Постанова № 58075378, 01.06.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

01.06.2016 справа № 908/3641/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючогоОСОБА_1суддів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача:не з'явився, від відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод", м. Запоріжжя, на рішення Господарського суду Запорізької областівід23.03.2016по справі№ 908/3641/15 (ОСОБА_4Г.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МП "ПМК", м. Запоріжжя,доПриватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод", м. Запоріжжя,простягнення 203 298, 41 грн.

У судовому засіданні 04.05.2016

була оголошена перерва до 01.06.2016 об 11:10.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МП «ПМК» (далі ТОВ «МП «ПМК», Постачальник) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (далі ПрАТ «ЗЕРЗ», Покупець) про стягнення основного боргу в розмірі 169 904, 22 грн., пені в сумі 4 058, 28 грн., 3 % річних у розмірі 811, 65 грн., інфляційних втрат у сумі 18 524, 26 грн. та збитків у розмірі 10 000, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.07.2015 у справі № 908/3641/15 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі № 908/3641/15 апеляційну скаргу ТОВ «МП «ПМК» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 23.07.2015 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2015 у справі № 908/3641/15 касаційну скаргу ТОВ «МП «ПМК» задоволено частково, рішення Господарського суду Запорізької області від 23.07.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015 скасовано, а справу № 908/3641/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.03.2016 у справі № 908/3641/15 позовні вимоги задоволено повністю.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2016, викласти пункти 1 і 2 його резолютивної частини у новій редакції та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Зокрема, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права та невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, фактичним обставинам справи. Заявник апеляційної скарги вважає, що: строк оплати поставленої продукції слід обраховувати, виходячи з дати фактичного підписання ОСОБА_5 приймання-передачі Покупцем, а не з дати прийняття продукції; вимоги про відшкодування за рахунок другої сторони витрат на послуги адвоката судом першої інстанції задоволено неправомірно, оскільки юридичні послуги були надані позивачу не адвокатом, а приватним підприємцем.

В апеляційній скарзі наведені також інші доводи, які на думку відповідача є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не вбачає підстав для її задоволення та вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні не з'явились, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за їх відсутності.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 ГПК України та на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,

В С Т А Н О В И В :

Між ТОВ «МП «ПМК» та ПрАТ «ЗЕРЗ» 25.11.2014 було укладено Договори поставки № 140448 від 25.11.2014 та № 140466 від 04.12.2014, за умовами яких Постачальник зобовязується у 2014 році поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені у Специфікаціях додатках до цього Договору, а Замовник прийняти й оплатити такі товари на умовах цього Договору (т. 1, а. с. 11-16, 18-23).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки № 140448 ціна цього Договору становить 111 900, 00 грн. у тому числі ПДВ 20 %: 18 650, 00 грн., що також зазначено у Специфікації № 1 (т. 1, а. с. 17).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки № 140466 ціна (сума, загальна вартість) цього Договору становить 118 662, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 %: 19 777, 00 грн., що також зазначено у Специфікації № 1 (т. 1, а. с. 24)

У п. 3.2 ОСОБА_5 сторони узгодили, що Замовник оплачує поставлений Постачальником товар виключно за ціною, вказаною у Специфікаціях додатках до ОСОБА_5.

Відповідно до п. 4.2 ОСОБА_5 Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання Сторонами за цими ОСОБА_5 приймання-передачі товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В ОСОБА_5 приймання-передачі товару Сторони за цими ОСОБА_5 повинні зазначити найменування, асортимент, кількість та ціну товарів, номер та дату Договору, номер та дату заявки на постачання товару, дату отримання Постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної, за якою отриманий товар, інші відомості за необхідності.

Згідно з п. 4.3 ОСОБА_5 до рахунка на оплату товарів додаються: податкова накладна, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Право власності на товар, зазначений у Специфікаціях додатках до ОСОБА_5, переходить до Замовника з моменту підписання Сторонами/представниками ОСОБА_6 видаткової накладної та відсутності у Замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару. У разі наявності у Замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару, право власності на товар, зазначений у Специфікаціях додатках до ОСОБА_5, переходить до Замовника з моменту підписання Сторонами/представниками ОСОБА_6 приймання-передачі товару (п. 5.5 ОСОБА_5).

