Постанова № 58075435, 26.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р. Справа№ 910/32550/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Москаленко А.С. - за дов.

від відповідача: Мкртичева М.І. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП Тріада»

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2016

у справі №910/32550/15 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Дабл'Ю Сі Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП Тріада»

про стягнення заборгованості у розмірі 95 279,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джей Дабл'Ю Сі Україна» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП Тріада» (далі, відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 95 279,05 грн., з яких 60 312,84 грн. основного боргу, 19 442,03 грн. пені, інфляційні у розмірі 14 089,96 грн. та 3% річних у розмірі 1 434,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про переведення боргу №05-08/2015 від 15.07.2015, згідно якого позивач отримав право вимоги до нового боржника - ТОВ «ВКП Тріада» щодо виконання зобов'язань ТОВ «ВКФ Тріада», як боржника по Договору поставки №25-06-13 від 25.06.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 у справі №910/32550/15 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП Тріада» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Дабл'Ю Сі Україна» основний борг в сумі 60 312,84 грн., інфляційних втрат у розмірі 14 089,96 грн., 3% річних у розмірі 1 434,22 грн., пеню у розмірі 19 442,03 грн. та судовий збір в розмірі 1 429,19 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКП Тріада» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 у справі №910/32550/15 в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 14 089,96 грн., 3% річних у розмірі 1 434,22 грн., пені у розмірі 19 442,03 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач, підписавши Договір про переведення боргу №05-08/2015 від 15.07.2015, погодився з тим, що до нового боржника (відповідача) переходить зобов'язання, що випливає з Договору поставки №25-06-13 від 25.06.2013 лише в частині сплати основного боргу, а не всіх зобов'язань первісного боржника за вказаним договором поставки, а відтак застосування штрафних санкцій та нарахування матеріальних втрат позивача для сплати відповідачем є неправомірним.

Також, скаржник зазначив, що судом першої інстанції не було взято до уваги ту обставину, що термін виконання зобов'язань Договором про переведення боргу №05-08/2015 від 15.07.2015 не встановлений, а тому в даному випадку слід було керуватися нормами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Апелянт наголошує на тому, що у матеріалах справи відсутні будь-які вимоги позивача з проханням до відповідача здійснити оплату, що свідчить про відсутність прострочення відповідачем зобов'язання та підстав для стягнення з останнього суми 3% річних, інфляційних втрат та неустойки згідно договору поставки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.04.2016.

07.04.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 у справі №910/32550/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП Тріада» - без задоволення.

У судовому засіданні, призначеному на 07.04.2016, представник відповідача подав клопотання про витребування нових доказів, а саме: просив витребувати у позивача належним чином завірені копії та оригінали для огляду у судовому засіданні:

1) документів, які підтверджують заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Джей Дабл'Ю Сі Україна» у розмірі 75 312, 84 грн.;

2) детального розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП ТРІАДА» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Джей Дабл'Ю Сі Україна» із зазначенням дат та документів (з їх ідентифікаційними ознаками) з відповідним наданням копій вказаних первинних документів, що підтверджують наявність боргу та сум, що були виплачені позивачем на виконання Договору про переведення боргу станом на 22.12.2015.

У судовому засіданні 07.04.2016 судом було оголошено перерву до 26.04.2016, зобов'язано відповідача до дня наступного судового засідання надати суду пояснення з обґрунтуванням поважності причин, які унеможливили заявлення клопотання про витребування доказів, яке подане до суду апеляційної інстанції, у суді першої інстанції, запропоновано представнику позивача надати суду письмові пояснення з приводу заявленого представником відповідача клопотання, вирішення клопотання представника відповідача про витребування нових доказів відкладено до наступного судового засідання.

У зсудовому засіданні, призначеному на 26.04.2016, представник відповідача подав письмові пояснення до клопотання про витребування нових доказів від 07.04.2016. У вказаних поясненнях відповідач зазначив, що документи, які він просив витребувати, необхідні, зокрема, для встановлення наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 75 312,84 грн. та дослідження правильності проведених позивачем розрахунків щодо визначення матеріальних втрат позивача.

У судовому засіданні 26.04.2016 судом було оголошено перерву до 12.05.2016, зобов'язано позивача до дня наступного судового засідання надати суду письмові пояснення щодо правомірності нарахування боргу, вирішення клопотання представника відповідача про витребування нових доказів відкладено до наступного судового засідання.

У судовому засіданні 12.05.2016 представник відповідача підтримав подане раніше клопотання про витребування нових доказів від позивача та просив суд його задовольнити.

У судове засідання, призначене на 12.05.2016, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача подав у судовому засіданні 12.05.2016 клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 продовжено строк вирішення спору, клопотання представника ТОВ «ВКП Тріада» задоволено; зобов'язано позивача надати суду належним чином завірені копії та оригінали для огляду у судовому засіданні: документів, які підтверджують заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Джей Дабл'Ю Сі Україна» у розмірі 75 312, 84 грн.; детального розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП ТРІАДА» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Джей Дабл'Ю Сі Україна» із зазначенням дат та документів (з їх ідентифікаційними ознаками) з відповідним наданням копій вказаних первинних документів, що підтверджують наявність боргу та сум, що були виплачені позивачем на виконання Договору про переведення боргу станом на 22.12.2015; розгляд справи відкладено на 26.05.2016.

Представник позивача 24.05.2016 на виконання вимог ухвали суду подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові пояснення щодо визначення розміру основного боргу та нарахування штрафних санкцій.

У судовому засіданні 26.05.2016 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати у частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 25.06.2013 між ТОВ «Джей Дабл'Ю Сі Україна» (постачальник) та ТОВ «ВКФ Тріада» (покупець) було укладено Договір поставки №25-06-13/Д.

Відповідно до пункту 1.1. Договору поставки №25-06-13/Д постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця витратні поліграфічні матеріали (далі - товар), а покупець - прийняти і оплатити вказаний товар.

За умовами пункту 1.2. Договору поставки №25-06-13/Д поставка товару здійснюється окремими партіями, асортимент, комплектність та кількість товару погоджується між постачальником та покупцем шляхом домовленості відповідно до умов цього договору.

Згідно пункту 3.1. Договору поставки №25-06-13/Д загальна сума договору складає загальну вартість поставленого товару за час дії договору, вказану у додатках та видаткових накладних, що підписані обома сторонами, які є невід'ємною частиною договору.

У пункті 3.2. Договору поставки №25-06-13/Д встановлено, що покупець зобов'язаний здійснити оплати поставленого покупцем товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця та підписання видаткової накладної представниками обох сторін.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору поставки №25-06-13/Д постачальник (ТОВ «Джей Дабл'Ю Сі Україна») поставив у власність покупцю (ТОВ «ВКФ Тріада») товар, у т.ч. по видаткових накладних №427 від 06.02.2015 на суму 17 710,56 грн., №428 від 06.02.2015 на суму 14 675,47 грн., №436 від 04.03.2015 на суму 20 275,66 грн., №448 від 28.04.2015 на суму 13 968,90 грн.

ТОВ «ВКФ Тріада» в обумовлені Договором поставки №25-06-13/Д строки вартість отриманого товару за накладними по виставлених позивачем рахунках-фактурах №СФ-0000459 на суму 15 120,00 грн., №СФ-0000478 від 03.02.2015 на суму 17 710,56 грн., №СФ-0000479 від 03.02.2015 на суму 14 675,47 грн., №СФ-0000489 від 25.02.2015 на суму 20 678,63 грн., №СФ-0000504 від 21.04.2015 на суму 13 968,90 грн., не оплатило в повному обсязі.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (стаття 521 Цивільного кодексу України).

Так, 15.07.2015 між ТОВ «Джей Дабл'Ю Сі Україна» (далі - кредитор) з одного боку, ТОВ «ВКФ Тріада» (далі - первісний боржник) з другого боку, а також ТОВ «ВКП Тріада» (далі - новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу №05-08/2015, в порядку та на умовах якого первісний кредитор переводить свій борг (грошове зобов'язання) у розмірі 75 312,84 грн., що виникло на підставі договору поставки № 25-06-13/Д від 25.06.2013 (основний договір), а новий боржник замінює первісного боржника у зобов'язанні, що виникло із основного договору, і приймає на себе обов'язки первісного боржника за основним договором у розмірі, що визначений даним пунктом.

Згідно положень пункту 1.3. Договору кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Оскільки відповідно до умов Договору про переведення боргу №05-08/2015 від 15.07.2015 позивач отримав право вимоги до нового боржника - ТОВ «ВКП Тріада» щодо виконання зобов'язань ТОВ «ВКФ Тріада», як боржника по Договору поставки №25-06-13, позивач за Договором про переведення боргу №05-08/2015 одержав право вимагати від відповідача належного виконання зобов'язань по Договору поставки №25-06-13 від 25.06.2013 в сумі 75 312,84 грн. (основний борг).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору про переведення боргу №05-08/2015 відповідачем було сплачено кошти у розмірі 15 000,00 грн. згідно платіжних доручень №841 від 15.07.2015 на суму 5 000,00 грн., №1465 від 14.09.2015 на суму 5 000,00 грн. та №1805 від 01.10.2015 на суму 5 000,00 грн., що підтверджується, зокрема, наявним у матеріалах справи листом ТОВ «ВКП Тріада» (том 1, а.с. 45).

Таким чином, станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом відповідач не оплатив позивачу вартість поставленого товару на загальну суму 60 312,84 грн. (75 312,84 грн. - 15 000,00 грн.).

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву від 08.02.2016, ТОВ «ВКП Тріада» визнає за собою виникнення зобов'язання по сплаті боргу в розмірі 60 312,84 грн., що випливає з підписаного між позивачем, відповідачем та ТОВ «ВКФ Тріада» Договору №05-08/2015 про переведення боргу.

Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Отже, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем з оплати поставленого за Договором поставки №25-06-13 товару у розмірі 60 312,84 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, визнаний відповідачем, у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки Господарського суду міста Києва щодо стягнення з ТОВ «ВКП Тріада» визначеної грошової суми обґрунтованими.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем нараховані до стягнення з відповідача 14 089,96 грн. інфляційних втрат та 1 434,22 грн. 3% річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а також на підставі пункту 8.2. Договору поставки заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 19 442,03 грн. за порушення строків розрахунку за поставлений товар.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у цій частині, апелянт, зокрема, зазначає, що підписавши Договір про переведення боргу №05-08/2015 від 15.07.2015, погодився з тим, що до нового боржника (відповідача) переходить зобов'язання, що випливає з Договору поставки №25-06-13 від 25.06.2013 лише в частині сплати основного боргу, а не всіх зобов'язань первісного боржника за вказаним договором поставки, а відтак застосування штрафних санкцій, нарахування інфляційних втрат та 3% річних є неправомірним.

Колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, вважає позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені у заявленому розмірі такими, що підлягають задоволенню, а заперечення скаржника з цього приводу необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, враховуючи зміст статей 599, 611 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, до виконання основного зобов'язання за його порушення настають відповідні правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, інфляційних втрат, 3% річних тощо.

Як уже зазначалося, відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Тобто, на підставі договору переведення боргу старий боржник передає свої обов'язки у зобов'язанні новому боржнику та вибуває із зобов'язання, а новий боржник, який вступає у зобов'язання, має виконати обов'язок перед кредитором.

За змістом пункту 1.3. Договору про переведення боргу №05-08/2015 кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Водночас, законодавством не передбачена можливість заміни боржника лише у частині зобов'язання.

Жодних нових умов щодо сплати відповідачем заборгованості за договором поставки Договір про переведення боргу №05-08/2015 не встановлював.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на вищевикладене, посилання скаржника на те, що за Договором про переведення боргу №05-08/2015 до нового боржника (відповідача) перейшло зобов'язання, що випливає з Договору поставки №25-06-13 від 25.06.2013 лише в частині сплати основного боргу, а не всіх зобов'язань первісного боржника за вказаним договором поставки, є безпідставними як такі, що суперечать нормам чинного законодавства, якими регулюються відносини щодо заміни боржника у зобов'язанні (переведення боргу).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року №14 сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно пункту 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року №14 кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.2. Договору поставки №25-06-13/Д у випадку порушення строків розрахунку за поставлений товар покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

З огляду на вищевикладене, обов'язок сплати санкцій за порушення зобов'язання (стягнення неустойки, 3% річних, інфляційних втрат) безпосередньо пов'язаний з основним зобов'язанням та випливає з нього, а тому доводи апелянта з приводу того, що згідно Договору про переведення боргу №05-08/2015 він не повинен нести відповідальність за невиконання первісним боржником своїх зобов'язань за договором поставки є необгрунтованими.

Згідно розрахунку позивача, інфляційне збільшення заборгованості складає 14 089,96 грн., 3% річних становить 1 434,22 грн. за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару, розрахунок яких здійснено по кожній із видаткових накладних. Розрахунок позивача є обґрунтованим, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої пунктом 8.2. Договору поставки №25-06-13/Д пені у розмірі 19 442,03 грн. від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу по кожній видатковій накладній. Позовні вимоги у цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання скаржника на те, що термін виконання зобов'язань за Договором про переведення боргу №05-08/2015 від 15.07.2015 не настав, оскільки вказаним договором не встановлювався, а у матеріалах справи відсутні будь-які вимоги позивача з проханням до відповідача здійснити оплату, що свідчить про відсутність прострочення відповідачем зобов'язання та підстав для стягнення з останнього суми 3% річних, інфляційних втрат та неустойки згідно договору поставки не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідач на підставі Договору переведення боргу замінив боржника у первісному зобов'язанні, строк виконання якого у відповідності до пункту 3.2. Договору поставки №25-06-13/Д станом на дату укладення договору про переведення боргу є таким, що настав. Відтак, строк виконання зобов'язань зі сплати 3% річних, інфляційних втрат та неустойки, які безпосередньо пов'язані із основним зобов'язанням, є також таким, що настав.

Сплату вказаної суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП Тріада» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП Тріада» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 у справі №910/32550/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 у справі №910/32550/15 залишити без змін.

Матеріали справи №910/32550/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко