Постанова № 58075324, 02.06.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2016 року Справа № 904/509/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О. Науменка І.М.

секретар: Петровська А.В.

за участю:

від боржника: Донченко О.С., представник, довіреність № б/н від 15.02.2016 р.;

від ТОВ "ЛВС-БЕСТ: Хрущ М.С., представник, довіреність № б/н від 17.03.2016 р.;

інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "РОСТ' АГРО", м. Кривий Ріг

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 року

у справі № 904/509/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВС-БЕСТ", м. Кривий Ріг

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГУЛ", м. Кривий Ріг

про визнання грошових вимог на суму 4 750 000,00 грн. та судового збору у розмірі 2 756,00 грн.

З оголошеною в судовому засіданні 31.05.2016 року перервою до 02.06.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 року у справі № 904/509/16 (суддя Калиниченко Л.М.) відхилено клопотання № 13 від 18.04.2016 року ТОВ "Фірма "РОСТ' АГРО" про призначення судової технічної експертизи документа. Відхилено клопотання № б/н від 19.04.2016 року ТОВ "Фірма "РОСТ' АГРО" про витребування доказів від Криворізької центральної ОДПІ ГУ ДФС України у Дніпропетровській області, Управління Пенсійного фонду України у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області оригіналів документів. Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВС-БЕСТ", м. Кривий Ріг до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГУЛ", м. Кривий Ріг на суму 4 750 000,00 грн., які віднесено до 4 черги задоволення вимог кредиторів, на суму 2 756,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

Не погодившись із винесеною ухвалою, ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "РОСТ' АГРО" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 року у даній справі в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "ЛВС-БЕСТ", відмовити ТОВ "ЛВС-БЕСТ" у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів ТОВ "РЕГУЛ" грошових вимог на суму 4 750 000,00 грн., витребувати у ТОВ "РЕГУЛ" засвідчені копії: балансу ТОВ "РЕГУЛ" за 1 квартал 2015 року, розшифрування статей балансу щодо кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги (код рядка 1615), вексельні зобов'язання (код рядка 1605), інші поточні зобов'язання (код рядка 1690).

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали не звернув увагу, що боржник - ТОВ "РЕГУЛ" після порушення справи про його банкрутство, маючи на меті створення неіснуючих кредиторських вимог та штучного утворення переваг фіктивного кредитора над іншими реальними кредиторами, організував заповнення реквізитів вексельного бланку № 653056865147779 на суму 4 750 000,00 грн. та проставив фіктивний аваль. При цьому, вексельне зобов'язання ТОВ "РЕГУЛ" на таку значну суму не було відображено ні в бухгалтерському обліку підприємства, ані у його балансі. Наведене свідчить, що таке зобов'язання не існувало станом на лютий 2015 року;

- на підтвердження висновку про відсутність вексельних зобов'язань боржника станом на вказану у векселі дату проставлення боржником авалю свідчить той факт, що векселедержатель у визначену дату погашення зобов'язання ( 15.11.2015 року) не звертався до векселедавця або аваліста у порядку статті 38 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі протягом двох днів з визначеної дати з вимогою про сплату 4 750 000,00 грн., що є значною для кредитора, розмір статутного капіталу якого становить лише 8 000,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 31.05.2016 року.

В судовому засіданні 31.05.2016 року оголошувалась перерва до 02.06.2016 року.

02.06.2016 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від ТОВ "Фірма "РОСТ' АГРО" надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника скаржника.

ТОВ "ЛВС-БЕСТ" у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судових засіданнях 31.05.2016 року та 02.06.2016 року просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 року залишити без змін.

Представник боржника в судових засіданнях 31.05.2016 року та 02.06.2016 року просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу від 26.04.2016 року у даній справі залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників боржника та ТОВ "ЛВС-БЕСТ", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "РЕГУЛ". Визнано грошові вимоги ТОВ "Фірма "РОСТ' АГРО" до боржника в сумі 910 473,82 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів (до 10.06.2016 року). Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Марченко Яну Василівну. Встановлено розмір грошової винагороди розпоряднику майна у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання нею повноважень за рахунок заявника (кредитора) шляхом її авансування (т. 1, а. с. 96-101).