У п. 5.8 ОСОБА_5 сторони узгодили, що прийом товару здійснюється Замовником відповідно до умов цього Договору, а також відповідно до умов Інструкції № П-6 від 15.06.1965 № «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» та Інструкції № П-7 від 25.04.1966 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», якщо умови зазначених інструкцій не суперечать умовам цього Договору та/або чинному законодавству (вказані інструкції застосовуються в частині, що не суперечить умовам цього Договору та/або чинному законодавству).

Приймання товару здійснюється Замовником за наявності товаросупровідних документів: товарно-транспортної накладної (інших документів щодо транспортування товару), пакувальних аркушів, податкової накладної на кожну партію товару, рахунку на оплату товару, документів, що підтверджують якість товару.

Згідно з п. 5.12 ОСОБА_5 підтвердженням одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

У разі порушення строків оплати отриманого товару Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки (п. 7.2.1 ОСОБА_5).

Відповідно до п. 10.1 ОСОБА_5 вони набирають чинності з дати їх підписання Сторонами і діють до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобовязань за ОСОБА_5.

На виконання умов укладених між сторонами ОСОБА_5 ТОВ «МП «ПМК» поставило ПрАТ «ЗЕРЗ» товар: за видатковою накладною № РН-347 від 03.12.2014 за Договором поставки № 140448 від 25.11.2014 на суму 103 343, 34 грн. (т. 1, а. с. 26) та за видатковою накладною № РН-348 від 10.12.2014 за Договором поставки № 140466 від 04.12.2014 на суму 66 560, 88 грн. (т. 1, а. с. 27). Всього на загальну суму 169 904, 22 грн.

Оскільки Покупець не здійснив оплату поставленої продукції у встановлений ОСОБА_5 строк, ТОВ «МП «ПМК» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає частковому скасуванню, виходячи з такого.

Апеляційний господарський суд, оцінивши зміст спірного договору, дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обовязок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, товар за спірними ОСОБА_5 поставки був прийнятий ТОВ «ЗЕРЗ» без зауважень щодо кількості та якості, у звязку з чим на підставі п. 5.5 ОСОБА_5 право власності на товар перейшло до відповідача в момент підписання видаткових накладних, тобто 03.12.2014 за Договором № 140448 від 25.11.2014 та 10.12.2014 за Договором № 140466 від 04.12.2014.

Оскільки у п. 5.8 ОСОБА_5 сторони узгодили, що приймання товару здійснюється відповідно до умов Інструкцій № П-6 від 15.06.1965 та № П-7 від 25.04.1966, якщо їх умови не суперечать умовам ОСОБА_5 та/або чинному законодавству, а спірними ОСОБА_5 не регламентовано порядок складання ОСОБА_5 приймання-передачі товару, колегія суддів вважає, що в цій частині застосовуються положення зазначених інструкцій.

Акти приймання продукції складаються на підприємстві, що здійснює таке приймання та затверджуються його керівником або заступником керівника (п. 26 Інструкції № П-6 та п. 29 Інструкції № П-7).

З наведеного випливає, що обовязок складання ОСОБА_5 приймання-передачі товару покладено саме на відповідача.

Відповідно до п. 29 Інструкції № П-7 акт щодо фактичної кількості та комплектності отриманої продукції складається у день закінчення приймання продукції за якістю та комплектністю.

Згідно з п. 26 Інструкції № П-6 акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-отримувача не пізніше ніж на наступний день після складання акту.

Оскільки дні приймання продукції за спірними ОСОБА_5 (3 та 10 грудня 2014 року) були робочими днями, то співробітники ПрАТ «ЗЕРЗ» повинні були скласти та затвердити акти приймання продукції за кількістю та якістю не пізніше 4 та 11 грудня 2014 року відповідно.

Отже, враховуючи, що обовязок складання актів приймання-передачі товару є передумовою розрахунків між сторонами, то колегія суддів вважає, що строк оплати поставленої продукції за спірними ОСОБА_5 (90 банківських днів) слід обраховувати з першого банківського дня після спливу строку складання цих актів, тобто з 5 та 12 грудня 2014 року відповідно.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що на підставі п. 4.2 спірних ОСОБА_5 строк оплати за Договором поставки № 140448 від 25.11.2014 спливає 16.04.2015, а за Договором поставки № 140466 від 04.12.2014 22.04.2015.

Статтями 526, 527 ЦК України передбачено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що на момент звернення ТОВ «МП «ПМК» з позовною заявою строк виконання зобовязання ПрАТ «ЗЕРЗ» настав, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг у розмірі 103 343, 34 грн. за Договором поставки № 140448 від 25.11.2014 та в сумі 66 560, 88 грн. за Договором поставки № 140466 від 04.12.2014.

Позивачем на підставі п. 7.2.1 ОСОБА_5 нараховано пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення в сумі 2 584, 62 грн. за період з 13 квітня по 12 червня 2015 року за Договором поставки № 140448 від 25.11.2014 та в сумі 1 473, 66 грн. за період з 20 квітня по 12 червня 2015 року за Договором поставки № 140466 від 04.12.2014.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами і договором.

Згідно з пунктом 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Частиною першою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

За приписами частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок штрафних санкцій, здійснений позивачем, доходить висновку, що він є арифметично невірним, оскільки позивач неправильно визначив початкову дату їх нарахування.

Враховуючи, що кінцевими датами оплати поставленої продукції за спірними ОСОБА_5 є 16 та 22 квітня 2015 року, то право на нарахування штрафних санкцій виникло у позивача відповідно з 17 та 23 квітня 2015 року.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок пені, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню штрафні санкції в розмірі 2 415, 13 грн. за період з 17 квітня по 12 червня 2015 року за Договором поставки № 140448 від 25.11.2014 та в сумі 1 391, 79 грн. за період з 23 квітня по 12 червня 2015 року за Договором поставки № 140466 від 04.12.2014, та відмовляє в частині позовних вимог про стягнення пені за спірними ОСОБА_5 відповідно в розмірі 169, 49 грн. та в сумі 81, 87 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 516, 92 грн. за період з 13 квітня по 12 червня 2015 року за Договором поставки № 140448 від 25.11.2014 та в сумі 294, 73 грн. за період з 20 квітня по 12 червня 2015 року за Договором поставки № 140466 від 04.12.2014.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, доходить висновку, що він є арифметично невірним, оскільки позивач неправильно визначив початкову дату їх нарахування.

Як встановлено вище, кінцевими датами оплати поставленої продукції за спірними ОСОБА_5 є 16 та 22 квітня 2015 року, а тому право на нарахування відсотків річних виникло у позивача відповідно з 17 та 23 квітня 2015 року.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок 3 % річних, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки річних у розмірі 484, 16 грн. за період з 17 квітня по 12 червня 2015 року за Договором поставки № 140448 від 25.11.2014 та в сумі 279,01 грн. за період з 23 квітня по 12 червня 2015 року за Договором поставки № 140466 від 04.12.2014, та відмовляє в частині позовних вимог про стягнення 3 % річних за спірними ОСОБА_5 відповідно у розмірі 32, 76 грн. та в сумі 15, 72 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 17 059, 92 грн. за період з квітня по травень 2015 року за Договором поставки № 140448 від 25.11.2014 та в сумі 1 464, 34 грн. за травень 2015 року за Договором поставки № 140466 від 04.12.2014.

Всупереч вимогам чинного законодавства при розрахунку інфляційних втрат за Договором поставки № 140448 від 25.11.2014 позивач врахував індекс інфляції за місяць, в якому мав бути здійснений платіж, тобто за квітень 2015 року, що призвело до неправильного визначення суми, що підлягає стягненню.

