Постанова № 58075515, 26.05.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р. Справа № 914/245/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Костів Т.С.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 18.04.2016р.

на ухвалу господарського суду Львівської області від 23.03.2016р. про повернення без розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

у справі №914/245/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", м.Київ

до відповідача приватного підприємства "Аморанта", м.Трускавець Львівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м.Стебник Львівської області

про стягнення 62955,58 доларів США (що еквівалентно 1451742,14грн.) та 94482,16грн.

та за зустрічним позовом приватного підприємства "Аморанта", м.Трускавець Львівської області

до відповідача публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", м.Київ

про припинення зобов'язань за договором поруки

представники сторін:

- від позивача - Репак В.В.,

- від відповідача - не з'явився,

- від третьої особи - не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України позивачу роз'яснено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2016р. у даній справі апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження у складі колегії суддів: Орищин Г.В. - головуючий суддя, судді Галушко Н.А., Данко Л.С.

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Данко Л.С., розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2016р. №221 на підставі ст.2-1 ГПК України, п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.2.7.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Львівському апеляційному господарському суді, призначено проведення автоматичної заміни складу колегії суддів у справі №914/245/16, яким замість судді Данко Л.С. визначено суддю Костів Т.С.

Заяв про відвід складу суду не поступало.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.03.2016р. у справі №914/245/16 (суддя Щигельська О.І.) повернуто без розгляду заяву суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору про визнання кредитного договору удаваним правочином та викладення п. 1.1 договору у іншій редакції.

Оскаржуваною ухвалою встановлено, що звертаючись із позовом (заявою про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору), ФОП ОСОБА_2 заявлено дві самостійні немайнові вимоги, однак, сплачено судовий збір лише за одну. Крім того, нею не обґрунтовано підстав для об'єднання двох заявлених вимог у поданій позовній заяві та не доведено яким чином її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем. Встановлено також, що заявлені вимоги є взаємосуперечливими та взаємовиключними, оскільки обставин про їх єдність чи взаємопов'язаність позивачем також не наведено, жодними доказами не підтверджено. Вказане є підставою для повернення позовної заяви на підставі п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, зокрема, що: 1) оскаржувана ухвала порушує його право на судовий захист; 2) місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про взаємосуперечливість та непов'язаність позовних вимог, оскільки, на думку скаржника, друга частина позовних вимог про викладення п.1.1 кредитного договору в новій редакції та визначення суми кредиту в гривнях є фактичним застосуванням першої частини позовних вимог про визнання кредитного договору удаваним правочином, відтак судом невірно застосовано п.5 ч.1 ст.63 ГПК України; 3) місцевий господарський суд невірно застосував ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» щодо сплати судового збору за дві позовні вимоги, оскільки, на думку скаржника, ним заявлена одна позовна вимога, відтак судом невірно застосовано п.4 ч.1 ст.63 ГПК України.

Позивач та відповідач (за первісним позовом) вимог ухвал суду від 11.05.2016р. не виконали та не подали відзивів на апеляційну скаргу. Разом з тим, в судовому засіданні представник позивача (за зустрічним позовом) усно заперечив проти вимог і доводів апеляційної скарги, а в матеріалах справи наявно достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідач та третя особа (за первісним позовом) явки повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи та зважаючи на те, що від скаржника (третьої особи) надійшла заява від 20.05.2016р. про розгляд справи без його участі, судова колегія вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без представників відповідача та третьої особи (за первісним позовом).

З матеріалів оскарження ухвали та апеляційної скарги вбачається наступне:

У провадженні господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) «Креді Агріколь Банк» до приватного підприємства (надалі - ПП) «Аморанта» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичної особи-підприємеця (надалі - ФОП) ОСОБА_2 про стягнення 62955,58 доларів США (що еквівалентно 1451742,14 грн.) та 94482,16 грн. та за зустрічним позовом ПП «Аморанта» до ПАТ «Креді Агріколь Банк» про припинення зобов'язань за договором поруки.

22.03.2016 р. на адресу господарського суду Львівської області надійшла заява ФОП ОСОБА_2 про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (а.с. 60-65). Відповідно до прохальної частини заяви про вступ у справу у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (позовної заяви), ФОП ОСОБА_2 просить: «визнати кредитний договір № 123/08-ЮК1 від 09 вересня 2008 року, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «Індустріально Експортний банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», удаваним правочином, виклавши п.1.1 кредитного договору у такій редакції «Ліміт Кредитування. Відповідно до умов цього Договору. Банк зобов'язується надати Позивачу Кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії, у грошовій одиниці України - гривні в розмірі 509365,50 грн. (п'ятсот дев'ять тисяч триста шістдесят п'ять грн. 50 коп.)».

За подання вказаної заяви ФОП ОСОБА_2 було сплачено1378,00 грн. судового збору (а.с. 66).

Розглянувши вказану заяву, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення її без розгляду на підставі п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України з підстав, зазначених вище. Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду Львівської області від 21.03.2016р. у даній справі, ФОП ОСОБА_2 оскаржила її до Львівського апеляційного господарського суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваної ухвали - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.26 ГПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Пунктом 1.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. визначено, що у процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала. Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54-57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61-63 ГПК.

Розглянувши прохальну частину заяви ФОП ОСОБА_2 про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в цій заяві викладено дві самостійні вимоги немайнового характеру: про визнання кредитного договору удаваним правочином та про викладення у відповідній редакції п.1.1 зазначеного кредитного договору. Твердження апелянта про те, що ним заявлену одну вимогу, є безпідставними, оскільки саме лише викладення двох вимог в одному реченні, а також, як це стверджує скаржник, похідний характер однієї вимоги від іншої не спростовують того факту, що визнання правочину удаваним і застосування наслідків удаваності правочину є різними правовими інститутами.

Пунктом 2 ч.1 ст. 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Частиною 5 ст.6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах. Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 6 цього Закону, за подання позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Як було зазначено вище, при поданні заяви про вступ у справу як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, ФОП ОСОБА_2 було долучено докази про сплату судового збору в розмірі 1378,00грн., тобто за одну немайнову вимогу. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про несплату судового збору в належному розмірі та про наявність підстав для застосування п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Стосовно правильності застосування місцевим господарським судом п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Пунктом 1.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. визначено, що якщо третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

З матеріалів оскарження ухвали вбачається, що предметом спору за первісним позовом є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання третьою особою зобов'язань за кредитним договором №123/08-юкі від 09.09.2008р., укладеним між АТ «Індустріально-експортний банк» та ФОП ОСОБА_2 та забезпеченим порукою. Предметом спору за зустрічним позовом є визнання припиненими зобов'язань за договором поруки №10 від 09.09.2008р. Водночас, предметом позову за заявою про вступ у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору є визнання кредитного договору №123/08-ЮК1 удаваним правочином та викладення п. 1.1 договору в іншій редакції. Із характеру вказаних вимог не вбачається, що вони є тотожними вимогам за первісним чи зустрічним позовом.

Водночас, звертаючись із позовом (заявою про вступ у справу у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору), позивачем не обґрунтовано яким чином позовна вимога про викладення п.1.1 кредитного договору в новій редакції (що тягне за собою зміну валюти зобов'язання) впливає на зміну предмету кредитного договору і є застосуванням наслідків удаваності правочину. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для об'єднання таких вимог у поданій позовній заяві та їх незв'язаність, відтак, зважаючи на наведене, вірно застосував п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Щодо твердження скаржника про порушення його прав на судовий захист, то такі є безпідставними, оскільки місцевий господарський суд при прийнятті ухвали керувався прямими вказівками процесуального закону і, більш того, зазначив із покликанням на п. 3 ст. 63 ГПК України, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали, як такої, що прийнята відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Львівської області від 23.03.2016р. у справі №914/245/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Костів Т.С.