17.02.2016 року за № 28335 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України здійснено публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство (т. 1, а. с.103-104).

17.03.2016 року ТОВ "ЛВС-БЕСТ" звернулось в господарський суд Дніпропетровської області із заявою про визнання вимог до боржника в розмірі 4 750 000,00 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів (грошові вимоги а. с. 2-4).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2016 року прийнято заяву ТОВ "ЛВС-БЕСТ, призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 19.04.2016 року (грошові вимоги а. с. 1).

В судовому засіданні 19.04.2016 року оголошувалась перерва до 26.04.2016 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 року в тому числі визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВС-БЕСТ", м. Кривий Ріг до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГУЛ", м. Кривий Ріг на суму 4 750 000,00 грн., які віднесено до 4 черги задоволення вимог кредиторів, на суму 2 756,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів (грошові вимоги а. с. 47-51).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість винесеної господарським судом ухвали від 26.04.2016 року в частині визнання грошових вимог ТОВ "ЛВС-БЕСТ" до ТОВ "РЕГУЛ" в розмірі 4 750 000,00 грн. (4 черга задоволення вимог кредиторів), 2 756,00 грн. (1 черга задоволення вимог кредиторів), суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції, що діє з 19.01.2013 року), положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом .

За вимогами частини 1 статті 2 Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Порядок виявлення кредиторів та осіб, які бажають взяти участь в санації боржника встановлено статтею 23 Закону.

Так, відповідно до зазначеної статті конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним та поновленню не підлягає.

Положеннями статті 25 Закону передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Таким чином, виходячи з вимог статті 25 Закону обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, в порядку, встановленому статтею 23 Закону ТОВ "ЛВС-БЕСТ" звернулось в господарський суд Дніпропетровської області із заявою про визнання вимог до боржника в розмірі 4 750 000,00 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів (грошові вимоги а. с. 2-4).

Звернувшись до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог ТОВ "ЛВС-БЕСТ" посилалось на те, що 15.11.2011 року ТОВ "ШЛЯХБУД НАІРІ" було видано ТОВ "НОВИЙ РІТЕЙЛ" (що в подальшому перейменовано на ТОВ "ЛВС-БЕСТ") простий вексель № 65305686514779 на суму 4 750 000,00 грн. зі строком оплати 15.11.2015 року. 13.02.2015 року ТОВ "РЕГУЛ" забезпечило авалем платіж за зазначеним векселем шляхом проставлення напису "як аваліст за". У визначену векселем дату платіж за векселем не було здійснено. Таким чином, на думку ТОВ "ЛВС-БЕСТ" воно має належним чином підтверджені кредиторські вимоги до ТОВ "РЕГУЛ" на суму 4 750 000,00 грн. основного боргу та 2 756,00 грн. судового збору.

На підтвердження своїх вимог ТОВ "ЛВС-БЕСТ" до заяви про визнання грошових вимог додало засвідчену копію простого векселя № 65305686514779 від 15.11.2011 року на суму 4 750 000,00 грн.

06.04.2016 року на адресу господарського суду Дніпропетровської області від арбітражного керуючого Марченко Я.В. надійшло повідомлення про розгляд грошових вимог ТОВ "ЛВС-БЕСТ", відповідно до якого розпорядником майна визнано грошові вимоги в повному обсязі в сумі 4 752 756,00 грн. та включено до реєстру кредиторів ТОВ "РЕГУЛ" в наступній черговості: в сумі 4 750 000,00 грн. основний борг - 4 черга задоволення вимог кредиторів; в сумі 2 756,00 грн. витрати зі сплати судового збору - 1 черга задоволення вимог кредиторів (грошові вимоги а. с. 17).

Розглянувши зазначені вимоги суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою їх визнав та включив до реєстру вимог кредиторів.

Оцінюючи правомірність визнання та включення до реєстру вимог кредиторів ТОВ "РЕГУЛ" грошових вимог ТОВ "ЛВС-БЕСТ" в розмірі 4 750 000,00 грн. колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість ТОВ "РЕГУЛ" на суму 4 750 000,00 грн. перед ТОВ "ЛВС-БЕСТ" виникла у зв'язку із невиконанням зобов'язань по сплаті простого векселя № 6530568514779 від 15.11.2011 року.

Так, 15.11.2011 року ТОВ "ШЛЯХБУД НАІРІ" видано ТОВ "НОВИЙ РІТЕЙЛ" (яке в подальшому було перейменовано у ТОВ "ЛВС-БЕСТ") простий вексель за № 6530568514779 на суму 4 750 000,00 грн. зі строком оплати 15.11.2015 року.

Боржник у даній справі - ТОВ "РЕГУЛ" 13.02.2015 року забезпечило авалем платіж за вказаним векселем шляхом проставлення напису "як аваліст за".

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать, що у визначену векселем дату платіж за векселем було здійснено векселедавцем або авалістом.

Відносини, пов'язані із обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку ІІ до неї) (надалі - Уніфікований закон), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів та простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930 року), а також Законом України "Про обіг векселів в Україні", (стаття 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок", Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року", Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

Відповідно до статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно із пунктом 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України аваль - вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов'язань щодо оплати цього векселя. Аваліст - юридична або фізична особа, яка гарантує оплату векселя. Аваль виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням, оформляється на векселі або на алонжі, підписується авалістом.

Статтями 30, 31 Уніфікованого закону встановлено, що платіж за векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Аваль вчиняється або на самому переказному векселі, або на алонжі. Він виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням та підписується тим, хто надає аваль.

До простих векселів у відповідності із статтею 77 Уніфікованого закону застосовуються ті ж самі положення, які відносяться до переказних векселів, в тому числі щодо положення відносно забезпечення авалем.

В статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що аваль - це вексельне поручительство.

Таким чином, в силу вчинення авалю аваліст ТОВ "РЕГУЛ" прийняло на себе цивільні обов'язки поручителя і вчинений аваль є підставою для виникнення зобов'язань ТОВ "РЕГУЛ" перед векселедержателем - ТОВ "ЛВС-БЕСТ".

У відповідності із статтею 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно із частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

В частинах 1, 2 статті 196 Цивільного кодексу України зазначено, що обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом. Документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів та не відповідає формі, встановленій для цінних паперів не є цінним папером.

Згідно із статтею 75 Уніфікованого закону простий вексель має містити:

- назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

- безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

- зазначення строку платежу;

- зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

- найменування особи, якій або наказу якої ї повинен бути здійснений платіж;

- зазначення дати і місця складання простого векселя;

- підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Оглянутий в судовому засіданні апеляційного господарського суду та залучений до матеріалів справи оригінал простого векселя № 65305686514779 свідчить про те, що цей вексель містить обов'язкові реквізити, передбачені статтею 75 Уніфікованого закону.

Пунктами 3, 4, 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 року "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" роз'яснено, що при вирішенні питання про наявність вексельних зобов'язань судам слід звертати увагу на додержання норм вексельного законодавства щодо підписів зобов'язаних за векселем осіб. За відсутності зазначених реквізитів підпису юридичної чи фізичної особи останній слід вважати відсутнім, а сам вексель - таким, що виданий з дефектом форми і не має вексельної сили (стаття 2 Уніфікованого закону). Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем. Правочини, на підставі яких було видано (передано) вексель, можуть бути визнані судом недійсними у випадках, передбачених статтями 215-236 ЦК України із застосуванням між сторонами загальних правових наслідків недійсності правочинів. Визнання судом зазначених правочинів недійсними не спричиняє недійсність векселя, як цінного паперу та не перериває індосаментний ряд.