Колегія суддів, враховуючи лист Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 та п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.2013 № 14, перевіривши арифметичний розрахунок, здійснений позивачем, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 2 273, 55 грн. за травень 2015 року за Договором поставки № 140448 від 25.11.2014 та в сумі 1 464,34 грн. за травень 2015 року за Договором поставки № 140466 від 04.12.2014, та відмовляє в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за Договором поставки № 140448 в розмірі 14 786, 37 грн. за безпідставністю, що зумовлює скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Також позивач просить стягнути з ПрАТ «ЗЕРЗ» на користь ТОВ «МП «ПМК» 10 000, 00 грн. збитків, повязаних з необхідністю звернення до господарського суду для захисту порушеного права.

Згідно зі статтею 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «МП «ПМК» (Замовник) та Приватним підприємцем ОСОБА_7 (Виконавець) 23.04.2015 було укладено Договір про надання юридичних послуг № 4/ю, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає бере на себе зобовязання з надання юридичних та інших консультаційних послуг за чинним законодавством України, повязаних з поточною господарською діяльністю Замовника, у тому числі щодо правовідносин Замовника ПрАТ «ЗЕРЗ» за ОСОБА_5 № 140448 від 25.11.2014 та № 140466 від 04.12.2014 (стягнення заборгованості за відвантажений товар) в обсягах та на умовах, передбачених цим Договором (т. 1, а. с. 39-41).

На виконання умов Договору про надання юридичних послуг ТОВ «МП «ПМК» за платіжним дорученням № 123 від 12.06.2015 перераховало ОСОБА_8 10 000, 00 грн. (т. 1, а. с. 44) за надання юридичних послуг згідно з рахунком № 4 від 11.06.2015 (т. 1, а. с. 42).

Колегія суддів зазначає, що ані з платіжного доручення № 123 від 12.06.2015 (т. 1, а. с. 44), ані з рахунку на оплату таких послуг № 4 від 11.06.2015 (т. 1, а. с. 42) не вбачається, що грошові кошти в сумі 10 000, 00 грн. були перераховані саме у зв'язку з розглядом справи № 908/3641/15, адже предметом зазначеного Договору є надання юридичних послуг, пов'язаних з поточною господарською діяльністю ТОВ «МП «ПМК», не обмежуючись стягненням заборгованості з ПрАТ «ЗЕРЗ» за ОСОБА_5 № 140448 від 25.11.2014 та № 140466 від 04.12.2014.

При цьому, як у рахунку, так і в платіжному дорученні містяться посилання лише на Договір про надання юридичних послуг № 4/ю від 23.04.2015 без уточнення змісту таких послуг.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач не довів належними і допустими доказами, що понесені ним витрати у заявленому розмірі понесено ним саме у звязку з розглядом справи № 908/3641/15, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 10 000, 00 грн.

Щодо інших доводів і заперечень, наведених в апеляційній скарзі, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки вони не спростовують висновків апеляційного суду, викладених у цій постанові.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя, на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2016 у справі № 908/3641/15 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2016 у справі № 908/3641/15 частково скасувати.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2016 у справі № 908/3641/15 викласти в такій редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МП «ПМК», м. Запоріжжя, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МП «ПМК» (69068, м. Запоріжжя, вул. Офіцерська, 32, офіс 34, код ЄДРПОУ 37494275) основний борг у розмірі 169 904, 22 грн., пеню в сумі 3 806, 92 грн., 3 % річних у розмірі 763, 17 грн., інфляційні втрати в сумі 3 737, 89 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3 564, 24 грн.

В іншій частині позову відмовити.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МП «ПМК» (69068, м. Запоріжжя, вул. Офіцерська, 32, офіс 34, код ЄДРПОУ 37494275) на користь Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2, код ЄДРПОУ 01056273) судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 551, 90 грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГоловуючийО.А. Скакун

Судді:Т.М. Колядко

ОСОБА_3