Постанова № 58075595, 26.05.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р. Справа № 922/273/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю

прокурора - Горгуль Н.В.

представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 13.04.2016

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №01-31/85 від 12.01.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської районної державної адміністрації Харківської області (вх. №886 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 03.03.16 у справі № 922/273/16

за позовом ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу", м. Харків

до Харківської районної державної адміністрації Харківської області

про захист права інтелектуальної власності та визнання поновленими договорів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.03.2016 у справі № 922/273/16 (суддя Макаренко О.В.) позов задоволено частково. Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 10 червня 1999 року, укладений між Харківською районною державною адміністрацією та ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу", який зареєстрований у Харківській райдержадміністрації в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 16 червня 1999 року за №4, на тих самих умовах на строк до 10.06.2019 р. Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки лісового фонду від 09 серпня 2001 року, укладений між Харківською районною державною адміністрацією та ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу", який зареєстрований у Харківському районному відділі земельних ресурсів 04 вересня 2001 року, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 2, на таких самих умовах на строк до 09.08.2021р.

Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду Харківської області від 03.03.2016 у справі № 922/273/16, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог відповідач зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст. 33 Закону України «Про оренду землі», неповне зясування обставин справи, посилаючись при цьому на те, що позивачем в порушення вимог зазначеної норми права жодного разу не надавались до Харківської районної адміністрації проекти додаткових угод до вищезазначених договорів оренди землі. Також, відповідач вказує на те, що позивачу були направлені листи № 3161/02-11 від 19.08.2010 та № 1195/02-13 від 28.03.2011 щодо продовження дії договорів оренди. Відповідач наголошує, що повноваження стосовно надання в користування земельних ділянок лісового фонду та земель рекреаційного призначення, а також надання водних обєктів у користування на умовах оренди, не відносить до повноважень райдержадміністрації, а належить до компетенції Харківської обласної державної адміністрації. Крім того, як зазначає відповідач, жодна із земельних ділянок, вказаних у спірних договорах оренди землі, не є сформованою, відсутні кадастрові номера, відомості про земельні ділянки не внесені до Державного земельного кадастру.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Позивач посилається на те, що редакцією ст. 33 Закону України «Про оренду землі», що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не було передбачено обовязку орендаря надавати орендодавцю проект додаткової угоди про поновлення договору. В подальшому набрала чинності нова редакція закону, відповідно до якої було встановлено автоматичну процедуру продовження договорів, у звязку з чим позивач, не отримуючи вимог про звільнення земельних ділянок, продовжував їх використання, вважаючи договір поновленим. Позивач також заперечує факт отримання протягом 2009-2011 року жодних листів від Харківської районної державної адміністрації щодо поновлення договорів оренди. Таким чином, позивач вважає, що виходячи із змісту ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, що діє на даний час, договір оренди землі має бути поновлений автоматично у звязку з відсутністю письмової вимоги орендодавця щодо звільнення земельної ділянки у встановлений законом строк.

14.04.2016 прокуратура Харківської області надала до суду апеляційної інстанції заяву про вступ у справу в порядку ст. 29 ГПК України та відповідно до вимог ч. 6 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, посилаючись на те, що під час розгляду справи можливе порушення інтересів держави в особі Харківської районної державної адміністрації.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 розгляд справи відкладено на 12.05.2016.

11.05.2016 відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи через зайнятість уповноваженого представника в іншому судовому засіданні Апеляційного суду Харківської області по справі № 22ц/790/1173/16 за позовом ОСОБА_3 до Харківської районної державної адміністрації Харківської області, служби у справах дітей Харківської райдержадміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Харківської райдержадміністрації та договорів купівлі-продажу, враховуючи те, що рішення по цій справі може суттєво вплинути на права та інтереси малолітньої дитини.

Крім того, 12.05.2016 прокуратура надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зокрема посилається на те, що ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу" отримало право користування земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення та лісового фонду у судовому порядку за відсутності підстав, передбачених чинним земельним законодавством та з порушенням відповідної процедури, що порушує інтереси держави, оскільки нормативна грошова оцінка та розмір орендної плати не відповідають чинним на цей час ставкам, та є значно нижчими, що призводить до недоотримання бюджетом значних сум коштів. Прокурор посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки позивач не надав доказів звернення до відповідача із вимогою продовжити договір на той самий строк і на тих же умовах, і така додаткова угода не була укладена у визначений законом місячний строк після закінчення дії договору. Разом з цим, прокурор зазначив про застосування наслідків спливу позовної давності в разі наявності підстав для поновлення порушеного права позивача. Враховуючи викладені у відзиві доводи, прокурор просив суд задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволення позову ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.ж05.2016 розгляд справи відкладено на 26.05.2016.

Позивач надав додаткові пояснення по справі щодо застосування різних редакцій Закону України «Про оренду землі» до спірних договорів, посилаючись на те, що у позивача виникло переважне право на поновлення договору з моменту направлення листів про намір продовжити його дію. В звязку з чим позивач вважає, щодо обох договорів застосовується редакція Закону до 12.03.2011, а тому, враховуючи переважне право на продовження дії договору, спірні договори є фактично поновленими у 2009 та 2011 році, оскільки відповідач на той час не висловив свою волю щодо їх припинення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 10.06.1999 року між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Харківській райдержадміністрації в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 16.06.1999 р. за №4 (далі договір від 10.06.1999 р.). Відповідно до умов вказаного договору відповідач надав, а позивач прийняв у тимчасове користування земельну ділянку за адресою: Нагорьєвське водоймище Жовтневого лісгоспу на території Безлюдівської селищної ради, загальною площею 80,3 га, у тому числі води 70,3 га, інших угідь (пісків) 10,0 га згідно з планом землекористування, що додається.

Згідно п.1.2. вказаного договору земельна ділянка надана позивачеві у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 10 років для створення зони відпочинку "Нагорьєвський", проведення культурно-оздоровчих, рекреаційних та спортивних заходів.

Крім того, 09.08.2001 року між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований у Харківському районному відділі земельних ресурсів 04.09.2001 р., про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 2 (далі договір від 09.08.2001 р.). Відповідно до договору від 09.08.2001 року відповідач передав, а позивач прийняв у тимчасове користування земельну ділянку з земель лісового фонду, яка знаходиться у Васищевському лісництві Жовтневого держлісгоспу, загальною площею 1,16 га лісових насаджень, згідно з планом землекористування.

За умовами договору від 09.08.2001 року земельна ділянка надана позивачу в оренду строком на 10 років з метою культурно-оздоровчих, рекреаційних цілей без права капітального будівництва та вирубки дерево-чагарникових насаджень.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2009 позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 7 від 05.05.2009 р., в якому просив відповідача розглянути питання про продовження договору оренди земельної ділянки за адресою Нагорьєвське водоймище Жовтневого лісгоспу на території Безлюдівської селищної ради, загальною площею 80,3 га шляхом укладання відповідного договору на новий строк, а також укласти з позивачем відповідний договір оренди земельної ділянки.

20.07.2010 позивач направив відповідачеві повторно аналогічний лист за вих. № 20/07-1 від 20.07.2010, в якому вдруге просив відповідача розглянути питання щодо подовження дії договору від 10.06.1999 року та укласти відповідний договір.

Однак, як зазначає позивач, відповідач жодної відповіді на дані листи не надав.

Крім того, 09.07.2011 позивач звернувся до відповідача листом № 1, в якому просив розглянути питання про викладення договору оренди земельної ділянки лісового фонду від 09.08.2001 (зареєстрований у Харківському районному відділі земельних ресурсів 04.09.2001 за № 2) у новій редакції, з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Однак, як зазначає позивач, відповіді на даний лист відповідач також не надав.

Отже, позивач вважає, що він скористався своїм правом на поновлення обох договорів на новий строк та відповідно до зазначених вище умов звернувся до відповідача з відповідними клопотаннями.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2015 відповідач надіслав позивачеві листа за № 01-15/3213, в якому просив позивача звільнити орендовані земельні ділянки в звязку із закінченням строку дії спірних договорів та з урахуванням надходження на адресу відповідача листа від особи, зацікавленої в оренді земельної ділянки на даній території.

Позивач вважає, що вимоги відповідача щодо звільнення позивачем орендованих земельних ділянок свідчить про порушення переважного права позивача на укладення вказаних договорів оренди відповідних земельних ділянок на новий строк, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про визнання поновленими вказаних договорів оренди земельної ділянки на новий строк на тих же самих умовах.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, оскільки дія договору від 10.06.1999 року мала припинитись у 2009 році, а дія договору від 09.08.2011 року у 2011 році, тому до даних правовідносин застосовується редакція Закону, що діяла до 2011 року. Позивач належним чином повідомив відповідача вищезазначеними листами про свій намір продовжити дію вказаних договорів оренди земельної ділянки на новий строк. Позивач (орендар) продовжував користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договорів оренди землі. Проте відповідач не надав позивачеві жодної відповіді на листи позивача, а також не направив у встановлений ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" строк (тобто, протягом одного місяця після закінчення строку дії договорів) повідомлень про наявність у нього заперечень щодо користування позивачем орендованими земельними ділянками та продовження цих договорів на новий термін. За таких обставин, на підставі положень частини 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла до 2011 року), суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір від 10.06.1999 року та договір від 09.08.2001 року підлягають поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені даними договорами, а позивач мав право на укладання додаткової угоди про поновлення вказаних вище договорів.

Разом з цим, що стосується наведених відповідачем доводів щодо пропуску позивачем позовної давності до позовних вимог позивача про визнання поновленими вищевказаних договорів оренди земельної ділянки, суд першої інстанції вважав, що позов подано позивачем у межах строків, встановлених ст. ст. 256-257 ЦК України, враховуючи те, що дії, направлені на порушення прав позивача, а саме: переважного права на укладення вищевказаних договорів оренди на новий строк, вчинені відповідачем у грудні 2015 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи в порушення вимог ст. 43 ГПК України не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, положенням статті 33 Закону України "Про оренду землі" в контексті спірних правовідносин, що, враховуючи суть спору, свідчить про не зясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, що, в свою, чергу призвело до невірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом даного господарського спору є вимога позивача:

- про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 10.06.1999 року, укладений між позивачем та відповідачем, який зареєстрований у Харківській райдержадміністрації в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 16.06.1999 року №4, на тих самих умовах, на строк до 10.06.2019 року;

- про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 09.08.2001 року, укладений між позивачем та відповідачем, який зареєстрований у Харківському районному відділі земельних ресурсів 04.09.2001 року, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис №2, на таких самих умовах, на строк до 09.08.2021 року.

Позиція ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу" полягає в тому, що спірні договори оренди є вже фактично поновленими відповідно до положень Закону України «Про оренду землі», оскільки, як вважає позивач, він скористався своїм правом на поновлення обох договорів на новий строк та відповідно до зазначених вище умов звернувся до відповідача з відповідними листами, а відповідач, в свою чергу, на той час не висловив свою волю щодо їх припинення.

Також, позивач посилається на те, що він продовжує виконувати умови договорів, сплачує орендну плату, а орендодавець до цього часу не здійснював перешкод в користуванні земельною ділянкою, що є предметом договорів.

За таких обставин, в силу положень ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла до 2011 року), позивач вважає, що спірні договори підлягають поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договорами, а орендар - ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу" має право на укладання додаткової угоди про поновлення вказаних вище договорів.

Відповідно до Закону України "Про оренду землі" оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону). Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обовязки.

У статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обовязки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір.

Відповідно до п. 2.17. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 р. N6 у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі". Господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору. Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Так, до Закону України «Про оренду землі», з урахуванням змін які відбувалися в цілому у законодавстві у сфері земельних відносин, внесені чисельні зміни, у тому числі Законами від 03.06.2008, 16.09.2008, 11.06.2009, 05.11.2009, 11.02.2010, 01.07.2010, 08.07.2010, 09.07.2010, 02.12.2010, 17.02.2011, 07.07.2011, 05.07.2012 тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «Федерація боксу та кікбоксінгу» у позовній заяві посилається як на підставу своїх вимог на нормативні положення частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла до 12.03.2011).

Як свідчать матеріали справи, 10.06.1999 року між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки (зареєстрований у Харківській райдержадміністрації за №4), відповідно до умов якого відповідач надав, а позивач прийняв у тимчасове користування земельну ділянку за адресою: Нагорьєвське водоймище Жовтневого лісгоспу на території Безлюдівської селищної ради, загальною площею 80,3 га, у тому числі води 70,3 га, інших угідь (пісків) 10,0 га згідно з планом землекористування, що додається.

Згідно п.1.2. вказаного договору земельна ділянка надана позивачеві у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 10 років для створення зони відпочинку "Нагорьєвський", проведення культурно-оздоровчих, рекреаційних та спортивних заходів.

Відповідно до підпункту "а" п. 3.2. розділу 3 договору від 10.06.1999 року орендар, зокрема, має право пріоритетного продовження його на новий строк шляхом подання до райдержадміністрації відповідного клопотання.

Згідно пункту "в" розділу 4 договору від 10.06.1999 року після закінчення строку, на який укладено цей договір, орендар, при належному виконанні умов цього договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Таким чином, умовами договору чітко визначено переважне право орендаря на поновлення договору після закінчення дії договору. Оскільки договір від 10.06.1999 року припинив свою дію 10.06.2009 року, то до спірних правовідносин повинна застосовуватися редакція Закону України «Про оренду землі» зі змінами, внесеним від 16.09.2008, які набули чинності 14.10.2008.

Згідно статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції 14.10.2008), після закінчення строку договору оренди землі орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

В разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. Якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, останній підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2009 позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 7, в якому просив відповідача розглянути питання про продовження договору оренди земельної ділянки за адресою Нагорьєвське водоймище Жовтневого лісгоспу на території Безлюдівської селищної ради, загальною площею 80,3 га шляхом укладання відповідного договору на новий строк, а також укласти з позивачем відповідний договір оренди земельної ділянки.

20.07.2010 позивач направив відповідачеві повторно аналогічний лист за вих. № 20/07-1 від 20.07.2010, в якому вдруге просив відповідача розглянути питання щодо подовження дії договору від 10.06.1999 року та укласти відповідний договір.

Проте, як зазначає позивач, відповідач в установлений законом строк відповіді не надав, в звязку з чим позивач вважає, що в силу положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), за відсутності наявності з боку відповідача заперечень щодо продовження дії договору на новий термін, договір від 10.06.1999 року підлягає поновленню на той самий строк і на тих умовах, які були передбачені договором.

Разом з цим, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про те, що у даному разі поновлення зокрема договору від 10.06.1999 року відбулося у 2009 році, оскільки відповідач на той час належним чином не висловив свою волю щодо його припинення.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент спірних правовідносин) не передбачено порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. Однак, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності повязувалась з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, рішення про поновлення або відмову у поновленні договору оренди від 10.06.1999 року відповідачем не приймалось. Вказані обставини спростовують твердження позивача про те, що поновлення договору оренди земельної ділянки від 10.06.1999 року відбулося автоматично у 2009 році.

Крім того, 09.08.2001 року між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки оренди земельної ділянки (зареєстрований у Харківському районному відділі земельних ресурсів 04.09.2001 за № 2), відповідно до умов якого відповідач передав, а позивач прийняв у тимчасове користування земельну ділянку з земель лісового фонду, яка знаходиться у Васищевському лісництві Жовтневого держлісгоспу, загальною площею 1,16 га лісових насаджень, згідно з планом землекористування.

За умовами договору від 09.08.2001 року земельна ділянка надана позивачу в оренду строком на 10 років з метою культурно-оздоровчих, рекреаційних цілей без права капітального будівництва та вирубки дерево-чагарникових насаджень.

Абзацом 1 підпункту 2.2., пункту 2 договору від 09.08.2001 передбачено, що цей договір укладається строком на 10 років, починаючи з дати його реєстрації. По закінченні терміну договору орендар має право його пролонгації з орендодавцем, при бажанні щодо продовження дії договору на новий термін орендар повинен повідомити орендодавця не пізніше ніж за 2 місяці до його закінчення.

Таким чином, у орендаря виникло переважне право на поновлення договору після закінчення дії договору, тобто після 09.08.2011, тому до спірних правовідносин повинна застосовуватися редакція Закону України «Про оренду землі» зі змінами, внесеним від від 11.02.2011, які набули чинності 12.03.2011.

За приписами частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 12.03.2011) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Разом з тим, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Відтак, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 наведеної вище статті.

Так, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які були запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Натомість для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів, як-то: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 09.07.2011 позивач звернувся до відповідача листом № 1, в якому просив розглянути питання про викладення договору оренди земельної ділянки лісового фонду від 09.08.2001 (зареєстрований у Харківському районному відділі земельних ресурсів 04.09.2001 за № 2) у новій редакції, з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Проте, даний лист не містить жодних посилань щодо наміру ТОВ «Федерація боксу та кікбоксінгу» скористатись своїм переважним правом на продовження дії договору. Відповідно до тексту вказаного листа ТОВ «Федерація боксу та кікбоксінгу» повідомляє Харківську РДА про те, що 01.01.2002 набрав чинності Земельний кодекс України, у зв'язку з чим, просить привести у відповідність умови договору оренди земельної ділянки лісового фонду.

Крім того, в порушення процедури, передбаченої вказаними нормами земельного законодавства, до листа-повідомлення від 09.07.2011 не додано проекту додаткової угоди, тобто не визначено істотних умов, на яких позивач бажає укласти такий договір.

Варто відзначити, що виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України, слід дійти висновку про те, що реалізація права на поновлення договору оренди, яка передбачена статтею 33 Закону України "Про оренду землі", відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Колегія суддів критично ставиться до наданих відповідачем доказів на підтвердження надання позивачу відповідей щодо продовження дії договорів (копії листів № 3161/02-11 від 19.08.2010 та № 1195/02-13 від 28.03.2011), оскільки відповідачем не доведено факт направлення та отримання позивачем даних листів.

Проте, дані обставини не спростовують відсутність факту волевиявлення сторін на продовження дії договорів оренди земельних ділянок, оскільки по-перше, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки від 10.06.1999 року в силу статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент спірних правовідносин) не передбачала автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки, тоді як будь-яке рішення органу місцевого самоврядування з цього приводу відсутнє. По-друге, направлений позивачем лист від 09.07.2011 не містить жодних посилань про намір (волевиявлення) ТОВ «Федерація боксу та кікбоксінгу» скористатись своїм переважним правом на продовження дії договору від 09.08.2001 на тих самих умовах.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що за змістом ст. 33 Закону порушення переважного права орендаря, яке підлягає судовому захисту, матиме місце при укладенні договору оренди з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати своє переважне право.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем, відповідачем будь-яких договорів оренди стосовно спірної земельної ділянки з іншими особами не укладалось. Позивач не надав доказів звернення до відповідача із вимогою продовжити договір на той самий строк і на тих самих умовах, і така додаткова угода не була укладена у визначений законом місячний строк після закінчення договору.

Виходячи з приписів частин 7-9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що сторони договору оренди землі не дотримались вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» щодо поновлення цього договору, оскільки орендар у встановлений договором строк не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору від 09.08.2001 на тих самих умовах і на той же строк з відповідним проектом додаткової угоди. Відтак позивач не довів, що його право на укладення додаткової угоди про пролонгацію договору на підставі ч.3 ст. 33 Закону (на яку посилається позивач в позовній заяві) є порушеним, оскільки з такою пропозицією він до відповідача не звертався.

Відтак, наведені позивачем доводи про те, що поновлення договорів оренди земельних ділянок відбулось у 2009 та у 2011 році, не відповідають дійсності та є такими, що спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в орендаря переважного права на поновлення договорів оренди землі на новий строк, оскільки останнім не дотримано процедури такого поновлення, встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Вищезазначені висновки відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом України в постанові від 23 березня 2016 року у справі № 6-146ц16.

Отже, оскільки додаткові угоди в установлений законом строк не були укладені, позивач мав своєчасно звернутись до суду з цього приводу, враховуючи, що договір оренди землі від 10.06.1999 року закінчив свою дію 10.06.2009 року (за умови відсутності автоматичної пролонгації на той час), а договір від 09.08.2001 року закінчив свою дію 09.08.2011 року, тоді як з позовною заявою звернувся лише у лютому 2016 року, чим допустив порушенням приписів частин 7-9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо обовязковості укладання додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення у місячний строк.

Що стосується наведених позивачем тверджень про те, що після закінчення дії договору використання земельних ділянок здійснюється позивачем постійно та він не має заборгованості за плату за землю у Харківській ОДПІ, в якій обліковується, як платник за землю, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних платіжних документів на підтвердження факту користування позивачем земельною ділянкою саме за договорами оренди землі від 10.06.1999 та від 09.08.2001. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що після закінчення дії договорів ТОВ «Федерація боксу та кікбоксінгу», як орендар, продовжувало користування виділеною земельною ділянкою, а також належно виконувало свої обов'язки за договором, у тому числі щодо сплати орендної плати в установленому розмірі.

До того ж, варто звернути увагу на те, що ст. 79 Земельного кодексу України передбачає, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з ч. З ст.79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав є обовязковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Як зазначає відповідач та не спростовано позивачем, жодна із земельних ділянок, вказаних у спірних договорах оренди землі не є сформованою, також у зазначених земельних ділянках відсутні кадастрові номера, відомості про земельні ділянки не внесені до Державного земельного кадастру.

Отже, на час звернення з позовом до господарського суду позивач не надав ані ОСОБА_3 з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, ані доказів наявності відповідної інформації в Національній кадастровій системі про земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами, що в свою чергу унеможливлює визначення обєкту договорів оренди, які позивач просить визнати поновленими.

Крім того, колегією суддів зясовано, що в силу ст. 122 Земельного кодексу України, ст. 51 Водного кодексу України, на час звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківська районна державна адміністрація не є розпорядником земельних ділянок зазначених у договорі оренди землі, а повноваження щодо надання в користування земельних ділянок лісового фонду та земель рекреаційного призначення, водних об'єктів у користування на умовах оренди, у тому числі стосовно поновлення договору оренди не відноситься до повноважень райдержадміністрації, а є виключною компетенцією Харківської обласної державної адміністрації.

Таким чином, колегія суддів констатує відсутність юридичних фактів, які у відповідності до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі", є підставою для поновлення договорів оренди землі.

Враховуючи, що позивач не надав доказів на підтвердження юридичного факту поновлення договорів оренди землі від 10.06.1999 та від 09.08.2001, як і того факту, що його право на укладення додаткової угоди про поновлення договору на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" є порушеним з боку відповідача, позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання поновленими договорів оренди з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

Що стосується позовних вимог про захист права інтелектуальної власності позивача на використання бренду "Нагорьєвського водосховища", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення з боку відповідача права інтелектуальної власності позивача у даній справі на використання будь-якого комерційного найменування.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської районної державної адміністрації Харківської області задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.03.16 у справі № 922/273/16 в частині визнання поновленим договір оренди земельної ділянки від 10 червня 1999 року, укладений між Харківською районною державною адміністрацією та ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу", який зареєстрований у Харківській райдержадміністрації в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 16 червня 1999 року за №4, на тих самих умовах на строк до 10.06.2019; визнання поновленим договір оренди земельної ділянки лісового фонду від 09 серпня 2001 року, укладений між Харківською районною державною адміністрацією та ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу", який зареєстрований у Харківському районному відділі земельних ресурсів 04 вересня 2001 року, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 2, на таких самих умовах на строк до 09.08.2021, скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові в зазначеній частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Федерація боксу та кікбоксингу" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 39, код ЄДРПОУ 25468365) на користь Харківської районної державної адміністрації Харківської області (61034, м. Харків, Григорівське шосе, 52, код 04058775) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 4550,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Істоміна О.А.