Також, пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 року "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" роз'яснено про те, що особи, до яких пред'явлено вимогу за переказним векселем, не можуть протиставляти вимогам держателя заперечення, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах з трасантом або з попередніми держателями. На такі відносини боржник вправі посилатися лише у тому разі, коли векселедержатель при придбанні векселя діяв свідомо на шкоду боржникові, тобто якщо він знав про відсутність законних підстав для видачі (передачі) векселя до або під час його придбання. Наявність обставин, що свідчать про недобросовісність власника векселя, доводиться особою, до якої пред'явлено позов. Зобов'язана за векселем особа звільняється від платежу, якщо доведе, що кредитор, який пред'явив вимоги, знав або повинен був знати в момент придбання векселя про недійсність чи відсутність зобов'язання, що було підставою для видачі (передачі) векселя, або його отримання внаслідок обману, крадіжки чи його участі у них.

Таким чином, Уніфікованим законом передбачено спеціальні норми щодо визнання недійсними зобов'язань осіб, які поставили свої підписи на переказному векселі та особливу процедуру доказування припинення таких зобов'язань і загальні норми цивільного законодавства про визнання недійсними зобов'язань щодо осіб, які вчинили написи на векселях (акцепт, аваль, індосамент), не можуть застосовуватись, незалежно від юридичної можливості визнання недійсними зобов'язань, які передували видачі векселя, за нормами цивільного законодавства.

З правовою позицією про те, що єдиною підставою, яка позбавляє вексель його сили (звільняє від зобов'язань осіб, які поставили свої підписи на векселі), є дефект його форми погоджується Верховний Суд України у постанові № 09/287 від 01.12.2009 року у справі № 38/51.

Щодо доводів скаржника в апеляційній скарзі, що векселедержатель у визначену дату погашення зобов'язання (15.11.2015 року) не звертався до векселедавця або аваліста у порядку статті 38 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі протягом двох днів з визначеної дати з вимогою про сплату 4 750 000,00 грн. колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

В пункті 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних із обігом векселів" № 5 від 08.06.2007 року зазначено, що згідно із статтею 32 Уніфікованого закону аваліст відповідає в тому самому обсязі і на тих самих підставах, що й особа, зобов'язання якої він забезпечив авалем. Внаслідок цього аваліст, що надав аваль за векселедавця простого векселя або за акцептанта переказного, несе відповідальність перед векселедержателем незалежно від опротестування векселя в неплатежі. Крім власних заперечень, він має право висувати проти вимоги векселедержателя ті заперечення, що могли бути висунуті особою, зобов'язання якої забезпечені авалем (у тому числі стосовно строку та місця пред'явлення векселя). Зобов'язання аваліста припиняються, якщо особа, за яку він надав вексельну поруку, здійснила платіж за векселем.

Про пред'явлення векселя до платежу векселедавцю (ТОВ "ШЛЯХБУД НАІРІ") та авалісту (ТОВ "РЕГУЛ") свідчать акти пред'явлення векселя до оплати від 16.11.2015 року.

Стосовно клопотання скаржника, що міститься в апеляційної скарзі про витребування у ТОВ "РЕГУЛ" засвідчених копій: балансу ТОВ "РЕГУЛ" за 1 квартал 2015 року, розшифрування статей балансу щодо кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги (код рядка 1615), вексельні зобов'язання (код рядка 1605), інші поточні зобов'язання (код рядка 1690) колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню , оскільки вказані докази не можуть вплинути на встановлення факту наявності дефекту форми векселя та обставин, пов'язаних із обґрунтованістю грошових вимог ТОВ "ЛВС-БЕСТ".

За наведених обставин, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про дефект форми векселя № 65305686514779 від 15.11.2011 року, визнання недійсними зобов'язань з видачі векселя та його авалюванням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для відхилення заявлених ТОВ "ЛВС-БЕСТ" грошових вимог.

З огляду на викладене, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 року в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів ТОВ "РЕГУЛ" вимог ТОВ "ЛВС-БЕСТ" в розмірі 4 750 000,00 грн. (4 черга задоволення), 2 756,00 грн. (1 черга задоволення) слід залишити без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "РОСТ' АГРО" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 року у справі № 904/509/16 в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів ТОВ "РЕГУЛ" вимог ТОВ "ЛВС-БЕСТ" в розмірі 4 750 000,00 грн. (4 черга задоволення), 2 756,00 грн. (1 черга задоволення) залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.06.2016 року.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко