону про банкрутство в редакції, яка діє з 19.01.2013р. року та положень цивільного законодавства про право кредитора вимагати повернення здійсненої ним передоплати за договором відповідно до ст.693 ЦК України.

Також, попередньо, ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.11.2015р., поряд з іншим, розглянуто по суті та відхилено вимоги Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6911110,96грн..

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 23.11.2015р. в частині відхилення її грошових вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" до боржника на суму 6911110,96грн., з яких 5200000грн. основного боргу, 1210300,00грн. неустойки та 500810,96грн. - 3% річних.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016р. апеляційну скаргу Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" задоволено частково, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.11.2015р. скасовано в частині відхилення вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6911110,96грн. та прийнято в цій частині нове рішення про визнання грошових вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6410300,00грн., з яких 5200000,00грн. основний борг (четверта черга), 1210300,00грн. неустойка (шоста черга) та 2485,33 грн. судові витрати (перша черга), грошові вимоги в частині стягнення 500810,96грн. - 3% річних відхилено (а.с.83 - 90, т.18).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2016р. Фірмі Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handels GmbH) відновлено строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.11.2015р. у справі №906/1126/13 та прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Попередньо, 09.03.2016р. до суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016р. у справі №906/1126/13, в якій останнє просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відхилення грошових вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" в повному обсязі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2016р. у справі №906/1126/13 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handels GmbH) на ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 у справі № 906/1126/13 зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016р. по справі у складі колегії: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Юрчук М.І, суддя Крейбух О.Г..

Справу направлено до Вищого господарського суду України для здійснення касаційного провадження.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016р. у справі №906/1126/13 касаційну скаргу ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016р. у справі №906/1126/13 скасовано, а ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.11.2015р. в частині відхилення вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" (п.3 резолютивної частини ухвали) у справі №906/1126/13 залишено в силі.

В подальшому матеріали справи №906/1126/13 надійшли на адресу Рівненського апеляційного господарського суду.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 28.04.2016р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Крейбух О.Г. у період з 18.04.2016р. по 06.05.2016 р., перебуванням у відпустці судді - члена колегії Юрчука М.І. у період з 18.04.2016р. по 29.04.2016р. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суддів.

Протоколом автоматичної зміни складу суду колегії суддів від 28.04.2016р. визначено колегію у такому складі: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Дужич С.П., суддя Саврій В.А..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.04.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у новому складі, зокрема, головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Дужич С.П., суддя Саврій В.А..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.04.2016р., у складі колегії суддів: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Дужич С.П., суддя Саврій В.А., провадження у справі №906/1126/13 поновлено на призначено її розгляд на 16.05.2016р..

Відповідно до розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2016р. у справі №906/1126/13 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, враховуючи те, що останнім днем строку, встановленого ГПК України для розгляду апеляційної скарги у даній справі є 16.05.2016р., а також, тимчасову непрацездатність головуючого судді (судді-доповідача) Демянчука Ю.Г. у період з 13.05.2016р. по 16.05.2016р. включно, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №906/1126/13.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2016р., у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демянчука Ю.Г., визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П., суддя Саврій В.А..

Відповідно до розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2016р. у справі №906/1126/13, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Саврія В.А. у період з 16.05.2016р. по 17.05.2016р. включно, та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді-доповідача) у справі, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.05.2016р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Саврія В.А., визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П., суддя Крейбух О.Г..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у новому складі, зокрема, головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П., суддя Крейбух О.Г..

16.05.2016р. в судовому засіданні суддею Крейбух О.Г. подано заяву про самовідвід у справі №906/1126/13.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2016р. заяву про самовідвід судді Крейбух О.Г. у справі №906/1126/13 задоволено.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.05.2016р. у справі №906/1126/13, у зв'язку із задоволенням відводу (самовідводу) судді відповідно до ст.20 ГПК України, визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П., суддя Савченко Г.І..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2016р., у складі колегії суддів: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П., суддя Савченко Г.І., апеляційну скаргу Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handels GmbH) на ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.11.2015р. у справі №906/1126/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 31.05.2016р..

Представник скаржника в судовому засіданні 31.05.2016р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просить ухвалу господарського суд Житомирської області від 23.11.2015р. у справі №906/1126/13 скасувати в частині часткового не визнання грошових вимог за основним зобов'язанням в розмірі 1406562,35грн. та процентів в розмірі 57413,42 євро, що за офіційним курсом НБУ становить 948935,55грн., всього 2355497,90грн. та прийняти в цій частині нове, яким визнати грошові вимоги кредитора - Фірми Кьолер і парнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (КбМег & Рагіпег Нашіеіз ОтЬН), до боржника - Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-екпериментальний ливарно механічний завод" за основним зобов'язанням в розмірі 1406562,35грн. та процентів в розмірі 57413,42 євро, що за офіційним курсом НБУ становить 948935,55грн., всього 2355497,90грн..

Представник боржника у письмовому відзиві від 11.05.2016р. по справі та в судовому засіданні 31.05.2016р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд прийняти судове рішення, яким грошові вимоги скаржника по договору відхилити у повному обсязі, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна) у письмовому відзиві від 13.05.2016р. №01-20/7 та в судовому засіданні 31.05.2016р. надав пояснення по справі. Просить суд прийняти судове рішення, яким грошові вимоги скаржника по договору відхилити у повному обсязі, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Прокурор в судовому засіданні 31.05.2016р. відносно вимог апеляційної скарги поклався на розсуд суду.

Інші учасники судового процесу не скористалися правом подачі письмових відзивів на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду ухвали місцевого господарського суду.

Інші учасники судового процесу в судове засідання 31.05.2016р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ухвали суду від 18.05.2016р. про прийняття апеляційної скарги до провадження направлена належним чином усім учасникам провадження у справі про банкрутство та повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції від 19.05.2016р..

Також, ухвалою суду від 18.05.2016р. про прийняття апеляційної скарги до провадження участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.

У відповідності до ч.4 ст.106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду відсутніх представників учасників судового процесу, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників останніх.

Заслухавши пояснення скаржника, боржника, арбітражного керуючого (розпорядника майна) та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У провадженні господарського суду Житомирської області знаходиться справа про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод".

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.09.2014, зокрема, порушено провадження у справі №906/1126/13 про банкрутство ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод".

Оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 10.09.2014р. за №8670 (а.с.263, т.2).

10.10.2014р. шляхом направлення поштового відправлення Фірма Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) звернулася до господарського суду зі заявою від 10.10.2014р. з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" на суму 24121402,25грн. заборгованості (а.с.1-86, т.5).

14.10.2014р. вказана заява надійшла до суду.

В подальшому, як вже зазначалось, після розгляду вказаних вимог судами різних інстанції, ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.08.2015р., серед іншого, прийнято заяву Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kohler & Partner Handels GmbH) з вимогами до боржника на суму 6061430,12грн. до свого провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні.

02.09.2015р. до господарського суду Житомирської області надійшли пояснення Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kohler & Partner Handels GmbH) від 02.09.2015р. щодо грошових вимог, які виникли за попередньою оплатою за облігації (а.с.34-39, т.15).

Вказані пояснення у частині визначення нового розміру вимог кредитора розцінено місцевим господарським судом як заява кредитора про зменшення вимог кредитора до боржника до суми 5576807,47грн., про що зазначено в ухвалі господарського суду Житомирської області від 02.09.2015р. (а.с.94-98, т.15).

Ухвалами господарського суду Житомирської області від 02.09.2015р. та 07.10.2015р., 21.10.2015р., 05.11.2015р., зокрема, відкладено розгляд заяви Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kohler & Partner Handels GmbH) з вимогами до боржника на суму 5576807,47грн. (з урахуванням заяви про зменшення вимог).

Як вже зазначалося, ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.11.2015р. у справі №906/1126/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод", між іншим визнано вимоги Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) до боржника на суму 3221309,57грн. (четверта черга) та відхилено вимоги Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) до боржника на суму 2355497,90грн. (а.с.209 - 218, т.15).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статей 12, 15, 16, 20 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особливостей.

Відповідно до ч.2 ст.4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи про банкрутство.

У відповідності ч.1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частиною 15 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення відбувається лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство, а пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може проходити у порядку, передбачених цим Законом.

Отже, з моменту порушення провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" розгляд як конкурсних, так і поточних грошових вимог його кредиторів здійснюється виключно у випадку та порядку, встановленому спеціальними нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частинами 1, 2, 6, 8 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч.2 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Розглянувши заяву Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kohler & Partner Handels GmbH) в частині вимог до боржника на суму 5576807,47грн. (з урахуванням заяви про зменшення вимог), судом встановлено, зокрема, наступне.

Як свідчать матеріали справи, 22.04.2011р. протоколом №11 загальних зборів акціонерів боржника було затверджено Рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій, відповідно до якого передбачався випуск облігацій двох серій у бездокументірній формі номінальною вартістю 1,00грн. відповідно у кількості 3000000 шт. та 12000000 шт.. До переліку осіб, серед яких емітент мав намір розмістити вказані облігації було включено, поряд з іншими, Кьолера Маттіаса Карл-Хайнц (а.с.210-236, т.8).

01.06.2011р. між Відкритим акціонерним товариством "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод "МДЕЗ" як продавцем, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод", та фізичною особою Маттіасом Карл-Хайнц Кьолером як покупцем було укладено попередній договір купівлі-продажу облігацій №1 (а.с.237-239, т.8).

Згідно п.1.1 попереднього договору, продавець зобов'язався після належного оформлення права власності на облігації передати пакет облігацій у власність покупця, що складають номіналом 12500000,00грн., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продавцю на умовах цього договору 2500000,00грн. іменних дисконтних облігацій.

Розрахунки по цьому договору здійснюються частинами до виготовлення облігацій (п.3.1 попереднього договору).

Валюта розрахунку - євро у перерахунку з гривні по курсу НБУ на дату здійснення платежу (п.3.2 попереднього договору).

На підставі виставлених боржником рахунків-фактур (інвойсів), Кьолер Маттіас Карл-Хайнц перерахував на рахунок боржника в якості оплати за попереднім договором купівлі-продажу облігацій, а саме:

07.06.2011р. - 100000,00 євро;

05.07.2011р. - 30000,00 євро;

04.08.2011р. - 50000,00 євро;

04.08.2011р. - 100000 євро,

що разом становить 280000 євро (а.с.74-80, т.5).

18.08.2011р. Житомирським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку засвідчено випуск боржником облігацій серії А на загальну суму 3000000,00грн. номінальною вартістю одна гривня та облігацій серії Б на загальну суму 12000000,00грн. номінальною вартістю одна гривня, що підтверджується тимчасовими свідоцтвами про реєстрацію випуску облігацій підприємствами (а.с.248-249, т.8).

22.09.2011р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу облігацій №1. За цим договором, з урахування внесених в нього змін згідно додаткової угоди №1, покупець мав придбати і набути права власності на 3000000 штук облігацій підприємств іменних безпроцентних серії А, міжнародний ідентифікаційний номер UА4000128334, номінальною вартістю кожної 1 гривня, а також 12000000 штук облігацій підприємств іменних безпроцентних серії В (Б), міжнародний ідентифікаційний номер UА4000128359, номінальною вартістю кожної 1 гривня. При цьому сторонами, з урахуванням внесених сторонами змін, визначено, що сумарна ціна договору складає 3000000,00грн. (а.с.242-245, т.8).

Відповідно до п.8 договору купівлі-продажу облігацій, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання належним чином уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Надалі покупець спірних цінних паперів Маттіас Карл-Хайнц Кьолер передав своє право вимоги до боржника на суму 280000 євро попередньої оплати Фірмі Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kohler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на підставі договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань від 03.01.2014р. (а.с.29-30, т.5).

У відповідності до ч.ч.1, 3, 7, 9 ст.7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії. Емітент, у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації. Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред'явника. Обіг облігацій дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій. Продаж облігацій здійснюється в національній валюті, а якщо це передбачено законодавством та проспектом емісії відповідного випуску облігацій (для державних облігацій України - умовами їх розміщення), - в іноземній валюті.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За приписами ч.1 п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Відповідно до ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Оскільки чинним законодавством не передбачений типовий договір купівлі-продажу цінних паперів та виключний перелік умов такого договору, сторони відповідно до ст.628 ЦК України на підставі вільного волевиявлення не включили до договору пункт щодо строку виконання зобов'язання.

Разом з тим, заперечення боржника щодо вимог кредитора з підстав ненастання строку виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу облігацій від 22.09.2011р. №1 відхиляються судом з наступних підстав.

Положеннями ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено поняття конкурсного кредитора як кредитора за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, конкурсним кредитором може бути визнана особа, вимоги за основним зобов'язанням якої виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, незалежно від настання строку виконання зобов'язань, а також особа, вимоги якої до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Відтак, з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника справи про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, як майнового, так і грошового характеру, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов'язаннями зобов'язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням строку, визначеного ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в зазначеній редакції), оскільки протилежне матиме наслідком їх облік як вимог шостої черги.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом у постанові від 14.07.2015р. при оскарженні ухвали господарського суду Житомирської області від 12.02.2015р. у даній справі щодо вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kohler & Partner Handels GmbH).

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно постанови №14/166 від 18.11.2014р. у справі №15/52/2012/5003 у подібних правовідносинах за редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинною до 19.01.2013р..

Матеріалами справи стверджується, що 10.09.2014р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (а.с.263, т.2).

Отже, з 10.09.2014р. є таким, що настав строк виконання боржником усіх зобов'язань, які виникли до моменту порушення провадження у даній справі про банкрутство ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.09.2014р. (а.с.253-257, т.2).

За приписами ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, за договором купівлі-продажу облігацій з попередньою оплатою можуть виникати грошові зобов'язання продавця щодо повернення попередньої оплати у випадку неналежного виконання зобов'язання з передачі товару.

Подання кредитором заяви з вимогами до боржника розцінюється господарським судом як вимога кредитора про повернення попередньої оплати за договором купівлі-продажу облігацій.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості боржника перед Фірмою Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kohler & Partner Handels GmbH), суд враховує, зокрема, наступне.

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Як встановлено місцевим господарським судом, що Фірмою Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kohler & Partner Handels GmbH) визначено розмір грошових вимог до боржника в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Разом з тим, як зазначалося вище, п.3.2 попереднього договору купівлі-продажу облігацій від 01.06.2011р. №1 визначено, що валюта розрахунку - євро у перерахунку з гривні по курсу НБУ на дату здійснення платежу.

Враховуючи вище викладене господарський суд Житомирської області дійшов обґрунтованого висновку, що розмір грошових вимог кредитора в національній валюті має визначатися за курсом, встановленим Національним банком України на дату здійснення платежу.

Дослідивши зміст виписки з рахунку Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (а.с.143-219, т.16) судом встановлено наступне.

07.06.2011р. Маттіас Карл-Хайнц перерахував на рахунок боржника в якості оплати за попереднім договором купівлі-продажу облігацій 100000,00 євро (а.с.75, т.5).

09.06.2011р. за продаж на міжбанку 99848,00 євро (152,00 євро знято як комісію банком платником) по курсу 11,665грн./євро, на рахунок боржника зараховано 1162397,47грн. та знято комісію у розмірі 2329,45грн., що разом становить 1164726,92грн..

Відповідно до п.3.3 попереднього договору купівлі-продажу облігацій від 01.06.2011р. №1, з урахування додаткової угоди до нього, комісії банків-кореспондентів по проходженню коштів сплачуються за рахунок продавця (а.с.240, т.8).

Отже, витрати щодо сплати комісії банку платника та банку отримувача суд покладає на боржника.

З урахуванням того, що офіційний курс Національного банку України станом на 07.06.2011р. становив 11,638121грн./євро, розмір сплачених кредитором кошти у сумі 100000,00 євро станом на дату платежу може бути визначений у національній валюті як 1163812,10грн..

Разом з тим, з підстав того, що сума коштів, зарахованих на рахунок боржника за курсом міжбанку у національній валюті, більша ніж сума сплачених кредитором коштів у національній валюті за курсом Національного банку України, заборгованість боржника за вказаним платежем судом визначається виходячи із фактичного розміру коштів, що надійшли на рахунок боржника - 1164726,92грн..

05.07.2011р. Маттіас Карл-Хайнц перерахував на рахунок боржника в якості оплати за попереднім договором купівлі-продажу облігацій 30000,00 євро (а.с.77, т.5).

06.07.2011р. за продаж на міжбанку 30000,00 євро по курсу 11,45грн./євро, на рахунок боржника зараховано 342808,00грн. та утримано комісію у розмірі 692,00грн., що разом становить 343500,00грн..

З огляду на те, що офіційний курс Національного банку України станом на 05.07.2011р. становив 11,558675грн./євро, сплачені кредитором кошти у сумі 30000,00 євро станом на дату платежу становлять у національній валюті 346760,25грн..

З викладених підстав заборгованість боржника за вказаним платежем становить 346760,25грн..

04.08.2011р. Маттіасом Карл-Хайнцом перераховано на рахунок боржника в якості оплати за попереднім договором купівлі-продажу облігацій 150000,00 євро (а.с.79-80, т.5).

04.08.2011р. за продаж на міжбанку 150000,00 євро по курсу 11,38грн./євро, на рахунок боржника зараховано 164746,00грн., 1538840,00грн. та знято комісію у розмірі 3414,00грн., що разом становить 1707000,00грн..

З огляду на те, що офіційний курс Національного банку України станом на 04.08.2015р. становив 11,398816грн./євро, розмір сплачених кредитором коштів у сумі 150000,00 євро станом на дату платежу становить у національній валюті 1 709822,40грн..

З підстав викладеного заборгованість боржника за вказаним платежем становить 1709822,40грн..

Отже, загальна заборгованість Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" перед Фірмою Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kohler & Partner Handels GmbH) за сплаченою попередньою оплатою за договором купівлі-продажу векселів становить 3221309,57грн..

Щодо вимог кредитора на суму 57413,42 євро процентів (відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на дату звернення до господарського суду - 948935,55грн.), нарахованих у розмірі облікової ставки НБУ за період з 01.11.2011р. по 09.09.2014р., господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено кредитором (скаржником), що оскільки розміщення облігацій серії А, В мало бути завершено 31.10.2011р., то 01.11.2011р. є першим днем, коли кредитор повинен був отримати облігації. З огляд на викладене, на думку кредитора, правомірним є нарахування у відповідності до ст.536 та ст.1048 ЦК України на суму попередньої оплати процентів у розмірі облікової ставки НБУ на суму 57413, 42 євро.

У відповідності до ч.3 ст.693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Фірма Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kohler & Partner Handels GmbH) вважає за можливе нарахування процентів із застосування аналогії закону (ч.1 ст.8 ЦК України) на підставі ч.1 ст.1048 ЦК України, якою передбачено, що у разі не встановлення договором позики розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Розмір процентів за користування чужими коштами у разі припинення дії договору купівлі-продажу облігацій та збереження грошових коштів без достатньої правової підстави не встановлено договором, законом, або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами внаслідок укладення договору купівлі продажу-облігації та подальшого безпідставного збереження грошових коштів, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої ст.8 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015р. у справі №3-39гс15.

Отже, колегія суддів погоджується з вірним висновком господарського суду Житомирської області, що вимоги Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) до боржника в частині відсотків, нарахованих на попередню оплату за договором купівлі-продажу облігацій підлягають відхиленню.

Враховуючи зазначене вище в сукупності, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав вимоги Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) до боржника на суму 3221309,57грн. з включенням до четвертої черги реєстру вимог кредиторів та відхилив вимоги на суму 2355497,90грн..

Також, в іншій частині оскаржена ухвала місцевого господарського суду не переглядається, оскільки її вже було перевірено судом касаційної інстанції.

Згідно з ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 та ч.2 ст.34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до приписів ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Доводи Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handels GmbH), наведені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків місцевого суду не спростовують.

За наведених обставин, ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.11.2015р. у справі №906/1126/13 в частині розгляду заяви Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kohler & Partner Handels GmbH) з вимогами до боржника на суму 5576807,47грн. (з урахуванням заяви про зменшення вимог) слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handels GmbH) - без задоволення.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.11.2015р. у справі №906/1126/13 в частині розгляду заяви Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kohler & Partner Handels GmbH), Федеративна Республіка Німеччина з вимогами до боржника на суму 5576807,47грн. (з урахуванням заяви про зменшення вимог) залишити без змін, а апеляційну скаргу Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handels GmbH), Федеративна Республіка Німеччина - без задоволення.

2. Справу №906/1126/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Савченко Г.І.